Сергій Годлевський – історик, який служить у лавах шостого прикордонного Волинського загону та захищає Україну. Нещодавно військовослужбовець приїхав до Луцька у короткострокову відпустку.
Суспільному прикордонник розповів про військову службу, формування української нації в окопах та перемогу України.
«Я учасник студентської голодівки 90-го року, Помаранчевої революції, далі була Революція Гідності, тому мобілізація 2015-того цілком закономірна. 2015-го перебував в районі Мар'їнки, а зараз в районі Авдіївки. Це поруч два міста, та ж Донецька область. Тоді й зараз ворог один і той же, тільки різна активність, різна фаза бойових дій, ця нова фаза розпочалася 24 лютого 2022 року», – розповідає пан Сергій.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Сергій Годлевський вже мав бойовий досвід, тож одразу пішов до військкомату.
«У 2015-му році коли я пішов служити, саме був набір у прикордонники. Я український націоналіст, в яке б середовище не попав, головне виконувати певну функцію. Я бойовий офіцер виходжу на чергування, але моя функція пов’язана з роботою з персоналом. Щоб працювати з персоналом, я повинен з ними жити й разом йти на бойові завдання. Тоді ти маєш і моральне, і розумове право їм щось нав'язувати. Розповідати про патріотизм український, а бути далеко від місця, де свистять кулі та рвуться міни – це некоректно», – розповідає він.
Коли потрапили в зону бойових дій, ситуація, каже, відрізнялася від тієї, що була під час АТО:
«Різниця відчулася від місцевого населення. У 2015-му році в регіоні, в який я потрапив, багато розмовляли російською мовою. А зараз більшість намагається спілкуватись українською. На сьогодні основні бойові дії проходять на півдні та сході України. І ці “ждуни”, які чекали, що Путін прийде, побачили їхнє визволення, їхню сутність, руйнівну силу орди. Якби не ці події, ми б ще 200 років пояснювали жителям східних областей, хто такі "Січові стрільці", УПА, що вони хотіли мати свою державу, мали право, за це боротися. То зараз ми будемо будувати нашу українську державу, і не будемо ні перед ким вибачатися і пояснювати», – зазначає Сергій Годлевський.
Чи було повномасштабне вторгнення неминучим, історик каже, – тут ніякої випадковості не сталося:
«Моє переконання, як історика, якби все йшло так, як йшло до того, ми через десять років були б членами Євросоюзу. Багато людей виїжджало на Захід на заробітки, щоб заробити капітал і відкрити тут справу, люди поверталися і міняли суспільство, в нас проходила трансформація, ми поверталися в лоно європейських народів. І, звичайно, Путін це бачив, що він втрачає такий маточник, як Україна. Це було намічено, вони готувалися, але вони думали, що все буде дуже швидко».
Сергій Годлевсський міркує, що Україна мала багато шансів на зміни у своїй історії:
«В 1917-1918 році Європа визнала УНР, як самостійну державу на рівні із Польською державою і Фінляндією. Вони були дозрілі до того, щоб проголосити свою незалежність. Україну визнали по всіх договорах, але українське суспільство не могло між собою домовитися. Та 30 років нашої Незалежності не пройшли даремно. Це тисячі під військкоматами, це те, що в містах збиралися люди й наповнювали горючою сумішшю пляшки. Це наше нове виросле покоління. Переважна більшість учасників Майдану 2013-2014 року це молоді люди. На сьогодні воюють люди різного віку, але переважна більшість — це молоді люди, які воюють, гинуть, калічаться. Але стоять на своїй ідеї».
На думку військового, ця війна, на превеликий жаль, буде ще тривати. Півтора-два роки.
«Тому, що насправді їх є ще дуже багато і вони женуть нові й нові сили. Глобальний світ боїться розпаду Росії, боїться всяких “кадирових” і їм подібних, які можуть мати доступ до ядерної зброї. Росія ніколи не згодиться з тим, що ми повертаємось у європейське лоно. В нас один єдиний шлях. Це наша перемога», – каже він.
Перемога, на думку Сергія Годлевського, буде тоді, коли буде деокупація всіх українських земель до кордону станом на 1991 рік. На його думку, має бути демілітаризована зона між Україною та Росією.
«Це є світовий досвід. Твориться військова цивільна адміністрація на певних територіях. Я думаю, що на перших початках там, наприклад, років п'ять, можливо, десять не треба проводити вибори. Має пройти певний період преадаптації. Але мають працювати нормальні правила. Ти хочеш працювати на державній роботі, будь ласка, ти маєш знати українську мову. Так само навчання. Вищі навчальні заклади всі працюють, але вчимо українську мову. Це не є якась проблема знати українську мову в державі Україна».
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
