«Та я не вірю, що то так опасно. Он чула, шо тільки один процент від того вірусу помирає», - заспокоює чи то себе, чи то коліжанку жінка середнього віку на місцевому ринку. Маска на ній є, але характерно спущена з носа.
На воротах – оголошення з проханням дотримуватись дистанції. Але як тут її дотримуватись, якщо біля прилавків з городиною – не проштовхнутись? У ятці зі звичними господарськими дрібничками – маски. Від строгих чорних до веселих кольорових. Найпопулярніший аксесуар буремного 2020-го. Аби тільки не 2021-го…
***
З 19 жовтня міста Володимир-Волинський, Нововолинськ, а також Ківерцівський район – у «червоній зоні». Там – найбільше хворих, пропорційно до кількості населення, на Волині.
В теорії у «червоній зоні» не може працювати громадський транспорт, торгові центри, кінотеатри, ресторани, спортзали, магазини (за винятком продуктових, ветеринарних, тих, де продають засоби гігієни, насіння і добрива), дітям не можна відвідувати школи і садки. Чому в теорії? Бо на практиці рішення залишається за місцевою владою і саме вона бере на себе відповідальність – кому дозволяти працювати, а кому – наказувати зачинитись.
«Перший» побував у Володимирі-Волинському, аби подивитись, як там другий тиждень живуть у «червоній зоні» та чи надто вона відрізняється від «помаранчевої», в якій тепер – майже вся Україна.
«Аби тільки не повторилось те, що було весною». Жахи місцевих підприємців
На перший погляд життя у Володимирі-Волинському вирує. Хіба окремі перехожі в масках (візуально їх трохи більше, ніж у Луцьку) та повсюдні нагадування про маски, дистанції, дезінфекцію кажуть, що я таки у правильному місці.
На автостанції запевняють, що ніяких змін через «червону зону» немає – автобусів їздить стільки ж, як і раніше. Переповнені пасажирами ходять й міські маршрутки. Поки ще чинний мер Петро Саганюк нещодавно пояснював журналістам, що нема сенсу припиняти перевезення. Мовляв в такому випадку в місті все одно їздитиме транзитний транспорт і возитиме людей.
Біля хлібзаводу – група літніх людей. Тут саме вивантажують ящики зі свіжою випічкою. Дехто – в помітно зношених масках. Одні кажуть: «Та нічого не змінилось, все, як і було», інші: «Та чого? Школи он не працюють, бари вже менше». На питання про те, чи не бояться містяни нових обмежень, жінка похилого віку філософськи відповідає: «Хіба нас хто питає, чи ми боїмось? Зроблять так, як вирішать самі».
***
Кафе «Зустріч» неподалік автостанції – заклад гібридний. Це водночас і місце, де можна з’їсти чогось гарячого, і купити цукру. Чомусь саме цей товар тут найбільш ходовий.
Віднедавна «Зустріч» – лише магазин. Підхід до столиків перекрили лавками. Не чутно характерного для таких місць запаху дерунів і котлет.
«Вчора прийшла поліція з якимись жінками і сказали строго продавати продукцію на винос. Якийсь такий карантин, що всі базари і кафе роблять, тільки нам не можна», - розповідає пані Наталя, яка працює тут вже більше 10 років.
Жінка з жахом згадує 2,5 весняні місяці, коли не мала роботи. Паралізована мама, хворий батько, діти-студенти. Вижити сім’ї допоміг власний город. Тепер вона боїться повторення історії.
Трохи інша ситуація у кафе «2000». Тут приймати відвідувачів дозволяють. Але лише 20 людей за раз і до 20:00 замість півночі. Через порушення начебто вже приїжджала поліція і складала протокол.
«Точно вам не скажу, бо не була тоді на зміні. Але вроді штрафували», - каже барменка, також Наталія.
І це доволі типове явище. Чутки тут часто перевершують реальність. В іншому місці розповіли, що начебто кафе Family закрили за порушення карантину. А воно спокійно працює. Хіба з обмеженням графіку до 20:00.
«Обідно, що в Києві заражених більше, ніж в Львівській області. Але там помаранчева зона, а в нас – червона. Я рахую, це несправедливо. Так само поліція ходить на роботу, а нам як вижити?
Я вдова, в мене двоє дітей. Як їх прогодувати, заплатити за комуналку? Це ж катастрофа ціла. Усі збереження вже розійшлись після першого карантину», - бідкається жінка, прибираючи столик на терасі. Вона – в масці і рукавичках, хоч навколо – жодного відвідувача. Каже, з запровадженням «червоної зони» люди й самі стали рідше до ресторанів ходити.
«Якщо закриють, будемо протестувати»
Григорій, власник магазину дитячого взуття, тут працює за п’ятьох: і за директора, і за продавця, прибиральника, менеджера, вантажника. Найманих працівників дозволити собі не може. Чоловік каже, що на початку карантину магазин закривали на кілька місяців, тож тепер він, як на голках. Хоча поки з міської ради ніхто не приходив.
«Податки треба було платити, за оренду - теж. Ніхто ж цього не скасовував. Я думаю, якщо закриваються магазини, міська влада повинна щось робити. Тобто прибирати, робити дезінфекцію. Не тільки підприємці мають ставити антисептики. Вони повинні бути на вулиці, маски треба людям роздавати. Думаю, за стільки років, що ми платимо податки, грошей на це вистачило б», - розповідає підприємець.
Водночас він не вірить у перспективу нового локдауну. Мовляв тоді в Україні будуть протести і безлад, як в деяких інших країнах.
***
На дверях місцевого салону краси – попередження про вхід лише за записом. Стороннім сюди зась, але я таки наважуюсь зайти і пошукати працівників. Відразу в ніс б’є різкий запах хімії. Як в кабінеті лікаря.
«Поки не було «червоної зони», в жовтні в магазин можна було спокійно зайти. А тепер не пускають так, як в березні. Тільки – по черзі», - розповідає жінка, що прийшла на манікюр.
«Вчора в Нововолинську, бо я звідти, казали, що Гузь (народний депутат Ігор Гузь, - ред.) обіцяв відмінити «червону зону». Але яким чином то має бути – чи Гузь буде всіх лічити, чи буде сприяти тому, щоб нас виключили з «червоної зони», я не знаю», - додає вона.
Жінка робить декорації на весілля і сімейні свята. Замовлень, каже, поменшало в рази. Якщо раніше кожні вихідні кликали працювати на одне-два весілля, то тепер – «глухо».
Майстриня натомість розповідає чутки про можливе закриття салону, але зізнається, що сенсу в цьому не бачить:
«Черг у нас немає. Після кожного відвідувача все дезінфікуємо, а в продуктових магазинах – повно людей».
Називати прізвища чи, тим паче, фотографуватись у Володимирі категорично відмовляються. Кожен боїться гніву місцевої влади за відвертість та закриття закладів. Дехто не лише витратив усі збереження навесні, а й обзавівся боргами.
Ікони познімали, щоб прихожани не цілували
Ще один аспект культурного життя українців, про який зазвичай не звітуються чиновники, – церкви. Школи і ресторани можна закрити чиїмось підписом, а з храмами це не працює. Чи змінюватимуть вони формат богослужінь через епідемією, залежить лише від бажань конкретних священнослужителів.
У Кафедральному соборі Різдва Христового Володимир-Волинської єпархії Православної церкви України в обідню пору буднього дня не вдається застати священників. Натомість свічниця Євгенія Сидорова розповіла, яких правил доводиться дотримуватись під час недільних богослужінь, мовляв в інші дні і так мало людей приходить:
«З одного боку я сиджу і дивлюсь, щоб дотримувались дистанції, з іншого боку – ще одна людина».
Водночас жінка не приховує, що на свята, зокрема, на Покрову прийшло багато людей. Тому у поминальну суботу, яка буде 7 листопада, прихожан попросили не приходити на богослужіння:
«Буде, як весною, коли панахиди проводили без людей. Можна буде хіба 20 людям на всю церкву стояти і ще трохи на подвір’ї».
До онлайн-богослужінь, які практикували навесні, тут ще не повернулись. Але зняли ікони, які зазвичай цілували віряни. Підхід до центрального образу храму перекрили. А причастя дають в сухому вигляді щипцями на серветку. Зі славнозвісної однієї ложки тут більше не причащають.
«Це на папері вільних ліжок багато, а на вихідних я думав, що вже не впораємось»
У міській раді Володимира-Волинського охорона ошелешує – і міський голова, і частина заступників – на лікарняному. Мовляв у когось з них вже підтвердили COVID. Решта ж – у робочих роз’їздах, тож прокоментувати ситуацію з коронавірусом нікому. Петро Саганюк, який хоч і програв вибори, але поки залишається на посаді, на дзвінки не відповідає.
Міська і вона ж – центральна районна лікарня зустрічає тишею. На туманному подвір’ї чутно хіба шелест сухого листя. На першому поверсі, де працює приймальне відділення, лише поодинокі відвідувачі, шаркають капцями, тримаючись за поручні, післяопераційні хворі.
Епіцентр боротьби з коронавірусом тут – на третьому поверсі, повністю закритому від сторонніх. Для ковідних хворих тут розгорнули 74 звичайні ліжка та 6 реанімаційних.
57 ліжок станом на 28 жовтня зайнято. Серед пацієнтів – троє дітей з пневмонією. На щастя, нікого немає в реанімації. Хоча були тут і тяжкі хворі, і померлі.
«Формально ліжка ще не всі заповнені. Але треба розуміти, що є хворі з підтвердженим коронавірусом, є ті, що чекають на результати ПЛР-аналізу, а є ті, в кого аналіз показав негативний результат. При цьому в них є пневмонія та інші симптоми. Нам кажуть: «Переводьте таких хворих в інші відділення». Але, як ми можемо це зробити, якщо навіть міністр визнає – до 30% ПЛР-тестів показують хибно негативні результати?» - каже медичний директор Володимир-Волинського територіального медичного об’єднання Віталій Баюн.
Хворих з підтвердженим ковідом, підозрою і з негативним результатом розділяють по різних палатах, аби нікого не наражати на небезпеку.
«На щастя, вже ПЛР-тести почали швидко робити. За добу – максимум дві маємо результат. Це допомагає нам краще сортувати хворих. Бо раніше бувало, що й по 2 тижні чекали на аналізи. Людину вже виписали, а результатів досі нема», - пригадує медик.
«За вчорашній день, 27 жовтня, госпіталізували 12 людей. Ми не в змозі приймати стільки, бо виписуємо значно менше. На вихідних вже думав, що не впораємось. На щастя, ситуацію вдалось втримати на контролі. Але є ризик, що місця закінчаться. Їх фактично вже нема з врахуванням того, що потоки треба розділяти. Самих ліжок можна ще хоч 10 привезти з інших відділень, але що це буде за лікування?» - додає він.
Віталій Баюн сподівається на швидке відкриття Іваничівської лікарні, яку саме перепрофільовують. Бо тоді, можливо, і частину володимирських хворих, яких щодень більшає, вдасться там лікувати.
Нашу розмову перериває телефонний дзвінок. Чутно, як колега розповідає про хворого з пневмонією і цукровим діабетом. Радиться, що робити, бо пацієнт відмовляється лягати до лікарні.
– Я так розумію, що зараз вся робота стосується коронавірусу? – запитую потім.
– Та все на тому… Хоча як все – щойно прийшов з консиліуму з пологового. Там гепатит. В тому й біда, що інші хвороби ніхто не поставив на паузу.
Ще одна проблема – ліки, які виділяє держава, можна давати тим, в кого коронавірус підтверджений аналізами. А як бути з тими, в кого – всі типові симптоми, але тест каже – це не COVID?
«Даємо препарати всім. Чи будуть претензії від держави потім? Я не знаю. Але знаю, якщо не дамо – будуть претензії від пацієнтів. Намагаємось знайти золоту середину», - каже Віталій Баюн.
В лікарні запевняють, що основні ліки мають. Щоправда, вже є проблеми з кроворозріджувальними препаратами – їх ніде купити, на ринку – дефіцит. А ці медикаменти – життєво необхідні, бо новий вірус нерідко викликає тромбоз.
Пацієнтам, які хочуть кращі, імпортні ліки, радять купити їх самостійно.
Обирати, кому давати кисень, а кому ні, на щастя, поки не доводилось. Але лікарня вже шукає, де взяти нові кисневі концентратори. Старі апарати ламаються. Та й потрібні вони не лише ковідним хворим. Тут же лікують й інших пацієнтів, яким важко дихати самостійно.
Медичний директор закладу пропонує показати окрему палату в приймальному відділенні, яку виділили для хворих на коронавірус. Але за два кроки до пластикової перегородки нас зупиняють – привезли нового хворого. Тепер сюди не можна.
***
Відверто, здається, що «червона зона» – радше формальність і лякалка для місцевих. Бо й натовпів чимало, й частина містян досі носить маски на підборідді. Як оберіг від… штрафу та зауважень.
Лікарня ж з кожним днем – на крок ближче до колапсу. Хочеться сподіватись, що медикам не доведеться обирати – кого лікувати, а кого - ні, але ця перспектива більше не здається такою далекою і примарною.
Тим часом, новини все більше ошелешують. Тепер з багатомільярдного ковідного фонду, гроші витрачають не лише на будівництво доріг, а й на зйомки патріотичних серіалів. Річ важлива, безперечно. Але хіба необхідна в той час, коли частина українців задихається?..
Текст і фото: Віта Сахнік
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
