Уже цими вихідними, 9-10 вересня, у Луцьку триватиме другий фестиваль анімації «Задзеркалля». Одним із його організаторів є керівник творчої студії «Імаго» Леонід Тивонюк. У минулому він – актор Волинського обласного театру ляльок, однак досі не уявляє свого життя без казкових персонажів та мультиків, а ще він – надзвичайно цікавий співрозмовник.
- Що нового підготували для гостей цьогорічного фестивалю «Задзеркалля»?
Цьогорічний фестиваль «Задзеркалля» відрізняється від попереднього наявністю дофестивальних майстер-класів, яких вже відбулося три – за участі відомих аніматорів, зокрема Олега Федченка, Романа Дзвонковського, Неди Нежданої. Родзинкою також будуть професійні майстер-класи для дітей, на яких їх вчитимуть писати сценарії, ліпити персонажів з пластиліну. Аніматор Валентина Сєрцова, яка представлятиме студію «Борисфен», і яка свого часу працювала над мультфільмом «Пригоди капітан Врунгель», проведе майстер-клас для підлітків, молоді, які хочуть навчитися малювати, створювати героїв. Голова журі фестивалю Олег Педан – режисер, лялькар, аніматор, людина-оркестр, викладач інституту Карпенка-Карого, розповість, як створювати ляльки. Крім того, аніматори з Польщі на чолі із Анною Хаброс-Пілат протягом двох днів фестивалю створять анімаційний фільм. Гості матимуть змогу переглянути роботи конкурсантів: в професійному секторі буде представлено орієнтовно десять робіт. До речі, деякі роботи були переведені з аматорського сектору у професійну категорію. Також буде презентовано близько 50 робіт дитячої анімації. На фестивалі також показуватимуть фільм, присвячений 90-річчю української анімації.
- Творча студія «Імаго» теж презентуватиме якусь роботу на фестивалі «Задзеркалля» чи ви взяли на себе лише організацію?
- Зараз ми багато уваги приділяємо організаторським моментам. Далі хочемо розвивати саму студію. На цьому фестивалі ми спільно із видавництвом «Синя папка» представимо невеличку роботу – ілюстрації до книжки Орести Осійчук «Айхо або Подорож до початку».
- А на якому рівні українська анімація і чи існує вона повноцінно взагалі?
- Вона то є, але багато упущено в цій галузі… Був період становлення української анімації, але через брак фінансування цей процес зупинився. Хоча, на жаль, це стосується будь-якої галузі в нашій країні. Пік розвитку української анімації, вважаю, ще попереду. В радянські часи достойними були роботи студії «Борисфен», наприклад, «Пригоди капітана Врунгеля», «Острів скарбів», «Козаки». Зараз, як мені здається, відкривається друге дихання в анімації, цьому приділяють увагу в частині виховання дітей.
- Однак українських мультиків практично ніхто не бачить зараз…
- Анімація –довготривалий процес. Через це він є таким дороговартісним, потребує багатьох спеціалістів, а якщо це робитиме одна людина, то і у часі затягнеться. У нас не дуже розуміють це… Часто чуємо: «А ви бачили, які мультики Pixar робить?». А ви знаєте, який бюджет у Pixar і яка команда у них? Щоб відзняти мультик, вони виїжджають на острів, вивчають життя персонажів, щоб потім про них зняти мультфільм. Це правильний підхід, але на це потрібен час і кошти. Тому порівнювати нашу анімацію із закордонною навіть недоречно. Якщо є фінансова підтримка, розкрутка, тоді все вийде… Зрештою у нас немає і анімаційної школи.
- Знаємо, що кілька років тому Ви почали знімати мультфільм про таргана.
- Мультик про таргана ми почали знімати, але ще досі не дознімали. Це був швидше тест персонажа. Над ним треба працювати півроку-рік, а для цього потрібно мати за що знімати. Зараз я його не чіпаю поки. Після фестивалю, ми займемося роботою над тізером до «Планети Неяшок», це буде такий собі мінісеріал на екологічну тематику. Можливо, вже в наступному році руки дійдуть, бо щоб відзняти 2-5 секунд мультика, потрібен цілий день і це за умови, що усе вже готове до гри аніматора. А до цього потрібен час, що написати сценарій, виготовити персонажів…
- А от якби не було фінансових обмежень, який би мультик хотіли б зняти?
- Дуже хочеться знімати мудрі мультфільми. Я більше люблю анімацію, яка адресована дорослим, філософські роботи, які змушують задуматися про певні аспекти життя. Мені не подобається радянський підхід – боротьба доброго зі ще більш добрим. Щоб людина щось переосмислила в житті, їй вона має пройти через біль, труднощі. Ми повинні розуміти, що все у житті залежить від нас самих…А якщо відверто, то я б хотів все ж дознімати мультфільм про таргана. Це філософська історія переосмислення – хто ми, що ми тут робомо, як наші вчинки впливають на наше життя… Ми ж розуміємо, що персонаж мультика це завжди уособлення людини, не важливо, хто це – тарган, амеба чи слон (сміється. – Авт.). Вважаю, що у житті треба займатися тим, до чого лежить душа. По-іншому – це зрада самому собі.
Побувала у світі мультиплікацій Ірина Костюк
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
