Прямий ефір «Луцького радіо»

Звідки «зуби» у  Луцького замку

Звідки «зуби» у  Луцького замку

Зубці, які прикрашають в’їзну вежу Луцького замку, з’явилися на ній лише у другій половині 17 століття – коли замок втратив своє фортифікаційне значення. Їх розібрали наприкінці 19-го століття, і відновили тільки під час реставраційних робіт 1964-1977 років – розповідає краєзнавець Олексанр Котис..

Останні облоги

У середині 15 століття відбулися дві облоги Луцького замку: у 1431 році (Луцька війна, польські війська короля Ягайло) та 1436 році (литовські війська великого князя Сигизмунда). Хоча замок і його оборонці витримали облоги, великий князь Свидригайло Ольгердович до самої смерті у 1452 році опікувався  модернізацією фортечних мурів та башт.

Проміжки між зубцями на стінах закладалися цеглою, і вище над ними споруджувався другий ярус, у якому влаштовувалися арковидні бійниці для вогнепальної зброї.

Всі три башти стали однакової висоти, під шатровидними дахами. Під дахами влаштовувалися бійниці для стрільби вертикально вниз, для ураження супротивника під стінами башт, так звані підсябиття.У такому незмінному вигляді Луцький замок проіснував до другої половини 17 століття.

Вигляд замку у 50-х роках 15 сторіччя. Книга "Луцький замок в історії України" П. Троневича

Замок став вразливим

З часом замок став відверто застарілою спорудою, вже нездатною витримувати облогу з обстрілом тяжкими гарматами та штурмовими пороховими підривними засобами. Але проти військ, які не мали тяжкої техніки, він міг протриматися, при умові відтворення обороноздатності та наявності підготовленого гарнізону. До таких військ відносилися козаки та кримські татари.

Серйозною проблемою були округлі обриси фортечних стін, колись побудованих по лініях рельєфу височини, на якій знаходився замок. Через їх форму неможливо було  стріляти з башт під мури. А відтак ворог мав більше можливостей штурмувати замок з драбинами на невеликій ділянці вузької стіни, на якій не могла скупчитися потрібна кількість оборонців.

Єдиним дійовим засобом ефективної оборони застарілого Луцького замку була можливість утримувати супротивника на відстані та не допускати його до мурів.  Для цього треба було зосередити фланговий артилерійський вогонь з амбразур стіни між В’їздовою та Владичою баштами в напрямку Глушецького мосту (сучасний Братський міст) та не дати супротивнику увійти в Окольне місто з північної сторони через головні ворота.

Битви війни 1648-1654 років відбувалися переважно на відкритих місцевостях, і роль замків-цитаделей у ній стала незначною. Набагато важливішим питанням стала оборона міст у цілому.

Королівська люстрація 1658 року показала повний занепад замку, як оборонної споруди. Він стояв спустошений, без зброї, з розритими мурами та баштами без дахів. Ще більше спустошення занотовано в акті 1663 року, але разом з цим тут згадано про заміну дерев’яних ділянок стін Окольного замку на цегляні.

Нове дихання

У 60-х роках 17-го століття замок знову стали укріплювати. Керівництво робіт доручалося київському земському судді Богуславу Яну Горайну, якому надавався статус губернатора.

Шляхта зобов’язувалася надавати йому гроші, продукти та будівельні матеріали.  Реалізовувалося невідкладне питання зносу будинків, збудованих на фортифікаційних валах і у ровах.

Стосовно Луцького замку, була реставрована стіна між В’їздовою та Владичою баштами. Нижній ярус з арковими амбразурами відводився для далекобійних гармат, верхній, з комбінованими отворами для стрілецької зброї та легких гармат – для ближнього бою.

Таким чином, роль Луцького замку в обороні міста зводилась до позиції захищеної флангової батареї.

Суттєвою ознакою того, що замок вже не розглядався як окремий фортифікаційний об’єкт, а як місцезнаходження приміщень повітової адміністрації та суду, є побудова на В’їздовій та Стировій баштах верхніх карнизів з прикрасою у вигляді арок, та аттиків (стінок з зубцями-мерлонами барокової форми).

Вигляд замку у 70-х роках 17 сторіччя. Книга "Луцький замок в історії України" П. Троневича

Самі дахи башт знаходилися значно нижче аттиків, які несли не фортифікаційну, а виключно декоративну функцію. Не виключено, що така надбудова башт несла ідеологічний сенс того, що держава і в умовах лихоліття здатна прикрашати місце зосередження державної та судової влади.

Таким чином, башти були позбавлені верхніх спостережних майданчиків.

Зубці-мерлони В’їздової башти простояли до 1890 року, коли були розібрані як аварійні перед візитом у місто царя Олександра ІІІ.

При реставрації Луцького замку у 1964-1977 роках за проектом архітектора Маріоніли Мойсеївни Говденко, мерлони були відтворені, згідно з фотографіями 1860-1870 років. При цьому дах В’їздової башти був піднятий до мерлонів, а на Стировій башті залишився як і у 1667 році.

За матеріалами Олександра Котиса («Хроніки Любарта»)


Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.

Залишити коментар
#БудьПершим — підписуйся на нас у соцмережах:
Попередня новина Фонд Палиці дасть 1 млн гривень на перинатальний центр
Наступна новина «Я вільний!» – Ігор Рицко пішов з політики і зробив зачіску, як у вікінга
Останні новини
Схожі новини