Ігор Поліщук – офіційно радник Луцького міського голови. Звісно, посада – не найвища в структурі місцевої влади. Однак усі давно звикли, що Поліщук, якщо й не головний, то точно «один з головних» у міськраді. Він найчастіше озвучує позицію мерії, попри те, що та має іншого очільника – набагато скромнішого (принаймні у публічному просторі) секретаря міської ради, в.о. мера Григорія Пустовіта. Багато хто пов’язує таку активність Поліщука з тим, що він небезпідставно претендує на статус кандидата у міські голови з немалими шансами на перемогу.
Про це і не тільки, Перший запитав в Ігоря Поліщука. Публікуємо першу частину цього інтерв’ю. Тут – про карантин, суперечки з обласною державною адміністрацією, плани на вибори, вплив Ігоря Палиці та об’єднання Луцька з Заборольською, Жидичинською, Княгининівською громадами.
«ОДА інколи вводить абсурдні карантинні обмеження»
– Чи всі карантинні заходи, які діють зараз, на вашу думку виправдані? Луцьк неодноразово не погоджувався виконувати рішення обласної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій.
– Безумовно, що не всі карантинні обмеження виправдані. Коли почалась епідемія, ми запровадили одні з найбільш жорстких карантинних заходів. Тоді вони були обґрунтованими, дієвими, кожен був проаналізований з точки зору ефективності і можливості контролювати виконання.
Сьогодні ж у нас з обласною державною адміністрацією трохи є неспівпадіння поглядів. Ефективність деяких заходів, які ухвалює ОДА, на мою думку, є низькою. Один з останніх – заборона роботи літніх майданчиків ресторанів після 22:00 (Луцьк не впровадив це рішення обласної комісії, - ред.). Я не розумію – невже після 22:00 є більша ймовірність заразитись коронавірусом, ніж до 22:00?
При цьому сьогодні ресторанний бізнес і кінотеатри найбільше страждають від коронавірусу. Такими рішеннями скорочується і без того невеликий прибуток, хтось, можливо, змушений скорочувати персонал. Хтось, можливо, взагалі відмовиться від цього бізнесу. Тому до таких рішень потрібно підходити дуже обережно. (з 16 липня Луцька міська рада дозволила ресторанам повністю відкритись, - ред.)
Ще одне незрозуміле з точки зору ефективності рішення – карантинні пости. Ми, як міська рада, доклали зусилля, щоб якомога швидше їх запустити. Знайшли бетонні і водоналивні блоки, тимчасові конструкції, де люди могли б просто погрітись, підключили електроенергію, знайшли обігрівачі, організували харчування.
І що ми побачили? Людину зупиняли (при чому зупиняли не всіх), міряли температуру – часто ці термометри неправильно показували температуру, бо не були розраховані на роботу на вулиці. Потім їх замінили, але все одно.
Якщо в людини температура до певної межі, їй давали направлення до сімейного лікаря і людина вже на власний розсуд вирішувала – звертатись до нього чи ні. Якщо температура вища певної межі – викликали «швидку». Але людина так само могла поїхати собі, не дочекавшись. Я не знаю жодного випадку, щоб когось госпіталізували з карантинного посту.
Величезна кількість людей замість того, щоб працювати на своїх робочих місцях, була на цих постах. В першу чергу – медсестри. Хоча я вважаю, що працівнику поліції цілком під силу зупинити водія і поміряти температуру.
Коли ми побачили, що карантинні пости – це абсолютно недієвий захід, який створює корки на в’їзді в місто, звернулись з проханням зняти їх. Краще б ці медсестри і поліцейські виконували свою основну роботу.
Нам казали закрити садочки. Але ми не можемо цього зробити – за останніми даними 2,6 тисячі дітей у Луцьку відвідують дошкільні заклади. Так, частина сімей може залишити дітей з батьками, іншими родичами, але величезна кількість людей не має такої можливості і відвести дитину в садок – це єдина можливість для них піти на роботу.
Якщо ми закриємо садки, люди або сидітимуть вдома без грошей, створюючи недонадходження до міського бюджету, або братимуть дітей з собою на роботу і наражатимуть їх на небезпеку. Я кожного дня аналізую перелік людей, які заразились коронавірусом і бачу, що офіси та виробництва – одні з тих місць, де люди інфікуються найчастіше.
Тому ми не можемо просто виконувати рознарядки, які нам спускають зверху. Інколи абсурдні. Сьогодні потрібно шукати баланс між безпекою, боротьбою з поширенням інфекції, економікою та інтересами лучан.
– ОДА кілька разів наполягала на закритті садочків, міська рада не погоджувалась. Були якісь наслідки цього?
– Передавали вітання нам з обласної державної адміністрації. Інших наслідків поки не було.
– А від кого, як ці «вітання» виглядали?
– Просто сказали: «Вам там привіт передавали».
Взагалі постанова Кабінету Міністрів, яка регулює адаптивний карантин, на мою думку, виписана неправильно. Наприклад, Харківська область. У них ситуація зараз доволі серйозна – не така, як на заході України, та все ж. Але більшість їхніх випадків – у Харкові. Чому тоді жорсткому карантину повинна бути піддана вся область, якщо вогнище захворювання в одному місті?
Кабінет Міністрів мав би дозволити місцевим, а не регіональним комісіям ТЕБ та НС ухвалювати рішення щодо карантину. В нас є ситуації, коли в одному районі ситуація критична, а в іншому – все добре. Чому в них повинні бути однакові обмеження?
Безумовно, це не зовсім правильно. І ОДА не завжди вчасно реагує на зміну ситуації, особливо в сторону послаблення карантину.
– Як ви ставитесь до того, що в багатьох установах – магазинах, банках, транспорті доволі формально виконують карантин? Маски, якщо й носять, то на підборідді або спустивши з носа.
– Я думаю, що у медиків потрібно запитувати, наскільки ефективною є маска в захисті від коронавірусу. Напевно, що ефективною. Але є інша обставина. Ми знаємо, що маску потрібно змінювати часто. При цьому є величезна кількість людей, які носять її 2 місяці або навіть діляться з кимось. Безумовно, що при цьому ризик інфікування тільки зростає. Якщо не коронавірусом, то іншими хворобами.
Я досліджував дані різних організацій з охорони здоров’я, досвід інших країн, тому вважаю, що маски треба носити. У магазинах та інших установах я дотримуюсь правил. В Фейсбуці деколи закидають, що я без маски, але це лише на вулиці.
В тролейбусах, до речі, у нас немає проблем – водії дотримуються правил. В маршрутках більше порушень, але перевізники вже самі влаштовують рейди і перевіряють – чи всі в масках, чи всі заплатили за проїзд безготівково. Перевірки здійснюють й інші органи. За порушення складається протокол. В подальшому ці протоколи впливатимуть на ухвалення рішень про укладання нових договорів з перевізниками.
– До вересня залишилось небагато часу, а кінця карантину поки не видно. Луцька міська рада виступила проти продовження дистанційного навчання. При цьому рішення центральної влади поки немає. Як будете діяти, якщо Кабінет Міністрів вирішить все ж продовжувати навчання вдома?
– Я був ініціатором звернення до уряду щодо недоцільності дистанційного навчання. Ми спілкуємось з багатьма батьками, освітянами і розуміємо, що в такому ж форматі, як це було навесні, дистанційне навчання не може продовжуватись.
Це катастрофа для батьків – багато з них не можуть залишити дітей самих, до того ж школярі не можуть засвоїти онлайн ту величезну кількість матеріалу, яку їм дають. Є питання з багатодітними сім’ями, де на один комп’ютер – четверо дітей. Яким чином їм вчитись одночасно? Плюс є питання спілкування з однолітками, викладачами. Безумовно, школа впливає на розвиток особистості.
Пандемія може тривати дуже довго. Ми не знаємо, коли з’явиться вакцина і коли це все закінчиться. Сьогодні діти відвідують садочки. В окремих закладах є випадки захворювання серед працівників, але критичної ситуації немає.
Я вважаю, що Міністерство освіти та науки разом з Міністерством охорони здоров’я повинні створити методику, яка дозволить дітям піти до школи у вересні.
– Якщо уряд все ж вирішить продовжити дистанційне навчання, Луцьк може піти всупереч цьому рішенню і відправити дітей до школи?
– Зараз є багато суперечливої інформації і мало конкретики від уряду щодо цього, тому більш конкретно про це можна говорити у серпні.
«Через карантин цього року не зможемо відремонтувати проспект Волі і Театральний майдан»
– Скільки грошей Луцьк втратив через карантин?
– Через карантин і зупинку бізнесу з березня по липень міський бюджет недоотримав більше 128 мільйонів гривень. До того ж є 80 мільйонів гривень витрат на боротьбу з коронавірусом. З них 60 мільйонів ми перерахували обласній клінічній лікарні, яка є розпорядником коштів. Більша частина цієї суми невитрачена і знаходиться на рахунках, щоб в разі чого можна було оперативно реагувати на погіршення ситуації. Дай Боже, щоб все було добре і ці гроші повернули в міський бюджет.
– Що не вдасться зробити через ці втрати?
– На жаль, нам не вдасться зробити реконструкцію проспекту Волі цього року. З листопада минулого року ми працювали над цим проєктом, який включає заміну мереж, водопроводу. Для його реалізації все готове: детальний проєкт, в якому передбачено найменші деталі – починаючи від заміни водопроводу і закінчуючи виглядом лавочок та бруківки, є переможець тендеру. Наступного року, як тільки буде фінансова можливість, приступимо до виконання робіт.
Роботи коштуватимуть близько 60 мільйонів гривень. До речі, дерева зрізати не плануємо, як і розширювати дорогу – транспортні питання можна вирішити за рахунок додаткових смуг для повороту та виїзду з другорядної дороги на головну. Наразі ми не бачимо доцільності розширювати проспект Волі за рахунок зрізання більше 300 дерев та звуження пішохідної зони.
На жаль, також не вдасться зробити реконструкцію Театрального майдану, тому що це дуже дорогий проєкт. Вартість реконструкції – більше 60 мільйонів гривень. Цього року замовляємо проєкт, щоб наступного можна було приступити до робіт.
Реально все зробити за рік, але підряднику потрібно буде дуже для цього постаратись. На жаль, я не знаю підрядника, який зміг би швидко зробити це на високому рівні. Багато професіоналів, які вміють працювати з бруківкою, виїхали за кордон, а на Театральному майдані повинна бути якісна гранітна плитка з натурального каменю, яка пролежить без ремонтів десятки років. Я був в багатьох європейських містах, де тротуарну плитку не перекладали по 50-60 років. Кваліфікація майстрів для цього повинна бути дуже високою.
Питання реконструкції Театрального майдану дуже складне, адже він оточений об‘єктами, збудованими в різні епохи та в різних архітектурних стилях. Тому виваженість і обережність - те, що має супроводжувати реалізацію цього проєкту на всіх етапах.
– Чи встигнете завершити фонтан на Театральному майдані до Дня міста (початок вересня), як обіцяли?
– Підряднику – львівському підприємству, яке зараз також облаштовує фонтан перед Львівською оперою, ми поставили завдання завершити роботи до Дня міста. Станом на сьогодні можна говорити про те, що це реально. Можливо, навіть швидше, якщо не буде форс-мажорів. Безумовно, ми залежні від погодних умов. Якщо 2 тижні підряд литимуть дощі, будуть затримки в роботі.
Повинно бути все, як на проєкті – сухий світломузичний фонтан з амфітеатром біля нього. Вартість робіт – 12,5 мільйонів гривень.
«В мене є амбіція завершити почате в місті. В якості кого – повідомлю згодом»
– У багатьох лучан інколи виникає питання – хто такий Ігор Поліщук, який у нього статус? Формально у вас посада радника, а це зазвичай непублічні люди, які залишаються в тіні. Ви ж робите публічні заяви від імені усієї міської ради. Як так сталось?
– Окрім того, що я радник, я ще й депутат міської ради і керівник найбільшої фракції «УКРОП». Сталося так, як сталося. Ми не зациклюємось на статусах. Можна мати високу посаду і не надто багато працювати, а можна мати меншу посаду, займатись багатьма проєктами і показувати результат. Якщо людина хоче працювати і показувати результат, посада не повинна їй це забороняти.
– Хто головний у міській раді?
– Григорій Олександрович Пустовіт – виконувач повноважень міського голови.
– Часто виникають сумніви, тому що ви більш публічний. Озвучуєте рішення міської ради.
– Можливо, в когось є такі сумніви. Я про це не знаю.
– Які у вас плани на місцеві вибори? Ігор Палиця нещодавно заявив про створення нової партії «За майбутнє». Чи будете балотуватись і якщо так, від якої політичної сили?
– З 2013 року це моя друга депутатська каденція. Багато проєктів реалізовано в місті. Як вони реалізовані – оцінять лучани на виборах. Щодо нашої участі у виборах ми оприлюднимо інформацію найближчим часом.
– У вас є мерські амбіції?
– В мене є амбіція завершити розпочаті справи і реалізувати проєкти і справи, потрібні нашому місту. Ми планували зробити набагато більше, але частину не зможемо зробити з об’єктивних причин, зокрема через карантин. Та ж реконструкція Театрального майдану, транспортна реформа – я хотів би, щоб в нас залишився мінімум некомфортних маршруток, а натомість з’явилось більше тролейбусів. Є амбіція завершити ці та багато інших справ та проєктів. В якості кого – повідомлю згодом.
– Коли згодом? Назвіть дедлайн.
– Найближчим часом про все оголосимо. Я не хочу називати терміни. (Вже після запису цього інтерв’ю Ігор Поліщук встановив на обкладинку у фейсбуці логотип партії «За майбутнє», - ред.)
– Політична сила «УКРОП» має перспективи опинитись на виборах і в новій міській раді?
– Наскільки мені відомо, партія «УКРОП» не буде брати участі у місцевих виборах, тому, напевно, що ні. Але депутати від фракції «УКРОП» є лідерами в себе на округах. Я думаю, що їхні досвід, знання, вміння вирішувати питання і проблеми виборців, міста можуть знадобитися в наступній каденції.
– Як вирішується, хто балотується на міського голову від вашої команди? Це ви, Григорій Недопад чи хтось інший?
– Буде вирішувати та партія, з якою ми будемо рухатись в міську раду.
– Ігор Палиця має зараз вплив на міську раду і безпосередньо вас? Ви спілкуєтесь?
– Так, я спілкуюсь з Ігорем Петровичем. Я вважаю, що це людина з надзвичайним життєвим і професійним досвідом, людина, яка показала свою ефективність на усіх посадах, яких була. У нього є дуже багато чому повчитись, можна почерпнути професійний досвід, вміння вирішувати складні проблеми та приймати якісні управлінські рішення.
– Як відбувається це спілкування? Він телефонує і дає якісь вказівки чи ви до нього телефонуєте?
– Спілкуємось телефоном.
– Хто до кого телефонує?
– По-різному.
– Як часто це відбувається?
– По мірі необхідності.
– Сьогодні спілкувались вже?
– Ще ні.
– А вчора? Що обговорювали?
– Спілкувались. Обговорювали поточну ситуацію з коронавірусом: які кроки необхідно вживати, обговорювали заповненість лікарняних ліжок, інші поточні питання.
– Це у вас ніби щоденний ритуал – зідзвонюватись в певні години?
– Ні, це не ритуал. Зідзвонюємось за необхідності.
– Буває, що ви телефонуєте з запитаннями, а буває – що він з порадами?
– Так.
«Ми хочемо, щоб «Модерн-Експо» та «Кромберг енд Шуберт» зареєстрували свої заводи у Луцьку»
– Вже остаточно вирішено, що з 25 липня Луцьк стає однією громадою з Княгининівською, Заборольською та Жидичинською радами?
– Станом на сьогодні, це ще невідомо. Я знаю, що громади, які не погоджуються на приєднання, надсилають свої звернення до Кабінету Міністрів України. Є інформація про те, що готуються позови до суду, щоб оскаржити таке рішення.
Я також не розумію критеріїв, за якими вирішили об’єднувати громади. Так, село Сьомаки (Заборольська громада, - ред.) за 20 кілометрів від міста вирішили зробити частиною луцької громади, а село Липини, яке через дорогу від проспекту Відродження,– ні. Немає жодної логіки в цьому.
Ми повинні зрозуміти, що Луцьк – один з найменших за площею обласних центрів. Крім того, є питання фінансів. Прекрасне підприємство «Модерн-Експо». До карантину 85-90% його працівників становили лучани – не знаю, чи зараз ситуація змінилась. Воно і знаходиться фактично в Луцьку, але зареєстроване в селі Підгайці. Так само «Кромберг енд Шуберт» - в Боратині.
Дуже шкода, що тисячі лучан працюють на підприємстві «Модерн-Експо» і їхні податки витрачають не на садочки і школи, які відвідують їхні діти, не на ремонти їхніх дворів, доріг. А використовуються для того, щоб голова Підгайцівської громади виписав собі 75 тисяч гривень зарплати, щоб інші працівники отримували пристойні прибутки, щоб покращувався благоустрій цієї громади, а не міста, де лучани живуть і працюють. Мені здається, це неправильно.
Я неодноразово говорив з Петром Пилипюком (співвласник і генеральний директор «Модерн-Експо», - ред.) щодо перереєстрації компанії на луцьку адресу. Є ряд бюрократичних перепон.
– Ведуться зараз перемовини щодо перереєстрації великих заводів?
– Ми працюємо з підприємствами. З керівником «Модерн-Експо» я вчергове зустрічався буквально два тижні тому.
Також спілкуємось з компанією «Кромберг енд Шуберт» постійно.
– Які позиції керівництва?
– Завдяки нашим домовленостям «Кромберг» відкрив нове виробництво у Луцьку на вулиці Карбишева. Так в місті з’явилось близько 1000 нових робочих місць, що призведе до сплати орієнтовно 20 мільйонів гривень податків в бюджет Луцька на рік.
Ми зі свого боку зробили ремонт дороги поруч з виробництвом та облаштували освітлення, допомагаємо й в інших питаннях. Постійно контактуємо з керівництвом «Кромбег енд Шуберт» - Славоміром Качмареком та Олександром Шаварським, працюємо над пошуком нових інвестиційних проектів з-за кордону та створенням нових робочих місць. Місцем реєстрації цього бізнесу розглядають наше місто Луцьк.
Також варто відзначити, що компанія «Кромберг енд Шуберт» постійно вкладає гроші в розвиток спорту у Луцьку. Минулого року це було близько 1,5 мільйона гривень.
– Перереєструвати основне виробництво вони не погоджуються?
– Наразі ні, але ми працюємо над цим. Ми можемо запропонувати інвесторам земельні ділянки з гарною інфраструктурою, благоустрій – освітлення, зупинки та інше. Можемо піти на знижки по сплаті земельного податку. Ми готові до рішучих кроків, щоб залучити інвестора і створити нові робочі місця.
– Яка позиція «Модерну» зараз?
– Через міжнародний статус компанії є певні труднощі в перереєстрації. На сьогодні, за словами керівництва, це одна з основних причин, чому неможливо зробити це зараз. Однак ми готові йти на серйозні поступки, пільги та бонуси для інвесторів у багатьох питаннях, якщо мова йде про реєстрацію бізнесу в Луцьку, створення саме в нашому місті робочих місць та збільшення надходжень до місцевого бюджету. І це стосується не лише «Кромберга» та «Модерна».
– Як громади, де зараз зареєстровані заводи, можуть на це відреагувати? Чи захочуть вони тоді в перспективі приєднуватись до міста, не образяться?
– Образа – це таке питання. Цим громадам потрібно далі працювати над залученням інвестицій або вирішувати питання про приєднання до Луцька. Я переконаний, що рано чи пізно ця несправедлива ситуація вирішиться, коли тисячі лучан фактично живуть і працюють в місті, але їхні податки йдуть не у місцевий бюджет.
– Один з аргументів мешканців сільських громад, які не хочуть приєднуватись до Луцька, це те, що Луцьк не виконав обіцянок перед Прилуцькою громадою. Зокрема, не відремонтував дорогу на вулиці Богуна, туди не їздять міські маршрутки. Можете щось відповісти на це?
– Багато що зроблено для Прилуцької громади. В попередні роки ми витратили на це більше 4 мільйонів гривень. Якби не було коронавірусу і з бюджетом все було добре, безумовно, вулиця Івана Богуна була б відремонтована. Натомість ми ремонтуємо інші вулиці: Шевченка, 1 травня. Працюємо над добудовою садочка і капітальним ремонтом дороги, що веде до нього, в селі Дачне.
– Як бути з транспортним сполученням?
– Працюємо над цим.
– В чому там проблема – перевізники не зголошуються брати участь в конкурсах?
– Так, на жаль, під час карантину це питання особливо гостро стоїть, тому що перевізники не можуть набрати повну маршрутку. Думаю, що після карантину це питання вирішиться.
– Об’єднання з Прилуцькою громадою та Заборольською, Княгининівською, Жидичинською відрізняються. Тому що у випадку з Прилуцьким це була добровільна справа. Була мотивація задобрити мешканців. Зараз ситуація інша і об’єднання відбувається примусово. Чи можна сподіватись мешканцям цих громад на якісь бонуси від Луцька?
– Я вважаю, що так. В разі приєднання це буде частина нашої громади. Спільний бюджет використовуватиметься на покращення благоустрою та вирішення інших нагальних питань в усій громаді.
– На що саме їм можна сподіватись?
– Ми знаємо основні потреби громад, що мають приєднатися, та стратегічні питання їхнього розвитку. Однак чіткі плани будемо формувати разом з лідерами цих громад після їх приєднання і під час формування бюджету на наступний рік.
Розмовляла Віта Сахнік
Далі буде