У Луцьку провели останню зустріч у рамках першої Луцької літературної резиденції «Місто натхнення». Таким чином підсумували найгучніший культурний проект літа.
Луцьк одним із тих кількох (трьох) міст в Україні, яке взялося організувати літературну резиденцію. У рамках резиденції п’ятеро письменників по черзі по тижневі провели у Луцьку. Вивчали його. Слухали. Відкривали його культурні локації. Популяризували їх. І надихалися.
Результатом роботи має стати книга творів, народжених у цій атмосфері чи спровокованих луцькими канікулами. Збірку творів мають видати до кінця року. У цій дуже луцькій книжці (а видати її планує партнерське видавництво проекту «Комора») будуть твори усіх 5-ти резидентів, топових письменників країни: Оксани Забужко, Катерини Калитко, Любка Дереша, Макса Кідрука та Мирослава Лаюка.
Ольга Ольхова та Катерина Теліпська
Фінальним акордом резиденції став приїзд до Луцька Оксани Забужко. Перші сім років свого життя Забужко провела в Луцьку. Має до цього міста свої особливі почуття і, що приємно, тримає Луцьк у своїй орбіті.
Ще не встигла завершитися перша резиденція, як її організатори і натхненники – найперше то керівниця управління промоції і туризму Луцькради Катерина Теліпська та лучанка, керівниця творчої агенції «Баляндраси», поетка і модераторка численних зустрічей у рамках цього проєкту Ольга Ольхова уже чують побажання від інших відомих письменників про те, що вони хотіли б приїхати на другу резиденцію. І друга буде.
Підсумкову пресконфренцію у Луцьку провели 7 липня за участі останньої резидентки Оксани Забужко, заступниці Луцького міського голови Ірини Чебелюк, портнерки проєкту менеджерки культурних індустрій Ірини Плехової, Ольги Ольхової, Катерини Теліпської. На зум-зв’язку із Луцьком були Любко Дереш, Мирослав Лаюк та Катерина Калитко. Кожен із резидентів поділився своїми враженнями від участі у проекті.
* * *
Любко Дереш: «Згадую цей період з дуже великим теплом і дуже хорошим після смаком. Теж пригадую людей, з якими познайомився, пригадую турботу організаторів, яку відчув на собі.
Але найбільше враження все-таки справило саме місто. Мені здається, що у моєму випадку програма спрацювала дуже добре, бо для мене відбулося певне відкриття Луцька. Разом із тим його культурного контексту.
Для мене це були надзвичайно інтенсивні сім днів, наповнені світла і глибини, пов’язані з історією, культурою Луцька, з людьми, які є носіями цієї культури. Тепер то для мене точно причина повертатися у Луцьк ще і ще».
ЧИТАТИ ТАКОЖ: «Луцьк мені відкрив Покальчук». Любко Дереш. Розмова на залізниці, якої… нема. #МІСТО НАТХНЕННЯ
* * *
Катерина Калитко: «Дуже хороші враження. Моє найбільше замилування тим, що ви любите своє місто, ви знаєте його, ви вмієте його подати і надихнути інших людей, які приїздять зі своєю любов’ю, зі своєю візією з інших регіонів, щоб вони полюбили Луцьк не менше, ніж ви. Я думаю, що зі мною якраз ця історія і сталася. Тому що я скучаю за Луцьком, за вами і вже планую собі наступний візит.
Текст у мене вже розпочався… Він розпочався завдяки людям, які зробили зі мною інтерв’ю. Принагідно передаю їм вітання, у нас була чудова прогулянка, дуже хороші враження лишилися від нашого спілкування. Люблю міста з людськими історіями, які вшиті у тканину міської оповіді, яка триває століттями.
Кілька важливих для мене письменницьких імен пов’язані з Луцьком: я про пані Оксану Забужко, Юрка Покальчука і, очевидно, Леся Українка та родина Косачів. Люблю міста непрості, які змушують задуматися, які цією своєю фронтирною ідентичністю лишають у неспокої. Все це я мала в Луцьку.
Цей проєкт – із тих регіональних проєктів, на які мають рівнятися. Я думаю, що він ще звучатиме. Дякую міській владі, яка так само неймовірно вразила мене своєю залученістю до культурних процесів. Це найкраще, що може статися з містом. Хай все росте».
ЧИТАТИ ТАКОЖ: Катерина Калитко. Розмова між луцькою тюрмою і луцькою синагогою. #МІСТО НАТХНЕННЯ
* * *
Мирослав Лаюк: «Я дуже переживав, що я перший, і ви на мене скинете всю цю вагу: десятки музеїв, зустрічей, журналістів і так далі. Для мене ідеальний час творчості, коли тебе не чіпають або коли ти сам чіпаєш. Це дуже дивно, але мені дуже багато хотілося бачити у Луцьку. І бачити музеї, і просто гуляти Луцьком, і просто говорити з журналістами…
Направду вразило те, як все добре складено, як все професійно зроблено, як гарно працювала Катерина, як гарно працювали журналісти, як гарно працювали екскурсоводи, з якими можна було говорити про значно глибші речі, ніж те, що вони розповідають звичайним туристам. Це справді був хороший час і для відпочинку, і для натхнення.
Твір, який я буду писати, - це мала проза, оповідання, фантазія про минуле і теперішнє. Мене завжди цікавить дотик сучасної людини до того, що було збудоване 500 років тому. Дуже охоче би повернувся у Луцьк знову. Передовсім – це дуже красивий проект. А все, що красиве, - правильне».
ЧИТАТИ ТАКОЖ: Бузок і НЕрадянська Леся. Мирослав Лаюк у будинку Косачів, розмова про Луцьк. #МІСТО НАТХНЕННЯ
* * *
Оксана Забужко: «Дякую організаторам, дякую владі міста, яка підтримала цю ініціативу, дякую лучанам. Я четвертий день купаюся у цій атмосфері. Я справді в особливому становищі порівняно з іншими резидентами, бо це місто не чуже мені, а я не чужа цьому місту, і мені не довелося його відкривати. Мені, швидше, кожного разу, у кожен свій приїзд приїзд до Луцька доводиться заново відкривати, якою мірою, виявляється, Луцьк моїх перших семи років бачиться мені сьогоднішній формативним для моєї зрілої творчості.
Тільки приїхавши сюди, відкриваєш: так, тільки в Луцьку і тільки для Луцька Леся Українка є літературною зіркою світової літератури першої величини, і це не треба поянсювати, доводити, розповідати. Як минулого року в міністерстві культури організаторам виставки «Леся Українка. 150 років», що: ні-і-і, це не двохсотгривнева купюра, це не тільки «Лісова пісня» і далі за текстом… От, може, не було б «Notre Dame d'Ukraine», якби я народилася не в Луцьку і перші сім років провела не в Луцьку. Частиною саме луцької ідентичності і луцької інтелігентської свідомості є ось цей з’їзд європейських монархів, візитна картка міста, котрий я пам’ятаю зі свого дитинства. Коли мені сьогодні з дещо ніяковою посмішкою кажуть, що ось у нас є люди, які кажуть, що ми теж Брюссель, я кажу: стоп, хвилиночку, я писала про це у 2012 році. Але я про це написала у 2012-му, бо для мене всі попередні 40 з чимось років мого життя до того, то було очевидним. Такими своїми прустівкими подорожами у місто свого дитинства, я відкриття цих порталів у часі щоразу роблю.
Для мене принциповим було засвідчити свою підтримку цієї ідеї: такого дуже справді європейського і дуже культурного способу муніципалітету рекламувати своє місто. Пані Катерино, скидаю капелюха. Всі ваші докладені зусилля (ідея, стилістика, виконання – геть чисто все) заслуговує оплесків. З огляду на те, що це вже ініціативи нового покоління, на яке мої ровесники так люблять нарікати, я мушу сказати, що це навпаки дуже наснажує, укріпляє і надихає. Дуже приємно бачити, коли молодша генерація працює направду по-європейськи, з повною викладкою при тому».
ЧИТАТИ ТАКОЖ: «Ніжна прошивка, яка чітко бетонується на ціле життя, - Луцьк». Оксана Забужко. ЦИТАТНИК
Кожен із резидентів отримав у дарунок від партнера проєкту «Типографії від А до Я» новий 14-томник Лесі Українки. Це – теж продукт, який упевнено можна означити: «Зроблено в Луцьку», бо готували унікальну роботу до друку у Волинському національному університеті.
Традиційно організатори дякували усім, хто долучався до втілення проєкту, хто на час тривалості резиденції став промоутером, амбасадором рідного міста і його культурного контексті, допомагаючи Любку Дерешу, Мирославу Лаюку, Оксані Забужко, Катерині Калитко та Максу Кідруку відчути це місто, зрозуміти йог очи… не зрозуміти – і творити тут чи після нього, а головне не раз і не два повернутися сюди і радити це зробити своїм друзям.
ЧИТАТИ ТАКОЖ: «Пристібайтеся!». Макс Кідрук. Прогулянка Луцьком і не тільки. #МІСТО НАТХНЕННЯ