У селі Жиричі Ратнівського району почали будівництво дитсадка, на який чекали десятки років. З цієї нагоди організували невеликі урочистості та освятили місце будівництва.
На захід у Жиричі завітав депутат обласної ради від цього округу, голова фракції «Солідарність» Володимир Бондар. Скориставшись нагодою, «Перший» розпитав обранця про те, що відбувається у стінах обласної ради, а також про округ та останні резонансні парламентські рішення.
«Жодна країна не продає свою землю під час війни»
– Верховна Рада у першому читанні ухвалила закон про ринок землі. Як ставитесь до нього і як, на вашу думку, це може вплинути на селян?
– Думаю, ми повинні прийти до відкритого ринку землі. Земля повинна бути товаром і це – аксіома. Але питання в тому, коли і за яких обставин можна її продавати. Я вважаю, що зараз Україна не готова до ринку землі. Те, за що проголосували у парламенті – це кабала для українського селянина і продаж території України будь-кому і за будь-яких обставин.
Перед тим, як впроваджувати ринок землі, потрібно зробити так, щоб українці мали змогу не тільки продавати її, а й купувати, розпоряджатися нею. За оцінками фахівців, гектар землі коштуватиме приблизно 3 тисячі доларів. Не думаю, що багато українців, фермерів в тому числі, можуть собі дозволити викупити великі ділянки землі. Кажуть, можна брати кредити. Але непередбачено довгострокового пільгового кредитування. Так само непередбачено кредитування або пільгового придбання техніки, якою можна обробляти землю. Більше того – у бюджеті на наступний рік уряд суттєво скоротив фінансування програм підтримки сільського господарства.
Українець не розглядається, як ефективний землевласник і повноцінний учасник ринку. Він розглядається лише як суб’єкт продажу землі.
- Що саме ви маєте на увазі?
- Українці дуже швидко за безцінь продадуть землю, витратять гроші, а далі будуть наймитами на своїй землі у тих, хто зможе її купити. А зможуть це зробити в основному іноземці, нехай навіть і через якісь схеми.
Ще один момент – жодна держава не торгує землею під час війни. Якщо сьогодні Росія через підставних осіб або проросійськи налаштованих громадян України зможе купувати землю, це означає, що ми продамо Україну. За великим рахунком Росія зможе сюди прийти не шляхом військових дій, а купівлею великої кількості землі.
– Як ставитесь до розмов про те, що питання продажу землі іноземцям потрібно винести на державний референдум?
– Я вважаю, що референдум повинен сказати, чи взагалі варто відкривати ринок землі. Я не думаю, що за таких обставин більшість населення проголосує за продаж землі.
«Без комплексного аналізу змін клімату Світязь не врятувати»
– Верховна Рада вже ухвалила бюджет на 2020 рік. Аналізували його?
– Можу сказати відверто, що цей бюджет не передбачає розвитку і нових звершень. А те, що обіцялось перед виборами монобільшістю, взагалі не передбачено. Зокрема, буде збільшена плата за комунальні послуги, в тому числі електроенергію. Безперечно будуть фінансуватись захищені речі – заробітна плата, комунальні платежі, але суттєвого росту зарплат та соціальних видатків немає.
Є обставина, яка мене дуже лякає. Це неконтрольована приватизація або роздержавлення. Безперечно, є ті структури, які давно варто пустити під приватизацію, а є ті, які мусять бути у державній власності. На жаль, уряд в цьому не розібрався і хоче продати все.
Чогось вагомого позитивного я від цього бюджету не чекаю.
– Днями у парламенті відбулась нарада щодо обміління Світязю, ініційована Степаном Івахівим. Як гадаєте, буде від цього користь?
– Я за те, щоб підходити до цієї проблеми по-іншому. Ми розглядаємо обміління Світязю, як окрему проблему. Але справа у змінах клімату, які відчутні на всій території України. Якщо ми не підійдемо комплексно до питання, ми його не вирішимо.
Міліє не тільки Світязь, а багато водних об’єктів – починаючи від річок і закінчуючи ставками, знижується рівень грунтових вод. Кожна держава, яка себе поважає, має урядову програму, що стосується змін клімату, відповідний комплекс заходів. В Україні нічого подібного немає, а зосереджуючись лише на Світязі, ми не врятуємо ситуацію. Україна повинна створити масштабну програму, в рамках якої фахівці вивчатимуть зміни клімату і шляхи мінімізації його наслідків.
Також в Ратнівському районі, де розташований мій округ, є проблеми з меліорацією. Виходить, що у річці води немає, а території навесні затоплює. Щоб цьому запобігати, існують меліоративні канали, насосні станції. На жаль, вони в жахливому стані.
«Ратнівщині потрібно більше переходів на кордоні»
– Як з дорогами у Ратнівському районі, на території вашого округу? Є якісь автошляхи, які потребують негайного ремонту?
– Ратнівський район в цьому плані нічим не відрізняється від інших. Проблема поганих доріг для нього так само актуальна, як і для інших територій. Особливо це стосується віддалених від міжнародних трас населених пунктів. Міжнародні автошляхи все ж більш-менш утримуються, але, якщо ми від’їжджаємо вбік (а в мене більша частина округу далеко від міжнародних трас), там ситуація сумна. При цьому на окрузі є два міжнародні українсько-білоруські переходи, але, на жаль, ситуація на під’їздах до них є критичною.
Неодноразово ми звертали увагу на це питання, говорили з представниками Служби автомобільних доріг, проводились ямкові ремонти, але суттєво це ситуацію не вирішило.
– Як щодо стану самих митних переходів? Про «Доманове» часто згадують, що там ситуація плачевна...
– На «Домановому» ситуація якраз краща, ніж на пішохідних переходах, які зараз закриті. Через це немає малого прикордонного руху. Для того, щоб поїхати з Гути в сусіднє білоруське село, потрібно робити гак майже у 100 кілометрів. Ми звертались в Державну прикордонну службу, митницю, щоб відкрити хоча б піші переходи «Тур» і «Гута» для населення, але, на жаль, поки питання невирішене.
– Що з об’єднанням громад? Офіційно про це не заявляють, але кулуарно лунають чутки про те, що процес може перестати бути добровільним. Чи є в Ратнівському районі громади, які ще потребують об’єднання?
– Є такі населені пункти, які ще не увійшли до жодної з громад. Безперечно, в першу чергу об’єднання повинне бути добровільним, але, якщо цього не відбувається, потрібне рішення «згори». Ті ж громади, що вже об’єднались і при цьому спроможні себе забезпечити, повинні і надалі існувати в такому вигляді. Не можна їх тепер примусово кудись приєднувати.
Сьогодні у Ратнівському районі залишилось питання безпосередньо з районним центром і населеними пунктами навколо нього. Усі вони вже прийняли попередні рішення на своїх сесіях, але процес не завершений.
Ще треба пам’ятати, що коли об’єднаних громад в країні було небагато, вони отримували суттєву допомогу від держави. А тим, хто намагатиметься вскочити в останній вагон, дістанеться набагато менше… Якщо взагалі дістанеться.
«Депутати обласної ради «притерлись» один до одного»
– Як оцінюєте роботу обласної ради з новою головою?
– Я не бачу проблем в роботі обласної ради. Рада працює, рішення ухвалює. Голова Ірина Вахович обрана більшістю голосів. Це, як на мене, показник довіри. Є нормальні робочі стосунки.
– Нещодавно скликали позачергову сесію, аби висловити спротив можливому призначенню головою Волинської ОДА Юрія Погуляйка. Після цього жодних новин з цього приводу не було. Як гадаєте, його справді передумали призначати?
– Мені складно сказати, це – рішення президента. А депутати висловили не так спротив, як побажання керуватись в першу чергу професійними якостями людини, яку призначають головою ОДА. Ми не нав’язуємо якусь конкретну кандидатуру. Але хотілося б, щоб з перших днів людина приступила до роботи, а не почала вивчати область.
Ми неодноразово бачили людей, які приїздили з інших регіонів, і щоразу вони в кращому випадку витрачали час на вивчення ситуації. А волиняни хочуть жити краще вже. Чи прислухається президент до позиції депутатів, я не знаю – це його рішення.
– Як вам робота фракції «Солідарність» в облраді? Чи можна її назвати опозиційною? Тому що теоретично вона такою є, хоча й за гостротою висловлювань у сесійній залі такого не скажеш...
– Ми ніколи не прагнули опозиційності. Ми маємо свою думку і висловлюємо її. При цьому, якщо пропозиції більшості конструктивні і збігаються з нашими позиціями, ми завжди їх підтримуємо.
Якщо на початках більшість в обласній раді не хотіла чути інші думки, то зараз ситуація дещо змінилась – депутати «притерлись» один до одного, ми почали більш грамотно працювати в комісіях, стало більше конструктиву.
Я не знаю, чи зараз є опозиція в обласній раді. Просто є різні фракції і різні бачення окремих проблем та питань.
Текст: Віта Сахнік
Фото: Ірина Кабанова
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.