Минув перший рік каденції Волинської обласної ради восьмого скликання. Для депутата Володимира Бондаря, члена фракції «За майбутнє», вона далеко не перша. Від попередньої, для прикладу, ця відрізняється тим, що межі його округу співпадають лише частково.
Цього разу то не лише Ратнівщина, а й території колишніх Любомльського, Шацького, Старовижівського районів та Люблинецької громади на Ковельщині. Відтак значно розширився і спектр проблем, які турбують виборців чи які потребують депутатського втручання.
У рамках депутатського звіту Володимир Бондар розповів про найбільш проблемні об’єкти, питання, які потребують вирішення першим ділом, а також те, чому в громадах виникають труднощі з добудованими школами і садками.
«Школа в Головному повинна стати ключовим питанням для області»
– У жовтні минулого року врешті відкрився дитячий садок у Жиричах. Все б нічого, але за кілька днів до того ви їздили туди разом з головою обласної ради Григорієм Недопадом, аби з’ясувати, чому збудований об’єкт не здають. Чому так трапилося, на вашу думку?
– Насправді це навіть не окрема ситуація, а системна річ. Я вважаю, що сьогодні влада втратила контроль над якісною здачею об’єктів. Ми втратили професійний підхід до вирішення будівельних питань, втратили серйозний контроль за веденням будівництва, а також стратегічне бачення розвитку об’єктів соціально-культурної сфери.
Через це бачимо певний хаос. Як у Жиричах, де 8 місяців стояв добудований об’єкт, але ніяк не запускався. А село велике і дуже потребує садочка: батькам не було на кого лишати маленьких дітей. Гроші державні використані, а толку немає. І це все на очах у місцевого самоврядування, органів державної влади.
Втручання депутатів та голови обласної ради зрушили справу з місця і допомогли відкрити садок. Зараз його вже відвідують діти. При цьому, наскільки я знаю, садок досі не зданий в експлуатацію. Це величезна проблема.
І, на жаль, ця ситуація – не виняток, а правило. Я можу сходу згадати кілька об’єктів, які навіть здали, а потім виявлялося, що є проблеми то з каналізацією, то ще з чимось.
Це проблема браку професійних кадрів на всіх рівнях. Не вистачає відповідального підходу.
Звісно, я не хочу сказати, що всі чиновники погані, але загальний підхід такий. Сьогодні хороший менеджер при владі – швидше виняток, ніж правило.
– З чим це пов’язано? Чи є, на вашу думку, поворотна точка, коли «все пішло не туди»?
– Мені складно сказати, бо професіоналізм управлінських кадрів ми втрачаємо давним-давно. Думаю, навчання управлінського менеджменту на всіх рівнях – це важливе і відповідальне завдання. Раніше були спроби зробити при міністерствах позицію державних секретарів, які б володіли кадровим потенціалом та готували фахівців.
Була практика кадрового резерву на керівні посади. Там теж були нюанси, коли заднім числом вносили людей до списків, але це одиничні випадки. Тим не менше, люди проходили перевірки, вони мусили відповідати певним критеріям. Внести «людину з вулиці» до кадрового резерву було дуже й дуже складно. Підхід був зовсім іншим.
Я не знаю, це швидка зміна політичних еліт чи загальний тренд: зараз чим менше керівник перебуває в органах влади, тим більш прийнятний він для суспільства. З моєї точки зору, це вбивчий тренд і зрештою пояснення, чому Україна ніяк не може вибратися з ями.
Відповідальність, досвід, вміння працювати й ухвалювати рішення – необхідні складові професійних рішень як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективах.
– На продовження теми не дуже успішних будівництв. Нещодавно ви побували в Головному, де оглянули багатостраждальне будівництво школи. Його почали ще у 2012-році, але далі фундаменту справа не зайшла. Яке рішення там може бути?
– Рішення повинне бути одне – це добудова школи, адже потреба в ній колосальна. Я не знаю на сьогодні іншого населеного пункту, де є така велика потреба в новій школі, як у Головному.
Нова школа може вирішити дуже багато питань. Власне школи, бо в селищі багато дітей її потребують. Питання садочка, який можна було б облаштувати у звільнених приміщеннях. Також будівництво школи розв’яже потребу в спортивному залі – досі у Головному немає де займатися спортом. А це важливо не лише для дітей, а й дорослих. Ці напрямки критичні для селища.
Я вважаю, що обов’язок депутатів усіх рівнів, зокрема народного депутата від округу, – робити все, щоб будівництво просувалося.
– Як гадаєте, чому цього року школа не потрапила до переліку тих, що фінансуються за кошти Державного фонду регіонального розвитку?
– Мені складно сказати, тому що рішенням ОДА обласна рада практично виведена з процесу навіть формування пропозицій для фінансування з ДФРР. Цього року ні голова обласної ради, ні депутати не були представлені в цій комісії. Тому мені складно зрозуміти, чому об’єкт не потрапив у перелік. Хоча, безперечно, він потрібний.
Сподіваємось спільними зусиллями внести школу до переліку об’єктів «Великого будівництва» і знайти гроші на її добудову. Очевидно, що за цей рік здати будівництво практично неможливо. Але, як перехідний об’єкт із поетапним фінансуванням, це необхідно зробити.
– Чи відомо, скільки будівництво може коштувати? Хоча б приблизно. Бо раніше підрахунки робилися за зовсім іншими цінами.
– В цьому й проблема довгобудів. Проєктна документація з часом втрачає актуальність, ціни змінюються. А, щоб внести зміни у проєкт, треба знову ж таки виділяти гроші.
Тому сьогодні говорити про якусь реальну вартість об’єкту мені дуже складно. Проте школа в Башликах здана, вирішено питання інших важливих для області об’єктів, а тому школа в Головному повинна стати ключовим питанням. Вже не місцевого, а обласного значення. Мусимо знайти фінансування.
– Які кроки може зробити обласна рада, щоб школу профінансували за рахунок програми «Велике будівництво»?
– Думаю, це питання винесуть на чергову сесію і депутати проголосують. Ми звернемося до міністерства, Офісу президента України, аби вони допомогли з фінансуванням.
На будівництві школи також побував помічник народного депутата Ігоря Гузя Андрій Бокоч, тому, я сподіваюся, фактор народного депутата також буде використано, і робота на цьому рівні вестиметься.
– Досі актуальне питання добудови спортзалу у Головненській спеціальній школі.
– Безперечно. В обласній комунальній власності – три школи, де навчаються діти з певними особливостями, і всі вони потребують серйозної уваги. Спортивні заняття для таких дітей є одним з важливих напрямків соціалізації. Займаючись спортом, вони розвиваються не тільки фізично, а й духовно, інтелектуально. Я не перебільшую. Тому можливість якісно займатися спортом для таких діток є нашим пріоритетом.
Є також питання енергозбереження, які актуальні не лише для цієї школи. Є питання спортивного залу, кабінетів трудового навчання. Ці проблеми зараз в нашому полі зору. Зокрема, голови обласної ради Григорія Недопада, який неодноразово відвідував заклади. На моєму окрузі це не тільки Головненська, а й Заболоттівська спеціальна школа. В кожній із них я був не раз з головою обласної ради.
Безперечно, хочеться, щоб ця увага трансформувалась у корисні рішення. Якщо з’являться фінансові можливості вже цього року, будемо вирішувати питання енергозбереження. Адже чим більше закладів впровадять такі зміни, тим менше коштів доведеться витрачати з обласного бюджету на енергоносії і тим більше грошей лишатиметься на інші речі.
У Заболоттівській школі цього року, я сподіваюся, відбудеться перекриття даху. Ця проблема актуальна ще з минулого року: кошти були передбачені, але виготовлення проєктної документації затягнулося.
– Щодо Ратнівської громади. Суб’єктивно, звісно, але мені там вимальовується певна тенденція економії на дітях: то відкриття садочку в Жиричах відтягували, щоб зекономити гроші, то час роботи садочку в Ратному хотіли скоротити, то забрали безплатне харчування у дітей учасників російсько-української війни, зрештою школи малокомплектні закривають. Хоча останнє, мабуть, виправдано.
– Мені б не хотілося бачити в цьому систему. Я б розглядав це як спроби економії. Але, оскільки досвіду мало (там нова команда, яка прийшла на цих виборах), то й шляхи рішення питання сумнівні. Мені здається, керівник із досвідом і розумінням наслідків не дозволив би собі робити це в такий спосіб. Не можна зараз економити за рахунок тих людей, чиї інтереси ми повинні у першу чергу відстоювати.
Безперечно, питання оптимізації шкіл актуальне не тільки для Ратнівської громади, а для всієї області. Цього не уникнути більшості громад. Але оптимізацію потрібно робити з чітким планом і розумінням, що ми отримуємо вкінці. Ні діти, ні викладачі не повинні постраждати від такої реформи. Потрібно дуже чітко, системно і стратегічно продумати, як здійснювати оптимізацію мережі, щоб вона приносила потрібний ефект.
Ми говоримо про села, де, як правило, дуже складно з працевлаштуванням. Викинути людей на вулицю – найпростіше рішення. Але якщо ми всі проблеми так вирішуватимемо, то я не знаю, чи цю владу хтось зможе назвати правильною або ефективною.
Що стосується харчування дітей батьків, які причетні до оборони нашої держави, тут, мені здається, коментарі зайві. По-перше, це дуже складне морально рішення. Навпаки, ми повинні шукати всі можливості, щоб допомогти цій категорії. По-друге, економія ж насправді виходить невелика.
Свого часу мені довелося працювати в лісовій галузі. Тоді під час кожного приїзду до лісгоспу я запитував, скільки ветеранів та їхніх сімей проживає у громаді, яка увага їм надається. Чи ви приходите до них, чи цікавитесь їхньою долею. Особливо це стосується сімей загиблих воїнів. Можливо, батьки немічні чи дитина не має за що у школу зібратися. Суспільство мусить брати шефство над цими сім’ями. Тому що люди віддали найдорожче за нас з вами – життя і здоров’я. Підхід повинен бути однозначний: жертвувати чим завгодно, але допомогти цим людям.
Я переконаний, що інші способи зекономити в громади є.
«Проблема світязької каналізації в тому, що немає постійного фінансування»
– Каналізація у Світязі та Шацьку, наскільки я розумію, теж досі не здана, хоча будівництво триває роками. Як гадаєте, чому?
– Каналізування Світязя та прилеглих територій – це величезний проєкт. Це, знову ж таки, про стратегічне планування. Такого роду проєкти, де залучені і державний, і місцеві бюджети, потрібні області.
Шацька громада при всьому своєму бажанні не може вирішити такі глобальні проблеми і реалізувати такі масштабні проєкти. Проте туристичний потенціал у цієї території дуже великий і важливий для області. Відповідно, навантаження на озера теж серйозне. Вирішення потребують проблеми очистки води, водозабезпечення та все інше. Всюди мусить бути серйозний і професійний підхід.
Щодо каналізації, то безпосередньо в селі Світязь вона вже на кінцевому етапі. Сподіваюсь, найближчим часом її завершать.
– Чому це відбувається з кількарічними затримками?
– Як на мене, проблема в тому, що немає державного проєкту, який би передбачав системне фінансування. Гроші на ті чи інші етапи доводиться вибивати. Завершується один етап – і керівництво області знову їде вибивати кошти на наступний. При цьому на заваді стають пандемія, необхідність підвищувати обороноздатність – все це також потребує грошей. Тому і є така поетапність, розтягнутість у часі.
Мені складно сказати, чи здадуть її до початку сезону відпочинку. Ми як депутати часто непосвячені в те, що робить виконавча влада. Однак у попередні роки ми з колегами зробили все для того, щоб цей проєкт тривав і мав фінансування.
– Також на Шацьких озерах є санаторій «Лісова пісня» з його багатостраждальним незбудованим басейном. Чи є в нього якісь перспективи?
– Ми сьогодні говоримо про ті речі, які мали б бути візитними картками нашого краю. І шацьке поозер’я, і санаторій «Лісова пісня».
У нас два санаторії у комунальній власності, яким потрібна величезна увага: «Лісова пісня» та «Пролісок». Безперечно, з обласного бюджету ми виділяємо кошти на них. Але й з боку місцевої державної влади потрібна серйозна увага. Такі об’єкти повинні потрапляти у програми фінансування з Державного фонду регіонального розвитку або «Велике будівництво», бо за ними – майбутнє.
Басейн у рази збільшить ефективність роботи санаторію, розширить сезонність, дасть змогу різним категоріям, в тому числі учасникам АТО, проходити оздоровлення. Ми зможемо приймати більше людей, надавати кращі послуги і водночас робити заклад більш спроможним себе забезпечувати. Це одне з важливих питань, яке ми мусимо підіймати в обласній раді.
Безперечно, в області багато важливих об’єктів – кожен із них потребує уваги та якогось рішення. Але «Лісова пісня» може дати надходження в обласний бюджет і тим самим допомогти іншим об’єктам. Я б ставив у пріоритет саме такі заклади. Потрібно працювати на перспективу.
– Волинь – прикордонна область. І тут проходить межа не тільки з Європейським Союзом, а й з Білоруссю, де зараз, м’яко кажучи, непевна державна політика. На вашу думку, що потрібно зараз зробити з цим кордоном: укріплювати чи, наприклад, змінювати правила на пунктах пропуску?
– По-перше, для мене позиція білоруської влади однозначна і цілком певна: вони сьогодні розглядають Україну як свого ворога. Думаю, вся наша зовнішня політика повинна виходити саме з цих позицій.
Нам конче необхідно укріплювати наш північний кордон. І ці заходи є. Мабуть, не варто про них відкрито говорити в засобах масової інформації. Але, безперечно, це питання зараз постало перед керівництвом держави та області. І тут я мушу визнати, що державне керівництво докладає зусиль. Якщо в попередніх питаннях з моїх вуст звучала критика, то в цьому питанні я бачу, що є робота. Думаю, влітку вона перейде на інший, більш серйозний рівень.
Безперечно, охорона державних кордонів – у першу чергу державне питання, ми платимо для цього податки. Але ми теж повинні допомагати в міру своїх можливостей.
«Драмтеатр повинен думати про заробіток»
– Пам’ятаю, що на бюджетних слуханнях ви критикували обласний драматичний театр за те, що його фінансують більше, ніж аналогічні установи в інших областях і при цьому він заробляє менше. Чи є вже якесь рішення по ньому?
– Знаю, що управління культури ОДА взяло на себе функцію підведення підсумків у питаннях менеджменту. Це стосується не тільки драматичного театру, а й інших закладів культури.
Я не хотів би, щоб зараз ми переводили питання лише в площину керівників: поганий він чи хороший. Я хотів би, щоб ми загалом говорили про функціонування закладів культури. Тут є серйозні проблеми: катастрофічно не вистачає коштів. Але культурні надбання – це ті речі, які нам потрібно охороняти і відстоювати. Якщо ми будемо бездумно скорочувати заклади, то для чого нам все інше?
З іншого боку, сьогодні заклади можуть заробляти. Є багато комерційних проєктів, які приносять гроші. Це здача приміщень в оренду, проведення концертів та іншого. І це повинно приносити гроші не в кишеню менеджера. В першу чергу це повинно збагачувати комунальну установу.
У нас, я вважаю, це робиться недостатньо. Коли я питаю у керівника драмтеатру, чи є хтось відповідальний за залучення комерційних заходів, виявляється, що немає. Хто приїхав, той приїхав. А чому ми не пропонуємо, не створюємо умови, щоб до нас приїздили серйозні виконавці і на тому театр заробляв?
Навіть просто проїжджаючи повз рівненський драмтеатр, можна побачити, що туди приїздить значно більше виконавців. Більший репертуар, кращі артисти. Очевидно, що їхній театр має з цього надходження.
Також є проблема з філармонією – дуже серйозна і глибока. Ми повинні всі разом сідати і шукати гроші на Волинський народний хор і оркестр «Кантабіле». Такого рівня колективи повинні бути забезпечені хоча б на базовому рівні. Як це зробити – я не можу сьогодні дати однозначної відповіді. Але зробити це мусово. Колективи потрібно не просто зберегти, а допомогти їм розвиватися.
– Минулого року ви почали співпрацювати з Фондом боротьби з раком, який проводить виїзні обстеження для жінок на рак шийки матки. Зокрема, такі обстеження кілька разів відбувались у селах округу. Для чого це вам?
– Такого роду ініціативи повинні втілюватися. Сама наявність подібної громадської ініціативи вже заслуговує на серйозну увагу та підтримку.
Ця ж ініціатива дає величезний соціальний ефект. Жінки у поліській місцевості, як правило, не мають можливості належно стежити за своїм здоров’ям й регулярно проходити профілактичні обстеження. А через це виникає багато хвороб. Тому, коли є така можливість покращити здоров’я жінок на місці, я вважаю, це потрібно підтримувати. Я дуже дякую засновниці фонду Марії Адамчук-Коротицькій за те, що вони роблять.
Сподіваюсь, ми й надалі продовжимо співпрацю.
«Голова ОДА порушує закон тим, що не звітується перед обласною радою»
– Наприкінці 2020 року ви були одним з ініціаторів висловлення недовіри голові ОДА Юрію Погуляйку. На той момент основна причина, яка озвучувалася, – це відсутність звіту голови ОДА. Він натомість відповідав, що не минув ще рік його роботи. Мовляв, мине рік, тоді й поспілкуємося. Проте звіту немає досі. Чи буде якась реакція на це?
– Дійсно, проблема актуальна досі, і мені дуже прикро, що обласна державна адміністрація порушує законодавство.
Коли це питання піднімалося, звучали знецінюючі коментарі, мовляв, хіба це проблема, напишуть той звіт якось. Проте, на мою думку, тут питання значно серйозніше – обласна рада делегувала обласній адміністрації частину своїх повноважень. І те, як виконуються ці повноваження, обласна рада повинна бачити.
Ми сьогодні обговорили низку питань, які показують недостатній або й зовсім провальний рівень виконання ОДА цих повноважень. Ми б хотіли зрозуміти, чому. А це можемо зробити лише під час доповіді голови ОДА.
Мусимо ставити питання: чому не зводиться школа в Головному, чому не будується басейн у «Лісовій пісні», чому не укріплюється належним чином прикордонна інфраструктура… Таких «чому» багато. І вони спонукають до роздумів, чи ефективна сьогодні обласна державна адміністрація.
Сьогодні ми з вами говоримо і ви ставите ті ж питання, які я як депутат мав би ставити виконавчій владі. Проте я не маю можливості це зробити, тому що немає звіту.
Я знову ініціюватиму питання звіту і думаю, депутати мене підтримають. Аби ми могли оцінити, як ОДА або окремі її підрозділи справляються з делегованими повноваженнями. А також щоб усвідомити, які є механізми вирішення питань і як нам разом працювати.
– Чи буде знову звучати висловлення недовіри?
– Висловлення недовіри – це підсумок. Я б хотів починати не з цього, а зі звіту. Щоб ухвалювати рішення, спочатку потрібно почути аргументи. Але те, що закон порушений – це серйозний і тривожний дзвінок для мене.
– Чому так? Адже й обласна рада, й обласна адміністрація не так давно заявляли, що знайшли порозуміння і спільно працюють.
– Ми живемо далі, і постійне протистояння – не найпродуктивніший шлях. Область повинна функціонувати, будувати стіну я б не хотів. Проте й робити вигляд, що нічого не трапилося і можна без наслідків порушувати законодавство, неприпустимо. Я переконаний, що у стінах обласної ради це питання буде підніматися.
«Краще вже не проводьте конкурсів, ніж підтасовуйте результати»
– Минулого року ви кілька разів подавалися на конкурс з обрання голови та заступника Держлісагентства, яке свого часу очолювали, проте це не закінчувалося успіхом. Знаю, що ви зверталися до суду. Чим ця історія врешті завершилася?
– Вона поки не завершилась. У всіх конкурсах, де брав участь, я був серед переможців. Співбесіди ж як останній етап конкурсу або не проводили взагалі, або повідомляли мені про них неналежним чином. Востаннє співбесіду взагалі призначили в той час, коли я був на лікарняному. І на прохання перенести ніяк не відреагували. Вважалося, що я не прийшов на співбесіду.
Мені здається, якщо держава декларує призначення на посади шляхом конкурсів, то потрібно правильно формулювати вимоги до кандидатів, але проводити конкурси і приймати на посаду переможців. А так це несерйозно, коли проведені конкурси скасовуються, допоки не переможе той, хто за задумом організаторів мусить перемогти. Кого ми дуримо, коли декларуємо відкритість, а робимо все навпаки?
Якщо маєте бажання брати на роботу конкретних людей, то чесно визнавайте це і не морочтеся з такою складною процедурою. Можливість для цього є – просте рішення Кабміну. Це принаймні простіше буде пояснити суспільству.
А так ми проходимо довгу процедуру, а потім на посадах з’являються дивні особи, заради яких ті конкурси проводили по 10 разів, аби врешті вони перемогли.
Я звернувся до суду, але поки ця історія нічим не завершилась – розгляд справи триває. Будемо виходити з того, що вирішить суд.
Спілкувалась Віта Сахнік
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
