Бійці полку Національної гвардії України "Азов", які обороняють Маріуполь і перебувають на заводі "Азовсталь", провели пресконференцію, на який розповіли про поточну ситуацію в одній, мабуть, з найскладніших і найгарячиших точок країни.
Робимо добірку цитат на основі новин з «Української правди».
***
Про запаси їжі, води та готовність боронити «Азовсталь» далі
«Ми все ще маємо провізію, ми все ще маємо зброю, нам, можливо, бракує військової техніки та важкої артилерії – поте ми й не можемо застосувати артилерію зараз, бо це надто близько до самого міста. Ви розумієте, що я маю на увазі.
Росія досі не перестала використовувати артилерію, але ми не можемо цього робити.
Наші ресурси тут обмежені. Усі наші запаси обмежені, бо ми не отримуємо жодного поповнення запасів, ми воюємо на своєму вже майже два з половиною місяці.
У нас все ще є вода, у нас ще є амуніція, все ще є персональна зброя – ми будемо битися до найкращого вирішення ситуації», – розповів офіцер управління розвідки з полку "Азов" Ілля Самойленко.
***
Про варіанти виходу з оточення окупантів
«Щодо шансів, які у нас є тут, то я вам скажу те саме, що я говорю своїм товаришам, солдатам… у такій критичній ситуації, як зараз, у нас є (чотири варіанти –ред)… Перше – можна, звісно, просто відкласти зброю і сидіти в кутку і чекати кінця. Це буде повільна смерть від голоду чи швидка смерть від бомби, просто прийняти.
Читайте також: У Луцьку відбулася акція «Врятуйте Маріуполь». Як це було
Другий варіант – можна спробувати якось втекти, як боягуз, думати лише про власне життя, не думати про свій обов'язок, при присягу і саме це відбулося з командиром морпіхів.
Ситуація така, що ми більше ніж за 100 кілометрів від наших основних позицій, ми не маємо належної підготовки з обох сторін, тут не можна прорватися, це неможливо, але якщо думаєш лише про своє життя, то звісно будеш хапатися за будь-яку можливість.
Такий варіант – це великий сором, по-друге це може призвести й до смерті, тому що один із людей помер під час такої спроби.
Третє – можна відкласти зброю і просто здатися. А четвертий варіант – це єдиний спосіб, який буде гарантувати ваше життя і ви не будете соромитися того, що ви зробили – стояти і боротися. Ми весь цей час знали, що полк Азов не має високих шансів на виживання, якщо нас візьмуть у полон і здатися для нас – це неприйнятно. Ми не можемо зробити такий великий подарунок ворогу», – розповів Самойленко.
***
Про знищення окупантів
«Наразі, за моїми власними підрахунками, і підрахунками підрозділів тут, станом на 1 травня (пресслужба "Азову" виправила, що станом з 24 лютого до 15 квітня – УП), ми знищили майже 2,5 тисячі особового складу ворога, поранили понад 5 тисяч. Це 15% від загальних втрат ворога в Україні.
Ми також знищили до 60 танків і пошкодили десь 30. Це більше, ніж 10% від загальних втрат танків Росією. Практично така сама ситуація з БМП, артилерійськими установками – там більше 10%.
І цих втрат ворогу завдав лише один підрозділ – тут у Маріуполі. І ще зазначу, що більше половини всіх авіаційних ударів, і вильотів ворожої авіації (від загальних по Україні – ред.) припала саме на Маріуполь. Десь до 150 вильотів.
І ми отримали нуль підтримки – жодної підтримки авіацією, жодної підтримки артилерією чи сухопутними військами. Ми по суті залишились сам-на-сам», – зазначив боєць.
***
Про втечу командира морпіхів
«Можна було б втекти, як боягуз, думати лише як власне життя, але не думати про власний обов’язок, присягу, яку на себе взяв. Саме те відбулося з командиром морпіхів 36 бригади (Володимир Баранюк, – ред.). Він просто відмовився виконувати наказ, який було йому спущено.
І він спробував втекти із міста із невеличкою групою працюючих танків, броньованих машин, боєприпасами.
… тут (з Маріуполя - ред.) не можна прорватися, але якщо думати лише про своє життя, будеш хапатися за будь-яку можливість, щоб це життя собі продовжити.
Це великий сором».
***
Про евакуацію поранених
«Станом на зараз ведуться інтенсивні обстріли заводу "Азовсталь". Тільки за ніч ми нарахували більше 25 вильотів, в тому числі трьох стратегічних бомбардувальників. Працює ствольна артилерія, працюють танки, працюють міномети, піхота пробує штурмувати, снайпери і так далі.
За останні три дні було евакуйовано цивільних із заводу "Азовсталь". Чи всіх евакуйовано? Ми цього твердо сказати не можемо, оскільки жодна міжнародна організація чи владна структура, політики наші українські не приїхали сюди, на територію "Азовсталі", немає спецтехніки, щоб розібрати всі завали.
І дуже шкода, що це все відбувається з різкими словами про те, що "нам вдалося", "ми все зробили", "наказ виконано" і так далі», – розповів заступник командира полку Святослав Паламар.
«Надзвичайно болить те, що від деяких політиків під час переговорів було чути заяви, що ви, хлопці, займаєтеся якимись своїми справами та тягнете час для того, щоб вивести всіх цивільних. Це було сказано нашому командиру, герою України Денису Прокопенку. Ця людина командує гарнізоном, командує обороною Маріуполя…
"Наші справи" – це як раз і означає захист народу України та захист цивільних. І дуже шкода, що у деяких політиків немає такту, а є лише цинізм – цинізм про те, що це успішна операція з евакуації цивільних.
На території заводу є безліч загиблих як цивільних, так і військових. У Маріуполі не евакуйовано десятки тисяч громадян, які загинули внаслідок агресії військ Російської Федерації та їхніх найманців.
Ми два з половиною місяці просимо весь світ, журналістів, політиків про те, щоб евакуювати цивільних. І лише зараз нам вдалося пару сотень цивільних евакуювати. А ще безліч цивільних було евакуйовано на територію, підконтрольну Російській Федерації.
Це радість крізь сльози, тому що до кінця робота не зроблена», – додав Паламар.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
