В минулому блозі я писала, що той день був найкращим з часів всього мого студентства. Зараз ця думка змінюється чи не кожного дня.
9 вересня 2017 року запам’ятається першокурсникам їх посвятою. Ми нарешті офіційно стали студентами! Чекали цього дня усі безмежно довго, кожну годину поглядаючи на небо і сподіваючись на правдивість прогнозу погоду. Так хотілося, щоб вийшло сонце й не було цього надокучливого дощу. Власне, так і сталося. Проте, не встигли ми йому порадіти, як вже бажали, аби воно знову заховалося. Бути на ногах майже весь ранок було надто гаряче і довго.
Біля головного корпусу СНУ трішки постояли, трішки послухали, мало побачили й багато нафотографувались. На стадіоні було легше – ми могли присісти.
Жахливо прикро було віддавати мантії і налаштовуватись на робочу хвилю. Але, окрім навчання, нам дали завдання готуватись до Дня першокурсника. Для цього потрібно підготувати виступ-представлення групи і окремий номер від талановитої або талановитого студента. Дійство відбудеться 28 вересня і про це я, звичайно, напишу пізніше. Ідеї для обох виступів в моєї групи уже є, нас навіть за них похвалили, чому ми ну, надзвичайно раді: репетиції почнуться уже з понеділка.
Одним з відкриттів для мене, першокурсниці, стали відвідини студентської їдальні. Раніше завжди брала або щось з собою, або ходила в сусідній супермаркет. Загалом, мене їдальня трішки вразила. Не хочу багато коментувати, мій обід можна побачити на фото.
Закінчувались вихідні, потрібно було добре погуляти перед початком нового тижня. Ми з Юлею пішли забирати її передачу з дому на автобусній зупинці. Там і сталася ця прикра ситуація, котра заледве не зіпсувала весь настрій нам обом. Переплутались сумки! Точніше дівчина, яка раніше звернулась до водія забрала пакет Юлі. Ми трішки постояли, послухали коментарі оточуючих, Юля поговорила з мамою і ми пішли далі, залишивши водію номер телефону. Щоб не тримати надто довго інтригу скажу, що ввечері він їй зателефонував і сказав, що та дівчина повернулась і віддала її пакет, з їжею і туфлями. Але на той час ми цього не знали і моїм обов’язком було якось підняти їй настрій. Ми почали грати “Слабо”. Так за дві години нам вдалося перекинулись трьома репліками з шістьма хлопцями, поки чекали на поїзд нашого одногрупника. Завдання були типу підійти до когось і запитати чи вірить він в Бога, курить сигарети, попросити 100 гривень на Iphone, або звернутись з питанням “Do you speak English?”. Словом, розважалися як могли.
Приємним позитивом цього тижня став запис на кікбоксинг, заняття з якого розпочнуться з жовтня. І про це я також напишу
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
