Більш як два роки Олександр Вовченко очолює патрульну поліцію області. За цей час волиняни мали б звикнути до нового покоління правоохоронців. Проте, як виявилось, не усі хочуть звикати.
Чому та як на це реагують самі патрульні, «Перший» розпитав в Олександра Вовченка. А ще говорили про законослухняність, «бляхи», зброю, мітки квартирних грабіжників та політичну ситуацію, яка все ж відбивається на роботі волинських поліцейських.
- Знаємо, що ви працювали в приватній охороні в Києві, де, припускаю, зарплата була вищою, аніж у поліції. Чому все ж змінили роботу?
- Приватна охорона – це і небезпечна, і прибуткова справа, але настає час, коли треба переоцінювати деякі речі, те, чим займаєшся. У мене завагітніла дружина, хотілося бути ближче до сім’ї. Зрештою, саме дружина і була ініціатором того, що я вступив на службу до патрульної поліції.
Приватна охорона спротивилась трохи мені ставленням тих, кого охороняєш. Бо ти ж не завжди охороняєш класних, добрих дядьків. Здебільшого - це люди, які займаються різними речами, і ставлення до охоронців не завжди таке, як показують у фільмах. Інколи відносились як до собаки, тому періодично виникало бажання самому «прибрати» того, хто тебе найняв (сміється, - Авт.). Все дійшло до певної точки кипіння і вже гроші, які платили приватним охоронцям, перестали бути цінними.
Мені так не подобається, коли кажуть, що я завжди мріяв бути поліцейським. Я то мріяв, але не мав можливості потрапити. До створення поліції в правоохоронні органи було важко влаштуватися без військової підготовки, а навчання в Академії внутрішніх справ вартувало дорого. Мої батьки не мали таких коштів, а на державну форму навчання вступити було практично неможливо. Створення поліції, реформування правоохоронної системи поставили остаточну крапку в моїй «кар’єрі» приватного охоронця.
- Чи впливає на роботу патрульної поліції політична ситуація в місті? Адже коли ви приїхали до Луцька, то міським головою був Микола Романюк. Після його смерті місто досі не має мера. Чи відображаються політичні перипетії на роботі патрулів?
- Загалом так, впливає. Коли я приїхав до Луцька, то брав участь у запуску патрульної поліції як командир батальйону. Антон Іванович Цюцюра, який зараз очолює патрульну поліцію Кіровоградської області, почав непогану співпрацю з керівництвом міської ради. Його перевели, а мене призначили виконуючим обов’язки, тож я намагався продовжити почату роботу, з Миколою Ярославовичем ми плідно працювали. Він знав проблемні місця в Луцьку набагато краще, ніж я, міг підказати, щось порадити. Навіть та ж вулиця Лесі Українки, з якою ми так довго боролися, аби вона таки стала пішохідною…
Мене не цікавить, хто правий, хто ні, хто в більшості, хто в меншості… Моє завдання як патрульного поліцейського – щоб місто було безпечним та комфортним.
Коли я звертався до міської ради, щоб відзначити патрульних, чи стосовно субвенції, яка має передбачатися у місцевих бюджетах для патрульної поліції, - до нас прислухалися.
Коли ж почалися політичні зміни, я зайняв позицію – максимально не влазити і навіть не вникаю в те, що відбувається. Мене не цікавить, хто правий, хто ні, хто в більшості, хто в меншості… Моє завдання як патрульного поліцейського – щоб місто було безпечним та комфортним.
Люди знають, що я непогано спілкувався з командою Романюка, і намагаються маніпулювати цими речами, типу, правда ж було класно, коли мером був Романюк… Хлопці, дівчата, не ображайтеся, але я не буду говорити, хто кращий. Мені найкраще, коли мої поліцейські забезпечені та виконують свої обов’язки.
На даний момент ми намагаємось налагодити співпрацю, найближчим часом планую зустрітися з секретарем міської ради Григорієм Пустовітом.
Деякі рішення виконкому для мене є незрозумілими. Наприклад, коли під час засідання виконкому сказали, нібито поліція повинна платити за рекламу на біг-бордах. Пам’ятаєте, коли велася дискусія, бо наша реклама викликала у когось еротичні фантазії…
В місті діє заборона на продаж алкоголю після 22-ї години, але «кабакам» дозволяють працювати до ночі, куди можна сміливо прийти після 23-ї, «навалитися» за сто гривень, а потім вийти в місто і «чудити». Де логіка?
Я радий, звичайно, що у чоловіків виникають такі відчуття, але чомусь в усій Україні на рекламу відреагували нормально, а у Луцьку до неї поставились скептично. І запропонували платити за рекламу. Це абсурд. Держава не може платити державі. Ми – два органи, які повинні працювати на благо міста, країни.
Ще одне – продовження роботи розважальних закладів. Вибачте, але з чим ми боремося? В місті діє заборона на продаж алкоголю після 22-ї години, але «кабакам» дозволяють працювати до ночі, куди можна сміливо прийти після 23-ї, «навалитися» за сто гривень, а потім вийти в місто і «чудити». Де логіка? Я цього не розумію.
Але коментувати дії чи бездіяльність виконкому, міської ради не беруся, бо то не моя компетенція.
- Знаємо, що певний час Вас не запрошували на засідання міської ради, виконавчого комітету через те, що Ви говорити те, що думаєте, а це не завжди подобається представникам влади. Це правда?
- Можливо, це й так. Мені про це казали люди, які дотичні до міської ради… Але ситуація дивна, бо вони щось приймають, голосують, а нам, патрульним, потім доводиться стежити за виконанням прийнятих ними рішень, хоча нас не запрошували на засідання. Питання: чому? Я дійсно запитував, чому так. Думаю, що «незручних» людей не завжди хочуть запрошувати.
Зрештою, я не на усіх нарадах можу бути присутній, ходить мій заступник, бо найчастіше апаратні наради співпадають у часі із відеоселекторами Міністерства.
- Спочатку ви очолили патрульну поліцію Луцька, тепер вже – всієї області. Але склалась ситуація, коли патрульна поліція є лише у Луцьку та Ковелі, а решта області ким контролюється?
- В усій Україні фактично існує дві патрульні поліції – це безпосередньо наша, новостворена, і так звані групи реагування патрульної поліції, які підпорядковуються Головному управлінню Національної поліції та працюють в районах.
Зрозуміло, що дві тотожні структури існувати не можуть, тому позиція нашого керівництва така, щоб з часом об’єднатися. Але яким чином це відбудеться і коли – не маю інформації.
На даний момент патрульна поліція охоплює Луцьк, Ковель, траси міжнародного значення.
Мало хто хоче йти в патрульну поліцію, багато хто залишає роботу. На жаль, це правда. Давайте будемо реалістами – у нас класна команда, але поки не буде нормального соціального пакета для поліцейського, достойнішої зарплати, ніж та, що є зараз, плинність кадрів буде.
Справа не в завантаженості чи графіку роботи, а у відсутності нормального фінансового забезпечення. Вісім тисяч гривень – це не зарплата для людини, яка щодня ризикує своїм життям, не бачить сім’ї, нервується…
- Патрульна поліція ще потребує кадрів? Чи достатньо патрульних на сьогодні у Луцьку та Ковелі?
- Зараз у нас працює 283 патрульних, вакансій – 124. Достатньо чи ні – поняття розмите. Чим більше буде патрульних, тим кращим буде реагування на виклики, більшою концентрація правоохоронців на квадратний кілометр.
Нинішня ситуація із кадрами є набагато кращою, аніж була півроку тому. Луцьком зараз їздить 11 екіпажів, тоді як кілька місяців тому було 4-5. Люди стали менше часу чекати на поліцейських. Вірю, що часом доводилося чекати по три години. Може, ще й колись доведеться довго чекати, але, повірте, патрульні не сидять без діла.
Наведу статистику з початку року. На території обслуговування заяв та повідомлень про вчинення кримінального правопорушення зафіксовано 1 741, це майже на 14 відсотків менше, ніж за аналогічний період минулого року.
У Луцьку за чотири місяці кількість грабежів зменшилася майже на 40 відсотків. Результати є і вони хороші. Викрадення автомобілів зменшилося більш як на 7 відсотків, крадіжок поменшало на 24 відсотки, ДТП з потерпілими знизились на 24 відсотки, але зросла кількість випадків, пов’язаних із незаконним поводженням зі зброєю та вибухівкою - цьогоріч зареєстровано 23 повідомлення проти 11 за аналогічний період минулого року.
- До речі про зброю. Зважаючи на те, що триває війна, зброя циркулює країною. Ведеться чимало дискусій щодо її легалізації. Що думаєте про це?
- Один із моїх колишніх керівників якось був у відрядженні в США, здається, в штаті Техас. Він розповів, що до того, як там легалізували зброю, вчинення кримінальних правопорушень майнового характеру, зґвалтування, грабежі, розбої були на піку. Не минало жодного дня, щоб чогось не сталося. Після легалізації зброї злочинність зменшилася в рази.
Але, якщо перейти на наші реалії, взяти до уваги український менталітет, то я вважаю, що деяким людям навіть автомобіль не можна давати, не говорячи вже про зброю. До цього повинен бути комплексний підхід.
Якщо зброю легалізують, а дозволи на неї видаватимуть так, як зараз видаються водійські посвідчення, а ми знаємо, що їх можна просто купити, то я проти.
Дозвіл можна видати, попередньо вивчивши біографію людини, провівши психологічні дослідження, одним словом – має пройти ціла спецперевірка. Так, для людини мати зброю – це добре, але для нас, правоохоронців, - не дуже.
По всій країні зараз вилучають стільки всілякої зброї, це жах. А якщо вона почне бахкати і вистрілювати під час масових заходів… Наступний Майдан вже не обійдеться палками чи покришками. Це буде громадянська війна – між силовиками і громадянами, бо в законі написано, що ми повинні забезпечувати охорону громадського порядку, але якщо в нас стріляють, то і ми будемо стріляти.
Тому поки, я думаю, ми морально не готові ще до легалізації зброї.
Зараз триває місячник «Зброя та вибухівка», патрульні будуть жорсткими в плані перевірок – заглядатимуть в багажник, бардачок, тому прошу громадян віднестися до цього з розумінням. І нагадую, що кожен може принести незареєстровану зброю і здати її правоохоронцям. Людина звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона добровільно принесла патрони чи зброю.
- У минулому інтерв’ю Ви розповідали, що преміюєте патрульних, якщо вони відмовляються брати хабар. Така ініціатива досі продовжується?
- Так, ми продовжуємо їх преміювати, щоправда, дещо вдосконалили цю систему - преміюємо тоді, коли цей факт зареєстрований слідчо-оперативною групою і людину, яка пропонувала, притягнуто до відповідальності.
Читайте також: Не взяв хабар – маєш премію, - головний поліцейський Луцька Олександр Вовченко
Зараз випадків пропонування неправомірної вигоди поменшало. Думаю, повпливало те, що чимало людей притягнуто до відповідальності за те, що пропонували хабарі патрульним.
- Яку максимальну суму хабара пропонували патрульним?
- Здається, 150 доларів на двох патрульних. Ми мотивуємо наших патрульних тим, що не беріть хабарі, краще отримайте премію в такому ж обсязі за те, що відмовились.
- Патрульні часто б’ють службові авто?
- Не сказав би, що вони їх б’ють. В нас наразі дві автівки в несправному стані, один з них не можемо ремонтувати, бо він є доказом у кримінальному провадженні. Інший автомобіль Isuzu не ремонтуємо, бо чекаємо на запчастини.
Решта автомобілів їздять, бувають випадки, що десь черкнуть бампер, - все як в повсякденному житті у всіх. Головне, що патрульні нікого «не б’ють» службовими авто (посміхається, - Авт.).
Якось була погоня, патрульні пошкодили авто, але вони не понесли за це жодної відповідальності. Службове розслідування в будь-якому випадку проводиться, щоб відобразити, що авто пошкоджене, але патрульного ми не притягуємо до відповідальності.
- Є серед волинських видань ті, які періодично влаштовують нападки на патрульну поліцію. Що думаєте про це?
- У мене ставлення до професіоналів зажди одне – хороше. В журналістиці, як і в нашій службі, - є порядні, є не дуже. Непорядних ми виявляємо та звільняємо.
Серед журналістів є професіонали, а є… Ну от я теж можу роздрукувати собі посвідчення журналіста, поставити печатку з відділу кадрів і ходити розмахувати ним та кричати, що мені скрізь дорога відкрита. Я всерйоз не сприймаю один з місцевих телеканалів, який в своїх сюжетах паплюжить репутацію поліцейських. Те, що вони сюди бігають з камерами, – з них же люди сміються. Це клоуни.
Не розумію, що вони хочуть і кому довести оцим своїм непотрібним «гавканням»? До чого вони прагнуть? До повної анархії? Між демократією та анархією дуже тонка межа. В демократії всі рівні і усе дозволено, а в анархії кожен робить, що хоче. Цей канал і йому подібні прагнуть вседозволеності, яка приведе країну в нікуди, до руїни. Я не сприймаю їх. Вони самі себе «з’їдять».
- Знаємо, що вас тривалий час не було у Луцьку. Розкажіть, де були?
- Був у відрядженні на сході нашої країни, в зоні проведення АТО. Не було мене 50 днів. Поїхав як поліцейський, виконуючи наказ Міністерства внутрішніх справ, для проведення ряду заходів, пов’язаних із роботою поліції в зоні АТО. Чим могли, тим допомагали нашим збройним силам на окупованій території.
- На вашу думку, на сході антитерористична операція, війна чи операція об’єднаних сил?
- Як би це не назвати, це все одно гра слів. Гра політиків, міжнародної спільноти. Але там гинуть хлопці і будуть гинути. Яка б назва не була, але те, що там відбувається, - неправильно. Я б сказав, що там більше війна, бо тероризмом це не назвеш.
Антитерористична операція – це коли захопили двох-трьох заручників, потримали їх кілька діб, наші хлопці їх визволили і все. Але якщо вона триває довше, ніж Велика Вітчизняна Війна, то яке це АТО?
Зараз назвали вже об’єднані сили. Мабуть, це зіграє якусь роль, не даремно ж перейменували. Будемо сподіватися, що дуже скоро усе завершиться.
- В зоні АТО страшно?
- Страшно, але страх керований. Це саме той страх, який стимулює берегти своє життя і оточуючих. Не вірю, коли кажуть, що там нічого страшного немає. Такі люди лукавлять.
І безпечних міст ні в Донецькій, ні в Луганській областях немає, повірте.
- Останнім часом побільшало випадків, коли водії, не бажаючи платити штраф, хамлять, чи не з кулаками кидаються на патрульних, доводячи свою правоту. З чим це пов’язуєте? Як патрульні повинні реагувати на подібні речі?
- Відповім напівжартома: у психів, невротиків і людей з відхиленнями розумової діяльності є весняні та осінні загострення (сміється, - Авт.).
Нормальна людина не буде кидатися на людину в формі, робота якої, в першу чергу, – захищати, в тому числі і її. Не хочу нікого образити, але так є. Моя перша освіта дозволяє мені про це стверджувати. Навіть досвідчені психологи та психоаналітики кажуть, що навесні та восени більшає випадків суїциду, люди часто коять незрозумілі речі. Патрульні повинні реагувати на подібне жорстко.
Коли ми запускали патрульну поліцію в Ковелі, багато хлопців приїхали з інших міст і вони допитувались, яким чином тут, на Волині, сприймають поліцію. Кожен регіон відрізняється менталітетом, забезпеченістю, що впливає на соціологічний характер населення.
Ми їм тоді казали так: усе «бидло» треба поставити в «стійла», а нормальним громадянам треба пояснити та дати зрозуміти, що настали зміни. Зрозуміло, якщо адекватний водій десь трохи недогледів, пропустив знак, або ж повернув, де не можна, то патрульні обходяться попередженням…
- Хіба? Зазвичай одразу складають адмінпротокол…
- Ну, вибачте, але патрульна поліція існує вже три роки. Скільки ще можна робити попередження? (сміється, - Авт.)
Кожен водій порушує правила. За неофіційною статисткою, якщо водій проводить за кермом 6 годин на день, він порушує правила дорожнього руху разів десять.
З пішоходами – те ж саме. Скільки б не пояснювали, якщо людина роками переходить дорогу в одному й тому ж місці, її дуже важко переконати, що цим самим вона наражає себе на небезпеку. Вона готова вже дістати з кишені 51 гривню штрафу або взагалі придбати «абонемент» на рік… Менталітет такий, нічого не зробиш.
Поки люди не захочуть змінити себе, патрульні не допоможуть і будуть далі фіксувати порушення. Українці – ми такі.
Розкажу випадок з власного життя. Будучи студентом, я працював у науковій сфері. Мені дуже подобалась хірургія. На третьому курсі я виграв всеукраїнську олімпіаду з хірургії, після чого мені запропонували пройти стажування за кордоном.
Так вийшло, що я півтора роки жив і працював ветеринарним лікарем в Данії і, повірте, мені там було дуже складно в плані законослухняності. Там люди дуже свідомі. Мене оштрафували на триста євро за те, що викинув недопалок з автомобіля. І там ніхто з кулаками не кидається – усе робиться по команді поліцейського. Але це ж у них теж не відразу все робилося.
Може, незручно українцям жити за правилами. Бо спостерігаю зараз таку тенденцію: раніше даішники брали хабарі і були поганими, бо забирали останнє, зараз патрульні не беруть хабарів – теж погані, бо теж забирають останнє.
- З появою в Україні автомобілів на іноземних номерах люди почали акцентувати на них особливу увагу, мовляв, водії саме на таких авто найчастіше стають учасниками або винуватницями ДТП. Це правда?
- Зважаючи на статистику, яку маю за чотири місяці цього року, на території нашого обслуговування зареєстровано 351 ДТП, з них 57 – з вини водіїв на автомобілях з іноземною реєстрацією. Тобто сьома частина від загальної кількості.
Є певне упереджене ставлення у людей до таких машин, але моя думка така: якщо авто купив, а їздити не купив, то немає різниці, на яких номерах машина.
… наші люди достойні їздити на нормальних автомобілях, але не на тих, які їм пропонують за кордоном. Європеєць купив якийсь кросовер чи позашляховик, десь стукнув його і вже продає. Кому? Українцям за копійки.
Інша справа, які ті машини привозять до нас з-за кордону. Часом «Жигулі» виглядають краще, аніж польські чи литовські «Мерседеси» чи «Ауді».
Ще одне. Автомобілі з українськими номерами коштують дорожче, ніж на іноземних номерах. Тому, думаю, що і ставлення у власників привезених авто інше, вони не так цінуються, бо взяті дешево, що, мабуть, і дозволяє влаштовувати на дорогах гонки, трохи похуліганити, що й призводить до ДТП.
Але не можу сказати, що автомобілі на литовських номерах – ДТПешні, а на українських – ні. Часом українські таке «виконують» на дорозі…
У нас, патрульних, є проблема з автомобілями на іноземній реєстрації. Це факт. Бо якщо трапляється ДТП і водій втікає, то цю машину практично нереально знайти. Бо цих «Фольксвагенів», «Ауді» їздить тисяча. До всього ж іноземні номери важче запам’ятати. Ми то знаходимо такі машини, але дуже важко.
- Як вирішити проблему із автомобілями на «бляхах»?
- Не можу сказати, що я «за» них чи «проти». Звичайно, мені б хотілося за ті ж самі гроші придбати авто на 3-4 класи краще, ніж маю зараз.
Вважаю, що наші люди достойні їздити на нормальних автомобілях, але не на тих, які їм пропонують за кордоном. Європеєць купив якийсь кросовер чи позашляховик, десь стукнув його і вже продає. Кому? Українцям за копійки. Це моя думка як громадянина.
А як поліцейський, я однозначно виступаю за легалізацію автомобілів, щоб ми могли відслідковувати правопорушника і притягнути до відповідальності, а це можливе лише за умови існування повноцінної бази та чіткого обліку цих автомобілів.
- Кажуть, що саме влітку збільшується кількість квартирних крадіжок. Чи є якісь універсальні поради, як вберегти свою оселю від злодіїв?
- Влітку усі їдуть в села, на відпочинок, курорт, на море на кілька тижнів, а то й взагалі на ціле літо. Але люди нехтують елементарними речами, які могли б вберегти їхнє житло від злочинців, - не зачиняють вікна, залишаючи їх, наприклад, в режимі провітрювання.
Зламати металопластикове вікно може навіть грабіжник-початківець. Тому, якщо надумали десь їхати відпочивати, просіть сусідів приглянути за квартирою.
Універсальних порад немає, але є елементарні речі, яких треба дотримуватися перед тим, як кудись їхати.
Грабіжники можуть залишати мітки на дверях у квартиру, перевіряючи таким чином, чи з’являються мешканці вдома і коли саме. Наприклад, натягнута волосина чи нитка на кутику дверей, візитки, рекламки, які залишають в дверях, - усе це мітки.
Я спілкувався на цю тему із приватною охоронною фірмою про системи сигналізації. Спеціалісти кажуть: якою б у вас не була охоронна система, для досвідчених грабіжників достатньо часу, аби винести з дому цінні речі, до того як приїдуть охоронці.
- Під час нашої останньої розмови Ви казали, що з 2015 року не були у відпустці. Щось змінилося за цей час? Вам вдалося відпочити?
- Був у відпустці аж чотири дні (сміється, - Авт.).
- А чи плануєте цього літа десь відпочити з сім’єю?
- Планую і дозволу вже попросив у керівництва. Якщо не буде ніяких відряджень, то хотів би поїхати в Карпати. Я їх дуже люблю, тому планую на кілька днів вирватися туди, пожити у єднанні з природою у звичайному будиночку…
Решту відпустки проведу у себе на ділянці в Боратині, на своїх 12-х сотих. Я досі будую будинок, не так швидко справа рухається, як би мені хотілося, але поки там нічого, окрім паркану та гаража, немає.
Текст: Ірина КОСТЮК (Перший)
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ (Перший)
ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНИЙ
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
