Луцьк визнаний другим у рейтингу комфортних міст України, після Вінниці, і у цьому заслуга міської влади, яку періодично критикують та звинувачують у бездіяльності. Реалії поки такі, що до оголошення виборів міського голови лучани змушені жити без мера.
Його функції виконує секретар Луцької міської ради Григорій Пустовіт. Він принципово не переїжджає до «мерського» кабінету, хоча вже понад рік керує обласним центром.
У розмові з «Першим» Григорій Олександрович був по-військовому стриманим, але напрочуд відвертим. Тож його інтерв’ю для традиційної рубрики «Депутати в темі» стане для багатьох справжнім «відкриттям».
- Останні два роки активно обговорюють тему об’єднання Луцька з прилеглими селами, але ще жодна сільська рада не виявила бажання об’єднатися з обласним центром. Поясніть, чому?
- Це проблема не лише міста Луцька, а й усіх обласних центрів та міст обласного підпорядкування. Фактично процес об’єднання з обласними центрами не відбувся ніде. Громади, які межують з містами, знаходяться в дуже вигідному становищі: вони користуються перевагами перебування біля міста, не витрачаючи на це жодної копійки.
Почнімо з пільгового проїзду. Ми у минулому році виділили понад 40 мільйонів гривень з міського бюджету на пільговий проїзд в електротранспорті. А тролейбусами їздять не лише лучани, а й мешканці прилеглих сіл, сільські ради яких не виділили жодної копійки на це. То вигідно їм? Звичайно, вигідно.
У Гаразджу тролейбуси ходять, всі спокійно їздять ними за 2 гривні, хоча ціна проїзду за межами міста мала би бути 6-7 гривень. І це якщо мова йде не про пільговиків, які ними користуються взагалі за рахунок міського бюджету.
Далі – лікувальні заклади. У минулому році ми теж виділили чималу суму, щоб закупити дороговартісне обладнання, провести ремонтні роботи та дофінансувати роботу лікарів, бо з державного бюджету кошти не надійшли.
Але 33 відсотки пацієнтів в лікувальних закладах Луцька складають не його мешканці.
Так, це свідчить про високий рівень нашої медицини, але, разом із тим, проблеми зі здоров’ям сільських мешканців вирішують не сільські ради, а Луцьк.
Крім того, у Луцьку по суті дві школи та п’ять садочків працюють на навколишні села. Теж саме можна сказати і про художню та музичні школи – понад 5 мільйонів гривень йде лише на те, щоб діти з прилеглих сіл могли там займатися.
Тобто села, які знаходяться навколо великих міст, – у вигідному становищі і вони все це сприймають за належне…
У Гіркій Полонці взагалі вирішили, що хочуть доєднатися до нашої каналізації. Ми не проти, але ця каналізаційно-насосна станція мусить бути вдосконалена, бо зі збільшенням об’єму вона не зможе перекачувати каналізаційні зливи. А на дообладнання потрібно з півтора мільйона гривень, – виділіть, будь ласка. На що у Гіркій Полонці відповіли, що ми їх ігноруємо, назвавши наші дії політичною позицією. Шановні, та в цьому житті хоча б за щось треба платити.
Лучани не повинні бути «донорами» для навколишніх сіл і вони не будуть донорами – ми готуємо навколишні села до цього.
Поки ми будемо витрачати гроші лучан на мешканців прилеглих сіл, то останнім і далі буде вигідно, а як тільки ми почали рахувати гроші і заявили, що більше такого не буде, села почали задумуватися над тим, чи не вигідніше бути частиною Луцька.
- Мешканці Прилуцької сільської ради вже давно за те, щоб бути частиною Луцька. Проти лише сільський голова та декілька його прибічників з депутатського корпусу…
- Ситуація з Прилуцьким – це велика афера, яка називалася: «А давайте зробимо вигляд, що Прилуцьке хоче об’єднатися з Луцьком». Луцьк сказав, що нам потрібна політична перемога, і ми будемо про це говорити, а Прилуцьке сказало: якщо міській раді немає куди подіти гроші, то ми будемо їй мило посміхатися і робити вигляд, що дуже хочемо об'єднатися з містом – тільки для цього зробіть нам філію ЦНАПу, ФАП, дорогу, пустіть маршрутку… І за це, мовляв, вони будуть на кожному кроці казати, що, можливо, в майбутньому Прилуцьке приєднається до Луцька.
А коли ми запропонували хоч трохи наблизити це майбутнє, то одразу пішли заяви, що Луцьк не виконує своїх зобов’язань. А Прилуцьке виконало? Цей сільський голова взагалі нічого не зробив.
Те, що ми пообіцяли – ми виконали. Чекали на другий етап, але кроку назустріч не було. Тому ніяка це не співпраця – це обман заради політичних дивідендів.
У Прилуцькому проблема лише в одній людині – сільському голові, який просто не хоче втратити посаду. Якщо відбудеться об’єднання – будуть вибори. Але він забуває, що вже є закон, який дозволяє проводити об’єднання без виборів, і до 2020 року сільський голова може спокійно знаходитися на своєму робочому місці і після об'єднання.
На жаль, в цих процесах політики, замішаної на особистій вигоді однієї людини, більше, ніж інтересів лучан і прилучан.
- Зрештою після проведення реформи децентралізації прилеглі села все одно стануть частиною обласного центру.
- Ті села, які проявлять далекоглядність сьогодні, можуть виграти. Поки триває процес добровільного об’єднання, прилеглі села можуть поставити певні умови та виграти. Ми це розуміємо і відкриті до цього.
В Україні вже є прецедент об’єднання громад навколо обласного центру – це місто Вінниця. Рішення про це було прийняте Верховною Радою. В одну ніч усі навколишні села Вінниці зі своїми землями, проблемами та здобутками стали частиною міста. В результаті селяни були приємно здивованими, бо стали вже вінничанами. І не було ніяких розмов – зробіть нам те, зробіть нам се. Все обговорювалося потім, в межах вже однієї громади.
Десь так буде зроблено і у нас найближчим часом. Логіка підказує: міста «задихаються», але мусять розвиватися. Луцьк вичерпує резерви з будівництва житлових мікрорайонів, промислових об’єктів…
Територіальна експансія міст буде, як би цього комусь не хотілося.
Це об’єктивний процес і його не зупиниш. Інше питання – яким чином? Або на нинішньому етапі, тобто добровільно, або в рамках адміністративно-територіальної реформи – примусово. Не даремно зараз активно обговорюють питання міських агломерацій. І приклад Вінниці показав, наскільки це може бути успішно.
- Нещодавно голова Княгининівської ОТГ Олена Твердохліб повідомила, що з 1 червня Брищенське сміттєзвалище не буде приймати несортоване сміття. У Луцьку вже встановлені контейнери для роздільного збору відходів?
- Міська рада вже почала реалізовувати заходи щодо сортування сміття – триває інформаційна кампанія.
У Брищі є сміттєсортувальна лінія, таку ж саму лінію ми хочемо запустити на території «Луцькспецкомунтрансу», щоб якомога менше відходів возити на сміттєзвалище.
Крім того, ми з нашими німецькими партнерами з краю Ліппе виграли грант на 56 тисяч євро і вже підписали угоду щодо встановлення у Луцьку контейнерів для роздільного збору сміття. Німці вже приїздили до нас і вони багато уваги приділяють саме роз’яснювальній роботі. Керуючись їхніми інструкціями, ми працюємо з лучанами, і вже найближчим часом в дворах з’являться контейнери для роздільного збору сміття.
А щодо заяви Олени Твердохліб, то, нагадаю, що Луцьк підтримує цю громаду та платить орендну плату за сміттєзвалище. В той час як інші села та навіть міста спокійно возили туди сміття, не платячи ні копійки. Ми сказали: «Досить!». Наразі дозволили вивозити сортоване сміття лише Прилуцькій сільській раді, а іншим відмовили – нехай шукають інші сміттєзвалища. Брище вичерпує свої території і ми не можемо дозволити іншим заповнювати його сміттям.
- А лучани готові сортувати сміття? Викидати його не в один сміттєвий бак, а в декілька?
- Наші німецькі партнери теж акцентували на цьому увагу, але мова йде не конкретно про лучан, а про людей. Німці так само не були готовими до сортування, не зважаючи на їхню дисциплінованість. Цей процес зайняв трохи часу, але коли громади побачили, що сортувати сміття вигідно і на цьому навіть можна заробляти, це стало звичкою.
Лучани нічим не кращі за німців, але й не гірші, тому ми мусимо рухатися в напрямку сортування, переробки та утилізації сміття.
Так, поки нам це незвично, але раніше ніхто не користувався мобільними телефонами, ні ноутбуками, а зараз це вже норма.
- Міській раді нарешті відомі причини смороду у місті, бо думок багато, а конкретної інформації ніхто не озвучує?
- Неприємний запах в Луцьку – проблема не цьогорічна і не минулорічна, декілька років взагалі не могли встановити, звідки він іде. Ми розгорнули величезну роботу в пошуках джерел смороду і наразі вже знаємо, що основною причиною був біоетанольний завод, який зливав свої відходи у відстійники поблизу Луцька, в результаті все місто накривала хвиля смороду.
Ми проклали каналізацію до мікрорайону Вересневе, постійно контактували з керівництвом біоетанольного заводу, який вжив відповідних заходів і перестав бути джерелом неприємного запаху.
Але в місті все одно розповсюджувався неприємний запах. Причому цей сморід накривав не все місто, як раніше, а окремі мікрорайони. Ми звернули увагу на роботу нашої каналізаційної системи. Але вона працює постійно, стандартно, тоді як сморід з’являється в різних місцях в різний час і не системно.
Ми створили робочу групу, Волинський обласний лабораторний центр МОЗ України провів заміри повітря біля цукрового заводу, біля відстійників водоканалу в Липлянах. Все в межах норми, тобто вони не можуть бути джерелом смороду.
Крім того, помітили, що сморід виникає періодично то на Грушевського, Гулака-Артемовського, а то на Конякіна, Відродження, залежно від напрямку вітру. Встановили, що джерело цього смороду знаходиться в межах міста – це, швидше за все, одне з підприємств. Не буду поки називати його назву, щоб не бути голослівним.
Ми не ставимо за мету закрити якесь підприємство, але привести його діяльність у відповідність екологічним вимогам – мусимо.
Або вони добровільно згортають свою діяльність з продукуванням смороду, або ми шукаємо інші шляхи впливу.
Неприємний запах розповсюджується також на вулицях Львівська, Ковельська та Новочерчицька.
Так от відомо, що у цьому випадку джерело смороду знаходиться за межами міста, припускаємо, що це ферми. Знаємо, чим годують зараз тварин, тому неприємний запах – не дивина. Зараз над цим працюють екологи.
- До рішень міської ради, які викликали суспільний резонанс, по праву можна віднести непродовження договорів оренди землі, на якій розташована частина Старого ринку та Варшавського ринку, з облспоживспілкою.
- Будь-яке рішення викликає спротив певних осіб. Це нормальна практика демократичних країн. В цьому випадку це рішення не сподобалося облспоживспілці. Це давно вже не громадська організація, а приватна структура, метою якої є отримання прибутку. Чому свого часу місто відмовилось від створення комунальних ринків, – питання не до нас.
Ми пам’ятаємо, як за головування Богдана Шиби постало питання створення комунального ринку, і депутати були готові, але прийшло три тисячі осіб під міську раду, і депутатський корпус відступив. Був відвертий тиск на депутатів, їх намагалися залякати. Подібне було і в минулій каденції – депутати теж відступилися. Але цієї каденції ми не відступили. Депутати всіх фракцій на перше місце поставили не власний страх, а інтереси лучан.
Ми сказали підприємцям Старого ринку, що не залишимо їх без робочого місця, даємо їм рік часу, щоб вони подумали, куди переїдуть торгувати. Пропонуються місця на Новому ринку, зрештою є інші ринки…
Зараз час визначитися, що саме має бути на території Старого ринку. Тому оголосили конкурс на концепцію розвитку Старого ринку. Чекаємо результатів конкурсу, але головне, щоб у тій концепції були поєднані як Старе місто, так і парк, і торгівля.
Подивіться, як органічно Бесарабський ринок увійшов в центр Києва. В європейських містах теж є ринки у старих частинах міст, і вони гармонійно вписалися в історичне довкілля.
Щодо Варшавського ринку, то найперше, що ми зробили, - це зменшили орендну плату. Якщо облспоживспілці вони платили 110 гривень оренди за «квадрат», то комунальному підприємству платитимуть 90 гривень.
Хоча моя особиста думка – вони мали б платити стільки само, а далі по мірі становлення нового комунального підприємства слід було б зменшувати плату. Бо комунальне підприємство «Луцькі ринки» тільки починає працювати, на початках діяльність є збитковою, але оскільки таке рішення прийняв виконавчий комітет, то я його приймаю.
- Чому, коли вирішувалась доля Старого ринку, підприємці виходили під стіни міської ради, влаштовували страйки, а з Варшавським ринком усе так тихо відбулося?
- Бо підприємцям малювався образ депутатів, які тільки хочуть знищити ринки, щоб не дати їм працювати. Коли ж ми прийняли рішення по Старому ринку, підприємці налаштувалися, що їх за місяць-два «повикидають», але цього не сталося. Навпаки, їм пішли назустріч.
Тому, думаю, підприємці Варшавського ринку побачили, що міська рада налаштована на співпрацю. Люди побачили, що ті байки, міфи, брехня, якими хочуть розтлумачити дії міської ради, не відповідають дійсності.
Зрештою підприємцям головне – аби не заважали працювати, а кому платити за оренду – не головне, особливо за умови, коли місто пропонує меншу орендну плату.
Ніяких змін, які б погіршили умови праці на Варшавському ринку, відбуватися не буде.
- Чому найбільший спротив на засіданнях міської ради викликають саме земельні питання? От з останнього скандального – рішення по ділянці з теплицями на вулиці Рівненській. Сесію намагалися зірвати, блокували трибуну, кидалися пляшками…
- Якщо говорити конкретно про ту сесію, то трибуну блокували не депутати, а люди, які позиціонують себе як громадські активісти, які прийшли з вулиці і намагалися диктувати свої умови. Про що взагалі йшла мова? От кажуть, що це було скандальне питання. А в чому скандальність?
- Бо земельну ділянку віддали без аукціону…
- А скажіть мені, скільки не те що гектарів землі, а взагалі квадратних метрів було продано у Луцьку з 2010 року під багатоквартирну житлову забудову? Нуль. Вся земля роздавалась безкоштовно управлінням капітального будівництва – гектар сюди, гектар туди… Всі будинки, які будуються і вже збудовані за останні десять років в місті, розташовані на комунальній землі, яку ніхто не купував і ніяких аукціонів не проводив.
Теплиці на Рівненській – це була територія колишнього «Зеленого господарства», і об’єкти, які там знаходилися, на момент продажу не були власністю міської ради. Підприємство свідомо збанкрутували, його майно готували для певної структури, яка, на мою думку, і стояла за тим організованим протестом. Ті теплиці виставила на аукціон державна фіскальна служба. Вперше в історії міста купили об’єкти із землею під багатоквартирну забудову з аукціону за 2 мільйони 600 тисяч гривень!
Натомість до сесійної зали прийшли з протестом представники іншої бізнес-структури, яка, напевно, хотіла мати у власності ті об'єкти, але програла аукціон, і не придумала нічого кращого, як звинуватити депутатів у «дерибані».
Фірма, яка купувала, називається «Житловий квартал», і вона точно придбала землю не для того, щоб садити помідори чи огірки в центрі міста. Їхні наміри є прозорими.
Це велика маніпуляція інформацією наших опонентів, людей ввели в оману, навіть ви здивувалися, що ті об'єкти податківці продали з-під молотка, а не міська рада. До цього земля роздавалася безкоштовно, а варто було хоча б раз продати об'єкти з землею під багатоквартирну забудову, як у хід пішли перекручування та маніпуляції.
- Суспільного резонансу набуло і рішення виконавчого комітету Луцької міської ради про підвищення тарифів на зовнішню рекламу. Владу звинувачували у тискові на бізнес. Що скажете на це?
- А що сталося? За увесь період після підняття тарифів на рекламу хіба відбулося масове згортання рекламного бізнесу? Писали на біл-бордах, що ми вбиваємо рекламний бізнес…
Давайте називати речі своїми іменами. Реклама – це понадприбутковий бізнес, який лобіювався в інтересах певних структур. Що вони мали з 2014 року? Знижку в 40 відсотків.
Тариф зменшували і ні в кого не виникало питання, а чи не носить таке зменшення корупційний характер.
Бо виходить, що кризи не зазнала жодна сфера підприємницької діяльності, крім рекламного бізнесу, і їм вкрай необхідні були знижки.
Коли ми почали шукати резерви для наповнення бюджету міста, то одразу постало питання: а чому тут знижка? За які заслуги? Чим викликана? І якщо комусь дуже хотілося отримувати додаткові прибутки за рахунок лучан та міського бюджету, то ми на таке не погоджуємось.
За чотири роки, поки рекламний бізнес користувався знижкою, він мав можливість накопичити «фінансовий жирок». До всього ж основна частина рекламних фірм не є луцькими, вони – з Києва, з інших міст, а є й зареєстровані в сусідніх селах. Будь ласка, ставте борди на своїй території, де ви сплачуєте податки, і працюйте.
А то виходить: як були відверто корупційні тарифи – вони мовчали, а як ми забрали знижку, то пішли звинувачення у тискові на бізнес. Це не тиск, а приведення тарифів у відповідність. Бізнес повинен працювати на громаду, а не навпаки. Бо усяке паразитування на бюджеті рано чи пізно закінчується, адже бізнес треба будувати на нормальних ринкових відносинах.
- Казали, що кошти, отримані від підвищення тарифів на рекламу, будуть спрямовані на 27-му школу. Там є що добудовувати?
- Ми порахували, що за рік лише від реклами зможемо отримати 10 мільйонів гривень. Саме таку суму ми виділили на добудову школи.
А щодо 27-ої школи, то скажу, що це велика проблема для міста. Її починали будувати за кошти державного бюджету, відтак її будувало управління капітального будівництва Волинської ОДА. Місто не повинно було вкладати коштів ні в дитячий садочок, ні в цю школу. Садочок збудували за державні гроші.
У 2014 році, коли я був головою облдержадміністрації, ситуація в країні була важкою, казначейство не пропускало гроші, яких і так не вистачало, але, не зважаючи ні на що, ми перерахували понад три мільйони гривень на будівництво цієї школи. І це були останні гроші з державного бюджету по лінії державного фонду регіонального розвитку. Звичайно, їх не вистачило.
Далі вже будівництво велося за кошти міського бюджету та фонду соціально-економічного розвитку, які розподіляються між депутатами-мажоритарниками Верховної Ради. Дякую Ігорю Лапіну, який активно сприяв виділенню коштів на добудову школи саме по лінії фонду соціально-економічного розвитку.
27-ма школа добудована, фактично готова до початку навчального процесу, вже оголошені тендери на усе, що потрібно придбати.
Але. Єдина її проблема – ми не можемо ввести в дію школу, в якій немає спортзалу. Згідно з планом, поблизу школи мав би бути спортивний комплекс вартістю близько 100-150 мільйонів гривень.
Але ми прийняли рішення розпочати навчання у 27-ій школі вже 1 вересня, а де діти займатимуться фізкультурою – будемо думати. З молодшими класами простіше, бо ми облаштували спортивний зал для малечі в ігровій кімнаті, а зі старшими дітьми доведеться шукати інші шляхи. Сподіваємося, що облдержадміністрація зуміє вирішити питання добудови спортзалу через державні фонди.
- Як працює міська рада без Олександра Рачкова?
- Відповідно до розподілу обов’язків, ту роботу, яку виконував Олександр Леонідович, виконує Костянтин Павлович Петрочук. Керівники департаментів, управлінь, які підпорядковувалися Рачкову, продовжують працювати у звичному режимі. Існує наша команда, яка працює, незалежно від того, чи йде хтось із посади, чи ні.
- Але подібні речі не додають авторитету команді…
- Ми не повинні забувати про презумпцію невинуватості. Поки не доведено, у чому винен Олександр Рачков. Правоохоронні органи провели певні дії, жодних звинувачень не висунуто. То що ж зробив Рачков? Ми не знаємо. Деякі інтернет-видання багато писали на цю тему, але звідки вони черпали цю інформацію, я не знаю.
Якщо так сьогодні працюють силові структури, що є витік інформації, то це неправильно, а якщо це лише чиїсь фантазії, то хай вони пояснять тому ж Рачкову, на чому базувались.
Ми не знаємо, що сталося. Але Олександр Леонідович написав заяву на звільнення, бо сказав, що він ніколи за посаду не тримався і не хоче щоб хоч якась тінь падала на ні в чому не повинних посадовців. Це його особисте рішення.
Тому давайте дочекаємося, чи взагалі ще порушать кримінальну справу щодо Рачкова, а поки у нього – презумпція невинуватості.
- Кого бачите на його місці? Вже підшукали собі заступника?
- Поки про це не думав, якщо чесно, та й гостро питання щодо вакантної посади заступника не стоїть.
- Кажуть, що ви поріднилися з УКРОПом, хоча досі залишаєтесь членом партії «Батьківщина».
- Я не «розлучався» з «Батьківщиною» і до сьогодні «живу» у тій самій партійній сім’ї.
Ні для кого не секрет, що «Батьківщина» з УКРОПом створили коаліцію, яка працює як в міській раді, так і в обласній. Це логічно, бо обидві ці партії – в опозиції, ми шукаємо спільні точки дотику, аби працювати на користь міста та області. Ми – союзники і я не бачу у цьому нічого поганого. Зрештою в цьому і суть політики.
Якщо взяти, до прикладу, партію «Самопоміч», то вони кажуть, що перебувають в опозиції, але з іншого боку – що на рівні області, що на рівні міста, вони співпрацюють з Блоком Петра Порошенка. У мене питання: БПП просто політично знищувало Садового, як це було у випадку з львівським сміттям, а з іншого боку – є союзницькі відносини на рівні регіонів.
Я не вірю у щирість того, що Садового реально політично знищували. Це показуха. Якби це було справді так, то жодних союзів на місцевих рівнях не було б. Швидше за все, з нього ліпили найбільш переслідуваного владою політика, тобто, головного опозиціонера. Тому «Батьківщина» і шукає союзників серед інших опозиційних партій.
Мабуть, є багато людей, які чекали на те, щоб я з певних підстав гримнув дверима і вийшов у свій час з партії «Батьківщина». Я не зробив цього з різних причин, і передусім – з поваги до Юлії Тимошенко. Політика – така річ, що не варто зарікатися, але все ж я не планував і не планую змінювати партійний квиток.
- Коли нарешті оголосять вибори міського голови, будете балотуватися на цю посаду?
- Коли я погодився йти на посаду секретаря міської ради, то одразу сказав, що не буду балотуватися в мери. Пам’ятаєте, тоді тривала жорстка політична боротьба. Ігор Ігорович Поліщук пішов з посади, щоб його не звинувачували у використанні адмінресурсу під час виборів.
Ми сподівалися, що вибори відбудуться у вересні того ж року, тобто через декілька місяців, як на той час. Але соціологічні опитування показали, що ті політичні сили, які мають більшість у Верховній Раді, не мають кандидата, який може виграти вибори у Луцьку.
Тому впевнений, що як тільки з’явиться кандидат, який зможе конкурувати з представниками опозиції – УКРОПом, «Батьківщиною», одразу вибори оголосять.
На мою думку, є ще одна причина, чому не оголошують вибори, - це президентські вибори у 2019 році. Не може команда Президента собі дозволити ризикувати.
Якщо вони проведуть вибори мера і їхній кандидат програє, а ймовірність цього дуже висока, то це буде ударом по рейтингу Порошенка не лише в нашій області.
БПП дуже хворобливо реагує на програші під час виборів до об'єднаних територіальних громад, а «втрата» обласного центру стала б показовою для всієї Волині та України.
- То коли, на Вашу думку, оголосять вибори міського голови?
- Є два варіанти. Або їх оголосять так, щоб вони збігалися в часі з першим чи навіть другим туром президентських виборів. БПП це вигідно, бо будуть створені штаби, задіяний величезний фінансовий, людський та організаційний ресурс, і провести вибори міського голови буде набагато простіше.
Цей варіант можливий, але я впевнений на відсотків 70, що ситуація складеться по-іншому. Вважаю, що лучани обиратимуть мера у 2020 році.
Я негативно ставлюся до того, що Луцьк вже стільки часу «живе» без міського голови, бо від нього залежить багато. Впевнений, що новообраний міський голова привнесе багато нового в життя нашого міста.
Лучани мають повне право мати міського голову. Це їхнє право, і позбавляти їх цього права не можна. От проблема у чому.
- Якщо в мери не будете балотуватися, то чим займетеся?
- Я хочу бути громадським активістом (сміється, - Авт.)… Ні за що не відповідати, ходити усім розказувати, як має бути, що робити…
А якщо серйозно, то політика – це те, чим я займаюся останні 14 років, після звільнення з лав Збройних Сил. Це мій свідомий вибір. У мене є бажання та сили працювати в цій сфері.
- Як відпочиваєте?
- Востаннє у відпустці був два роки тому. Я тоді мав достатньо вільного часу і ми з сім’єю – з дітьми, з онучкою – їздили в Одесу. Досі живу спогадами про той прекрасний період, коли мав можливість відкрити для внучки справжнє море, яке вона побачила вперше, та порадіти її успіхам у знайомстві з новою для неї стихією.
Останнім часом не до відпочинку. Напружена ситуація – багато боротьби, багато організаційних питань виникає, тому я ще не скористався своїм правом на відпочинок і не знаю, чи взагалі у цьому році вдасться відпочити.
Текст: Ірина КОСТЮК (Перший)
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ (Перший)
ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНО
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
