Руслан Телегей, позивний «Гріх» – солдат 60 батальйону 104 окремої бригади, який нещодавно був нагороджений особисто Президентом України орденом «За мужність» III ступеня. Йому 35 років, родом із міста Сарни, що на Рівненщині.
Про бійця розказали на сторінці батальйону.
Шлях у військо
«Війна для мене почалася ще у 2014 році, коли Україна вперше зіткнулася з агресією. Тоді я допомагав у тилу, стежив за подіями, але у 2022 році, коли ворог почав повномасштабне вторгнення, зрозумів – залишатися осторонь не можу. Попри бронь, я вирішив приєднатися до війська, адже мій обов’язок – бути там, де я потрібен. Наша армія зміцніла, загартувалася у боях, і кожен боєць знає, за що бореться».
Як цивільний досвід допоміг на війні
«До повномасштабного вторгнення я працював інспектором з нагляду в одному з виправних закладів біля міста Сарни. Цей досвід допоміг мені адаптуватися до служби, адже там я вже стикався з жорсткими умовами, спостерігав, як люди борються зі своїми страхами та викликами. Це дало мені розуміння того, наскільки важливий психологічний стан кожного бійця і як зберігати стійкість навіть у найскладніших ситуаціях».
Поранення та мотивація
Мене тримає віра у перемогу, підтримка побратимів і рідних. Я знаю, що наша боротьба має сенс. А ще спорт – він додає сили не лише тілу, а й духу. Моє поранення – це травматична ампутація лівої гомілки на рівні нижньої третини, але я не зламався. Це лише ще один виклик, який я приймаю.
Звідки взявся позивний «Гріх»
«Кожен у житті робить помилки, і на війні це відчувається особливо гостро. Тут доводиться приймати непрості, часом дуже жорсткі рішення. Важливо усвідомлювати відповідальність за свої вчинки».
Про мужність українських воїнів
«Наші хлопці під час оборони не просто стримали навалу, а змусили ворога відступити, завдавши йому значних втрат. Це було випробування сили, стійкості та безмежної відваги. Вони вистояли в умовах повної невизначеності, коли кожен день міг стати останнім. Це справжня мужність – стояти до кінця, не відступати перед страхом і смертю, навіть коли здається, що шансів немає. Їхня рішучість і незламність стали символом опору, який увійде в історію як приклад героїзму та самопожертви заради України».
Порада молоді
«Усвідомлено обирайте своє майбутнє, не покладаючись лише на випадок, а будуючи його власними силами. Завжди зважайте на цінності, які передавали вам рідні, на ту спадщину, що вони залишили. І найголовніше – не забувайте, за що ми боремося, яку ціну сплачено за нашу свободу. Майбутнє належить тим, хто пам'ятає минуле і готовий діяти в ім'я справедливості та честі».
Життя після перемоги
Спочатку – наведу лад удома. За три роки всього накопичилося. А там подивимося.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
