Гурт «Карна» про талант-шоу, війну та музей Корсаків. ІНТЕРВ'Ю

Гурт «Карна» про талант-шоу, війну та музей Корсаків. ІНТЕРВ'Ю

Гурт «Карна» впевнено можна назвати старожилами українського року. Протягом 20 років існування вони випустили три альбоми, і кожен з них ставав подією в українській музиці. Саме вони вигадали свій особливий музичний жанр – «гуцул-метал» і популяризували традиційний гуцульський танець «аркан», який фанати гурту виконують на кожному концерті.

Про те, чи виступатимуть у талант-шоу, про концерти у зоні проведення АТО та про те, якою «гарячою» є луцька публіка – соліст та гітарист гурту «Карна» розповіли «Першому».

«Бандерштат» і луцька публіка завжди відрізнялись «скаженою» підтримкою»

З яким настроєм приїхали до Луцька?

Олексій (соліст): У Луцьк завжди приїжджаємо з величезним задоволенням як додому і як на свято. Нас тут завжди дуже добре приймають, тому ми любимо сюди приїжджати. У нас просто дуже хороші спогади про це місто.

Коли ви їздите з концертами, у вас вистачає часу на те, аби ознайомитись із містами, погуляти, чи це все відбувається у форматі «приїхав – відіграв концерт і поїхав далі»?

Олексій: Не завжди. Навіть скажемо, що рідко це буває, тому що багато часу займають концертні справи, саундчек та все інше. Це все триває протягом цілого дня, плюс ще інтерв’ю. Але у Луцьку просто стільки разів були, що дуже багато чого бачили. От зараз буде трішки часу, то я хочу піти у ваш новий музей (Музей сучасного українського мистецтва Корсаків – авт.), подивитись на нього. Мені його дуже хвалили, не пам’ятаю хто, але дуже хвалив, і казав, що обов’язково треба сходити та подивитись.

Влад (гітарист): Раніше, коли приїжджали сюди, ми часто ходили до замку. Але це треба погоду. Зараз вже трішки прохолодно. От на літніх фестах, на «Бандерштаті», часто гуляли по центру міста. Чомусь так склалось, що протягом останніх років у нас мало часу на прогулювання для ознайомлення з містами, правда? (до Олексія)

Олексій: Так, тим більше, коли приїжджаєш в десятий раз, то вже не так активно ходиш по таких основних точках. Але завжди цікаво з’їздити і побачити щось нове.

Зліва – Владислав Ярун, гітарист та бек-вокаліст. Справа – Олексій Шманьов, вокаліст

До цього у Луцьку ви виступали на «Бандерштаті». Цьогоріч фестиваль зібрав рекордну кількість глядачів за всю історію існування. Чи відчули ви цю глядацьку підтримку?

Влад: «Бандерштат» завжди відрізнявся дуже активною публікою. І навіть коли ми вперше туди потрапили, казали: «Ого, ні фіга собі, оце тут гарячий народ». «Бандерштат» і луцька публіка - вона завжди відрізнялась «скаженою» підтримкою. Все дуже круто. Може, це сам «Бандерштат» такий? Хоча в «Майдані» також були дуже теплі виступи. І скрізь люди з нами кожну пісню, кожне слово співали. Кожен раз, як ми заходимо у «Майдан», персонал закладу нас радо зустрічає, та і ми їх дуже раді бачити. Там у нас дуже тепла атмосфера. А «Бандерштат» - атмосфера просто гаряча.

«Гуцул-метал» на Донбасі прозвучав дуже екзотично»

В одному із нещодавніх інтерв’ю ви сказали, що ваша мрія – виступити в Донецьку та Луганську. Взагалі, коли ви востаннє виступали у цих областях?

Олексій: Раніше «Карна» грала у тому самому Луганську і збирала, наскільки я пам’ятаю, повний зал.

Влад: Ми в 2010-му грали там концерт, вигукували «слава Україні», нам відповідали «Героям слава», тоді це ще не було в тренді. Ми насправді не робили з цього якийсь культ, просто нам це було звично – ми ж з Галичини. А потім ми вже приїжджали на Схід до наших бійців і давали благодійні концерти разом із одним фестивалем. Приїжджали просто у військові частини в рамках цього фестивалю, фактично на їхні позиції з акустичними гітарами.

Це було в Донецькій області чи Луганській?

Влад: Це було на Донецькому напрямку. У Донецькій області. Це навколо міст Бахмут, Костянтинівка, Покровськ. У тому регіоні.

А який це був рік?

Влад: Ми виступили у 2016-му році.

І як вас там приймала публіка?

Влад: Солдати дуже тепло приймали. Деякі солдати підходили і говорили: «О, круто, що я зараз вас тут почув, я вас на гражданці слухав». Солдатам, я думаю, дійде, що все, що приїде з нашої сторони до них, приїде добре, і їм все сподобається. А ще там були концерти на площах, де намагались привчити... ні, краще намагались нести українську культуру в маси. Була різна реакція. Вплоть до того, що в одному місті в нас намагались кидати камінням.

Олексій: Казали: «О, валасатиє… щось там».

Влад: П’яна публіка намагалась щось там... Ну вони побоювались, але деякі там вже брали камені у руки. І один кричав.

Олексій: Але в цілому все було добре.

Влад: В цілому люди танцювали і «гуцул-метал» на Донбасі прозвучав дуже так екзотично та прикольно.

Що думаєте про ситуацію, яка зараз в Україні? Про війну, яка триває вже чотири роки, воєнний стан, який запровадили декілька днів тому.

Влад: У нас радикальні погляди на це все. У мене особисто, буду говорити за себе, у мене радикальні погляди. Я за те, аби наша українська нація і українська держава була сильною, тому, повернувшись до фестивалю «Бандерштат», хочу відзначити, що є це один з двох фестивалів в Україні, який несе дух сили, не просто якийсь посил, що ми є українці, ми такі добрі і щирі. Насправді ми маємо мати свій залізний кулак. Якщо він у нас є, нас будуть поважати. Це не означає, що ми повинні пускати його в хід, це не означає, що ми повинні бути агресорами, чи ми маємо бути агресивними, ми просто повинні вміти постояти за себе. Тому наша позиція: все, що стосується війни на Сході, звісно, ми на патріотичній українській стороні, і мало того, ми завжди на стороні того, щоб не дати себе образити. Якщо так станеться, якщо не дай Бог, що це все перевернеться у війну (повномасштабну – авт.), то я особисто точно піду на стороні українських сил.

Олексій: Влад у нас в принципі доволі радикальна людина. У цьому нічого поганого немає. Нещодавно його в Фейсбуці за висловлювання проти наших сусідів заблокували, наприклад. Тобто, це нормальна тема в нас. Я, можливо, не настільки радикальний, але, звичайно, у цьому плані згоден із Владом, що скільки вже можна терпіти, і скільки нам можна нав’язувати це все на наші нещасні голови?

Влад: По-моєму, вони дістали найтерплячішого.

Олексій: Пора вже це просто скинути із себе.

Влад: Нещодавно написав вислів: хоч як би це все не було небезпечно, тобто ці всі ігри, які відбуваються, але гопнік має отримати копняка по пиці. Тільки тоді він зупиниться.

Скоро будуть вибори президента. І доволі поширена практика, що є кандидати, які залучають відомих співаків для передвиборчої агітації. Якби це сталось, кого б підтримала «Карна»?

Влад: У нас таке питають. Але давайте по-чесному щиро скажемо один одному, що у нас немає кандидатів, яким довіряє народ. Цей народ або введений в оману маніпуляціями, чи він обирає когось просто так. Реальну людину на українському політичному просторі, в яку б я повірив, я не бачу. І навіть поки що не видно, коли вона з’явиться.

Олексій: Просто насправді трошки вже люди почали відрізняти. А те, що було раніше – це просто клоунада. І при попередньому президенті, і от зараз. Тоді були одні клоуни, зараз інші. І ти дивишся на них і думаєш: ну як можна повірити цим мордам, вибачте?

Влад: Причина у тому, що наш народ, він не розбирається у політичних питаннях, і йому можна вішати що завгодно. Ми вже не говоримо про пакети з гречкою, це окрема тема. Ми говоримо просто на елементарному рівні. І що образливо: навіть Західна Україна часто щось таке морозить: «Та ні, той добрий». Насправді ми повинні зрозуміти, що поки що, на жаль, більшість того, що у нас сидить, це люди, які займаються політичним аферизмом. Вони нас всіх вводять в оману.

«Не визнаю людей, які говорять «я займаюсь мистецтвом і не хочу продаватись»

Наскільки реально в Україні займатись лише рок-музикою і при цьому добре заробляти? Чи змушені ви займатись ще якоюсь роботою, щоб бути добре забезпеченими?

Олексій: Чому змушені? Ні. Ми займаємось іншими роботами, і це в задоволення. Я не працюю на дядю директора і не ходжу в офіс, наприклад. Я займаюсь тільки музикою.

Влад: Ми пробуємо вийти зараз на цей рівень, щоб заробляти на життя лише власною музикою. Пробуємо. Я сподіваюсь, що колись це вийде. В світі дуже багато прикладів, коли відомі гурти, працюють. От нещодавно до Києва приїжджали рок-зірки світового рівня з Австралії. І вони кажуть, що вони в Австралії також працюють. І в цьому немає нічого такого постидного, чи чогось такого, що могло б засмутити. Просто якщо ти займаєшся дійсно улюбленою справою, це не означає, що ти автоматично можеш її дорого продавати.

Олексій: Але це не означає, що ми не заробляємо. По трошки ми зрушуємось із місця і стає легше.

Влад: Водночас я, наприклад, не визнаю людей, які говорять: «Я займаюсь мистецтвом і не хочу продаватись». Люди, мабуть, не розуміють, що гроші все-таки дають тобі можливості, дають тобі нові горизонти, оскільки ти можеш займатись улюбленою справою не думаючи про те, де б тобі взяти поїсти. Тому, звісно, ми прагнемо, аби музика приносила нам гроші, яких би вистачало на життя.

Олексій: І на відпочинок.

Влад: І ще трошки побухати. (сміється)

Існує стереотип, що рок-зірки живуть за принципом «sex, drugs and rock’n’roll», що після концертів у них вічні гулянки. Як у вас із цим, як до цього ставляться ваші сім’ї? Ви взагалі сімейні люди?

Олексій показує обручку.

От що ваша дружина думає про концертні тури, коли вас постійно немає вдома?

Олексій: Вона сумує. Кожного разу, коли я збираюсь їхати вранці, вона каже: «Блін, а може ти не поїдеш?» Звичайно, що сумує і все таке. Але з іншого боку, вона мене підтримує, вона любить мою творчість і те, чим я займаюсь, приходить на концерти. Ще у мене є маленька донечка, їй півроку. І ми купили їй спеціальні навушники, які глушать гучність звуку, і вона також є на наших концертах. Звісно, спить у цей час (сміється).
А щодо стереотипів, зараз вже не той час. Секс, це звісно, добре, drugs (наркотики – авт.) – цього я не розумію, і в принципі, нічого такого серйозного не пробував. Навіть коли були пропозиції, я відмовляюсь. Звичайно, що можливість є. Просто мені це нецікаво. Крім іншого, я розумію, що оскільки я людина творча, мені може це сподобатись. А я цього не хочу. Мені подобається бути тверезим і розуміти все своєю головою, а не штучними фантазіями.

Влад: Ми переросли, одним словом. І навіть не хотілося, а потім якось переросли.

Олексій: Комусь, можливо, хотілось, а не було можливості. А тут можливість була, але вже думаєш: «Ну нафіга?»

А як щодо шоу-бізу? Всілякі талант-шоу, телевізійна аудиторія...

Олексій: Ми іноді говоримо на цю тему. Але от особисто мене трошки дратують ці шоу. Це дуже штучна штука, все робиться спеціально. Там артиста не оцінюють за те, як він добре заспівав, або за те, яку він пісню гарну написав, або який він виконавець, а його оцінюють перш за все за його сльозливу історію. У ці шоу навіть не беруть, якщо ти не маєш сльозливої історії. Якщо в тебе при смерті не лежить дружина чи брат, то…

Влад: Одним словом, це для масового споживача. Ми не проти масового споживача, але ми стараємось все-таки вести свою лінію. Можливо, колись все-таки... Ми просто ніколи нікому не кажемо «ніколи».

Олексій: Так, можливо, завтра ми – оп – таки сходимо на шоу?

Влад: Так, може і сходимо… поприкалуватись.

 

Текст: Тетяна Бугаєнко

Передрук заборонено.


Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.

Залишити коментар
#БудьПершим — підписуйся на нас у соцмережах:
Попередня новина Як у Ківерцях «запалював» грузинський ансамбль . ФОТО. ВІДЕО
Наступна новина На Волині зменшились масштаби всихання соснових лісів


Останні новини
Схожі новини