Ходила в дитбудинок, щоб… малювати небо. Історія луцької художниці Алли Харчук

Ходила в дитбудинок, щоб… малювати небо. Історія луцької художниці Алли Харчук
Художниця Алла Харчук

Ця лучанка повністю руйнує стереотип про художників. У її майстерні нема безладу, десятків недомальованих картин і барикад із тюбиків фарб та пензликів.

Вона не працює посеред ночі, бо «прийшло натхнення». Не бідкається, що «творчістю на життя не заробиш», бо не тільки заробляє, а й платить податки.

Алла Харчук – художниця з 20-річним досвідом. Має власну студію, де навчає малювати і дітей, і дорослих.

Її роботи прикрашають приватні колекції в США, Греції, Чехії, Бельгії, Італії, Франції, Польщі, Великобританії та Україні.

Перша в Луцьку спробувала працювати в техніці ебру – малювання на воді.

Яскрава. Добра. Гармонійна. Завжди усміхнена. І просто щаслива жінка.

Вдома – жодної картини

Вона відразу помічає, що в кафе, де ми зустрілись для розмови, нема жодної картини. На хвильку засмучується. Втім, у неї вдома – те саме. Жодної картини.

«Раніше у мене був будинок-музей. Все було завішене картинами. Люди приходили додому, щоб якусь купити. А зараз у мене вдома…– тут Алла робить невелику паузу, – … не висить ні одної картини!

Зате є настінний розпис на кухні і в коридорі. Картин вдома не хочеться. Просто хочу прийти додому і не думати про те, що я художник, вчителька... Я просто жінка, яка прийшла додому. А не щоб було так, що через картини нема де пройти, щоб протерти пилюку…»

На картині нічого не можна зіпсувати

Алла Харчук розповідає, що на картині нічого не можна зіпсувати. Завжди можна врятувати ситуацію. А щоб не малювати до безкінечності, важливо вміти вчасно зупинитись.

«Якщо бачу, що картина гармонійна, на ній є світло, тіні і все те, що я хотіла передати, тоді зупиняюсь», – ділиться художниця.

Розповідає, що під час малювання релаксує і тішиться від того, що це заняття приносить і дохід, і насолоду. Причому, що позитив отримує не тільки вона, а й ті, хто стають власниками картин.

«Це дуже велика радість – мати таку натхненну роботу», - каже Алла.

Вона пробує малювати в різних техніках. Порівнює це з грою актора: якщо він гратиме все життя одну роль, то ніколи не дізнається, на які ще ролі здатний.

Картини Алли Харчук

«Мені близький імпресіонізм, бо він не переходить межу гіперреалізму, коли люди кажуть: «Як фотографія». А нащо тоді нам фотоапарат, якщо є картина, як фотографія? – розповідає Алла Харчук. – Це слово означає «враження». Художник хоче не тільки передати своє враження від побаченого світу, а й щось переосмислити, а тоді відобразити це на полотні. Щоб інші люди могли звернути увагу на те, на що раніше не звертали уваги».

Наприклад, після виставки, присвяченій сім'ї, багато лучан говорили художниці, що завдяки її картинам вони захотіли прийти додому і обняти своїх рідних.

Алла любить картини, які передають емоції. Малює акриловими та олійними фарбами.

Колись пробувала цікаву техніку – ебру. Це малювання на спеціально загущеній воді. Створений малюнок переносять на папір чи інші поверхні.

За допомогою цієї техніки Алла Харчук створила цілу колекцію картин, сумок та аксесуарів і за два дні всі вироби продала.

Вироби Алли Харчук в техніці ебру

«Тато вважав, що треба бути продавцем»

В дитинстві Алла Харчук завжди дивувалась, чому її однокласники не знають, ким хочуть стати. Вона свій вибір зробила у 8 років. А малювати почала, як навчилась сидіти. Разом із сестрою могли малювати, цілий день не виходячи з кімнати.

 «Тато вважав, що треба бути продавцем, бо в радянські часи це була затребувана професія.  Але батьки не забороняли навчатись на художника», – пригадує жінка.

У неї були думки стати журналістом, але Алла не хотіла писати про вбивства чи отруєння. Також їй близька економіка.

«Художнику теж треба бути маркетологом. Без цього ти будеш сидіти і казати: «Ніхто не хоче моїх картин…» Для людей все важливо, навіть те, як художник виглядає. Якщо ти щаслива людина, то це передається і в твої картини. Людина це відчує», – розповідає художниця.

Не любить, коли просять «щось красиве»

Алла Харчук каже, що нема ідеальних картин, бо в кожної людини є своє уявлення про красу.

«Дуже не люблю, коли приходять замовляти картини і кажуть: «Мені щось красиве». Комусь красивий чорний квадрат, комусь – Мона Ліза. Одного разу прийшла клієнтка, і ми довго з’ясовували, що для неї красиво. І виявилось, що це натюрморт, де багато винограду», – пригадує жінка.

Для неї красива картина тоді, коли в ній є зміст і добро.  Мовляв, є картини зі змістом, але страшним.

Одного разу її учениця хотіла намалювати чорного ангела, який сидить на якійсь планеті, а довкола – чорний космос. Алла пояснювала дитині, що у більшості людей цей малюнок асоціюватиметься із падшим ангелом – сатаною.

А тому важливо враховувати це і не переходити межу безбожності.

Алла ніколи не малює відьом і чогось подібного. На її думку, якщо людина духовна, то вона пронизана цим наскрізь, і якщо від людей можна щось приховати, то від Бога – ні.

Художниця любить старі картини, адже деталі на них багато чого розповідають про епохи.

У дорослих нема часу малювати квадратики і кружечки

«Приходь на кавиночку», – так Алла Харчук часто запрошує в свою студію. Помалювати. Приходять і діти, й дорослі.

 З дорослими вона працює по-іншому. З ними не малює кружечків з квадратиками, а зразу картини. Ніяких ескізів простими олівцями. Пояснює, що в дорослих нема часу, аби роками вчитись малювати.

Мати студію художниця ніколи не планувала. Але так склалось, що спершу знайома попросила позайматись з донькою, потім інша знайома привела сина. З ними малювала вдома, але діти часом засиджувались допізна – дуже їм подобалось. Потім почали приходити інші діти.

«В якийсь момент я зрозуміла, що треба студія, – каже Алла. – Іноді питають: «А якщо вночі прийшло натхнення, що тоді робиш?» У мене є мозок і адекватність. Натхнення приходить, коли малюю. А вночі я сплю. Хто не спить, той потім погано виглядає».

В неї нема такого, що починає малювати одне, а виходить інше. Вона завжди знає, який буде кінцевий результат. Каже, що так з дитинства: завжди в усьому знала, чого хоче.

Про сім'ї дітей розповідають їхні малюнки

Алла дуже любить займатись із дітьми. Особливо цікаво з ними обговорювати якісь роботи. Та й їхні малюнки можуть багато чого розповісти.

Коли малеча малювала свої сім'ї, дехто малював лише маму і себе. У когось тато покинув сім'ю, а в когось – ні, однак дитина не бачить образу тата.

Одна дитинка намалювала, як всі її близькі відпочивають на пляжі, а вона тоне.

Цікавий був проект «Здійсни мрію», який Алла Харчук втілювала разом з телеканалом «1+1». Чого тільки діти не малювали!

Одна дівчинка намалювала, що її мама вагітна, бо хотіла сестричку чи братика. Інша дівчинка зобразила смерть з косою, бо мріє, аби не помирали діти.

«На одній картині на ліжку була дитина, біля неї – мама та багато медсестер. І ще одна дитина поруч на колінах. Дитя пояснює: «Я хотіла б, щоб люди не хворіли, бо вони перед хворобами, як на колінах». Це дуже глибоко», - ділиться художниця.

Не хотілось іти до сиріток, аби просто дати цукерок

Коли художниця вирішила допомогти чимось луцькому дитбудинку, то відразу для себе вирішила: це мають бути не просто цукерки чи печиво.

Тому вирішила розмальовувати стіни. До цього залучила своїх учнів. Назвала проект «Діти – дітям».

Найперше у спальні намалювала нічне місто із зоряним небом. Спеціальними фарбами зобразила зірки, тому вони сяяли в темряві.

Малятам дуже сподобалось малювати. Крім того, вони побачили, як живуть інші дітки. Ось уже кілька років Алла робить подібні благодійні акції.

Спільна робота Алли Харчук і її учнів у будинку дитини «Малютка»
Крім розпису стін були ще й уроки малювання для діток і просте спілкування з ними

«Намалювала якусь бабу, хто її купить?»

Художниця розповідає, що більше прибутку приносять уроки. Однак і картини чудово купляють.

Каже, що зараз дуже добре знає, яка картина точно продасться, але це їй не настільки цікаво.

«Намалюй букет з ромашками – і точно куплять. Я ж хочу малювати щось більш глибоке», – ділиться.

Так виникла картина з бабусею, яка ставить у вазу квіти. Про цю картину доводилось чути: «Намалювала якусь бабу, хто її купить?» Проте для Алли вона особлива, оскільки своїх бабусь вона не пам’ятає: ті рано померли.

Алла платить податки зі своїх доходів, що для її професії – рідкість.

«Ухилятись не збираємось. Ми так не мислимо. Завжди кажемо, що той, хто не платить податків, забирає пенсію у своїх батьків. Для нас це як не заплатити за квартиру», – зізнається.

Раз у тиждень – День сім'ї

Аллу Харчук не раз запитували, як їй вдається бути щасливою в шлюбі. Вона розповідає, що секрет у повазі. Вона понад усе цінує бажання чоловіка, а він цінує її бажання.

А ще вони багато спілкуються. У них навіть є День сім'ї: щотижня у будень вони разом проводять багато часу.

«Це зберігає взаємини. Бо якщо прийшов з роботи, поїв і ліг спати, і так кожен день, то так люди і розлучаються. Ми живемо разом 16 років», – усміхається Алла.

Вона любить готувати для чоловіка, але каже, що нема такого, що це має бути триповерховий торт.

Мама придумала Family Look

Коли подружжя кудись вирушає, зазвичай одягаються в подібних тонах.

Це в Алли з дитинства. Колись її мама запровадила такий собі сімейний стиль: якщо вона, наприклад, у жовтій сукні, то й донечок одягала у щось жовте, а чоловік міг бути з жовтою краваткою. Цю традицію художниця продовжує і зараз.

Сама вона любить одягатись яскраво. Часто у вбранні – нетрадиційні поєднання, як-от: фіолетовий і жовтий, бірюзовий і рожевий…

У магазині часом питають, чи вона випадково не художниця.

«Одна учениця якось сказала: «Алла, а ти помітила, як у тебе браслет підходить під сережки? І під туфлі?» Я кажу: «Помітила», –  на обличчі в Алли усмішка. Додає, що від кольору залежить настрій. І на учнів вигляд вчительки дуже впливає. Їй же хочеться запам’ятовуватись.

Мистецтво неможливе без Бога

Алла зробила ілюстрації до віршів своєї вчительки, поетеси Віри Барановської. Зараз книгу готують до друку.

Згодом та жінка написала вірші до картин Алли. Сама художниця теж пише вірші, але мало кому їх читає. 

Зараз вона готується видати книжку про себе. В неї увійдуть спогади та роздуми жінки про життя, мистецтво, колір. Також там будуть фото її картин. 

«Тема мистецтва неможлива без Бога. Коли ми говоримо про вплив кольору, то це не ми придумали, що червоний колір бадьорить. Це закладено Богом, – вважає Алла. Додає, що якби не Біблія, була б зовсім іншою людиною. – Читання Біблії дуже допомогає, бо це така книга, яка відкриває минуле, теперішнє і майбутнє».


Текст: Наталя ХВЕСИК

Фото: Ірина КАБАНОВА та з архіву Алли ХАРЧУК

Передрук заборонений. 


Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.

Залишити коментар
#БудьПершим — підписуйся на нас у соцмережах:
Попередня новина Лучани просять замінити маршрутки на більші автобуси
Наступна новина У Колківській ОТГ презентували проект «Успішна громада». ФОТО
Останні новини
Схожі новини