На початку квітня після звільнення Київщини від окупантів у таких містах як Буча, Ірпінь, Гостомель, Макарів, Бородянка стали виявляти масові поховання людей, котрі загинули від рук російських військових. У деяких братських могилах виявляли декілька сотень тіл мирних жителів, майже 90% з них – із ознаками тортур, зв’язаними руками, зав’язаними очима та простріленими ногами.
Більшість з них були вбиті пострілом у голову, пише Район.Медицина з посиланням на газету «Новий погляд+».
Загалом же станом на 3 червня у Київській області, за словами начальника поліції Київської області Андрія Нєбитова, на Київщині знайшли 1 314 тіл убитих цивільних. Відтак у ЗМІ про звірства російських військових, котрі ті вчиняли протягом місяця на окупованих територіях, з’явилася фраза про «Бучанську різанину»… Там, у Бучанському районі, знайшли найбільше масових поховань. Загалом же у братських могилах було поховано понад тисячу мирних жителів, серед них – 12 дітей.
У квітні були сформовані спеціальні слідчо-оперативні групи, котрі займалися оглядом тіл з масових поховань, аби належно задокументувати усі злочини російських окупантів та передати матеріали до Гаазького суду.
Одним із тих 42 українських спеціалістів, хто увійшов до складу цих груп, став капітан поліції Михайло Віцинець, спеціаліст-криміналіст слідчого відділення, відділення поліції №1 (м.Любомль) Ковельського районного управління поліції ГУ НП у Волинській області, котрий має за плечима 12 років стажу роботи в органах поліції, з них – 8 років – криміналістом.
Разом із Михайлом у склад слідчо-оперативної групи увійшли начальник сектору криміналістичного забезпечення області, майор поліції Леонід Пустовіт, а також спеціаліст-криміналіст з Луцького районного управління, капітан поліції Сергій Рудик. Саме на кандидатури цих спеціалістів та фахівців з досвідом роботи у науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі пав вибір у Головному управлінні Нацполіції у Волинській області.
«Спільно з прокурорами окружних, генеральних прокуратур, Державного бюро розслідувань та колегами з Франції ми, українські поліцейські-криміналісти, протягом тижня брали участь у розкопці масових поховань, оглядах тіл загиблих цивільних мешканців. Зокрема, працювали у місті Буча. Лише в одному місці ми виявили тіла 132 людей», – розповідає Михайло.
Група, в якій працювали волиняни, виїжджали в інші населені пункти, зокрема, села Макарів, Северинівка, де оглядали територію, місця проживання російських військових, якщо виявляли захоронення – проводили огляди тіл.
«Так, у Макарові довелося оглянути тіла трьох людей – сім’ї – чоловіка, дружини та доньки, котрі, намагаючись власним авто виїхати з окупованої території, були вбиті росіянами. Вони повністю згоріли в машині, а їхні односельчани забрали тіла людей та поховали в їхньому ж дворі. Аби задокументувати цей злочин рашистів, ми провели огляди залишків тіл», – розповідає спеціаліст-криміналіст.
Далі розповідь Михайла – про найбільше поховання, яке довелось розкопувати в Бучі, де виявили тіла 132 людей. У більшості з них, як розповідає Михайло, були ознаки насильницької смерті: зв’язані руки, прострелені кінцівки, голови, грудна клітина (при чому постріли проводились зверху вниз, вочевидь, коли людина стояла на колінах). Серед тіл – як чоловіки, так і жінки…
«Це захоронення було на території місцевої церкви, де священник разом з місцевими викопали яму та ховали там людей, тіла яких підбирали по вулицях Бучі, – розповідає поліцейський. – Наше завдання було оглянути ці тіла, належно зафіксувати злочин, аби це стало доказовою базою в міжнародному суді. Тобто на місцях подій ми проводили належне виявлення і вилучення слідової інформації: слідів рук, відбирали матеріал для ДНК досліджень. Виявляли інші різного роду предмети, що свідчили про присутність армії рашистів на території нашої країни».
Майже 90% тіл, захоронених у братській могилі, за словами Михайла, не можна було ідентифікувати. Знаходили у могилах рештки людських тіл – руки, ноги, а іноді – і тіло без голови… На запитання, чи не страшно було споглядати на такі нелюдські масові злочини, Михайло відповідає: «Це наша робота». Та навіть він зізнається, що відчуття жаху від побаченого зворушує неабияк, адже у страшному сні важко було уявити, що подібне відбувається у 21 столітті у центрі Європи, та що вчинили подібні звірства – двоногі істоти з «братнього сусіднього народу».
Пліч-о-пліч волинські правоохоронці працювали з французькими колегами, ділилися своїм досвідом та переймали їхній. Саме так, уточнює Михайло, і французам було що перейняти у наших криміналістів, а нам у них.
Загалом у групах працювали спеціалісти-криміналісти з усієї України. Криміналісти вже о сьомій годині ранку виїжджали на місця у повній «бойовій» готовності пересувною криміналістичною лабораторією, де були криміналістичні валізи, генератори, фотоапарати, відеокамери, необхідний пакувальний матеріал, де працювали до шостої години вечора.
Тісно співпрацювали з Головним управлінням Національної поліції в м. Києві і Київській області, місцевою владою та місцевими жителями. Робота груп щодня була чітко організована на найвищому рівні, завдяки чому вдалося зробити справді великий об’єм роботи, зізнається Михайло.
Загалом же групі, в якій працював Михайло, за сорок днів роботи вдалося розкопати біля 60 людських тіл, з них – одна дитина. Михайло ж вірить, що його робота, яку він проводив у складі групи, допоможе встановити винних у воєнних злочинах проти мирного населення та обов’язково покарати їх.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
