Нині Луцький пологовий будинок вважають одним із кращих на Західній Україні. Народжувати і лікуватися сюди їдуть з усієї області й навіть із сусідніх. Саме тому палати часто переповнені.
Не дивина й черги у приймальному відділенні. Нещодавно один з майбутніх татусів обурювався в мережі, мовляв з вагітних знущаються: змушують довго чекати і присісти нема де. Там і справді часом така черга, що сидячих місць для всіх не вистачає, а оформляють кожну жінку 25-30 хвилин.
Чому відділення переповнені
Однак, популярність Луцького пологового – не єдина причина переповнених палат і черг. Часто гінекологи, які ведуть вагітність у консультації, просто страхуються, відправляючи жінок у стаціонар.
Наприклад, мені не пощастило потрапити туди аж чотири рази. Лежала у трьох різних відділеннях. Однак зараз можу сказати, що гостра потреба в тому була лише першого разу й останнього, коли лягала народжувати.
Звичайно, можна було скандалити зі своїм гінекологом й писати відмову від госпіталізації, але у таких випадках завжди вмикається «треба, то треба» і майбутні мами зовсім не задумуються, а чи справді треба. До прикладу, один раз мене відправили до стаціонару перед декретом, сказавши «я перед декретом усіх ложу». У направленні написали «артеріальна гіпертензія», хоч показники були лише 130 на 80. Вже у відділені мені сказали, що це нормально, та тиждень на аналізи і обстеження довелось таки витратити.
«Там же, як на курорті», – сказала моя лікарка у відповідь на мою кислу міну. Таки справді, чимось нагадує курорт: спиш, їси, іноді ходиш на аналізі чи якісь процедури і маєш купу вільного часу. У палатах пологового мені вдалось прочитати кілька цікавих книжок.
Останнього направлення у стаціонар я могла й уникнути, але тут вже самій довелось турбуватись, щоб мене туди поклали. На останньому перед пологами прийомі лікарка сказала, що дитина у правильному положенні й хотіла відправити мене додому чекати на початок переймів. Положення вона визначила методом пальпації.
Я ж наполягла, що малюк таки лежить неправильно, бо фізично відчувала, як він у час найбільшої активності впирається голівкою десь під ребром. Тож наполягла на додатковому УЗД, що й підтвердило мої відчуття. Так я отримала свою четверту перепустку у стаціонар й путівку на кесарів розтин.
Умови та харчування у Луцькому пологовому будинку
У всіх трьох допологових відділеннях та післяпологовому, де я була, палати охайні, чистенькі, з косметичним ремонтом та з належним прибиранням. Кожного дня кілька разів мили підлогу, один раз на день протирали умивальники та витирали пил.
Молодші медсестри (у народі – санітарки), як правило, буркотухи, та свою роботу виконували якісно. Один раз на тиждень змінювали постіль. До речі, постіль можна приносити свою, а можна користуватись лікарняною.
Кормлять у пологовому так, що можна скинути кілька зайвих кілограмів. За увесь час мого перебування десь 5 разів давали рибу або м’ясо, решта – каші, іноді салат, молочка, супи, чай, какао, кавовий напій, хліб. Однак у кожному відділенні є холодильник, тож кашку завжди можна приправити домашнім шматком м’яса. Загалом харчування досить стерпне, можна навіть сказати непогане.
Принагідно розкажу, моторошно-милу історію про ручного кролика старенької, яка працювала на роздачі їдальні одного з відділень. Якось я запізнилась на вечерю й прийшла пити чай, коли всі пацієнтки вже порозходились по палатах. Залишилась тільки старенька хранителька лікарняної їдальні. За чаєм з печеньками я й вислухала ту історію, під враженням якої перебуваю й досі.
Якось син подарував їй з чоловіком ручного, білого й пухнастого, декоративного кролика. Вухань їм одразу полюбився, вони дали йому ім’я. Кріль вмів вистрибувати на коліна, коли його покличуть.
Старенька вигулювала його на вулиці без повідка. Кролик грався з дітками, стрибав по двору й потім добровільно повертався до хазяйки. Попри те все милоття, сусіди почали нарікати на сморід від кроля (насправді, не вірю, що від кролика аж так може пахнути, що сусідам чути).
Щоб не сваритися із сусідами жінка запропонувала чоловікові… вбити кролика й зготувати його на вечерю. Що той і зробив… Вони його просто з’їли із пюре та салатом… Така от історія.
(Перепрошую за ліричний відступ, але це блог, і я просто мусила комусь розказати ту історію).
Якість послуг
Не маю жодних нарікань на роботу медичного персоналу. Реально медсестри та акушерки не мають коли байдикувати, роботи – дуже багато й виконують вони її на належному рівні.
Єдина проблема – брак персоналу. Медсестри розповідали, що багато їх колег звільнилися й поїхали заробляти за кордон, бо тут зарплати смішні. Через це доводиться виходити на роботу не лише у свої зміни.
Лікарі справили враження професійних. Якихось особливих проблем зі своїми лікуючими я не мала. Або мені просто пощастило, або це дійсно так.
У кожному відділенні є санітарна кімната з душовою кабіною. Ще по одній душовій – у туалетах. Гаряча вода була постійно. Також у одному з відділень бачила ванну кімнату з ванною, але не бачила, щоб нею коли-небудь користувалися.
Важливо зазначити, що перебування, більшість аналізів та обстежень й харчування у пологовому – безкоштовні. Однак довелось сплатити благодійний внесок (орієнтовно 200 гривень).
До речі, чорнобильці й дружини атовців можуть не платити. Та про це я дізналася вже потім. На ваш благодійний внесок видають чек. Його варто зберігати, бо якщо раптом знову потрапите у стаціонар – доведеться платити ще раз.
Також у аптеці треба буде купити «набір для поступаючих»: паперові рушники, антисептик, ще там щось. Теж майже 200 гривень.
Частину цього пакету залишаєте на медсестринському посту, решту (пробірки, рукавички, скарифікатор, шприци) забираєте із собою. Чорнобильцям і дружинам атовців можна купувати тільки те, що необхідно пацієнту.
P.S. Наступного разу розкажу про негласні розцінки на пологи й операцію. Кому і за що варто чи не варто платити.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
