«Максимум, що я можу зробити для мого друга – просто бути його другом» (Генрі Девід Торо).
З нагоди Дня захисника України, Перший продовжує публікувати серію матеріалів про тих, хто пройшов війну, хто був готовий віддати життя за незалежність, за волю, за свій народ. Герої фотопроекту – не просто захисники. Це бойові побратими. Ті, кого познайомила і назавжди пов’язала війна…
Сергій Чмур і Андрій Серганчук
Наврядчи колись їхні шляхи перетнулись би в житті. Сергію Чмуру – 30 років, мешкає в селищі Мар’янівка. Андрію Серганчуку – 34 і він живе в Рокинях.
Надто різні вони, аби можна було уявити їх поруч. Та все стає зрозуміло при першій зустрічі – «Ніхто крім нас». Вони стояли, на вулиці і пили каву, курили цигарку за цигаркою і балакали. Не так часто бачаться, адже живуть у різних містечках. Та поговорити завжди є про що. Вони – кіборги. Десантники, яких познайомила війна, які пройшли АТО і разом боронили Донецький аеропорт...
Сергій Чмур – 30 років
З Сергієм ми познайомились на його професійне свято – День десантника: високий, мускулистий хлопець у традиційному блакитному береті і біло-блакитному смугастому натільнику .Впевнена постава, прискіпливий погляд з грайливим блиском в очах і звісно татуювання.
Читайте також: «З ним не страшно знову лягти в окоп», - Павло Ковальський і Валерій Голентюк. POBRATYMY
На ньому зупиняли погляд десятки дівчат, що проходили поруч, адже саме такий образ десантника – наче з обкладинки якогось журналу. Щоправда, в фонтанах не купався, пляшки об голову не бив – каже «не личить це бойовому ВДВшнику». Вже згодом мені розповіли про шлях цього хлопчини.
Сергій неодружений, та як шуткують його товариші - навряд чи на довго. Хлопець пройшов війну у складі 80-81 ОАмБр, взвод зв’язку. За плечима – 2014-2015 роки, проведені в зоні АТО: Піски, Водяне, Авдіївка, Донецький аеропорт… Так, він – кіборг.
«Не люблю говорити про війну… тим більше з журналістами. Не люблю я цього пафосу, ЗМІ і політики. То не моє. А давайте поговоримо краще про «Фєстіваля». От про нього можна цілі легенди складати. «Фєстіваль» є «Фєстіваль». Його взагалі то Андрюха звати. Але да, любив він завжди «пофєстівалити» на передку», - вибухнув емоціями Сергій, відгукуючись на мою пропозицію участі у проекті POBRATYMY.
Мову він завів про свого бойового товариша – Андрія Серганчука. Познайомились і потоваришували на війні, яку пройшли від самого початку разом.
Андрій Серганчук «Фестиваль» – 34 роки
Андрій мешкає у селищі Рокині, має вищу освіту агронома. Брав активну участь у Революції Гідності, під час якої отримав поранення. У ті буремні дні, коли на «Груші» розстрілювали хлопців – «схопив у ноги» кілька гумових куль, про які не любить згадувати і розповідати. Воював в зоні АТО з листопада 2014 по вересень 2015 року у складі 80 ОАмБр (3 батальйон 7 рота), а потім у складі 81 бригади (122 батальйон 1 рота). Пройшов Піски, Авдіївку, Новоселівку і звісно… Донецький аеропорт. Має орден за мужність ІІІ ст.
«Фєстіваль» - простий і скромний, небагатослівний і водночас різкий, або я краще сказав би – чіткий. Коли говорить, то по факту, він не буде базікати. Це взагалі людина унікальна. Він має вищу освіту агронома і якщо мені пам’ять не зраджує – навіть закінчив аспірантуру і захистив кандидатську. Це справжній «Кіборг», - розповідає про побратима Сергій Чмур.
Друзі розказують, що Андрій Серганчук – дуже цікава особистість. Попри скромність і стриманість – легкий на підйом, в кишеню за словом не полізе і вміє дати відсіч при будь-якому натяку на несправедливість. Інколи він робить просто непередбачувані вчинки, та водночас – досить педантичний і дбайливий у житті. Отакі, подекуди протилежні риси характеру, поєднались у ньому.
Про нього багато що можна розказати. Найбільше згадується те, як ми призивались з області і війна… Ми до війни не були знайомі. Для нас війна стала дуже великим уроком. Уроком в житті.
Він дуже відданий. Він відданий своїй справі, своїй країні. Війна нас сколотила, збила, зв’язала один з одним. Українці такі люди. На фоні того, що в нас відбувається в країні всі розуміють, що якщо ми не будемо триматись друг-дружки – нічого не буде. Нам треба об’єднуватись. Якщо прийдеться, то я звісно готовий знову піти на війну. Готовий піти з ним у бій. Коли поруч такі люди – нічого не страшно», - переконаний Сергій Чмур.
Текст: Еля КОРОТИНСЬКА
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
