Справи про розірвання шлюбу і поділ спільного майна вже є звичними серед судових процесів. Після розлучення подружжя беруться за поділ спільно придбаної квартири, автомобіля і навіть праски. Та окремі з таких справ просто вражають своїм цинізмом. І що найцікавіше, до такого абсурду вдаються цілком заможні і статусні люди. До числа тих, хто намагається увірвати «останній шмат хліба», можна спокійно віднести ректора Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки Ігоря Коцана.
Зокрема, нещодавно в поле зору журналістів втрапила справа Верховного суду України про перегляд справи щодо встановлення факту спільного проживання та поділ майна колишнього подружжя Ігоря та Наталії Коцан.
Маючи нову сім’ю, він вирішив відсудити у колишньої дружини ледь не все майно. Інтриги справі додає і те, що будучи розлученим з нею понад 16 років, – йому це таки вдалося.
*****
Ігоря Коцана добре знають не лише в Луцьку, а й по всій країні: ректор одного з найпрестижніших вузів Волині, доктор біологічних наук та «Заслужений діяч науки і техніки України». Також багатьом відомо, що він гарний сім’янин, про що ректор і сам розповідає у численних інтерв’ю.
Щоправда і пліток навколо нього вирує безліч, появу яких Ігор Коцан, здебільшого, провокує сам.
Багатьом відомо, що Лілія Поліщук – це вже друга дружина ректора. Подейкували, що молода 20-річна студентка впала в око тодішньому викладачу і він проміняв на неї дружину та сина.
Спочатку свою долю Ігор Коцан пов’язав із Наталією, донькою відомого науковця та громадського діяча, ректора Луцького педінституту Нестора Бурчака. Науково-освітнє оточення посприяло тому, що жінка пішла слідами батька і нині є професором та працює завідувачем кафедри міжнародних економічних відносин СНУ ім. Лесі Українки.
В сім’ї Наталії та Ігоря Коцана народився син. Однак, як розповіла екс-дружина, у 1998 році шлюб дав тріщину – у чоловіка з’явилась коханка. Вона не стерпіла постійних зрад і 11 травня 1999 року розлучилась з чоловіком. Щоправда, Ігор Коцан не поспішав офіційно реєструвати стосунки з Лілею Поліщук. І це при тому, що у 1999 році вона народила йому позашлюбну доньку, а в 2010 році - сина. Попри тривалі стосунки і 17 років різниці у віці – пара таки побралася. Тим не менше, після 16 років розлучення, Ігор Коцан вирішив відсудити у першої дружини частину майна.
*****
У 2016 році Ігор Коцан , будучи ректором престижного вишу і далеко не бідною людиною, подав позов до суду про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу з Наталією Коцан у період з 01.01.2004 року до 11.06.2013 року. Основна мета подібних позовів – поділ майна, яке комусь зі сторін так хочеться назвати «спільним». І куш виявився чималим – дача у курортному селі Мельники Шацького району, та житловий будинок з господарськими будівлями в селі Липини біля Луцька.
Згідно з рішенням Шацького районного суду, Ігор Коцан доводив, що, попри розлучення, він продовжував до червня 2013 року жити та вести спільний побут з першою дружиною, а відповідно - оплачував навчання сина, комунальні послуги, будував та утримував спірні будинки, автомобілі, фінансував та організовував ремонт в квартирі. Задля підтвердження своїх слів, ректор навіть привіз до суду свідків – власних товаришів, які ствердно кивали у відповідь. Зрештою, суд виніс рішення на його користь.
Так, рішенням Шацького районного суду від 22 вересня 2016 року позов Коцана Ігоря до Коцан Наталії про встановлення факту проживання однією сім’єю та поділ спільного майна подружжя задоволено повністю. В результаті, ректору вдалось спочатку накласти арешт, а згодом відсудити у першої дружини ½ частку земельної ділянки площею,
Ми спробували поспілкуватись з учасниками судового процесу.
Однак, Ігор Коцан через надмірну зайнятість, чи то небажання спілкуватись з журналістами на будь-які теми, проігнорував наше прохання. Зокрема, секретар у приймальні ректора зауважила: «Якщо Ігор Ярославович вважатиме за потрібне з вами поспілкуватись – лишіть номер, запишіть тему і я вам дам знати».
З огляду на предмет самої розмови, ми вирішили не посвячувати секретаря у такі доволі щемні питання, аби не провокувати пересудів і поширення безпідставних пліток. Вже перед самою публікацією матеріалу секретарка Ігоря Коцана таки вийшла на зв'язок, повідомивши, що ректор можливо знайде час поспілкуватись з журналістом лише у наступному 2018 році. Тим не менше, видання залишає за ректором право висловити власну позицію і прокоментувати справу.
Що ж до першої дружини ректора СНУ Наталії Коцан, то вона теж не надто охоче відреагувала на прохання журналістів прокоментувати справу, однак розповіла певні подробиці. Жінка зауважила, що на її думку, суддя Шацького райсуду Наталія Сушик винесла необ’єктивне рішення, адже не врахувала її доводи та заперечення.
«Рішення необґрунтоване і винесене на підставі не повного з`ясування всіх обставин. У рішенні суду є лише посилання на покази Ігоря Ярославовича та його свідків. Але не було надано жодного письмового доказу на підтвердження його вимог. Вони нічим не підтвердженні і не відповідають дійсності. Але чомусь суддя не врахувала покази свідків з моєї сторони, яких допитували під час розгляду справи. Я вже мовчу про низку письмових доказів, які є у мене на руках…», - розповідає екс-дружина Ігоря Коцана Наталія.
За словами жінки, їй не зрозуміло, як суд міг взяти до уваги навіть саме твердження про те, що, не зважаючи на формальне розірвання шлюбу у 1999 році, вони продовжували з Ігорем Коцаном проживати однією сім’єю без реєстрації шлюбу до початку червня 2013 року. Адже саме тоді ректор уклав шлюб з Лілією Поліщук.
Мовляв, усім було відомо, що він має іншу сім’ю, в якій виховується двоє дітей. Щоправда, Ігор Коцан встановлював батьківство на спільну з коханкою доньку у судовому порядку, адже жінка спочатку записала дитину на іншого тата. У матеріалах цієї цивільної справи, зазначається, що Лілія та Ігор у той час посварилися. Тож, чи то заради приховування факту народження позашлюбної дитини, чи свідомий внутрішній потяг, однак батьківство над донькою він визнав лише через суд. І це при тому, що у 2010 році у них народився спільний син. Про це зокрема говориться і в матеріалах цієї справи.
Поява двох спільних дітей свідчить про існування тривалих і «плідних» стосунків між Ігорем Коцаном та Лілією Поліщук і є доволі вагомим доказом того, що після розірвання шлюбу Наталія Коцан не жила з ним як повноцінна сім’я.
За словами відповідачки, це в суді підтвердив і свідок Ігоря Коцана – його товариш і підлеглий, проректор СНУ ім. Лесі Українки Василь Подляшаник. Зокрема, у справі наведено його свідчення, у яких він підтвердив те, що після розлучення Наталія Коцан перебралась з сином до своєї мами і проживала в центрі Луцька. Щоправда, за словами Василя Подляшаника, жінка інколи приїжджала у будинок в селі Липини, де мала окрему кімнату.
Сам того не відаючи, це підтвердив і Ігор Коцан, заявивши, що син від першого шлюбу Роман мешкав з матір’ю на проспекті Волі, чим дав зрозуміти, що між ними не було повноцінних сімейних стосунків.
Не менш абсурдними є, на думку Наталії Коцан, і свідчення екс-депутата, колишнього регіонала, керівника бази «Гарт» СНУ ім. Лесі Українки та близького товариша її колишнього чоловіка Володимира Найди. Він розповів, що, на його думку, Наталія та Ігор Коцани проживали однією сім’єю, оскільки… бачив екс-дружину ректора на святкуванні його ювілею.
Однак, суд чомусь не врахував той факт, що вітати такого поважного ректора прийшов ледь не весь викладацький склад ВНУ. Тож присутність Наталії Коцан була зумовлена у першу чергу тим, що вона є завідувачем кафедри одного з факультетів. А це аж ніяк не свідчить про те, що між нею та Ігорем Коцаном існувала сім’я.
Варто відзначити і той факт, що Наталія та Ігор Коцани були прописані за різними адресами, що також вказано в рішенні суду.
Перша дружина ректора розповіла, що свого часу її чоловік був прописаний у квартирі тещі на проспекті Волі. Бабуся подарувала її своєму онуку Роману (спільному сину Наталії та Ігоря Коцанів). Тож у 2007 році, коли Наталія Коцан вирішила продати це житло, екс-чоловік поставив ультиматум – випишеться лише за тієї умови, якщо його пропишуть у будинку в Липинах. Наявність прописаних людей у помешканні унеможливлювало підписання договору купівлі-продажу, тож жінка пішла на поступки. За усним домовленостями щодо прописки – перша дружина уступила Ігорю Коцану літню кухню, де він і мешкав певний час.
Сам Ігор Коцан є далеко не бідною людиною. Попри те, що ректор вибудував поруч з будинком першої дружини двоповерховий особняк (де часто жив з другою дружиною та дітьми), він також звів 2 заміських будинки на території елітного садового товариства в селі Лище. Про це свого часу писало рівненсько-волинське агентство розслідувань «Четверта влада».
Також сім’я ректора має земельну ділянку в селі Зміїнець під Луцьком, дві квартири в обласному центрі по 240 та
Щоправда, за словами Наталії Коцан, готуючись до позову проти неї, ректор завбачливо у 2016 році переписав більшість свого майна на брата.
*****
Що ж до фінансових підстав для позову, то Ігор Коцан в суді намагався представити письмові докази того, що він буцімто підтримував сина з екс-дружиною та витрачав кошти на утримання майна, будівництво та ремонт.
Зокрема, від доводив, що особисто займався та фінансував будівництво житлового будинку в с. Мельники, Шацького району по вул. 17-го Вересня. Хоча державний акт на право приватної власності на землю було видано на ім’я Наталії Коцан ще 30.05.2003 року.
Декларація про готовність об’єкта до експлуатації від 27.02.2013, яку видала інспекція ДАБК, вказує на те, що будівництво розпочалось 25 жовтня 2006 року, а завершилось лише 18 лютого 2013 року.
Серед письмових доказів Ігор Коцан спромігся надати лише видаткову накладну на поставку дверей та вікон. Також він пред’явив договір підряду на будівництво бесідки та огорожі, утеплення покрівлі та добудови житлового приміщення, однак вони не містять жодного підтвердження, що ректор сплачував за це якісь кошти. Більше того, Ігор Коцан не зумів надати ні одного актувиконаних робіт, укладення яких передбачено цим договором підряду, квитанцій про перерахунок коштів теж немає.
Разом з тим, немає жодних доказів того, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами у селі Липини є майном спільної сумісної власності.
Свідоцтво про право власності на житловий будинок було видане Наталії Коцан на підставі рішення виконкому Липинської сільської ради від 14.10.1998 року № 4/4.
Та у суді Ігор Коцан встановлював факт проживання однією сім’єю з Наталією Коцан з 01.01.2004 року. Тож, чому суд не врахував це, – невідомо. Тим не менше, суддя Наталія Сушик відмовилася враховувати заяву відповідачки про застосування строків позовної давності, які згідно із ст. 71 чинного на той момент ЦК УРСР становив 3 роки.
Тож з огляду на те, що Наталія та Ігор Коцани розлучились у 1999 році - строк позовної давності щодо поділу житлового будинку у селі Липини закінчився у 2002 році.
Не менш цікавим є і той фат, що Наталія Коцан вже після розірвання шлюбу провела реконструкцію житлового будинку. За роботу взявся і ректор: встановив високий паркан і став зводити на місці літньої кухні площею 15 квадратів повноцінний будинок. Тож на її місці з часом виріс шикарний особняк, площа якого збільшилася в п’ять разів в порівнянні з попередньою спорудою.
Проте Ігор Коцан чомусь замовчав цей факт у суді і не надав жодного доказу щодо реконструкції літньої кухні. Виявилось, що в матеріалах інвентаризаційної справи не внесено дані про істотні та значні перепланування цього приміщення, хоча нині це вже зовсім інша будівля.
«Суд при цьому, оцінюючи матеріали інвентаризаційної справи на об’єкт нерухомого майна по вул. Бічна, 4 в с. Липини Луцького району та матеріали технічного паспорту на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по вул. Окружна, 20 в с. Липини Луцького району, дійшов до висновку про те, що основний об’єкт нерухомості, а саме житловий будинок з 1998 року до 2014 року за своїми технічними характеристиками, конфігурації поверхів та загальній площі фактично не змінився. Зміни, внесені в 2008 році в частині реконструкції літньої кухні не створюють нового об’єкту нерухомого майна, оскільки літня кухня, на думку суду, виходячи з положень ст. 186, 380, 381 ЦК України не є самостійною річчю, а приналежністю головної речі житлового будинку, який не змінився», - йдеться в рішенні суду.
І при тому, що Ігор Коцан з 11 червня 2013 року перебував у шлюбі з Лілією Поліщук, – він вирішив правдами-неправдами, але відсудити будинок. Справа в тім, що поділ спільно нажитого майна можливий лише у тому випадку, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Більше того, відповідне законодавство поширюється виключно на той період спільного проживання без укладення шлюбу, протягом якого було придбано спірне майно.
Тож, попри суперечливий факт їхнього спільного проживання як подружжя, Ігор Коцан таки відсудив у першої дружини ½ частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами в с. Липини та ½ частину земельної ділянки площею 0, 2136 га за цією ж адресою.
За словами Наталії Коцан, загалом вартість майна, яке взявся через суд ділити її екс-чоловік, становить майже 4,5 млн. грн.
*****
Вочевидь, неабияку роль у прийнятті такого рішення відіграло й те, хто саме з суддів розглядав позов Ігоря Коцана. Позовну заяву він подав до Шацького районного суду Волинської області. Предмет позову – майно, яке знаходилося в курортному селі Мельники цього району. За Цивільно-процесуальним кодексом України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Тож Шацький районний суд 11.05.2016 відкрив провадження у справі, призначивши суддею Наталію Сушик.
Однак згодом, Ігор Коцан вирішив збільшити позовні вимоги і додав до переліку спірного майна будинок з ділянкою у селі Липини Луцького району.
Він просив визнати право власності не лише на половину земельної ділянки площею 0,10 га та житловий будинок у селі Мельники Шацького району, а й на 1/2 частини земельної ділянки площею 0,2136 га і будинок з господарськими спорудами в селі Липини.
Цілком ймовірно, що ректор усе спланував заздалегідь, адже, якби він відразу висунув вимогу про поділ обійстя в обласному центрі, - справа слухалася б у Луцькому міськрайонному суді. Наталія Коцан подала клопотання про передачу справи за підсудністю, проте суддя їй відмовила у задоволенні.
Попри те, що основна частина нерухомого майна знаходиться на околиці обласного центру, суд вирішив, що справа підсудна Шацькому районному суду, а не Луцькому міськрайонному суду.
Стосовно доцільності зміни підсудності справи ми вирішили звернутись за коментарем до незалежного експерта.
Так, суддя-спікер Луцького міськрайонного суду Волинської області Анатолій Пахолюк зауважив, що не береться коментувати якесь конкретне рішення, а виключно може дати роз’яснення, щодо застосування певних норм законодавства у загальній судовій практиці при розгляді позовів про поділ майна.
«У таких справах суд завжди керується вимогами Цивільно-процесуального Кодексу, який визначає правила підсудності справи. До внесених змін була стаття 114, яка говорить: «Позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини». Читаючи цю статтю, юристам стає зрозуміло: якщо основна частин майна знаходиться припустимо в Рожищенському районі – то справа повинна розглядатися там», - розповів Анатолій Пахолюк.
Однак, він зауважив, що при збільшенні позовних вимог можуть змінити підсудність і справу дійсно можуть передати на розгляд до іншого суду. Та дане рішення залежить не лише від доводів сторін, а й від бачення судді щодо доцільності розгляду справи.
«Яким чином головуючий приймає рішення – це тільки його справа, тому що він дивиться які є обставини, дивиться оцінку того майна, можливо, є якісь й інші докази», - додав суддя.
В свою чергу, відповідачка висловила сумніви щодо об’єктивності і неупередженості судді Наталії Сушик при розгляді даної справи у Шацькому райсуді.
Так, Наталія Коцан заявила про відвід судді і просила передати розгляд справи іншому представнику Феміди. До слова, підставою для цього виявилось те, що син судді Шацького районного суду Наталії Сушик - Назар Храновський навчається на юридичному факультеті у Східноєвропейському національному університеті ім. Лесі Українки. Однак і цю заяву суддя не задовольнила.
В результаті рішенням Шацького районного суду від 22 вересня 2016 року, Ігорю Коцану вдалось довести факт спільного проживання і відсудити у першої дружини половину всього майна.
Наталія Коцан подала апеляцію, однак і Волинський апеляційний суд її відхилив, залишивши рішення суду першої інстанції без змін. Та сама доля спіткала і касаційну скаргу, яку Наталія Коцан подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
*****
Журналістам видання досі цікаво почути позицію ректора з приводу цієї справи. Загалом, це цілком типовий цивільний позов. Та найбільш цікавим є не самі прізвища фігурантів, а той факт, що Ігор Коцан зумів після 16 років розлучення відсудити у першої дружини половину її майна.
Таким чином, дана справа про поділ майна між колишнім подружжям має усі шанси увійти до підручника для майбутніх юристів і адвокатів, як найбільш абсурдний процес.
Еля Коротинська
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
