Команда «Першого» вирішила випробувати, як це – працювати у коворкінгу «Passage Interdit». За умовами експерименту, троє журналістів редакції по черзі мали провести один день не з рідною редакцією, а в абсолютно нових умовах.
Першою в «розвідку» пішла журналістка Наталя Хвесик. Про її враження читайте далі.
Мій шлях від дому до коворкінгу пролягав через медичний заклад. Я наближалась до «Passage Interdit», а в голові мигтіла порада лікаря харчуватись шість разів на день.
Думка про те, що сьогодні я маю весь день працювати у незвичному середовищі і їсти там чи не кожні дві години правильну їжу (де її ще взяти!) мене відверто гнітила. Я уявляла, як успішні люди працюватимуть над бізнес-планами, а я поруч з ними щось постійно наминатиму.
Крім того, мене чекав не надто цікавий процес – розшифровування аудіозапису поганої якості, де співрозмовник розказує про нецікаві мені речі.
Словом, ні на що романтичне цього дня я не сподівалась. Однак згодом я зрозуміла, що це був найромантичніший робочий день за останні тижні.
Перше, на що я звернула увагу в коворкінгу, була кухня. У ній була мікрохвильова піч та кавовий апарат.
Біля великих вікон – столики у вигляді барної стійки з виглядом на місто. А ще – відкритий балкон.
Можна було приготувати запашну каву та спостерігати, як сотні людей мчать кудись автомобілями, чи зручно вмоститись на кріслі-мішку та налаштовуватись на робочий процес. Це я і зробила. Тихцем раділа, що їсти тут можна скільки завгодно разів, як свою, так і замовлену їжу.
Якщо ви хочете плідно попрацювати у коворкінгу, сідайте на перше місце, яке впало в око. Інакше будете, як я: довго розглядати різні столики, пробувати, де зручніше крісло, де більше вазонів тощо. Або ще гірше: підніматись на поверх вище, звідки видно панораму міста, і вмощуватись там.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як знайти ідеальний коворкінг: 10 критеріїв правильного вибору
Я спочатку попрацювала за традиційним робочим столом, потім перемістилась в оригінальне відокремлене місце, згодом випробувала на зручність лаундж-зону і, звісно, ж посиділа нагорі. Всюди комфортно!
У коворкінгу просторо і світло. Робочі місця мають додаткове освітлення, яке можна увімкнути за потреби. Біля кожного з них – по декілька розеток. Це зручно для тих, кому треба підзаряджати ноутбуки, телефони та планшети водночас. Є Wi-Fi.
Робота над інтерв’ю серед зелені та затишку вже не здавалась такою нудною.
Музики не було, що особливо тішило, бо ніщо не заважало. Інші люди теж працювали тихенько.
Якщо ви звикли, що на робочому столі у вас стоять стоси папок, книжок, плюшеві ведмедики чи фоторамки зі світлинами коханих, не проблема – у коворкінгу можна все це поставити також. Якщо ви поїдете у відрядження, чи у вас будуть вихідні, речі можна сховати у спеціальну шафу.
Наступний мій крок – пошук вбиральні. І хоч вранці у коворкінгу ще не було жодного чоловіка, крім адміністратора, а макіяж нанести я не встигла, тож підправляти не було що, вбиральня мені конче потрібна. Як виявилось, тут є навіть душ.
«Кращий, як вдома», – подумала я і пішла випробовувати на терплячість адміністратора.
Довго розпитувала про всі умови і послуги. Дізналась, що не можна приходити із алкоголем, наркотиками, зброєю та вести себе надто гучно.
«Це ж як треба не любити свою роботу, щоб ходити на неї з наркотиками», – майнула думка. На ресепшені побачила журнал «Першого» і згадала про рідну редакцію.
Сьогодні вона не почує мого ниття і розмов про витівки мого кота.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Луцьк креативний: чому місто досі не має потужного коворкінг-центру
«Треба частіше приходити працювати сюди», – раптом вирішила для себе і почала вивчати, які бувають пакети послуг. Є чотири варіанти залежно від типу та тривалості вашої роботи. Можна приходити як на кілька годин, так на цілий день чи тиждень.
Для проведення зустрічей чи переговорів можна орендувати окрему кімнату із звукоізолюючими стінами. Також є скайп-кімната.
А ще тут можна влаштовувати прес-конференції та презентації свого продукту. Адміністрація допоможе поширити інформацію про вашу подію та організувати її.
Цікаво, що можна також скористатись послугами маркетолога та бухгалтера. Консультації відбуваються в онлайн-режимі, оскільки фахівці працюють у Києві.
Є де роздрукувати документи. Одним словом, все, як у справжніх сучасних офісах.
Ближче до обіду у коворкінгу стає жвавіше. Людей стає більше, всі вони щось пишуть, друкують, кудись телефонують, щось вирішують.
До мене долинають уривки розмови англійською мовою. А ще чути, як дзеленькає мікрохвильова піч на кухні, сповіщаючи, що обід вже розігрітий. Хтось робить каву, і її запах розливається повсюди. Атмосфера стає по-домашньому теплою.
Це вже більше нагадує мою редакцію, але за галасливістю її навряд чи хтось перевершить.
Мені дуже хочеться полежати на гамаку, який розташований просто над лаундж-зоною, та побачити вечірні краєвиди Луцька.
Але робота журналіста вимагає постійного руху, тож мене чекає захід у міській раді, і я мушу йти з коворкінгу раніше. Завтра сюди прийде Іванка Соломанчук, а післязавтра – Еля Коротинська. Можливо, таке щастя випаде їм.
З радістю прийшла б сюди ще, бо тут можна і попрацювати, і відпочити. Більше, звичайно, хочеться останнього. Хоча для роботи створені всі умови, тож найнудніші справи стають цікавішими і виконуються швидше. Навіть нудні інтерв’ю про нецікаві речі.
Текст: Наталя ХВЕСИК (Перший)
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ (Перший) та «Passage Interdit»
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Офіс, що надихає, або чи змогли б ви працювати у коворкінгу? ТЕСТ
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
