Прямий ефір «Луцького радіо»

Ляшко, любов і гладіолуси. Як приймали лідера РПЛ на Волині

Ляшко, любов і гладіолуси. Як приймали лідера РПЛ на Волині
Олег Ляшко у Рожищі. 6 липня 2019 року

Ранок у Колодяжному. Хоча який для села ранок в годині 10-й?.. Так вже, майже обід. Біля музею трохи машин, трохи людей. Під косачівською грушею в тіні вишикувалися хранительки. Коровай з рушником на лавці. 6 липня. Чекають Олег Ляшка.

Той приїжджає. Бадьорим кроком заходить у двір. А Косачева садиба квітне, пахне – тільки гостей стрічати. Я й собі ловлю в кадрі чи то кроки, чи то усмішки...

– Добрий день, Олено! Бачте, знову зустрілися. Радий вас бачити, – подає мені приязно руку на ходу.

Щойно до людей підійшов. Всі спішать роздивитися. Дівчата з короваєм завмерли...  

– То Олена Лівіцька. Моя улюблена журналістка. Я її репортажі завжди читаю. Справді унікальна. І унікальна тим, що дослівно передає колорит Ляшка,  – раптом як сніг на голову звучить збоку несподівана мені реклама від політика.

– Ну, все. Ото реверанс! – жартують колеги збоку.

Аж червонію. Але вмикаю диктофон, беру ручку  – і вперед записувати перли.

Олег Ляшко – то такий Олег Ляшко))

І візити його на Волинь завше проходять яскраво...

 *  *  *

Волинський коровай. Колодяжне

Цього разу Ляшко «звучав» ще й гостро й опозиційно. І навіть на сцені рожищенського будинку «Просвіти» говорив... як на засіданні ПАРЄ. 

Люди аплодували тільки, коли зі сцени сходив. Павна зала. Просто слухали. Просто дуже уважно. Просто кивали головами. Просто думали і стискали жилаві руки у найбільш критичні моменти. Не чекали, очевидно, чути Олега Ляшка таким. Отож, яким?

 «Ліси наші гомонять, жита хвилюються». Ляшко в Колодяжному

«Та невже?»

Біля сільського магазину – кілька жінок.

- Та невже? А що він тут забув? – сплескує руками жіночка у квітчастому халаті.

- Та я ж кажу. Он бачиш – і поліція... – толкує їй інша.

- То я зараз вернуся квіток вріжу чи що? В мене ж є! А їй-Бо вріжу!.. – метушиться та.


Тим часом сільський хлопчина веде козу на випас. Коза Зойка попадає в камери. Поки Олега Ляшка нема, всі знімають її. А бо що? У партійних сенсах вона не якась там коза Зойка з Колодяжного, вона – годувальниця)

Свій черговий візит на Волинь у розпал липневих виборів лідер РПЛ Олег Ляшко почав з Колодяжного на Ковельщині. Не приховував: садибу Косачів у цьому селі дуже любить Володимир Кравценюк, керівник облосередку його партії і 17-й номер у списку РПЛ на цих виборах. Каже, для нього то - «сакральне місце». Він порадив – Ляшко приїхав.

Зойка позує на камеру
Зойка тут не одна...

- Кучма був. Лазаренко був. Чекайте-но зараз ще назгадуємо... Ющенко, Симоненко, Литвин, Ващучка, Яценюк, навіть Єлєна Бондаренко, Яворівський кілька разів, Матвієнко, Томенко, Мартиненко Микола... – старший науковий співробітник музею у Колодяжному Марія Чашук згадує, хто з відомих політиків був на цьому обійсті.

- Були і все? Чи щось більше?.. – запитую.

Сміються. Кажуть, тільки Кучма побачив совєтський сірий основний корпус (а великий косачівський будинок у війну розібрали на дерево для фронту і вивезли, тому совєти збудували на тому місці монументальну сіру споруду, як могли) – і тут же велів провести реконструкцію фасаду, бо йому дуже не сподобалося. З того часу його візит завжди згадують. Бо потім був і ремонт всередині, і меблі нові...

А ремонтували хоч і за рознарядкою Кучми, але, кажуть, за гроші Кирпи. До тих пір залізничників на екскурсії тут бесплатно пускають. Тепер ремонтів потребують білий і сірий будиночки. Колектив чекає обіцяних грошей з обласного, місцевого та держбюджету. Скоро – річниця.

Автограф? Будь ласка!

Оляг Ляшко разом із Володимиром Кравценюком кладе троянди до підніжжя пам’ятника Лесі Українці.

- Ми з Андрієм (нардеп Андрій Лозовий, який теж тут, – авт.) завжди відвідуємо могилу Лесі на Байковому, - каже. – Вона в такому місці, правда, що далеко не всі знають, як її знайти. Бо на центральній алеї там всякі лідері Компартії. А могила Лесі Українки в такій глуші...

Лідера РПЛ ведуть показувати хороми Косачів. Кажуть, 500 гектарів землі колись купив на Волині батько Лесі.

- Ого... Майже Межигір’я, – реагує Андрій Лозовий.

- «Ліси наші гомонять. Жита хвилюються. Ой, не витерплю заспіваю...» – перед порогом сірого будиночка Марія Чашук щосили старається вразити Олега Ляшка екскурсією, цитує Лесю з листа до брата.

«Начальство буває тут?..
Бачте, які вони безнадійно далекі від культури»

Вражає. Той раптом згадує, що і сам був колись екскурсоводом. І розказує вже знайому мені історію про ленінський музей у Борзні.

- Я згадав своє інтернатівське дитинство. Де там Олена? Пише? Ну, записуй... Був в інтернаті у селі Комарівка Борзнянського району на Чернівгівщині екскурсоводом у музеї. Там вчився з 6 до 8 класу. Музей був створений у колишній попівській хаті, а син цього попа вчився в Санкт-Петербурзькому університеті. І набралися всякої дурі там, як завжди в Росії, вернулися в Україну і в цій попівській хаті вперше в Україні поставили підпільний станок і надрукували працю Леніна «Що таке друзі народу і як вони воюють проти соціал-демократів». У ній потім створили музей, а я став його першим екскурсоводом. Але безумовно, екскурсовод у музеї Лесі – це крутіше, ніж 10 ленінських музеїв, - каже Олег Ляшко.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: «Від трусів – до шапки!». П'ять годин з Ляшком на Волині. РЕПОРТАЖ

Потім цікавиться, хто з політиків тут був востаннє. Марія Борисівна згадує Олександра Савченка, екс-голову ОДА.

- А вище? – питає Ляшко (пауза). – Бачте, які вони безнадійно далекі від культури. А в Ляшка культура в серці.

- Можна клавесин відкрити? – втручається в розмову Андрій Лозовий.

- Не можна. Андрію, в музеї автентичні речі руками не чіпають! – гримає той.

У стінах білого будиночка, Лесиного, Олегові Ляшку розказують про «маленьку рожеву хатинку» (рожеву кімнату Лесі), «білі меандри» під стелею, про простирадла, стрічки і автентичний рушник. Про стіл у «блакитній» вітальні, за яким збиралися. Потім всі стають довкола стола і роблять фото на згадку.

- Колеги, ставайте. Зробіть історичне фото. Пам’ятаєте, як фото Трампа в кабінеті? Він підписує указ про введення санкцій проти Ірану. А позаду стоять всі із задоволеними обличчями. Чому задоволені – непанятно, але стоять. Я то думаю, що є одні хороші санкції: проти Росії... Лозовий, ставай ближче, а то люди подумають, що в партії розкол, - жартує політик.

Потім розмашисто і лівою рукою пише  у книзі відгуків: «Без культури не буде України!».

«Лозовий, ставай ближче, а то люди подумають, що в партії розкол»
«Щоб, як писала Леся Українка, «не зчувшись», не попасти в московське ярмо»

Лесині апартаменти надихають згадати про мову. Як не прикро, каже, настав час знову боротися за українську мову.

- Треба берегти мову. Щоб, як писала Леся Українка, «не зчувшись», не попасти в московське ярмо. Кілька слів – то надто мало, щоб висловити своє враження від музею. Ти тут надихаєшся. Ти розумієш, наскільки унікальна українська земля.

Прощаються з політиком тут Лесиними словами.

- Як казала Леся, «будьте здорові, Богові і доленьці милі», - всміхається Марія Борисівна.

- О, а можна я у вас цю фразу позичу? – відповідає Ляшко.

Олег Ляшко в Колодяжному

Далі – на Ковель. На порозі політика чекає несподіваний гість. Микола Ляхович, рівненчанин, ковельський зять. Привів дітей із патріотичного табору в музей. Дізнався, що тут Ляшко, вирішив потиснути руку. Микола – один із тих учасників акції «Україна без Кучми», яких за громадянську позицію навіть тримали за гратами, політв’язень.

Ніколи особисто з Ляшком не був знайомий. Але знає його як журналіста, автора численних матеріалів про тодішню опозицію у газеті «Свобода», редактором якої був нинішній лідер РПЛ. Тоді про революціонерів сміли писати далеко не всі.

Ковель. «Яка у вас зарплата? Не бійтеся, я не кусаюся!»

Працівниці ковельської лікарні Наталія Чирук та Софія Ковальчук 
стрічають політика на своїй території 

Біля ковельської лікарні чатує кілька поліцейських. А так – все звично.

Поки Олега Ляшка нема, ми робимо селфі на фоні дивної скульптури, яку недавно відкрили перед входом. Подарував вдячний пацієнт. Мереживо з чогось чорного навіює думки про політику))

- Добрий день, ми з вами ще не бачилися? – чую за плечима.

Це Олег Ляшко вітається з поліцейськими, тисне руку і поспішає до входу. Там чекає привітна жінка.

- О, а де головний лікар? А-а-а... у відпустці.


Гостей приймає в.о. керівника закладу Людмила Івахнюк . Візит саме сюди неспроста. Кажуть, завдяки місцевим партійцям і позиції парламентської фракції РПЛ цьогоріч виділили потужну субвенцію з державної казни на пів мільйона гривень для ремонту цієї лікарні, долучився ще місцевий бюджет – і є чим похвалитися.

РПЛ лобіювала виділення грошей на ремонт лікарні.
І спільно з місцевою владою робить тут, кажуть, чимало

На ходу розповідають про колектив, про обладнання, про плани. В одному з кабінетів – дві жінки у білих халатах.

- Яка у вас зарплата, Наталю? – питає Олег Ляшко. Хтось збоку засміявся з несподіванки: – А що я смішного сказав?

Та аж завмерла. Мовчить.

- Мінімальна ж, кажіть, чого мовчите? – здогадався політик.

- Ну так...

- А у вас, Софіє? – до іншої жінки.

- Трохи більше, але... – починає та.

- Трохи більше - це 4 тисячі? – добиває він.

4 тисячі. 4... Навіть тим, хто жодного стосунку до справ державних не має, було в цей момент і соромно, і боляче, і дівчат аж шкода. А лікарня – так, лікарня гарна.

«Добрий день! Олег Ляшко...»

- Тому борюся, щоб у вас була нормальна зарплата. Щоб ви не по закордонах їздили, а тут отримували гроші. І щоб могли купити на свою зарплату і їжу, і дітям, і все інше. А ви ще й лікар, так, Софіє? І у вас, лікаря, мінімальна зарплата? Скільки років вчитеся, щоб отримувати мінімальку? (хтось каже, що 8) От вісім років дитина вчилася, не така вже й дитина Софія Володимирівна, і отримує скільки? 4 тисячі? 3 800? 3800 – це не гроші.

Коли говорять про медичну реформу, то реформа – це в першу чергу збільшення зарплат медичним працівникам. 70 тисяч лікарів минулого року виїхало за кордон. Чого вони поїхали? Від доброго життя? Ні. Вони поїхали в Польщу, бо в Польщі медсестра має зарплату 2 тисячі євро. А Софії платять 4 тисячі «гря-зни-ми», – наголошує Ляшко.

Софії з Наталкою вже трохи відлягло від серця. Вони усміхаються.

- За це борюсь, підтримайте мене! І не бійтесь, я не кусаюсь. Записали? Пишіть: «Я не кусаюся», - сказав Ляшко Софії Ковальчук», - сміється лідер РПЛ.

«Дівчата, от за те я і борюся...»

Десь у коридорах ковельської лікарні Олег Ляшко принагідно вітає ковельчан із Днем міста. Каже, в однокласника з Борзни Сашка Рожка колись бабуся була з Ковеля, в Лозового – бабуся та дідусь з Ковеля, тому «бачте, скільки в мене спільного». Вітає «залізничників, робочих людей і... контрабандистів», бо «якщо є два кордони, то як може бути два кордони без контрабанди». Наголошує, що знає про проблеми залізничників. Зокрема, розказує , що є законопроект, який дозволяє залізничникам достроково виходити на пенсію , і «ми його підтримаємо обов’язково, бо це дуже небезпечна професія».

В одній із палат довго веде розмову із трьома жінками. Пацієнтки лікарні, схоже, Ляшка в палаті біля своїх ліжок не готові були побачити, але швидко оговтуються і розказують, як живеться.

- Я навіть тако думала: якби мені дали 20 тисяч, то й не знала б що з ними робити...

- Он подружка подзвонила. Каже: «Знаєш, скільки мені пенсії добавили? 10 гривень!»...

Поговорили про болюче. Про ціни на ліки, пенсії…

Олег Ляшко у Ковельському МТМО

- Ви тако й по телевізору гарно виступаєте... Просто обідно, що всі депутати все знають, а як до діла – тупік, - кажуть Олегові Ляшку в ковельській лікарняній палаті.

Той не пасує. Одразу відповідає, що знає, чому – так. Бо «нема відповідальності». Зрештою, зичить «дівчатам» доброго здоров’я і прощається. Поки політик прямує коридорами, пацієнти завмирають від подиву. Не чекали))

Далі – Рожище.

Рожище. «Дякую вам, тьоть Галь!»

Галину Кукурузу розчулили до сліз.
Саме ця жінка виховувала Володимира Кравценюка, коли не стало його мами

- Ви представте собі на секунду, як це Рада без Ляшка. Рада без Ляшка – це як село без церкви!

Зала заходиться сміхом.

- Там є ще продовження, але я промовчу. Чоловіки його знають))


Райцентр Рожище здивував: тут на Олега Ляшка ждала повнісінька зала районного дому «Просвіта». Журналісти не встигають за автомобілем політика і приїздять, коли той вже на сцені.

Тиша: можна почути, як муха пролетить.  

«Запевняю, що не підведу.
Ці парламентські вибори – це бій за землю і бій за українську державність» 

Політик на сцені. Поруч - Володимир Кравценюк. Під колонкою стоїть букетик помаранчевих гладіолусів. Очевидно, хтось подарував. На столі пляшка з водою, склянки і рушник.

Слухають уважно. Одна жінка у залі на найемоційніші моменти реагує, піднімаючи догори прапорець із символікою РПЛ. Ще кілька - натхненно знімають відео на телефони.

А Олег Ляшко говорить: про мову, про дорогу до миру, про ініціативи Зеленського, Медведчука, який рветься стати головою Верховної Ради, і плани команди РПЛ.

- Через два тижні парламентські вибори, я хочу, дорогі... (пауза, повертає голову до Володимира Кравценюка) Як звертатися правильно? Рожищани? Дорогі рожищани, я хочу подякувати вам за те, що район дуже добре підтримав мене на президентських виборах.

Запевняю, що не підведу. Ці парламентські вибори – це бій за землю і бій за українську державність. Я маю на увазі за українську церкву, українську мову, українську незалежність. Давайте дивитися об’єктивно: мені прикро про це говорити, але сьогодні на президентській посаді  людина, діяльність якої загрожує майбутньому України.

«А подивіться: на «плюси» вже «Свати вернулися, а в тих «Сватах» портрет Путіна на стіні.
І це показують в Україні...»

Ініціативи про референдум про дружбу з Росією... Яка може бути дружба, коли вони наших людей вбивають? За минулу добу 6-ро поранених. Ініціативи Кучми в Мінську про те, що наші військові  не мають права стріляти у відповідь. Заяви Зеленського про те, що українська мова їм заважає заробляти в Росії, і тому вони скасують закон про мову. А подивіться: на «плюси» вже «Свати вернулися, а в тих «Сватах» портрет Путіна на стіні. І це показують в Україні... А 4 інформаційні канали куплені Медведчуком, кумом Путіна? В якій країні ми живемо?

Люди мовчки кивали головами. Стискали в руках газети із назвою «Слово Ляшка». Слухали. Далі – знову гарячий спітч.

- Сьогодні на голову парламенту (!) претендує кум Путіна. Подивіться, як у грузинів: тільки комуніст, депутат госдуми сів у президію парлменту, що в Грузії почалося? У нас кум Путіна буде сидіти в українському парламенті, і вони думають, що ми нічого не зробимо? Я претендую на те, щоб стати головою Верховної Ради! Коли я буду головою, у мене в президії не буде ні кума Путіна, ні чорта Путіна. Дам команду не пускать, бо це приниження пам’яті тисяч полеглих українців, - переконує Олег Ляшко.

Зауважує: не дозволить продати землю чужинцям.

- Бджоли мруть, корови мруть, люди труяться, в колодязях отруйна вода... Який продаж землі? Коли українські селяни грошей не мають. Коли на Волині люди малину вирізають, бо вона нікому не треба! – народ і собі зашумів у залі, взяло.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: Він їм – «бурштинові біржі», вони йому – вірші. Ляшко на Волині. РЕПОРТАЖ

Розказує, що веде у парламент команду з простих людей. Що «сьогодні інтернатівський пацан Володя Кравценюк має всі шанси стати народним депутатом».

- Їхній план – це капітуляція України і повернення її в орбіту Кремля.  Мій план, план моєї команди, членом якої є і ваш земляк Володимир Кравценюк, - це дорога миру  через перемогу, а не поразку. Перше – це відновленняи економіки. Це ключ до перемоги. Коли мільйони людей по закордонах, перемоги не буде. Ляшко був би президентом, який би заставив всіх себе поважати. І ще буду. Все попереду! – заявляє.

Володимир Кравценюк, якому Ляшко передає слово, робить цю зустріч дуже теплою і навіть сімейною. Він бере мікрофон і найперше згадує, як опинився на Волині.

Володимир Кравценюк: «Я вдячний Олегові Валерійовичу, що веде в парламент не мажорів,
а простих людей»

- Є тут одна жінка в залі – Галина Миколаївна Кукуруза. Коли померла моя мама, вона мене всиновила і виховала. І я їй за це дуже вдячний. Тьоть Галю, встаньте.

Із глибини зали піднімається жінка. І ледве-ледве, справді по-материнськи, стримує щасливі сльози в очах. Зала аплодує.

- Як ви бачите, Олег Валерійович не веде в раду мажорів. У списку фракції РПЛ взагалі найбільше волинян, якщо порівняти з іншими списками. Аж семеро. Тільки з рожищенського району – троє. Крім мене, це же Віктор Прокопчук та Жанна Воробйова. За це я йому дуже вдячний. Головне: щоб не було, як вже було. За нашу волинську команду я ручаюся, - запевняє Володимир Кравценюк.

Тут Олег Ляшко реагує жартом. Каже, то як в «донецьких» скрізь були «єнкієвські», в радикалів будуть «рожищенські».

На «квітку» - анекдот. Не про Ляшка - про Кобзона. Розказує сам лідер РПЛ.

- Балотується Кобзон до Госдуми. По Чукотському національному округу. Збирає начальник юрти чукчів і питає: «Товариші чукчі, коли у вас олень здох, то ви куди: в обком, профком чи до Кобзона?». Чукчі кажуть: до Кобзона. «А коли, товариші чукчі, у вас трава не зійшла, то ви: в обком, в профком чи до Кобзона?». Вони: до Кобзона!. «А коли у вас дітей родить нада, то ви до кого йдете: в обком, профком чи до Кобзона?». «До Кобзона!». «Так, за кого голосувать, товариші чукчі?»... Отак і тут.

Олег Ляшко у Рожищі

 

Олень не здох, трава зійшла, з дітьми самі впораються...

Але голосувати, каже, треба за Ляшка.

 *  *  *

Рожищани ще довго тримали політика  у полоні народної любові. Кожному – селфі. Кожного, хто хотів, обійняв. Кожному руку потиснув. Особисто подякував тьоті Галі. Пригорнув. Усміхнувся. Та аж поцілувала. А потім дбайливо, по-материнськи витерла з його щоки залишки своєї помади.

- Бачили он ті гладіолуси? – смикає мене за рукав сивочола жіночка, яка не ризикнула йти в натовп і спостерігає за обіймами збоку.

- Бачу, - киваю.

Ті самі гладіолуси, що стояли під колонкою на сцені. Це «тьотя Женя» з Рожища. Колись працювала «на фермаші», тепер їй «вже 70».

- То я йому їх подарувала. Вийшла з дому йти на Ляшка. Глянула на клумбу: а та я шо йому і гладіолусів не наріжу?! Не пошкодувала – нарізала. Руку мені потиснув і геть отако-во, як вам я зараз. Розумієте?

У той момент я подумала, що реверанси реверансами, а от за що хотілося б руку цьому політику потиснути, так це за виступ в ПАРЄ.  Було сильно. І не до жартів.

Як завше, Олега Ляшка приймали на Волині тепло
«Піду на пенсію, влаштуюся в 95-й квартал. Там є вакансії»
Він запевняв, що бореться за державність і за майбутнє
Він просив не вірити рейтингам, бо це «маніпуляції»
І голосувати 21 липня, бо «Рада без Ляшка як село без церкви»...

Текст: Олена ЛІВІЦЬКА.

Фото: Ірина КАБАНОВА.


Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.

Показати коментарі (1)
#БудьПершим — підписуйся на нас у соцмережах:
Попередня новина Сергій Кошарук зняв кандидатуру із виборів на користь Івахіва
Наступна новина Хроніка пригод Луцька і Волині. Субота і неділя, 6-7 липня. ФОТО
Останні новини
Схожі новини