Першої неділі жовтня в Україні відзначають День учителя. Яких педагогів пам'ятають відомі волинян, кому хочуть подякувати за науку, а кого хотіли б і не згадувати, у матеріалі Першого.
Людмила Денисенко, директор КЗ «Луцький зоопарк»
«Перша вчителька – Ковальчук Раїса Іванівна, у школі №4. Навчила поваги до старших, міцної дружби у класі, старанності в навчанні, турботи про братів менших. У школу любила ходити, бо вчитель могла зацікавлювати. У той період я навіть мріяла стати вчителькою, настільки цікавою здавалася їх праця!».
Ірина Полєтуха, PR-менеджер Міжнародного поетичного фестивалю Meridian Lutsk та книжкового видавництва "Синя папка"
«У переломний період життя я часто згадувала вчительку зарубіжної літератури, через яку й остаточно стала на шлях гуманітарного фаху. Саме їй я дякую, коли розумію, що чуття до художніх текстів у мене з юних літ, книги – моє життя, а літературні події – шквал переживань та захоплень. І саме її згадую незлим тихим словом, коли філологічна доля видається мені величезною помилкою життя .
У будь-якому разі, вона навчила нас глибоко аналізувати твори, багато часу приділяла нестандартним і креативним методикам, була прикладом не лише на словах. Ми не бачились з середини 2009 року і я, мабуть, сумую за нею, дуже хотіла б зустрітись, поговорити вживу, а не по фейсбуку, ми вже стали зовсім іншими людьми.
А ще страшенно дратуюсь, коли вона чомусь не сприймає теплих слів і називає мене підлизою, хоч нас не пов'язують ніякі робочі моменти. Богдано Михайлівно, вітання в Торонто, кам бек пліз!».
Валентин Марчук, голова просвітницького відділу Волинської єпархії УПЦ
«З молитовною радістю завжди згадую усіх своїх вчителів та наставників. Перша вчителька – Пасічник Галина Петрівна. Богом вибрана, особлива людина. Дякуючи їй, дуже полюбив навчання. Скільки зошитів вона мені порвала для того, щоб уважно і каліграфічно писав. Але закінчував навчання у перших класах під її керівництвом на відмінно. В принципі так і продовжував добре вчитися. З трепетом згадую і своїх особливих класних керівників у старших класах: Семенюк Валентину Дмитрівну, Полякову Ольгу Олексіївну. Пам’ятаю усіх близьких моєму серцю вчителів рідної школи. Завжди в часі молитви прошу Бога, щоб допомагав їм у нелегкому несінні свого хреста.
Кожного разу, коли переступаю поріг рідної 24-ї школи Луцька (в рідній школі буваю часто), згадую унікальні моменти виховної роботи вчителів. З багатьма і нині підтримуємо гарні відносини. Як священик багатьох підтримував щодо церковного життя.
Завжди згадую з особливим трепетом наставників з Волинської Духовної семінарії відомих священиків: Петра Влодека, Валентина Негоду, Адама Бровчука, Володимира Ганжука, Никанора Шимка. Ці унікальні священнослужителі навчили нас, молодих юнаків, любити всім серцем Бога, слухатися голосу Церкви та своїм життям проповідувати про Христа.
Сьогодні продовжую навчання в трьох магістратурах рідного СНУ. З повагою ставлюсь до деканів та викладачів ВУЗу. Нині сам викладаю у рідній Волинській духовній семінарії, тому, розуміючи важку працю наставника, по особливому згадую усіх вчителів і смиренно дякую їм за безкорисливу працю!!! Многії літа Вам, дорогі наші вчителі!».
Василь Нагорний, правозахисник
«Найкращими моїми вчителями, які не лише дали «чемоданчик» базових юридичних знань, але й вчили жити, стали викладачі Східноєвропейського національного університету імені Лесі України: Якушев Ігор Михайлович та Чубоха Надія Василівна. Вони навчили реалій юриспруденції, пояснили, що таке честь, почуття гідності та справедливості. Та головне, що повірили в мене. Навчили вставати з колін, коли падав, навчили думати, а не зубрити.
Хоча перші знайомства з цими викладачами, тепер вже професорами, були в силу мого характеру та молодої зарозумілості, не найприємнішими для них, але вони терпляче, а інколи, аж занадто терпляче, вчили міркувати, боротись, вірити в себе. Напевно, найголовніше, що ці вчителі не стали мене «ламати» та вганяти в рамки стандартів, а дали час, як молодому вину, не скиснути, а настоятись та дозріти. Дай Бог їм здоров’я та довгих літ життя. Вони ще не одному студенту «дадуть путівку» в правниче життя».
Дмитро Грицюк, менеджер салону «Каміни на Шопена»
«Навчався у луцькій школі №25, найкращою була класний керівник, вчитель англійської мови Майя Хомівна Стоцька. Вона дуже добре до мене ставилась і, не зважаючи на те, що я був не дуже слухняним учнем, перед батьками на зборах все одно мене хвалила. Вона вірила в мене і часто казала, що я стану успішною людиною. Пам’ятаю, як на випускному на сцені перед усією школою ми з нею танцювали прощальний вальс…».
Юлія Євпак, начальник відділу менеджменту та креативних індустрій департаменту культури Луцької міської ради
«У мене було багато хороших вчителів в житті. Але ще й досі пам'ятаю свою першу вчительку – Ларису Володимирівну. Вона дуже крута! Це така людина, яка вчить людей бути людьми, що помилятися – не страшно, що помилка – це частина власного зросту; а не вчить роботами системи, що для української школи ще досі не типово. Дуже люблю, як приїжджаю додому в Ізмаїл, з нею зустрітися і погомоніти про всяке, згадати дитинство. Аж тепло на душі від таких зустрічей та спілкування, які не стирають кілометри та роки».
Марія Адамчук, засновниця БФ «СТОПРАК»
«Вчителька, яка дуже вплинула на формування мого світогляду, була моя класний керівник у Волинському обласному ліцеї-інтернаті, що на Вишкові, Олійник Ольга Василівна. У неї була дуже своєрідна манера спілкування – вона ніколи з нами не сюсюкалася і зі мною в тому числі, проте, я знаю, що вона мене любила. Ольга Василівна хотіла, щоб ми увійшли в доросле життя без "рожевих окулярів" і їй це частково вдалося. До речі, це єдина людина, яка називала і зараз називає мене Маруся».
Тарас Божидарнік, професор Луцького ТНУ
«Я мав можливість навчатися в двох школах Луцька – це №15 та гімназія №4. Перша класний керівник була Пошукова Марія Леонтіївна, дуже добра, чуйна і дипломатична людина та хороший педагог. Вона багато від чого мене лихого зупинила і на добре направляла.
Хочеться теплим словом згадати ще завучів школи №15 Ірину Дмитрівну і Дору Іванівну, приходилось частенько бувати у них "на коврику" для виховних бесід, але це завжди було від них позитивно, з гумором, десь по-материнськи та одночасно в міру строго.
До гімназії №4 попав у восьмому класі, це був 1990 рік, перші спогади "притирки" дуже складні і мало приємні, але я з цим справився і вижив!) Дуже вдячний чудовим педагогам Тамарі Павлівні – вчитель географії, покійна нині, на жаль, а також Барановичу Олександру Олександровиичу – вчителю фізики і астрономії, Притолюк Софії Василівні вчитель математики і Березіній Марії Миколаївні, яка надзвичайно цікаво викладала біологію. Всім шана і повага, з Днем Вчителя!
Якщо пригадати університетських педагогів, то я також в двох навчальних закладах вчився – рідний ЛНТУ та Львівський національний університет імені І.Я.Франка. Зі Львова запам’ятався доцент Занько Юрій Степанович, професор Маркіян Мальський, професор Нор та доцент Гринчак Володимир. Хай педагогічна робота приносить завжди моральне та матеріальне задоволення!».
Тетяна Власова, співачка
«Хочу розказати про свого класного керівника, Марію Іванівну Ляшук. Нашому класу з нею справді пощастило – Марія Іванівна не просто цікаво викладала українську мову і літературу, а ще й стала нам усім справжнім другом. Ми досі називаємо її просто «кєра». Красива, сучасна, активна, з гарним почуттям гумору, при цьому справедлива і мудра – мабуть, це ідеал вчительки. Ми і зараз підтримуємо зв’язок, часто бачимось, коли я буваю в Луцьку. І нам завжди є про що поговорити, що згадати і над чим посміятись».
Роман Романюк, голова Волинської обласної організації Партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність»
«Залишилися найтепліші спогади про першу вчительку – Ларису Олександрівну Рєзнік. Вона була невисокого зросту, тендітна, але дуже вимоглива. Лариса Олександрівна прищепила мені риси відповідальності, самоорганізованості, дисциплінованості. За це я їй безмежно вдячний сьогодні».
Богдан Шиба, керівник ДП «Волиньстандартметрологія»
«Класна (в обидвох значеннях цього слова) керівничка у 9-10-му класах Зоряна Іванівна. Коли ми, хлопці, вчергове щось "начудотворили», вона заходила до класу і казала:"Вітаю вас,орли ... з солов*їними крилами!" Коли став дорослим і самостійним,зрозумів,що вона нам так метафорично підказувала...», – так пригадує свою учительку Богдан Павлович.
Ірина Констанкевич, народний депутат України
«У мене було і є багато дорогих, важливих, улюблених вчителів. Які навчили головному - любити вчитися. Полюбити математику я змогла, дякуючи Ірині Никифорівні, історію - Ніні Григорівні, украінську - Раїсі Євгенівні. Найсвітліші спогади пов"язані з молодою вчителькою російської мови і літератури Аллою Вікторівною Рункович. Дивовижне вміння мала молода вчителька закохувати у себе і в літературу. Ми любили своїх шкільних вчителів. І зараз зустрічаємося зрідка. І завжди згадуємо тепло і світло, якими вони наповнювали наші дитячі душі. Університетські професори - це інша історія. Усім, усім їм щиро вдячна кожного дня свого життя!».
Оксана Ярош, доктор політичних наук Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, директор Волинської обласної громадської організації «Гендерний центр»
«Учитель для мене поняття багатогранне, тому людьми, які навчали, були шкільні й університетські вчителі, і друзі, і колеги. Усі, кого ми зустрічаємо у житті, нас чомусь навчають, і як треба, і як не треба. Але найголовніші вчителі у житті - мама й тато. Вони самі були освітянами, тому найбільші вимоги і уроки отримувала саме від них. А як мама ретельно перевіряла домашні завдання, досі згадую».
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
