Цієї неділі художній бомонд святкуватиме професійне свято. Хоча більшість художників не вважають свою творчість професією, швидше – покликом душі, хобі, яке приносить і задоволення, і гроші.
«Перший» розпитав у волинських майстрів живопису, якими були їхні перші картини та що для них означає – бути художником.
Павло Варварик
«Свої картини, якщо їх так можна назвати, я писав ще в 16 років, після закінчення художньої школи. Це були перші спроби писати самостійно олійними фарбами на полотні, але зараз їх вже немає.
Потім так сталося, що я більше 30 років не брав в руки пензлі. А в 2013 році, я спробував знову написати власну, авторську картину, назвав її «Танок пристрасті». Я хотів створити свою першу авторську картину максимально якісно, враховуючи той фаховий рівень, який в мене був на той час.
Напевно, у мене вийшло передати ту емоцію і те бажання, які хотів, оскільки картину практично одразу придбали в одному з арт-салонів нашого міста… Зараз вона прикрашає чиюсь приватну колекцію в одному з міст Європи», - розповів художник Павло Варварик.
Наталія Грабовецька
«Найперша картина була створена під час занять з інтуїтивного живопису. Робота вийшла, якоюсь, ніжною, легкою… Поки малювала, то зовсім втратила лік часу. Стільки задоволення отримала...
Саме з неї, вважаю, і почалась моя творчість. А коли захоплення перетворюється на роботу – це щастя!», - поділилась спогадами Наталія.
Маргарита Паламарчук
«Першу картину олійними фарбами я намалювала у 2001 році. Я закінчила художню школу і тато віддав мені свої фарби, та ґрунтовані дощечки…
Пам’ятаю, уявила собі невеличкий натюрморт і намалювала його. Це було дуже цікаво та незвично, адже перед цим я не працювала з олійними фарбами. Картинка й досі висить у мене вдома, дуже люблю її», - повідала «Першому» Марго.
Юрій Чайка
Свою першу свідому, емоційну роботу зберігаю як пам'ять про те, коли творчість реально «поперла». До того була пасивна фаза. Картина створена 7 років і 10 місяців тому. Причина неймовірно приємна – звістка про те, що я стану батьком.
Я знайшов фарби, старе полотно і намалював її за ніч. Для мене бути художником означає самореалізовуватись, творити, жити... Взагалі вважаю, що всі ми художники, тільки багато з нас про це і не здогадується», - розповів історію своєї першої картини Юрій Чайка.
Марина Лактіонова
Важко згадати, якою була моя перша картина, адже я писала їх з дитинства - всім і на всьому))).
Маю улюблену серед своїх робіт, яка для мене є особливо ніжною. Назвала її «Безмятежность», написана олійними фарбами на полотні. Картина про стійкість та спокій, про світло та характер. Кисільні води океану дають ніби захист кораблю, а бурхливі хвилі підкреслюють його непорушність та силу.
На картині поєднується дві енергії: жіноча – вода, та чоловіча – корабель. З одного боку, в цьому багато еротизму, з іншого – це про стосунки, про вміння плисти по океану життя, зберігаючи свою природну сутність. Ніжність та сила, рішучість та покірність, непорушність та світло…
Ця картина завжди привертає до себе погляди людей, мабуть, через те, що у неї цікава енергетика», - каже художниця.
Бути художником, за словами Марини Лактіонової, це подарунок долі.
«Це означає творчо вести справи, кохати, креативно мислити, бачити навкруги все в мільйонах відтінків та думати відразу, якою фарбою це можна передати…Це бути вільним від правил та вільним у проявленні себе в своїх творах. Це можливість кольорово жити та дарувати людям радість та красу», - переконана вона.
Оксана Гузь
«Моя перша картина була особливою, дуже дорогою для мене та емоційною! Мені було три роки, батьки взяли мене на Великдень в село. Тоді з ними я вперше побувала на цвинтарі.
Він на мене справив дуже глибоке враження, і вже тоді я вирішила передати ці емоції. Повернувшись додому, батьки готували обід, а я взяла до рук ручку і намалювала на стіні над ліжком бабусі і дідуся великий овал, в ньому багато маленьких овалів, а на них хрестики. Батьки не дуже оцінили мою роботу…
Ручка залишила глибокі слід на нещодавно поштукатуреній стіні. На жаль, ця робота не збереглася. Та й милуватися нею довго не довелося, бо її завісили килимом, а під час чергового ремонту вона зникла назавжди», - поділилася історією Оксана.
#БудьПершим – підписуйся на нас у соцмережах : facebook instagram telegram youtube
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
