Майстриня Людмила Терещук із міста Луцька займається виготовленням сувенірів — дерев’яних овочів, фруктів, страв та випічки. Про своє хобі жінка — створення «їжі» з полін — жінка згадала після того, як покинула роботу.
Про це лучанка розповіла Суспільному. З її слів, коли їх з чоловіком звільнили з роботи, довелося шукати заробітки в іншій сфері.
На подвір’ї власного дому подружжя зберігає дрова для твердопаливного котла. Тут – частина майстерні для створення дерев’яної їжі, говорить Людмила Терещук.
Лучанка обирає різні форми полін, розпилює їх, шліфує і забирає додому для розмальовування.
«Це було дуже таке випадкове рішення. Я була юристкою, мені дуже подобалась моя робота, пропрацювала до 2019 року. За кілька років до того я вирішила: хочу бути художницею. Банк був на ліквідації, де я працювала, і коли мене вже скоротили, я почала займатись творчістю», — сказала жінка.
Спочатку лучанка малювала картини на полотнах, але згодом, з її слів, знайшла інший матеріал для творчості.
«Зіпсувала одне, купила ще одне, подивилась ціни на полотно думаю: чого ж так все дорого. А в нас твердопаливний котел, купа дров валяється. Я попросила чоловіка врізати мені зріз з дерева. Думаю, так дешевше малювати. І почала там малювати, і там мені вдалося легше це все», — говорить жінка.
Готувати на кухні майстриня не полюбляє, але створювати різноманітну "їжу" з дерева дуже подобається. Чоловік Юрій Терещук розповів, що в цьому допомагає.
«Ця їжа в неї краще виходить і гарніша, але і на кухні вона встигає, бо ж і дитина є, треба годувати, і на сім'ю їжу готувати. Я частково є співавтором даних виробів, зокрема, цей кавун я сам робив – мається на увазі заготовку: шліфував, вирізав, але вже доробляла кінцевий результат дружина», — сказав лучанин.
Продаж виробів, особливо за кордон, зазначила Людмила Терещук, допомагає утримувати сім’ю, а також мати змогу допомагати рідному брату, який від початку повномасштабної війни служить у ЗСУ.
«Я пам’ятаю — сиджу тут на другому поверсі, малюю під час повітряної тривоги і вроді страшно, а з іншого буку — відчуття дуже позитивне: що я потрібна, що я можу щось намалювати і щось задонатити. Це дуже підтримувало: роботи ж в нас з чоловіком не було, і якби далі в мене роботи не було, було б важко», — каже жінка.
Зараз у доробку майстрині – прикраси, скульптури, підставки та картини з дерева. Є декілька колекцій: українське сало, херсонські кавуни, сир з пліснявою, фрукти та овочі.
Зі слів лучанки, чимало її виробів мають українське коріння, яке не завжди можна пояснити іноземцям.
«Протягом війни вони дізнались про Україну набагато більше, але все одно — сало, сальтисон, варена ковбаса більш для нас притаманне. Я створила окремий магазин з кавунами і я пишу, що це херсонські кавуни. Я несу це як український символ», — додала Людмила Терещук.
Зараз майстриня працює над створенням канапки з ковбасою, яку передасть на один із медійних Youtube-проєктів для благодійного збору коштів українським захисникам.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
