У луцькому розважальному центрі «Адреналін» облаштували центр допомоги біженцям. Приймають тут не лише людей, а й їхніх домашніх улюбленців: собак, котів, морських свинок і навіть геконів.
Детальніше про те, як в «Адреналіні» допомагають переселенцям читайте тут.
В одній з кімнат хостелу зараз живе родина з 9 людей та незвичний біженець – черепашка на ім’я Череп. Він приїхав у кишені власниці з Бучі – містечка на Київщині, що стало однією з найбільш гарячих точок російсько-української війни.
«Ми його знайшли малесеньким на вулиці, коли тільки вилупився. Було холодно, ще й повз у бік дороги. Тому ми забрали його – вже третій рік живе у нас. Не могли його кинути. Мабуть, це перша черепашка-біженець», – каже Вікторія Батура.
Їхній будинок в Бучі опинився в окупації. Намагаючись дістатись столиці, російські солдати влаштували пекло мешканцям Київщини.
«Спочатку зникла вода, потім – світло, ще через пару днів – газ. Ми відкрили стару криницю, якось розчистили її трохи. Готували на кострі і боялися, бо ж ті, на танках, як тільки бачать дим – стріляють. Бояться, щоб їх не закидали коктейлями.
Калітку ми проволокою закрутили, щоб їм хоч важче зайти було.
Запаси їжі були, але як зникла електроенергія, все в морозилці почало пливти, псуватися. А магазини ніякі не працювали.
В принципі, коли ми йшли, їжі ще трохи лишилося. Дали ключі сусідам, щоб забрали, але вчора вони не змогли вийти зі свого дому через обстріли», – розповідає жінка.
Родина довго не наважувалась на евакуацію. Офіційно людей вивозили з центру міста (куди небезпечно було йти через обстріли) та з села Романівка (шлях неблизький і людей дорогою теж обстрілюють).
«А в нас то баба 85 років не хоче кидати хату, то я – бабу, а діти – мене. Отак і сиділи».
Врешті один із чоловіків вирішив розвідати шлях – разом із сусідом вибрався лісовими стежками і повідомив дорогу рідним.
«Зв’язку практично не було. Лише бабин телефон, що тиждень тримає зарядку, хоч одну поділку показував. І то – в одному-єдиному місці: в ванній, над пральною машинкою. То ми ловили ту «антенку» і раз на день виходили на зв’язок».
Історії переселенців, які під час війни борються ще й з раком, можна прочитати тут.
В той же день офіційну евакуацію скасували через обстріли – приблизно 50 автобусів так і не змогли виїхати. Проте родині Батур вдалося вийти самотужки. Шлях був непростим – з 10 кілометрів бабусю довелося вести під руки.
«Вона вже казала: «Та киньте мене, йдіть самі!». Але нічого, дійшла. Потім, правда, два дні тут відлежувалась», – пригадує Вікторія.
На одному з відрізків шляху сім’ю, а також кількох інших людей підібрав волонтер. Звичайний легковий автомобіль вмістив 13 пасажирів: дітям довелося лізти в багажник. Лише на задньому сидінні їхали 7 людей. Так вдалося дістатися до вже знаменитого підірваного романівського мосту в Ірпені. На щастя, тоді не було обстрілів і люди змогли безпечно дістатися Києва.
«Ми смердючі, бо ж готували на кострі, з тиждень немитим волоссям в Києві виглядали, як бомжі. З собою не мали практично нічого. В кого були запасні труси, а в кого й ні», – каже Вікторія.
У Луцьк родина приїхала, бо поблизу живуть далекі родичі. Вони ніколи не бачили один одного, проте біда єднає: практично незнайомі люди допомогли відмитись, відпочити, дізналися про прихисток в «Адреналіні» і привезли сюди кілька мішків городини.
«Тут дуже гарне ставлення та умови. А порівняно з нашим льохом чи й хатою в останні дні (всі вікна ми забили одіялами, щоб світло не проступало, навіть від свічки), то взагалі», – зізнається Вікторія.
Що далі робитимуть, Батури, як і більшість переселенців, не знають. Проте вже беруться допомагати. Вікторія, кухар в мирному житті, волонтерить на кухні:
«Я просто сиділа в сховищі під час тривоги і почула, що дівчат не вистачає. Подумала: «Це мій шанс». Така рада, що можу працювати. Поки на кухні, відволікаюсь від своїх думок і новин. Прийшла вчора втомлена в кімнату і думаю: «Боже, як добре».
Фото Людмили Герасимюк
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
