«Весь піст сушили сир. А тоді з маслом - і в піч». Про старі рецепти. ТОМАЧІ

Чтиво Вчора, 21:21

Коли не було куди дівати молока, вони ...сушили сир

Ми не культивуємо їжу, ми культивуємо свою історію. Ми прагнемо написати історію волинських смаків – і тому створили рубрику ТОМАЧІ.

ТОМАЧІ – це про старі рецепти з Волині, це про рецепти наших бабусь. Часто - про ті страви, які досі готують на сільських кухнях. Але мільйони людей про це не здогадуються.

* ТомачІ – так у селах на Маневиччині називають товчену варену картоплю. Присолену, приперчену і традиційно приправлену смаженими салом – шкварочками. Зазвичай томачі готували на вечерю. І досі готують у селах Волині. Інший варіант назви: товмачі, товкмачі, токмачі, тумачи (на Маневиччині), тукмачі (на Любешівщині), кмачі (на Ратнівщині)... До томачів подавали кисле молоко, квашені чи солені огірки, помідори, капусту. Іноді з картоплі робили кульки (пироги) і запікали її у печі до хрумкої скоринки.

Мотрона Сільчук із Невіра каже,
що сушити сир – найкращий спосіб заготовити його

На печі довгий час висіли полотняні торбини. В них лежали сухенькі тверді пампушки. Це – присолений сушений сир.

Коли хотілося смачного на вечерю чи на обід (і коли була напалена піч), баба знімала торбинку, доставали звідти сушені пампушки і складала їх в мисочку. Щедро перекладала те все шматочками масла.

І ставила у гарячу піч.

У Невірі та навколо нього досі готують сил у маслі, розтоплений у печі

ЧИТАТИ ТАКОЖ:

«Такії бецьови вареники варили з сиром». Про старі рецепти. ТОМАЧІ
«Я дуже любила картОплі з жареним маком». Про старі рецепти. ТОМАЧІ

То був сир. Сир плавився у маслі. Діставали його м’яким та духм’яним. Їли ложкою.

… Такі спогади є у багатьох людей з волинського Невіра та сіл навколо нього. Мало того – сир у печі топлять і нині. Часто – не сушений, а свіжий. Сама традиція сушити сир уже відійшла в минуле, однак пам’ять про його смак тримається у цих поліських нетрях досі.

Дослівно:

- Наб’єш сира, положиш пуд камінь, він злєжиться, а потом його присушиш. Ну, а во в пичі можиш… На бляшку такими пампушками поробити і поскладати. Висушити. В полотняний мішечок складали і тримали. А тоді береш і ріжеш кусочками масло, сир в мисочку з тим маслом - і в піч. Сир має бути такий, присоляний. Шоб на вкус. І воно запечеться, прив’єне. Таке особо робили, як в піст було багато молока, а його ж не їли. То весь піст сушили сир. І сир зберігався довго-довго. Рік. Як карух! Мніго-мніго такого було, - згадує Мотрона Сільчук із села Невір на Волині.

ЧИТАТИ ТАКОЖ: «І всі тікали в бєлорусію в наймити». Невір. ЗАНЕСЛО В СЕЛО

Микола Мельник: «А тоді береш – і сир в мисочку з тим маслом...»

Смачного!

* * *

«Перший» розповідає про секрети простої волинської кухні, записуючи автентичні рецепти та кухонні поради у селах Волині – від тих, хто їх готує.

Традиційно ми це робимо наживо, тобто тією мовою, якою наші герої розмовляють у глибинці: щоб Волинь на смак була яскравіша. І смачніша!

Так ми готуємо проєкт, в якому хочемо зібрати все найцікавіше про смаки Волині – без прикрас, як є.

Далі буде!

(передрук заборонено)

Текст: Олена ЛІВІЦЬКА

Фото: Людмила ГЕРАСИМЮК