45-річний військовий з 14 окремої механізованої бригади, чоловік й батько шести дітей розповів про своє життя, війну, мотив повернутися додому живим й здобути перемогу на війні.
Про це йдеться у повідомленні прес-служби 14 окремої механізованої бригади.
Читайте також: На Волині хочуть створити групу, що рятуватиме від суїциду воїнів АТО
«Знаєте, коли почувався найщасливішим за 2 роки у війську? У потязі, коли ешелоном повертались із фронту у ППД на ротацію. Дивився на неголені, втомлені, такі рідні й такі, що кривити душею, остогидлі обличчя своїх хлопців, і в голові була одна думка: всі живі, усі цілі, всі їдуть додому… Це щастя…» – розповідає Олексій.
Народився і дорослішав чоловік в Донецьку, жив із батьками в Росії, а домівкою на останні десятиліття став Вараш, де на нього з фронту чекають дружина і 6 дітей: 4 доньки і двоє синів. Найстаршій доньці – 21, наймолодшій – лише півтора роки.
«Коли йшов добровольцем у військкомат, дружина, вагітна нашою наймолодшою донькою, плакала, - розповідає Олексій. - Я розумів її почуття, але по-іншому просто не міг…Встановити непрохідний кордон і не дозволити жодній російсько-сеператистський тварюці, яка насмілиться до нього наблизитися, пройти - особисто я бачу таким завершення війни…» – впевнений чоловік.
Читайте також: На Волині атовець потребує допомоги
Ніхто з нас, тих, хто нині воює за Україну, не прагне крові, кожен хоче миру, повернутися додому, до родини і дітей живими. Але в нас війна. Не ми її розпочали, та нам її завершувати. По-іншому не дозволяє совість, людськість і пам'ять про всіх, хто віддав життя за свободу країни.
Трапляється, не зразу вдається розгледіти у хлопцях те, чим живуть, характер, силу духу. Так і з Олексієм, кажуть його побратими, в якому невловимим чином із показною м’якістю поєднуються навики досвідченого бійця.
«Я з дитинства був хворобливим, тому по життю звик собі й оточуючим доводити, що мені все під силу. Так і тут: коли поряд із тобою воюють молоді, то мусиш у свої 45 бути в тонусі, не відставати, а то, й показувати приклад 20-25-річним хлопцям, - жартує Олексій. – А ще я приклад для своїх дітей, за якими дуже скучив… Знаєте, народження наймолодшої - це диво. Коли з’являлася на світ, її життя й життя дружини були в страшенній небезпеці. Дякувати Богові, вижили обидві, і це найбільше щастя, і не лише за роки, що я воюю, а за все моє життя.»
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
