У суспільно-політичному ток-шоу «Протилежний погляд» говорили про масові «замінування» Луцька. Участь у розмові взяли луцькі депутати Павло Данильчук і Юлія Вусенко, перший заступник голови Волиньради Олександр Пирожик, начальник міського відділу поліції Олег Кічук.
Переказуємо найцікавіше.
Хто може бути причетним до замінувань?
Олег Кічук: Всього отримали 80 повідомлень про замінування у Луцьку. При цьому за весь 2018 рік в Луцьку було лише два повідомлення про замінування. На мою думку, це один з елементів гібридної війни Росії проти України. Інформація, яка у нас є, підтверджує, що це атака з території Росії.
Юлія Вусенко: Більшість громадян України усвідомлюють, в яких умовах ми живемо. Вони розуміють, що Україна перебуває в стані війни, агресії РФ. І коли мова йде про замінування, більшість асоціює їх із загрозою ззовні, хоча не варто виключати можливість дестабілізації ситуації через дострокові вибори.
Олександр Пирожик: Це спроба подивитись, як зараз реагують на місцях органи державної влади. От ми кажемо, що маємо слабкого президента. Так от замінування – це своєрідна спроба випробувати його розхитуванням. Як він буде діяти особисто, як найвища посадова особа, а з іншого боку – чи інституції влади на місцях будуть виконувати вказівки центральної влади.
Павло Данильчук: Наші люди розслабились за ці 5 років. Бомби не падають, не стріляють, війна десь там на сході. Насправді спецслужби Російської Федерації працюють, вони готові в будь-який момент індивідуально знищувати українських військових, політиків, а також спричиняти хаос.
Чи не буде мінувань дільниць на парламентських виборах?
Павло Данильчук: Цілком можливо. Всі розуміють, що вибори призначені поспішно. На цьому етапі, коли влада ще повністю не змінилась і невідомо, хто за що відповідає, дуже зручно робити провокації. Думаю, невипадково ці всі речі активізувались саме після президентських виборів. Вони дивляться, як ми реагуємо.
Волинь – дуже вибухонебезпечний регіон. Майже на однаковій відстані від нас знаходяться дві атомні електростанції. Всі служби повинні бути, як ніколи насторожі.
Олександр Пирожик: Волинь вибухонебезпечна ще й тому, що поряд – Білорусь з не зовсім дружньою до нас владою і великим впливом Москви.
Чи можна не реагувати на повідомлення про замінування?
Олег Кічук: Ми завжди будемо виїжджати, оглядати і працювати. Коли почались у Луцьку масові мінування, багато знайомих питали, чи можна не виїжджати і не перевіряти. Я на це відповідав питанням: «а ти хотів би, щоб поліція не приїжджала б на замінування твого будинку?». Відповідь була: «Звичайно, ні».
Про реакцію керівництва міста
Павло Данильчук: За чотири дні ні я, ні люди не чули і не бачили реакції перших керівників міста та області. Секретар міської ради повинен вийти, зробити заяву до містян, це має бути надруковано. Є канали, сайти, газети. Чому люди повинні дізнаватись про це лише від правоохоронців і з чуток? Вчора був виконком, але він займався тільки розбірками на «Луцьктеплі».
Юлія Вусенко: Як мінімум, оперативна нарада через ці повідомлення повинна бути.
Як замінування вплинули на безпеку в місті
Олег Кічук: За п’ять днів навантаження на працівників поліції сильно виросло. 90% працівників були залучені до перевірки цих повідомлень. При цьому росту злочинності не відбулось. В ці дні були звичайні крадіжки. Грабежів і розбійних нападів не було. Можливо, спрацювало і те, що вся поліція була на вулиці.
Чи почуваєте себе у безпеці в Луцьку?
Павло Данильчук: Не почуваюсь ні у Луцьку, ні в Україні. За останні кілька років було понад 100 нападів на різних громадських активістів. Багатьох було вбито.
Олег Кічук: В Луцьку я народився, виріс і працюю, тут живе моя сім’я. Луцьк – це один з найбезпечніших обласних центрів України.
Юлія Вусенко: Я не можу розділити точку зору попереднього спікера. Для мене ця тема особисто є кричущою. Так сталось, що коли моїй дитині було два роки (а їй зараз шість), її збили на пішохідному переході у дитячому візку. Це в центрі міста, на переході біля готелю «Україна». Тоді, ще не будучи депутатом міської ради, я з’ясувала, що камер в центральній частині міста немає. Вони є тільки в закладах харчування, але не показують, що відбувається на центральній площі.
Олександр Пирожик: Навряд чи може почуватись у безпеці людина, яка живе в країні, що воює з сильним ворогом. Але все пізнається в порівнянні. По кілька разів на рік я буваю з волонтерськими місіями на сході і розумію, наскільки все ж безпечно тут. Всі ми під Богом ходимо і я спокійно до цього ставлюсь. В місті повинен бути обраний громадою господар, який візьме на себе відповідальність. А поки є колективна безвідповідальність.
Про камери у Луцьку
Олег Кічук: Роки три тому одним з проблемних місць у Луцьку була площа перед кінотеатром «Промінь». Рік тому там поставили камери, інформація з яких потрапляє у міський відділ поліції. Злочинність там знизилась.
Юлія Вусенко: Ми говоримо про камери, як про якесь ноу-хау при тому, що ми живемо в 2019 році. Справа в тому, що програма, про яку ми говорили у 2015 році, мала певне технічне обгрунтування. За чотири роки багато що змінилось. З’явились розумні камери, які розпізнають обличчя. Навіть є неосвоєні 1,2 мільйона, які передбачалось витратити на камери. Дійсно для міської влади це не основне питання, але мені, як людині, яка тут проживає, влада потрібна для безпеки.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
