Депутат в темі – Павло Данильчук: «Проти «бабла», яким засіяне місто, не попреш»

Депутат в темі – Павло Данильчук: «Проти «бабла», яким засіяне місто, не попреш»

Депутат Луцької міської ради Павло Данильчук – родом з Рівненщини, проте Луцьк вважає також рідним, адже зі студентських років проживає тут. Як випускник історичного факультету, він детально знайомий з проблемами Старого міста. А як депутат міської ради вже другу каденцію поспіль – з найпроблемнішими сферами життя Луцька.

Тож, гуляючи з Павлом Данильчуком старою частиною Луцька, «Перший» допитувався про наболіле для городян – історичну спадщину, Центральний ринок, тролейбуси, маршрутки по 5 гривень, «дерибан» землі, а ще – про його політичні вподобання та «нелюбов» до УКРОПу.

- Скандальне будівництво на вулиці Кафедральна, 13 відновилося в кінці минулого року. Ви з депутатами та журналістами намагалися його зупинити. Чи вдалося це?

- Вже, певно, і не вдасться…  В кінці минулого року на цій території зненацька запрацювала будівельна техніка. А історія з Кафедральною, 13 тягнеться вже давно.

Ділянка була надана міською радою громадянці Поцілуй, яка є матір’ю народного депутата України Сергія Мартиняка. Потім ділянку передали в суборенду для ТзОВ «Луцькмістобуд». Вона закінчилась і її надали для будівництва житлово-офісного центру.

Коли почалися будівельні роботи, зрозуміло, що вони натрапили на підземелля, - це ж стара частина міста. Археологи «Волинських старожитностей» тут знайшли чимало артефактів, навіть скарб. На жаль, підрядник перестав платити кошти за археологічні дослідження і роботи припинилися, однак консервації підземель теж ніхто не провів. Все зупинилося, грошей не було, а після Революції Гідності знову розгорівся інтерес навколо цієї території.

З’явився інвестор - «Житлобуд-2», але початковим орендарем та суборендарем залишався «Луцькмістобуд». Приймаючи рішення, депутати міської ради прописали конкретно умови: з ким укласти договір для проведення археологічних досліджень з метою зберегти та відновити підземелля… Минув рік. Влітку ніяких робіт не велося, а коли настала зима сюди приїхала техніка і почала руйнувати підземелля…

Звісно, що це викликало обурення! Можна починати будувати, але паралельно ми просили зберегти історичну спадщину. На жаль, верхній ярус вже знищений технікою.

Думаю, сніг зійде і роботи продовжаться. Бо, як відомо луцький департамент культури надіслав листа до обласного управління культури, який є головним органом охорони історико-культурної спадщини, і управління виключило об’єкт на Кафедральній, 13 зі списку пам’яток історії, його вже немає в цьому реєстрі.

Не думаю, що пані Гнатів з власної ініціативи написала цього листа, швидше, її хтось з влади попросив. Тобто, навіть якщо будівельні роботи на цій території почнуться, то вона вже не є пам’яткою історії. Все зроблене в інтересах забудовника.

Мені прикро, що ні влада, ні забудовники не хочуть працювати по-іншому. Об’єкти, які будуються в Старому місці, повинні зводитися з розумінням того, що тут було.

- А що думаєте про луцьку тюрму? Хіба хостелу там місце?

- Це доволі болюче питання. По-перше, це історичний об’єкт, пам’ятка національного значення – монастир бригідок, який зберігся з часів пізнього Середньовіччя.

По-друге, на території тюрми відбувалися жахливі речі – розстріл, вбивства тисяч українських патріотів, представників інших національностей під час окупаційних режимів (нацистського та совєтського).

Знаю з історії, що українських в’язнів просто закидували гранатами, це місце – просякнуте кров’ю!

Зрозуміло, що цю будівлю треба привести до ладу, провести реставраційні роботи… Все приміщення було передане єпархії УПЦ КП головою Волинської ОДА Володимиром Гунчиком. Там зараз монастир, але монахів небагато.

Не маючи усього пакета документів, вони почали робити там хостел. Це не вкладається в голову! Хостел має бути в передній частині, де колись знаходилися камери, де вбивали людей… Знаю з історії, що українських в’язнів просто закидували гранатами, це місце – просякнуте кров’ю!

Ініціатори ще так написали, що обіграють варіант з Алькатрасом. Але не треба забувати, що Алькатрас – це в’язниця для зеків, а тут тримали політв’язнів, українських патріотів, яких знищували. Це священне місце для лучан, волинян, українців.

На сьогодні роботи вже частково проведені, єпархія не відмовляється від свого задуму, хоча ми вже проводили «круглі» столи, намагалися донести їй позицію, що не варто робити хостел.

Я маю намір надалі апелювати до єпархії, міністерства культури, інших структур…

Луцьк потребує музею, подібного як у Львові – тюрма на Лонцького. 

      

- Старий ринок, який розташований у старій частині міста, безліч разів намагалися перенести, але усі спроби були марними через супротив облспоживспілки та й самих підприємців. Яка Ваша думка з цього приводу?

- Проблему перенесення Старого ринку можна було вирішити вже давно, але жодна влада не хотіла за це братися. Богдан Шиба брався за цю тему, але у нього не було підтримки, за що він поплатився кріслом мера. Сьогодні теж питання піднято не правильно. Людей знову збентежили, нічого натомість не запропонувавши.

Міська рада створила комунальне підприємство «Луцькі ринки», але невідомо, чи воно вирішить проблему Старого ринку. Хоча я особисто не був проти його створення.

Моя думка – щоб вирішити проблему Старого ринку, потрібно підходити до цього комплексно. Підприємцям потрібно запропонувати кілька альтернативних варіантів, форму співпраці, договори… Зараз нічого немає, лише розмови. На сесію питання винесли, людей збентежили, а облспоживспілка цим скористалася, бо вона має на них вплив.

Зрозуміло, що для облспоживспілки – це гарантія хоча б чогось, вона роками заробляє, доходи як офіційні, так неофіційні, - величезні.  Підприємці – налякані і переслідують лише один інтерес – залишитися на робочому місці. Треба пояснити людям, що це будуть за робочі місця, а коли це все буде зроблено, тоді можна і переселяти людей.

- Та чи усім вистачить місця?

- Вистачить, можна ж зробити кілька поверхів, щоб ринок був класним, сучасним. Мені подобається, як зараз виглядає частина Північного ринку, над дорогою… Головне, щоб люди отримали не менше, ніж вони мають зараз, а також довгострокову оренду, може навіть на початках зменшити орендну плату, щоб людей зацікавити. Часом треба чимось жертвувати.

Зараз важко сказати, як буде далі. Є більшість у міській раді, яка акумулює в собі цю пропозицію. Раніше, хоча б було якесь обговорення між депутатами, на разі триває жорстка конфронтація.

Згідно генерального плану, там, де ліва частина ринку, має бути дорога на об’їзну, на Рованці.

На жаль, рішення не приймаються в міській раді, вони приймаються в «Директорії» на Винниченка. Думаю, що якраз питання про Старий ринок теж вирішується там. А це величезний програш для міста та лучан, бо перенесення ринку – це питання обличчя міста, його стратегії розвитку.

Згідно генерального плану, там, де ліва частина ринку, має бути дорога на об’їзну, на Рованці. Так, це не сьогоднішній проект, але вона передбачена, щоб розвантажити центр міста, адже транспорт не їхатиме на Данила Галицького чи на Ковельську, а з Глушець виїжджатиме на Рованці. 

На жаль, поки це нікому не потрібно.

- Є побоювання серед підприємців, що КП «Луцькі ринки» створене для того, аби витіснити їх з місця, не надавши нічого взамін…

- Така загроза є, зважаючи, яка команда це робить і яку людину ведуть на посаду директора цього підприємства. Поки на конкурс йде лише одна їхня людина… Мені здається, що вони хочуть конкретно на цьому заробляти та примножувати свої статки. Принаймні я так це бачу. Час, звісно, покаже, але за благими намірами реконструкції та перенесенням ринку буде йти комерція окремо взятої політичної групи – УКРОПу.

Рік часу немає міського голови, команди, яка була б незалежна від фінансових вливань людей, які прагнуть втримати владу в області.

- Який же вихід Ви пропонуєте із політичної кризи в Луцьку?

- Тільки перевибори міського голови та депутатського корпусу. Бо усі ці розмови про саморозпуск – то пуста балаканина, бо немає такої процедури. Скласти депутатські мандати можливо за умови, що заяви напишуть одночасно усі депутати та всі, хто не пройшов по списках від політичних партій. Це нереально.

А тим часом в пошуках кав’ярні підходимо до так званої площі «Ринок» на вулиці Данила Галицького, де колись знаходилась стара автостанція, ратуша з підземеллям.

- Відновити ті підземелля, вхід зробити, розказати, що тут була ратуша і це одразу стане туристичним об’єктом. У цьому році мають бути закладені кошти на реконструкцію, головне – щоб її зробили адекватною… Зрештою цю площу  можна наповнити життям – зробити торгові місця для продажу сувенірів і щоб була не одна кав’ярня на все Старе місто, а декілька, з готельчиками, місцями, цікавими для туристів, - відходячи від політичної теми, розповідає Павло Данильчук…

- У 2015 році Ви балотувалися не лише у депутати Луцької міської ради, а й – на посаду міського голови. Якщо вибори оголосять найближчим часом Ви плануєте знову балотуватися? І якщо так, то куди?

- Мені важливе місто, і я розумію, що змінювати щось у ньому можливо, коли маєш більше повноважень.

Я йшов до міської ради не тому, що мені так захотілося. В перспективі цікаво було б мати можливість впливати на місцеву політику та розвиток Луцька.

Є реальність: проти «бабла», яким засіяне місто, не попреш.

З 2012 року значна частина Луцька куплена однією «зеленою» політичною силою, а тягатися з грошовими мішками мені важко… Усі мої передвиборчі кампанії були достатньо скромними.

- Політична партія «Громадський рух «Народний контроль» вже визначилася з кандидатом на міського голову?

- Поки ні, бо це рішення прийматиме міська конференція політичної партії, а не в Києві. Ми демократична партія. Саме тому я вступив до неї. «Народний контроль» створений після Майдану, це партія однодумців, майданівців, волонтерів, активістів, учасників бойових дій…

З Ігорем Гузьом ми не спілкуємося і не підтримуємо жодних контактів

- Ви родом з Рівненщини. Як склалося так, що Ви з’явилися в політичному житті Луцька?

- З першого курсу навчання в університеті. Я цілеспрямовано йшов на історичний факультет, а коли побачив, що там є спеціальність «Політологія», то обрав її. І вже на першому курсі я розумів, що хочу долучитися до якоїсь громадсько-полічтиної організації. Нею став Молодіжний націоналістичний конгрес. Потім почалась Помаранчева революція і все так закрутилося… Перші вибори у 2006 році, які я програв, а у 2010 році – успішно виграв. Тому виходить, що усе моє свідоме життя пов’язане з політикою.

- Певний час Ви були в одній команді з нинішнім народним депутатом Ігорем Гузьом. Чому Ваші шляхи розійшлися?

- Так склалося після певних подій під час Революції Гідності. У нього – свій шлях, у мене – свій.

- А дружній відносини підтримуєте зараз?

- Ні. Ми не спілкуємося і не підтримуємо жодних контактів.

- Ви є безробітним?

- Ні. Я офіційно працевлаштований у громадському русі «Народний контроль» і не шукаю собі іншого місця роботи. Я займався розбудовою «Народного контролю» і ми вирішили, чому мені шукати іншу роботу, якщо я корисний тут.

Працевлаштований в громадській організації як керівник підрозділу, бо окрім партії «Народний контроль», є ще громадська організація та медійний проект.

- У міській ради Ви працюєте в опозиції до укропівської більшості. Передостання сесія була «гарячою» та скандальною – 2 гектара луцької землі таки зуміли віддати в оренду Вашим колегам по депутатському корпусу Сергію Булі та Костянтину Петрочуку. Ви активно перешкоджали роботі сесії, зокрема, вмикали гучно музику. Що думаєте про події того дня?

- Мої дії були спонтанними і зовсім не запланованими, але я знав, що на сесію виносять це питання.

У нас з УКРОПом були нормальні стосунки. Вони підтримували багато наших проектів, зокрема, створення Центру національно-патріотичного виховання, ми – їхні. Усе було ситуативно, бо ми часом критикували команду Миколи Романюка, тут УКРОП нас підтримував. Я спілкувався з укропівцями, бачив, що у них нормальні підходи у роботі…

Але коли були перемовини про секретаря міської ради, відбулася зміна влади, стало зрозуміло: щось робиться не так. Можна назвати це поспіхом з-під палиці, хтось когось підганяв...  

Ми зайняли нейтральну позицію. Хочете зняти тодішнього секретаря Юлію Вусенко – нема питань, але це має відбутися в законний спосіб. Відповідно те, що її зняли незаконно, призвело до тієї політичної кризи, яка триває досі.

А розуміючи, що перевибори будуть невідомо коли, плюс ситуація із відкликанням кількох депутатів призвели до того, що на кожну сесію почали виносити скандальні земельні питання. Обґрунтування – мовляв, це потрібно місту, його треба забудовувати… Лобізм чистої води.

Якщо УКРОП втратить Петрочука чи Булу, то не матиме більшості голосів.

А на тій сесії мої емоції взяли верх, я втомився бути звичайним статистом, поки йде «дерибан», тому ми почали протестувати, намагалися заблокувати трибуну.

За головування Романюка, хоча я не виправдовую його в багатьох моментах, якщо були такі скандальні питання, то їх одразу знімали з розгляду. Це все справа головуючого.

Григорій Пустовіт – наче непогана людина, але він настільки злився з УКРОПом…

Одним словом, я зрозумів, що треба було ту сесію зривати. З’явилась ідея принести колонку з автомобіля одного з наших активістів. Ми хотіли привернути увагу громадськості до «дерибану» землі та до прийняття рішень в незаконний спосіб. Я вважаю, що нам це вдалося, хоча рішення про 2 гектара все одно було прийняте з штовханиною, тітушками,  муніципалами…

Питання по цій землі не закрите – ще ж буде зміна цільового призначення…

- Окрім менш видимої для лучан проблеми «дерибану» міської землі, є більш болючі, наприклад, зрив опалювального сезону. Цієї зими мешканців Луцька кілка разів лякали, що їхні домівки залишаться без опалення. Що з підприємством «Луцьктепло» не так?

- Проблема з «Луцьктеплом» виникла не рік і не два тому. Почалося все з того, що за часів Кривицького найбільшу котельню Луцька – на Карбишева, віддали в приватні руки, пану Кропиві. Це взагалі нонсенс. Нормальну котельню з працівниками, яка забезпечує теплом та гарячою водою два найбільші мікрорайони міста – 33-ий та 40-ий, віддали. Шиба хотів її повернути, суди програв, на жаль. За Романюка це питання теж не вирішувалось.

Міська рада сплачувала величезні кошти за постачання тепла до квартир лучан. Назбиралися борги, які почали викуповувати інші компанії і на цьому заробляти.

Вже рік, як та котельня на Карбишева, знаходиться в оренді міської ради. Для чого тоді питається було її продавати, якщо все одно зараз міська рада платить працівникам зарплату. Ми – заручники ситуації і змушені утримувати котельню, поки немає інших альтернатив забезпечувати місто теплом, змушені повертати борги…

Ми маємо погоджений кредит Європейського банку реконструкції та розвитку для встановлення 200 індивідуальних теплових пунктів. Однак, рік часу нічого не робиться в цьому напрямку, хоча вже чітко визначено, де саме вони будуть встановлені. Навіть люди перепитують, коли вже їх встановлять, бо розуміють, що платитимуть менше.

Я маю надію на кредит від ЄБРР: або ми його втратимо і це буде скандал та ганьба для Луцька, або все ж почнемо робити. Але, чесно, з цією владою я в це не вірю.

Зараз рахунки «Луцьктепла» розблоковані, робота йде, директор, пані Малютіна, на своєму місці.

- Ще одним підприємством, яке «важко нести, страшно кинути» є луцьке депо. Яка ситуація зараз на ньому?

- Міська рада теж його дотує, ми мусимо це підприємство підтримувати. Звичайно, окупним воно не буде, бо мова йде про громадський транспорт.

Але багато помилок вже було зроблено. По-перше, ми величезні кошти сплачуємо як відшкодування за перевезення пільгових категорій. У сусідніх містах коефіцієнт перевезення пільговиків набагато нижчий, а саме від нього залежить, скільки міська влада перераховує коштів.

Депо на місяць заробляє близько двох мільйонів гривень, а ще три мільйони ми їм даємо, щоб вони виживали.

Ще одне. Електронний квиток. Вся Європа ними користується і це не валідатори, як нам пропонують, а термінали.

Автоматизована система оплати транспорту (АСОП ), придбана для Луцька в Тернополі, не є ефективною. Але міська влада заплатила в минулому році мільйон гривень за неї, ще боргує два мільйони, через це вже йдуть суди між фірмою розробником та луцьким депо… Валідатори лежать на складі.

Я вважаю, що ця тернопільська система нам не підходить. Бо потрібна комплексна система для усього транспорту – не лише для тролейбусів, а й маршруток.

У Польщі, наприклад, існує сім градацій квитків і автоматична система оплати пристосована до усіх, тобто можна розрахуватися не лише карткою, а й електронним квитком, скористатися пільговим проїздом тощо. Немає ніяких кондукторів, є системи контролю. Польща пройшла через це все. Влада вирішила так, переконавши перевізників.

- Як Ви ставитесь до пропозиції підняти вартість проїзду в луцьких маршрутках до 5 гривень?

- Негативно. Коли до чотирьох гривень піднімали, я теж був проти. Не знаю, навіщо виконком прийняв таке рішення. Хоча той склад виконкому наступного дня звільнився, тому зрозуміло, як вони це рішення прийняли. Тариф вже минулого разу був надуманий.

Зрозуміло, що маршрутки, які їздять Луцьком, є старими, ремонт затратним. Ми почали аналізувати складові тарифу і скажу, що аргументація перевізників навіть рік тому була непереконливою. По деяких маршрутах тариф взагалі мав бути 2 гривні 20 копійок, зважаючи на протяжність, періодичність. Крім того, не було проведено детального аналізу пасажиропотоку, лише кілька маршрутів. Але все ж плату за проїзд підняли до 4 гривень.

Тариф на проїзд вже минулого разу був надуманий

Минув рік і це питання піднімається знову. Вважаю, що в жодному разі не можна йти на нинішні вимоги, але, думаю, після Великодня, ми знову почуємо про це. Важливо, щоб лучани не ігнорували і прийшли на громадські слухання, бо у минулому році мешканців міста було мало, більшість – водії, перевізники, які зацікавлені в піднятті ціни.

Вихід є. Збільшити та оновити тролейбусну базу луцького депо. Взагалі вважаю, що в місті треба провести невеличку транспортну реформу, - щоб в центральній частині міста їздили лише тролейбуси. Маршрутки повинні їздити там, звідки не можна дістатися тролейбусом, де не прокладена тролейбусна лінія, наприклад, з Вересневого, Вишкова. Крім того, маршрутки варто замінити на великогабаритні автобуси, як це вже зробив Львів.

Щоб це все вирішити, потрібна політична воля.

- Окрім міської ради, фігурантами нещодавнього скандалу став і виконавчий комітет, який підняв тарифи на розміщення зовнішньої реклами на 260%. Оператори зовнішньої реклами кажуть, що це цілеспрямоване знищення їхнього  бізнесу. Що думаєте про це?

- Вважаю, що підняття тарифів треба було робити поступово, а не ривком. Чи виграє від цього місто? Не думаю, що місто отримувало від оренди такі вже й великі кошти. Я б назвав це більше зачищенням ринку під своїх. На часі – вибори, а хто володіє рекламою, інформацією, той володіє світом.

Серйозніші гравці рекламного бізнесу втримаються, може сподіваються перечекати цю владу, дрібніші здадуться.

- Чому, на Вашу думку, жодна прилегла до Луцька сільська рада не поспішає об’єднуватися з обласним центром?

- Чим більше дерибанських рішень прийматиме міська рада, тим більший спротив чинитимуть прилеглі сільські ради…

В рамках адміністративної реформи для Луцька об’єднання є стратегічної ціллю. Потрібно, що голова ОДА з міським головою провів ряд зустрічей та консультацій з сільськими головами, пояснивши, що об’єднання - в інтересах кожної зі сторін. Невже земля в прилеглих селах коштувала б так дорого, якби вони не були під обласним центром?! Треба думати про майбутнє. Розумію, що кожен – господар на своїй землі, є поняття містечкового патріотизму, ніхто не хоче втрачати повноваження, але...

У Вінниці та Рівному не створено ще жодної ОТГ навколо цих міст і міські ради активно працюють над цим.

Можна ж було і Луцьку підписати меморандум про те, що ніякі ОТГ не створяться до наступних виборів, за рік до виборів почати напрацьовувати проекти в рамках об’єднання з Луцьком. В такому разі всі обрані сільські голови і депутати «досидять» свої каденції… Тут провина не лише міста, а й області. Плюс втрутилась політика.

Ми вже втратили Княгининок, Боратин, Забороль – найбагатші сільські ради. На черзі Підгайці. Найбідніша сільська рада – Прилуцька, але й там політика грає…

- З призначенням нового голови ОДА Олександра Савченка почали ходити чутки, що він вплине на політичну ситуацію в Луцьку і вибори міського голови будуть призначені найближчим часом. Що думаєте про це?

- Думаю, що абсолютно не від Савченка залежить призначення виборів міського голови. Усі чекають «добра» Адміністрації Президента. Але насправді винні усі сторони. Спочатку УКРОП «намутив» зі зміною Вусенко, потім команда Президента почала блокувати цей процес на рівні Верховної Ради… Ситуація може змінитися у цьому році, бо йде президентська передвиборча кампанія.

Текст: Ірина КОСТЮК (Перший)

Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ (Перший)

ПЕРЕДРУК ЗАБОРОНЕНИЙ


Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.

Залишити коментар
#БудьПершим — підписуйся на нас у соцмережах:
Попередня новина Знайдена в Волиньраді «прослушка» виявилася ретранслятором
Наступна новина Рада закликала Європу відмовитися від будівництва «Північного потоку - 2»


Останні новини
Схожі новини