Прямий ефір «Луцького радіо»

«Перші чашки робила на крузі з пральної машини», - авторка ексклюзивного посуду з Луцька

«Перші чашки робила на крузі з пральної машини», - авторка ексклюзивного посуду з Луцька
Джерело фото: Волинь Post

Посуд від лучанки Ольги Хасаншін-Самолюк, знаний під брендом «Яглина», є в десятках знаних закладів в усіх куточках України.

У Луцьку – це «Bar11», «Pur Pur», ресторан «Сулі Гулі», «Курінь», «Арт кафе», «Happy bakery», «Café de Vinо», пише ВолиньPost. Нещодавно Ольга виготовляла особливий посуд для будівельної компанії «Інвестор».

 *  *  *

«Якось у центр, де я працювала, на лікування свого сина привів художник. Так вийшло, що він взяв мене на навчання на 2 роки. Тобто я працювала щодня до 18:00 медсестрою, з 19:00 до 22:00 я робила у нього мозаїку і вітражі, а в суботу та неділю я по 8 годин займалася рисунком, живописом і скульптурою. Під час навчання у Косові, коли треба було визначитися з профілем, я інтуїтивно обрала кераміку».

 

 *  *  *
«Коли вперше Сашко (чоловік Ольги, – ред.) повіз мене в Луцьк (тоді ще був обшарпаний вокзал, вулиці без асфальту), я подумала: «О, ні, Львів на Луцьк я не проміняю. ...Але тепер я дуже тішуся, що живу в Луцьку, а не у Львові. У мене тут багато хороших друзів та знайомих, атмосфера хороша, місто спокійне».

 *  *  *

«Коли я почала щось робити, коли у мене з’явилася піч і я ще не вміла гончарити, а ліпила щось вручну, я завела сторінку у Facebook та почала виставляти там свої роботи. Називалася сторінка «Khasanshin Ceramics». Люди почали замовляти і я зрозуміла, що моє прізвище важко й українською вимовляти, а латинськими літерами ще й не кожен прочитає. Стала думати над назвою, яка б мене найбільше характеризувала. «Яглина» – бо я і є глина, бо мене не було б без глини. Це частина мене. Я – глина».

 *  *  *

«Якось Сашко розібрав стару пральну машину, щоб викинути її, але побачив, що там є деталі з яких можна зробити гончарний круг. Лишалося лише приєднати мотор і вирізати наверх диск. Так і зробили».

 *  *  *
«Якщо весь день лише гончарити, то можу зробити 100 чашок, а раніше могла зліпити десь 6 за місяць. Потім виріб трошки підсихає і треба обточити дно. Раніше я цим займалася, а тепер чоловік допомагає. Якщо виготовляємо чашку, то треба приклеїти ще й вушко. Усі ці процеси займають приблизно 3 дні».

 *  *  *

«Одним із останніх замовлень були чашки для будівельної компанії «Інвестор». Такий досвід став для мене першим, бо раніше посуд замовляли кафе, ресторани чи для дому. Але це було дуже цікаве замовлення. Передусім тим, що директор будівельної компанії Андрій Разумовський подзвонив мені і замовив чашки з серії «Гарні», яка мені дуже подобається, тому й процес йшов легко, натхненно і творчо».

 *  *  *
«Я з великим задоволенням зробила горнятка з гранями у кольорах будівельної компанії – жовтому і чорному. А також блюдця до них. Загалом вийшло 24 чашки в трьох різних об’ємах. До речі, горнятки і блюдця можна комбінувати, виходить цікаве чорно-жовте поєднання. Також на горнятках є фірмове тиснення «Інвестор».  Тож тепер можна одним махом і квартиру купити, і у відділі продажу посмакувати чимось смачненьким у чашках від «Яглина».

 *  *  *
«Насправді закладів вже дуже багато, тому всі, напевно, й не пригадаю. У Луцьку мій посуд є в «Bar11», «Pur Pur», «Сулі Гулі», «Курінь», «Арт кафе», «Happy bakery», соусниці у «Café de Vinо», у Ковелі – в «М’ясо і фольклор», «Otto», у Чорноморську – в магазині-кондитерській «Fitpie», у Дніпрі – в «Рыночных отношениях», у Києві – у «100 років тому вперед». Було замовлення для особистого користування, яке полетіло в Америку. Узагалі мрію про те, щоби мій посуд був на різних материках».

 *  *  *
«Я завжди любила мінімалізм, білий, сірий та чорний кольори. Коли працювала в народної майстрині і розписувала гуцульську кераміку, де було багато орнаментів та сюжетних фігур, зрозуміла, що то не зовсім моє. Вважаю, що на тарілці важливіша їжа, тарілка має бути лише фоном. Якщо вона орнаментована, яскравого кольору, то не буде видно мистецтва шеф-кухаря». 

 *  *  *
«У той день я вийшла з англійської. Бачу, що дзвонить якийсь невідомий номер. Відповіла. Тут чую: «Добрий день! Це Євген Клопотенко. Мене цікавить ваш посуд. Здивувало, але й зацікавило те, що Євген Клопотенко замовив для свого закладу в Києві «100 років тому вперед» зовсім різні тарілки з різних серій, вподобав мої ідеї. Це замовлення пішло гарно і легко». 

 *  *  *

«Люди, дивлячись на мою сторінку в Instagram, думають, що у мене суперкрута студія. Але я працюю, можна сказати, в комірчині. Надіюсь, що згодом це зміниться і моя студія буде просторою та світлою».

 

 *  *  *

«Мрію відкрити шоурум, де був би мій посуд і смачна кава. А ще, щоб там можна було замовити напій у тому горнятку, яке тобі найбільше сподобалося».

 *  *  *
«Тарілка – це полотно для страв».

 *  *  *
«Зараз якраз модна простота форм, мінімалізм під час глазурування. Торік модним був посуд з позолотою, але він вже давно не в тренді, хоча люди продовжують замовляти». 


Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.

Залишити коментар
#БудьПершим — підписуйся на нас у соцмережах:
Попередня новина Еко-парковка і лавки-зигзаги: яким буде сквер у центрі Луцька
Наступна новина У сервісному центрі Луцькводоканалу можна платити за воду через термінал ПриватБанку
Останні новини
Схожі новини