Дві доби в дорозі через всю Україну, тікаючи від вибухів. Туди, де буде можливість не лише спокійно поспати, а й отримати життєво необхідну хіміотерапію або ж обстежитись, щоб розуміти, як просувається боротьба ще й на цьому фронті.
В онкохворих українців зараз дві війни. З Росією, яка знищує українські міста і села, та з раком, який знищує тіла. Неможливість отримати лікування лякає їх не менше, ніж обстріли.
Страх паралізує не лише через вибухи
«В мене аж панічні атаки почалися. Я втратила 6 кілограмів за ті дні, поки боялась, що не зможу продовжити лікування, – розповідає киянка Лариса. – Ще й з собою не було жодних документів, окрім як виписки після операції. Боялась, що не приймуть ніде. Але, на щастя, взяли і відразу хімію почали».
Останній зимовий місяць у жінки видався дуже непростим. 8 лютого їй зробили операцію через рак молочної залози, а за день після виписки вона захворіла на ковід. Хвороба минала тяжко – висока температура нічим не збивалась. Було страшно, бо онкохворі особливо вразливі до коронавірусу. Однак, 22 лютого Лариса врешті одужала. 24-го почалась війна…
«Ми не думали, куди саме їхати. Просто сіли в машину і рушили в західному напрямку. Брат дзвонив по всіх знайомих, однокласниках. Врешті через треті руки знайшли житло під Луцьком», - каже жінка.
«Там у мене лишилась мама. Зв’язку немає вже 4 дні…»
Віра разом з чоловіком виїхала з рідного Старобільська Луганської області, коли під містом вже були російські танки. Дорога зі сходу на захід, де прихистили родичі, тривала дві доби.
До війни жінка встигла зробити операцію і пройти променеву терапію. Тепер потрібен плановий огляд, аби розуміти, на якому етапі хвороба та яке лікування варто пройти. До Волинського онкоцентру Віру скерували на гарячій лінії МОЗ.
«Одна справа – просто їхати до родичів в гості, зовсім інша – залишати свій дім, хоча тут дуже доброзичливі люди, які тепло нас прийняли.
Україна і українці не хотіли цього. Там у мене мама лишилась. Зв’язку з нею немає вже чотири дні…» - розповідає жінка.
І Віра, і Лариса дякують лікарям за допомогу, хоча й бояться – ліки можуть закінчитись.
Чи вистачить препаратів і місця всім
Директор Волинського обласного медичного центру онкології Юрій Малімон підтвердив, що пацієнти вже прибувають з Чернігівської, Київської, Вінницької та інших областей. Лише за один день прийшло вісім людей-переселенців.
«Ми нікому не відмовляємо. Приймаємо всіх», - каже він.
Тут стараються довго не тримати пацієнтів, які проходять хіміотерапію. Один «відкапався» і на його місце прийшов наступний. Так, у відділенні на 35 ліжок за день було понад 60 пацієнтів. Ще 10 додаткових ліжок для «хімії» виділили в гінекологічному відділенні. Променева терапія теж працює з перевантаженням.
«У нас є ще один корпус, який планували запускати в березні. Там має бути сучасне відділення хіміотерапії на 50-60 людей. Ремонтні роботи на 99% закінчені. Але не встигли обладнати маніпуляційні. Тендери проведені, а обладнання не можуть привезти.
Проте, якщо хворих більшатиме, ми, звісно, будемо використовувати цей корпус. Зробимо пансіонат для пацієнтів. Там вже стоїть 38 ліжок, є душові, туалети. Все працює. Єдине що – немає столиків, постільної білизни. Шукаємо зараз.
Пацієнти будуть отримувати хіміо- та променеву терапію в старих корпусах, а ночуватимуть у пансіонаті. Це як варіант», - каже Юрій Малімон.
Медикаментами заклад поки забезпечений, - розповідає директор. Запасів деяких препаратів вистачить на місяць-два, проте інші вже закінчились.
Наприклад, немає карбоплатину:
«Це державні закупівлі – в аптеках такого не купиш. Тому виходимо якось з ситуації. Наприклад, сьогодні знайшли у Львові залишки і передали сюди. Немає зовсім герцептину, який дуже затребуваний при онкології молочної залози. Його не встигли закупити за кордоном, а відтак препарату взагалі немає в онкоцентрах.
Ми написали в Національний інститут раку і Київський міський онкоцентр, які зараз не працюють, щоб передали нам частину ліків, оскільки в нас їхні пацієнти. Побачимо, як далі буде».
Читати також: Ситуація з ліками на Волині. Чому людям НЕ потрібно змітати запаси з аптек
Щодо операцій, то їх онкоцентр проводить, незважаючи на обмеження планових процедур.
«Люди з діагнозом рак не можуть чекати, поки війна закінчиться. Якщо вчасно не надати допомогу, людина може померти», - пояснює Юрій Малімон.
Координатор медичного напрямку при Волинській обласній військовій адміністрації Ігор Гнетньов також підтверджує, що заборона на планові процедури не стосується онкології:
«Ми розуміємо, що онкологічні хворі мають план лікування, що включає хіміотерапію, променеву терапію, оперативне втручання. Зупиняти їх ми не можемо, бо від цього залежать життя і здоров’я кожної людини. Гемодіаліз також проводиться. В тому числі на півночі області, де ризик бойових дій найвищий».
Реанімація у підвалі
Підвал онкоцентру, де раніше займалися реабілітацією пацієнтів, тепер переобладнали на додаткову реанімацію. Поставили п’ять ліжок та кушетку, додатковий генератор, апарати ШВЛ, кисневі концентратори. Є душові й туалети.
«Донедавна тут були пацієнти у важкому стані, яких не можна носити сходами туди-сюди, коли спрацьовує повітряна тривога. На щастя, всім вже краще і їх перевели в звичайні відділення», - каже Юрій Малімон.
Для тих пацієнтів, що можуть ходити, в підвалі поставили крісла. Вдень, коли працює поліклініка, а не лише стаціонар, під час повітряної тривоги тут потрібно розмістити до 350 людей.
«На щастя, сьогодні лише двічі вмикали сирени, а в минулу неділю, коли я чергував, то разів десять. Хоча є люди, які категорично проти спускатися в підвал. Силою ж їх не приведеш», - зазначає керівник медзакладу.
З початку війни в онкоцентрі організували додаткових чергових лікарів та медсестер. Також посилили охорону.
Текст: Віта Сахнік
Фото: Людмила Герасимюк
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
