Якщо говорити про волинську гінекологію, то у багатьох вона асоціюється з ім’ям Валентина Петровського. Саме його називають лікарем, який заснував школу гінекологічної хірургії екстра класу та «поставив на ноги» репродуктивну медицину в області.
40 років роботи, десятки тисяч операцій, нові методики та тисячі немовлят, народжених сім’ями, які роками безуспішно лікувались від безпліддя. Усе це – результат роботи Заслуженого лікаря України Валентина Петровського.
Перший не міг упустити нагоди і поспілкувався з видатним гінекологом-репродуктологом про найбільш актуальні питання. Отож, Валентин Петровський – Людина Часу, лікар, який привіз на Волинь технологію штучного запліднення, гінеколог, завдяки якому тисячі жінок відчули щастя материнства.
– Чому обрали гінекологію?
– Я закінчував інститут після армії, коли мені вже було 28 років. Вважав, що вибираючи якусь загальну терапію, я не стану хірургом. Тому мені довелося обрати вужчу специфіку для того, щоб мати чисто хірургічну спеціальність. Також зіграло роль те, що один з моїх вчителів на уроці акушерства просто дав мені в руки щось зашити. Я вже вмів це робити, бо ми оперували тварин. У мене добре вийшло і це відзначив мій вчитель. Не менш важливий і престиж. У нас з 300 чоловік лише 9 чи 10 могли стати акушер-гінекологами.
– Розкажіть про свій досвід роботи.
– Я колись справно віддав 3,5 роки радянському флоту. А в медицині працюю вже 40 років.
– Яким на сьогодні є здоров'я українок?
– Жіноче здоров'я зазнало таких самих змін, як і всі у світі. Ми стали урбанізовані. Це значить менше рухаємось. Дехто має забагато того фітнесу на городі, на буряках, а дехто його зовсім не має. Покращилася ситуація з контрацепцією, адже її стало більше. Відповідно, зменшилася кількість абортів, які дуже шкодять жіночому здоров'ю. Інколи мають наслідки небажані та некваліфіковані втручання, які призводять до інших хвороб. Це коли лікарі на місцях роблять спроби зробити те, що робиться тільки в клініці.
На сьогодні зі 100 гінекологів – 99 займаються непліддям. Але лише невелика частина з них займаються непліддям предметно, організовано та планово.
Також стало більше безрозбірного статевого життя. Ще одна з причин – це надмірна вага. Також на сьогодні з’явилося багато хвороб часу, наприклад, ендометріоз, ріст пухлин, висока поява доброякісних пухлин та наслідки невдалих оперативних спроб. Був колись закон, що у дитячій лікарні при якихось операціях у пацієнтів до 18 років – завжди стояв гінеколог. Я думаю, що біля жінок-пацієнток, які не народжували, при черевній операції чи лапароскопії має бути присутнім гінеколог, щоб слідкувати за тим, аби не зачепили і не нашкодили внутрішнім геніталіям та дітородним органам жінки.
– Одна з найбільших проблем сьогодення, це – безпліддя. Чому воно настає і які основні причини?
– Я скажу, що на сьогодні зі 100 гінекологів – 99 займаються непліддям. Але лише невелика частина з них займаються непліддям предметно, організовано та планово. У медиків є такий закон про те, що неплідні шлюби, це ті шлюби, у яких пара разом проживає 2 роки і не вагітніє. Ну це якщо вони не були в якихось командировках.
Ми на сьогодні маємо 48-50% чоловічого непліддя.
Та на сьогодні ми вже швидше говоримо навіть про річний термін. Тому, як правило у таких випадках повинна бути обстежена ціла сім'я – чоловік і дружина, адже ми на сьогодні маємо 48-50% чоловічого непліддя.
– З чим це пов’язано?
– Чоловіче непліддя це простатит, різні інфекції, безпорядні статеві зв'язки і так далі. Це коли сьогодні спить з Машею, завтра – з Наташею, а післязавтра - з Іванкою. Це шкодить, як одним, так і іншим.
– А з чим непліддя пов’язано у жінок?
– Особливо шкодить рано розпочате статеве життя. Я завжди казав мамам: «Ви повинні пояснювати вашим донькам про те, що статеве життя приносить три речі: задоволення, хвороби і вагітність». Вони повинні пояснити доньці те, що не потрібно у ранньому віці жити статевим життям. Але окремо треба пояснювати й те, як уберегтися від того, щоб не захворіти і не завагітніти. На сьогоднішній момент батьки не в стані проконтролювати, що роблять їхні діти в школі, починаючи з 10 класу.
Статеве життя приносить три речі: задоволення, хвороби і вагітність.
По-друге – це поява у світі нових штамів інфекцій та організмів, які погано піддаються лікуванню. Не менш важливо і вчасне розпізнавання неналежної функції яйників. Також я дуже проти гормонального лікування, яке призначають «в молоко», тобто у ранньому віці. Чомусь французькі жінки п'ють протизаплідні таблетки з 16 років і не повніють, а наші – як тільки починають вживати гормони, то власні яйники перестають працювати, з’являється ріст волосся по неправильному типу, відсутність, або нерегулярність менструацій. Саме це повинно бути приводом для звернення до лікаря. Але у нас досить часто звертаються з запізненням, від чого виникає непліддя.
– Яка ситуація з цим на Волині?
– Скажу, що за статистикою, на Волині кожна п'ята пара – неплідна. Зі своєї практики я б навіть сказав, що кожна четверта пара. Ще додав би, до основних причин непліддя у жінок – це вік. Вони спочатку хочуть здобути професію, потім стати твердо на ноги, мати власну квартиру, а вже потім – думати про дітей.
– Коли жінці варто задумуватись про народження дітей?
– Для кожного регіону є свій характерний репродуктивний вік жінки. Так, наприклад, узбечки чи таджички, як радянська влада це не витравлювала, але воно лишилось по сьогодні, починаючи з 14-15 років виходять заміж, народжують і т.д. А ми хочемо вийти заміж в 33, ще років 3-5 пожити для себе, а вже потім мати дітей. Але так не буває. Звісно, є вроджені аномалії, а ще був у нас випадок, коли жінка завагітніла у 60 років - зробили ЕКО.
– Наскільки мені відомо – ви першим привезли до Луцька технологію ЕКО. Що це таке?
– ЕКО – це російська абревіатура, яка перекладається, як «екстракорпоральное оплодотворение». Але цей переклад є неправильний – екстракорпоральне запліднення.
– Тим не менше, саме ваша клініка першою почала працювати над цим…
– Було таке завдання… Нехай земля буде пухом покійному Борису Петровичу (Клімчуку, екс-губернатору Волинської ОДА – прим.авт). У нього була така думка, що треба створити клініку, де був би замкнутий цикл лікування безпліддя. Замкнутий цикл, це – лікування, оперативне втручання, післяопераційне лікування і ведення початкової вагітності. Скажу – ми не думали, що актуальність буде така висока. Саме він колись поставив такі завдання перед лікарями для того, щоб жінки не їхали до Львова, до Києва, чи ще кудись. Тому ми і почали цю роботу.
На Волині кожна п'ята пара – неплідна. Зі своєї практики я б навіть сказав, що кожна четверта пара.
Первинну роль у цьому відіграло гінекологічне відділення обласної лікарні. Там, де я працюю понині. Тоді ми першими почали оперувати широко на яйниках і на трубах. Але на сьогоднішній час ці методи тут у нашій клініці набагато кращі і досконаліші. Ми можемо боротися з непліддям, але воно повинно бути вчасно виявлене. Тобто немає рік, немає два – до лікаря.
– Що робити у таких випадках?
– Треба пройти повну діагностику і бажано проконсультуватися не в одного лікаря. Скажу, що у нас на сьогодні є центрів і центриків – хоч греблю гати. Чомусь коли жінка купує платтячко – вона обійде 8 чи 10 магазинів, то що заважає проконсультуватися у кількох спеціалістів? Але багатьом часто не вистачає терпіння, бо лікування непліддя – це велика робота і велике терпіння.
– То все ж таки, як проводиться штучне запліднення?
– Є кілька речей які варто було б зауважити. Це коли робиться інсемінація чоловічою спермою, або спермою донора – це І етап. Є ІІ етап – коли ми регулюємо ріст яйцеклітини жінки і даємо спеціальні препарати. В чому дороговизна цього методу? Тому що ми беремо і відсмоктуємо яйцеклітину, коли вона готова, окремо беремо спермії і в кріолабораторії, відрізаючи хвостик, лаборант вводить спермії у саму яйцеклітину, запліднюючи її під мікроскопом.
Далі цю яйцеклітину ми кладемо в термостат або по-нашому – в «інкубатор» і починаємо вирощувати з заплідненої яйцеклітини – зиготу. Вирощуємо до того моменту, коли вона починає ділиться. Паралельно ми спостерігаємо, як росте внутрішня оболонка матки – ендометрій. Коли вона стає достатньої величини для того, щоб яйцеклітина втопилася і причепилася – ми підсаджуємо яйцеклітину в матку. Надалі ми даємо жінці спеціальні препарати, якими контролюємо, щоб вона залишилася в матці.
Це приблизна схема проведення штучного запліднення, адже кожен випадок – індивідуальний і причини непліддя – теж різні.
– Яким є результат від проведення такої процедури неплідним жінкам?
– Успіх від таких процедур у нас 42%. Це дуже високий показник. Скажімо мало яка клініка може похвалитися такими результатами, як ми. Клініка має право на існування коли вона має до 25% успішності. Ми маємо 42%. Але зауважу, що ми беремо дві-три яйцеклітини і можемо їх заморозити, або залишити їх на майбутнє. Може, і не варто говорити, але за бажанням людей – ми можемо взяти чужий ембріон.
– Це коли за медичними висновками подружжя не має змоги завагітніти самотужки?
– В принципі так. Ми можемо взяти й інші ембріони, але на сьогодні ми ще до цього не звикли і морально не готові, хоча у багатьох клініках це вже давно роблять.
– В подальшому ви теж спостерігаєте за вагітністю?
– Звичайно, бо жінка, яка вже завагітніла потребує спеціальної дози препарату. Це для того, аби вона виносила вагітність до 10-11 тижнів, коли виростає і формується плацента.
– Скільки коштує штучне запліднення у Луцьку?
– Я не знаю, клянусь Богом. (Як підказав син Валентина Петровського, Вадим, повний комплекс процедури штучного заплідненням з діагностикою та препаратами коштує 55 000 гривень, – авт.).
– Скільки Вам вдалося вже ощасливити пар?
– Чесно – теж не пам'ятаю. Ніколи не рахував і не знаю. Я думаю, що багато. Ми перші почали оперувати на яйниках. Ніхто до нас у колишньому відділенні обласної лікарні стільки не оперував і в нас були перші результати – довгоочікувані вагітності. У нас є стенд, де написано – «Наші діти». Там багато дітей, але це звісно ще не всі. Я не можу сказати точно, але думаю тисячі.
– На сьогодні вже є технології, які дозволяють змоделювати стать, колір очей і волосся майбутньої дитини за генотипом тата, чи мами. Чи працює ваша лабораторія над цим?
– Так, ми працюємо над цим і працюємо над іншими напрямками. Є багато різних випадків. Ми проводимо і по 2, і по 3 спроби ЕКО і для цього відбираємо кілька яйцеклітин. Проте трапляються невдачі, як я і казав – лише 42% є успішними. Тому ми фіксуємо та досліджуємо ці невдачі.
У нас на сьогодні є центрів і центриків – хоч греблю гати
Часто таке трапляється, тому що протоплазма яйцеклітини, в якій плаває ядро – неробоча. Але наразі науковці мають змогу відсмоктати цю протоплазму і ввести нову з іншої донорської клітини. Ну… церква поки що це забороняє, але дослідження тривають. Скоро це будуть робити, адже так само було з овечкою Доллі. Спочатку не можна було. Але якщо проблему ніяк не можна вирішити іншим чином, то наука рано, чи пізно, але знайде дієвий метод. Я скажу, що є вже діти, народжені так, і ми теж працюємо у цьому напрямку, адже стараємося бути в курсі.
– Яку головну пораду можете дати жінкам?
– Хотілося б, щоб жінка, яка живе статевим життям, хоча б раз у рік, а старші і два рази в рік, були на огляді в акушер-гінеколога. Бажано, щоб ця людина була кваліфікованою і мала такі самі пріоритети і такі самі «прибамбаси» як ми.
– Які «прибамбаси» ви маєте на увазі?
– У нас гарна апаратура – найсучасніша апаратура для лапароскопічної хірургії та діагностики непліддя. У нас дуже хороша лабораторія. Тому ми, як правило, просимо перездати аналізи. Не буду кривити душею, але своїй лабораторії ми довіряємо більше.
Лапароскопічна хірургія у нас італійська. Ми маємо кольпоскоп і сучасні крісла, нові апарати для УЗД… Завдяки цьому ми можемо провести поглиблений огляд.
– Розкажіть детальніше про розвиток вашого центру?
– Сьогодні ми йдемо далі, співпрацюємо з іншими медзакладами. Наші лікарі пройшли вишкіл в Одесі, де є дуже гарна професура під керівництвом академіка Запорожана. Тому операції у нас стали більш впевненими, чіткими. Скажу, що у нашій клініці людей приваблює і те, що вони платять гроші в касу на одному місці. Бо коли приходиш в лікарню і починаєш розносити гроші по різних кабінетах… це людей дратує. Я сподіваюсь, і там час прийде на це.
Не кожен той християнин, хто носить на шиї хрестик і не кожен той лікар, хто носить білий халат.
Ми на сьогодні в клініці маємо не лише хороших акушер-гінекологів, а й лікаря-ендокринолога. Взагалі, я скажу що усе залежить від професіоналізму, адже дуже важливо, щоб лікар був кваліфікованим.
– Якщо ми вже заговорили про кваліфікацію, то яким є зараз фаховий рівень лікарів?
– Я скажу фразу, яку повторюю всім – «Не кожен той християнин, хто носить на шиї хрестик і не кожен той лікар, хто носить білий халат».
Зараз дуже багато розвелося лікарів, бо в нас лише чотири обласних центри, які не мають медичного ВУЗу, а деякі міста мають по два – Донецьк, Київ, Харків. І я ще не рахую фармацевтичних ВУЗів. У нас перевиробництво з цим. При потребі 5400 лікарів – ми готуємо десь близько 16 чи 14 тисяч. Тому людина, яка приходить на нове місце, одразу старається десь прилаштуватися, шукає якісь хірургічні прецеденти і можливість заробити.
Я маю що їсти, бо я весь вік працюю. Я не бідна людина, але водночас – не заробив мільйонів.
Я не розумію, коли людину в лікарні розкручують на 5-7 тисяч грн. Так, на мою думку, лікарі повинні жити нормально і не ходити пішки… Я повинен мати на білу сорочку, щоб виглядати презентабельно перед людьми. Я пішки не ходжу, але і з козою не сплю. Я маю що їсти, бо я весь вік працюю. Я не бідна людина, але водночас – не заробив мільйонів.
Тому щодо кваліфікації та професіоналізму зауважу, що одного бажання та матеріального заохочення – замало. Не допомагає воно, коли людина не вкладає у свою роботу кусочок себе.
– Які у вас відносини з медиками в інших установах?
– Хотілося б, щоб вони не просто сиділи дупою в консультаціях, а не боялися підняти телефон і сказати: «От у мене є така штука… А що ти думаєш з того приводу? А як ти думаєш, як мені поступити – так, чи так». Але такого в нас нема. У нас вбили школу метрів. Як казала колись моя покійна вчителька «Ти його скільки не вчи, а він знає більше, ніж ти». От і у нас багато хто так високо думає про себе.
Відзначу, що медики сьогодні йдуть під аптечним диктатом. Бо приходить аптека до медика і каже: «От за цей флакон я вам дам пару гривень, якщо ви призначите це». Аби розпочати лікування антибіотиками, ми призначаємо від нижчого до вищого по своїй дії препарат. Але часто виходить, що призначають лікарі те, що пропонують аптеки. Я не кажу про себе особисто, а загалом.
– Які з найцікавіших випадків зі своєї практики ви могли б пригадати?
– Казусних випадків є дуже-дуже багато. Це, певно, колись треба буде сісти і написати книжку про це. Наприклад, останній випадок – прийшла до нас жінка 40 років з пухлиною, яка важила 6,5 кілограмів. Я пам'ятаю ще одну жінку з Ковеля. Коли ми її прооперували і зважили пухлину, вона виявилась вагою 11 кілограм! І ця жінка ще якось ходила, жила із чоловіком у таких умовах.
Ти його скільки не вчи, а він знає більше, ніж ти.
Звісно, всі випадки пригадати не можна, але була в мене одна пацієнтка – актриса, інакше не назву. Вона «предохранялась» таким чином: брала півметрову пелюшку, обливала її оцтовою есенцією і запихала в піхву. Ставила вентилятор і лише після цього лягала в ліжко. Смішно, але таке було…
– Що вас найбільше радує у роботі?
– Кошмарно радієш, коли думаєш, що це рак… а це не рак. Я завжди радий тому, коли розумієш, що був правий від початку і до кінця. Страшно тоді, коли щось сталось. Звісно, ні один лікар не хоче, щоб були якісь післяопераційні ускладнення. Але, на жаль, часто люди не мають грошей і приходять лише тоді, коли вже буває пізно.
– Що для вас є найважливішим в житті?
– Знання, досвід і вміння. Є три речі яким можна образити чоловіка: 1 – сказати, що він імпотент, 2 – сказати, що він непрофесіонал і 3 – що він непорядний в грошах. Це три речі. За таку образу треба бити в морду.
Текст: Еля КОРОТИНСЬКА (Перший)
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ (Перший)
Передрук заборонений.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
