8 березня у Луцьку відбувся Марш жінок проти насильства. Він пройшов від Луцького міськрайонного суду на вулиці Лесі Українки до слідчого ізолятора, що на вулиці Нестора Бурчака.
Учасники, серед яких були і жінки, і чоловіки, хотіли нагадати, що 8 березня – це не «свято краси і весни», а день, коли потрібно говорити про рівні права і боротьбу з насиллям.
Вони наголошували на необхідності створення притулку для жінок, які постраждали від насилля, а також справедливого покарання для кривдників.
Марш пройшов під гаслами: «Ми не проти квітів, ми за права жінок», «Б’є – значить сяде», Мені потрібна безпека, а не букет».
«Перший» побував на марші і розпитав його учасників, чому вони вийшли на акцію.
Богдана Стельмах, одна з організаторок маршу:
«В суспільстві ще є традиція вважати 8 березня днем весни і краси, але таким воно стало за радянських часів. Коли влада Радянського Союзу сказала, що всі питання жінок вирішені. Насправді, це не так. Жінки стикаються з дискримінацією в усіх сферах життя. Попри те, що Конституція гарантує нам рівні права і можливості. З початком пандемії і карантину жінки стикнулися ще з більшими викликами, бо почали більше часу проводити вдома, наодинці зі своїми кривдниками».
Наталія Рябушенко, учасниця маршу:
«Мені хотілося, щоб це було не свято краси, тюльпанів, весни, берегинь, а день, коли суспільство згадує, що в жінок все ще є багато проблем через стереотипи і ці проблеми слід вирішувати не лише жінкам. Щоб жінка, яка влаштовується на роботу, не чула питання про те, чи збирається вона заміж або в декрет. Щоб жінки не потрапляли в ситуації, коли до їхньої думки не прислухаються, мовляв підростеш – зрозумієш.
Ще одне шкідливе упередження, яке треба побороти, – наразі моя вікова категорія (а мені за 50) зовсім не цікавить роботодавців. На жаль, всі шукають значно молодших».
Віктор Алєксєєв, учасник маршу:
«Підтримую жінок в їхній боротьбі за свої права. 8 березня – це не свято весни і краси, а день боротьби за права жінок. І зі святом він в мене не асоціюється.
Важко погодитись з тим, що нерівність і обмеження прав жінок вже в минулому. На папері начебто є рівність, але на практиці ми дуже часто стикаємося з тим, що це не зовсім так. Зокрема, зарплата точно менша в жінок, на керівних посадах жінок точно менше, у Верховній Раді точно менше жінок, ніж чоловіків. Хоча за статистикою, в Україні жінок більше, ніж чоловіків».
Алла Доманська, учасниця маршу:
«Сьогодні я тут, тому що марш присвячений насиллю проти жінок. Це важлива тема. Я, як депутатка міської ради, долучилась до робочої групи, яка зараз розробляє програму протидії домашньому насиллю.
Права жінок важливі і їх потрібно відстоювати, незважаючи на те, що ми, здавалося б, живемо у дуже толерантному світі. Все ж багато стереотипів залишається. А вони шкодять не тільки жінкам, а й чоловікам.
Я себе вважаю щасливою, бо не відчула дуже гостро дискримінації за ознаками статі. Але були не дуже приємні ситуації, коли я приїжджала на автосервіс, а майстри жартували про дівчину за кермом».
Дарина Челяда, учасниця маршу:
«Я прийшла підтримати жінок, які борються за свої права. Мені не подобається, яке становище вони мають в умовах патріархату. Мені не подобається, коли чоловіки вважають себе сильнішими, бо ми рівні. Я стикалась з дискримінацією на роботі, коли чоловіки казали, що я не зможу щось зробити, бо я жінка, бо я молода і так далі.
Я не погоджуюсь, що 8 березня – це свято краси. Це день, коли захищають права жінок».
Сєржук Дубіна, учасник маршу:
«Я всього лиш на день приїхав до Луцька і не зміг пропустити такої нагоди. Прийшов сюди з тіткою, бо підтримую ідеї, які тут звучать. Маю багато подруг, які не приховують, що стикаються з сексизмом. Я солідарний з тим, що це неправильно.
Я часто чув про ці проблеми. Зокрема, про те, що ввечері жінки не почуваються в безпеці на вулиці. Мене це обурює.
Я з Мінська, але був вимушений переїхати в Україну через кримінальне переслідування».
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
