3-тє грудня 2019 року. У Луцьку представляють нового голову ОДА Юрія Погуляйка. Тодішній перший заступник керівника Офісу Президента Сергій Трофімов запитує у запрошених, які проблеми докучають їм. Аграрії, депутати майже одностайно скаржаться на геокадастр, який і «львівську групіровку» просуває, і не ухвалює рішень без кивка з Києва. Мовляв, земельники – одна з найбільших проблем області.
Відтоді Головне управління Держгеокадастру у Волинській області змінило не одного керівника. Це вже можна назвати традицією – за останні 5 років мало хто затримувався на цій посаді довше кількох місяців. Звинувачення у дерибані, протести, критика від депутатів і атовців – керівники земельної структури явно не залишалися без уваги.
15 грудня 2020 року цю посаду зайняв колишній перший заступник голови Луцької РДА Володимир Боярчук. У перший же робочий день він наштовхнувся на протест, а згодом прочитав про себе немало «хорошого» у ЗМІ.
Посадовець погодився розповісти «Першому» про найбільш скандальні питання, які закидають йому і попередникам, землю на Світязі та інформаційну війну.
«Не можна давати землю мешканцям Львівської, Київської областей, поки її не отримали волиняни»
– Розкажіть, як ви потрапили на цю посаду. Чия це була ініціатива?
– Мене призначили 15 грудня 2020 року на час карантину і реорганізації структури головного управління.
До війни, на яку пішов у 2014-ому за мобілізацією, я 12 років працював в структурі геокадастру. Більшість часу – в земельній інспекції. Маю 3 освіти: землевпорядну, юридичну та технічну. Тому ця сфера для мене точно не нова.
Після війни, коли я працював у Луцькій райдержадміністрації, часто зверталися атовці, які нарікали на проблеми в геокадастрі. Власне, Спілка воїнів АТО Волині наприкінці 2020 року і запропонувала мені подати свою кандидатуру на цю посаду. Подав документи, пройшов співбесіду, спецперевірку і 15 грудня 2020 року прийшов на роботу.
– Як вам мітинг у перший же день на посаді?
– Це була дивина. Приходжу в перший день після призначення на роботу, стоять атовці під управлінням. Питаю:
– Хлопці, чого стоїмо?
– Ждемо нового начальника геокадастру.
– Ну добре, я з вами.
Постояли 2 хвилини. Кажу:
– То я пішов на роботу.
– О, то ти начальник?
– А нащо ж ви прийшли?
– Ну… сказали в Фейсбуці, що треба прийти геокадастр трясти.
– Як ви ставитеся до того, що геокадастр називають однією з найбільших проблем в області?
– Направду, я шокований тим, наскільки ситуацію тут загнали в глухий кут за останні 4 роки. Я залишаюся прихильником того, що причина – недолуга кадрова політика.
Дуже великі були проблеми з отриманням земельних ділянок учасниками АТО та ООС. Я до всіх них ставлюся з повагою, але досить дивно, коли місцеві учасники АТО не можуть отримати земельну ділянку, а люди з Хмельницької, Львівської та інших областей отримують їх та ще й в першочерговому порядку.
Моя позиція – найперше землею треба забезпечити місцевих учасників війни на сході.
Досі приходять люди, які служили в 2014-2015 роках, але землі так і не отримали. Невже за стільки часу ні сільська рада, ні адміністрація, ні держкомзем не змогли знайти ділянку?
Так, завжди є залізна відмовка – нема землі. Ми це все проходили у Луцькому районі. Ходили до сільських голів, зачинялися разом з ними в кабінеті, щоб їм легше думалося. В результаті у Луцькому районі місцеві атовці перших хвиль забезпечені землею ще в 15-16 році.
Є багато кричущих питань, коли незрозуміло з якої причини, мешканці Львівської, Хмельницької та інших областей отримують землю на Волині, в тому числі на Світязі, а місцеві – люди, які там не просто прописані, а живуть, не отримують нічого.
За час свого поки недовгого перебування на посаді директора ГУ Держгеокадастру я ще жодної заяви про виділення землі немісцевому учаснику АТО та ООС не підписав. Є ще багато невирішених питань з волинянами – таких заяв підписую 5-6 на день. Я вчив історію і знаю, що земельними наділами учасників бойових дій забезпечували свого часу і Польща, і Австро-Угорщина. Думаю, це моральний обов’язок і нашої держави.
– Але хіба за законом, учасники війни на сході не можуть отримати землю в будь-якій області?
– Так, за законом атовці можуть звернутися в будь-яку область, але виникає питання: якщо земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства за 900 кілометрів від дому, як ти будеш її використовувати?
Закономірно постає думка, що ця ділянка береться одразу для продажу зацікавленій людині, часто – представникам аграрних компаній. І таких випадків немало. Аграрії ж знають, що за 2 роки буде ринок землі і гектар треба буде купувати за 10 тисяч доларів, то чому б не купити зараз в атовця за 2 тисячі?
Якщо надходить багато заяв в одному масиві, починаємо розбиратися, що це за атовці, звідки вони, чому всі заяви написані в один день і так далі.
Перед моїм приходом на посаду в селі Радомишль Луцького району 56 гектарів, нарізані по 2 гектари, пішли в приватні руки. Люди в селі не знають, кому і як давали землю. Цим будуть займатися правоохоронні органи.
Ще один кричущий факт – дослідне господарство «Перемога», село Баківці Луцького району. На мою думку, там спроба організованою групою осіб заволодіти 1,5 тисячі гектарів державної власності сільськогосподарського призначення. Більше 300 заяв, значна частина заявників – з хмельницькою, львівською пропискою. На щастя, Господарський суд ухвалив рішення про скасування усіх незаконно виданих документів по цій справі. Питання в апеляції, але на нашій стороні – прокуратура, правоохоронні органи. В мене є велика надія, що нам вдасться 1,5 тисячі гектарів повернути в державну власність.
«Проти мене ведеться інформаційна війна. Ніякі 167 ділянок в Горохівському районі я не передавав»
– 167 ділянок в колишньому Горохівському районі – та ж історія? Там землю по 2 гектари також передали мешканцям інших областей і в цьому звинувачують в тому числі вас, мовляв це трапилося вже за час вашої роботи.
– То писали, що я передав комусь 167 ділянок, то вже аж 400. Це повна нісенітниця. Багато хто знає мене і мої принципи. При цьому є свідома інформаційна кампанія, яка ведеться проти мене з першого дня. Вона жорстка і цілеспрямована.
Як було насправді. У Горохівському районі зафіксовано факт передачі невстановленими особами 206 земельних ділянок немісцевим жителям в приватну власність. Не знаю, для особистого використання чи для подальшої передачі третім особам. Коли я прийшов на посаду, цей процес був практично завершений. Мова йшла про останній наказ.
А от вже після мого призначення управління поставило процес на паузу і відмовило в передачі об’єктів в приватну власність. Всі земельні ділянки, якими намагалися заволодіти ці люди, ми передали в Берестечківську територіальну громаду. Далі громада вирішить, що робити з ними.
Крім того, ми повідомили поліцію та прокуратуру про можливе заволодіння 412 гектарами землі в інтересах третіх осіб на території колишнього Горохівського району.
Здається, серед 206 громадян-заявників мешканців Горохівського району немає. Можливо, кілька мають горохівську прописку, але точно не живуть там.
Через мої дії проти управління подано 206 позовів, начебто я незаконно передав ділянки в Берестечківську громаду. Люди постаралися: в них пішло на це десь два ящики паперу – на одному принтері все роздрукували. Будемо чекати рішення суду. На щастя, Берестечківська громада активно включилась і зареєструвала за собою право власності на ці ділянки.
Якщо залишуся працювати, думаю, ще буде дуже багато цікавих репортажів з Горохівського району. Там буде що показати і вам, і правоохоронцям. Є декілька справ, які з моральної точки зору я мушу довести до логічного завершення.
«На Світязі землю отримали всі, крім волинян»
– Ваших попередників часто критикують за роздачу землі на Світязі. Що там відбувалося в останні роки?
– Не хочу нікого звинувачувати, але дуже недолуга політика була щодо Світязя. Там отримали землю всі, окрім тих, хто мав би отримати. Було навіть таке, що не лише немісцеві, а й неучасники АТО. Подавали заяви начебто учасники, а за ніч ділянки оформлювалися на зовсім інших осіб з допомогою не дуже добросовісних нотаріусів. Попередники таке допускали. Яскравий приклад – виділення ділянки шириною всього 8 метрів в прибережній захисній смузі.
«Нам прийшла повістка до суду 5 лютого цього року. Пульмівська сільська рада позивається до Іващика Анатолія Степановича, Демчук Марії Михайлівни та Головного управління Держгеокадастру у Волинській області через те, що наказом від 24.09.2020 року було затверджено проєкт землеустрою ділянки площею 0,1375 гектара в прибережній захисній смузі озера Світязь. Як йдеться у позові, 24.09 проєкт землеустрою затвердили Іващику Анатолію Степановичу, а 09.10 цю земельну ділянку передали Марії Демчук. Вона проживає у місті Рава-Руська Львівської області. Сільська рада затребувала судову експертизу земельної ділянки і експерт встановив, що це майже 4 сотки водоохоронної зони.
Хоча, ще до вересня сільська рада кілька разів зверталася до геокадастру, повідомляла, що це прибережна захисна смуга і не потрібно там виділяти земельну ділянку. Але рішення геокадастром чомусь було прийнято. Тепер право власності може скасувати лише суд.
Що там можна зробити – загадка. Але місце привабливе».
– Чи залишилась ще вільна земля на Світязі?
– У Мельниках зарезервовано близько 20 ділянок для учасників АТО. Процес надання землі триває постійно.
Я вже надивився багато. Приходить учасник АТО, має вже кілька ділянок і там, і сям. Питаю, що він ще хоче. «Ну, я для кума ще». Питаю, чи кум учасник АТО. Відповідь – ні. Ну, так же не можна… Не треба зловживати своїми правами.
«Мої противники – не люди, а система»
– Часто чую про так звану «львівську мафію» на Волині. Про що йдеться?
– Дуже багато людей родом з Львівської області тримають позицію і в геокадастрі, і в обласній адміністрації. З того, що ми вже виявили, – на мешканців Львівської області виділили 2-3 тисячі гектарів. Деякі ділянки вже кілька разів змінювали власників і розплутати цей клубок не так просто.
Показова історія – зайняли людські городи з виїздом на трасу Луцьк-Львів. Нащо пані з Львівської області 2 гектари для особистого селянського господарства там? Очевидно, треба був виїзд на трасу і намалювали ділянку. А те, що там в людей 20 років городи, нікого не цікавить.
Я, до речі, це мало не підписав у перший день роботи. Якби люди не прийшли і не наробили крику, я б не знав про цю ситуацію.
Аналогічна ситуація біля Світязя. Пані з Львівської області зсунула ділянку на кадастровій карті і захопила в приватну власність. Колишні власники судяться, частина працівників геокадастру відсторонена і отримала догани. Частина звільнилась і перевелась в ОТГ. Наприклад, шацький районний начальник перевівся в Шацьку громаду і тепер дає поради, як працювати в тому ж напрямку.
Щодо горохівського начальника ведеться дисциплінарне провадження. Я розумію, що львів’яни – наші сусіди, але, яке вони мають відношення до Світязя?
Питання землі – дуже складне. Що б не робив, всім не догодиш, але є кричущі факти. Часто пишуть, що я щось неправильно зробив. Але забирати ділянки в таких випадках, розбиратись, як вони видавалися – правильно і з законної, і з моральної точок зору.
При призначенні київське керівництво навіть попередило про можливі провокації. Але не думаю, що мене таким сильно можна злякати – в мене і вік, і досвід вже. Хоча, може бути, що завгодно. Машину спалять, то спалять – вона вже старенька. На щастя, ніхто ще не погрожував, нічого не обіцяв і нічим не лякав.
– Хто ваші противники в цій ситуації?
– Це не люди. Це система. Я ж не можу її за 2 місяці зламати. Але поступово можна змінити на краще.
«Невдовзі скоротимо більше сотні працівників геокадастру»
– Передача земель сільськогосподарського призначення територіальним громадам як просувається?
– Ми інтенсивно над цим працюємо. Остання цифра, яка в мене була, – передали в громади вже 76 тисяч гектарів землі.
Скільки ще потрібно передати, я не готовий сказати, але думаю, найближчим часом передамо ще 10-12 тисяч гектарів.
Переконаний, тоді громади вже зможуть забезпечити своїх атовців земельними ділянками і без нас. Бо буває, приходить атовець і каже: «В сільській раді сказали, що землі немає». Перепитую, в якій сільській раді, а потім дивлюся, що ми їй передали 2,5 тисячі гектарів.
Але після нашої передачі громадам треба зареєструвати за собою право власності на землю. Є громади, яким я хочу подякувати за оперативну роботу – це Берестечківська громада, Городищенська, Прилісненська. Вони не стали чекати з моря погоди, а відразу зареєстрували право власності і тепер можуть розпоряджатися цими гектарами.
А є ті, в яких ще й кіт не валявся. Активісти приходять і пишуть звернення: «Дайте нам землі». Але зустрічне питання: що ви зробили з тою, що вам передали в грудні? Відповідь: «Нічого, просто дайте».
Я не знаю, чому громади тягнуть з оформленням. Земля – це їхній потенційний заробіток. Зі свого боку ми робимо все необхідне – щодня в середньому передаємо 200-250 гектарів. Після інвентаризації максимум протягом тижня готуються документи і вперед.
На початку березня вирішуватиметься питання про фінансування продовження інвентаризації земель сільгосппризначення. Роблять це підрядні організації на підставі торгів.
– Якою буде функція управління геокадастру, коли територіальним громадам передадуть усі можливі ділянки?
– Прийнята нова структура геокадастру. Однозначно залишиться функція державного контролю, проведення перевірок, боротьба зі сміттєзвалищами несанкціонованими, порушеннями родючих шарів ґрунту.
Залишиться надання витягів з кадастру, реєстрація земельних ділянок, виправлення помилок в реєстрах, загальні адміністративні послуги.
Обласного управління як юридичної особи вже не буде. Натомість буде структурний підрозділ Державної служби з геодезії, картографії та кадастру.
Відбудеться скорочення працівників обласного управління з 265 до 144. В основному буде скорочення адміністративного персоналу: бухгалтерії, кадрів, фінзабезпечення, керівництва. Думаю, в перших числах квітня зробимо.
У районах же не будемо скорочувати працівників. Намагатимемось максимально зберегти доступність послуг на місцях. Щоб люди зайвий раз не їхали ні до Луцька, ні навіть до нового районного центру. Я за те, щоб працівники геокадастру залишалися у місцевих ЦНАПах. Було б бажання в громад мати таких фахівців.
«Аграрії противляться запровадженню ринку, бо земля різко подорожчає»
– Деякі експерти вважають, що ринок землі не запрацює вчасно. Яка ваша думка?
– Моя думка – ринок однозначно треба запускати, але зробивши його прозорим. Повинне бути максимально просте, зрозуміле законодавство і максимально відкриті дані. Мені особисто можуть якісь норми не подобатися, але виконувати закони буду.
Із запровадженням ринку учасники війни на сході не віддаватимуть свої два гектари за 300 доларів, бо знатимуть – через два роки вони коштуватимуть 10 тисяч доларів. Через це в аграріїв великий спротив реформі і бажання усіма можливими шляхами заволодіти землями, поки не запрацював ринок.
Думаю, реально, щоб ринок запрацював з 1 липня. Але це не тільки від нас залежить. Потрібно ще два закони ухвалити – це вже питання до Верховної Ради.
– Як ви ставитеся до нарікань політиків «Іноземці розкуплять українську землю – українцям нічого не залишиться»?
– Не треба продавати, то й не розкуплять. Я розумію, що є різні ситуації. Можливо, комусь треба гроші на лікування. Тоді не треба всю землю продавати – можна частину. А як продавати, то не за безцінь.
«Від кабінету дуже негативні враження – він завеликий»
– До ваших попередників часто були претензії, що вони немісцеві, тому, мовляв, їм не болить волинська земля і вони її роздають направо і наліво. Ви місцевий. Це якось впливає на вашу роботу?
– Я місцевий і точно нікуди звідси не тікатиму – мені нема куди. Я кожну суботу приїжджаю додому, в село Радомишль, а в мене в дворі – купа людей, які хочуть щось розказати, пояснити.
Скажу чесно – не знаю, чи міг би поїхати в іншу область на заробітки. Не те, щоб я патріот великий, але, напевно, не зміг би.
– Яка доля ваших попередників?
– Частина знайшла прихисток в обласній державній адміністрації. В різних відділах: архітектурі, будівництві, дорожньому будівництві. Читаєте новини – бачите, що там з дорогами. Не люблю на когось наговорювати – я ж теж на цій посаді невічний, але, як є.
Нещодавно радника керівника цієї структури затримали на хабарі у 200 тисяч гривень.
– Ви рік були на війні і тепер часто працюєте з її учасниками, які звертаються за виділенням землі. Це якось впливає на вашу роботу?
– Скажу чесно, навіть, коли я вже повернувся з фронту і працював в Луцькій РДА, я все одно рік-півтора займався лише АТО. Тиждень-другий і веземо допомогу на схід. Останній раз допомогу відправляли 14-тій бригаді місяць тому. Слава Богу, вже нема проблеми з харчуванням, одягом бійців. В основному шукаємо і передаємо запчастини до техніки.
Але моя дружба з військовими не впливає на роботу в геокадастрі. З ким би я разом не служив, а його кумові землі на Світязі не дам. З місцевими атовцями я зустрічаюсь практично щодня, запитую, де і як вони живуть. Мені цікаво, як їхня доля складається після війни. Але нікому ніяких переваг не даю.
Дуже не люблю, коли приходять і кажуть: це я і мої 12 атовців, дайте землю. Ні, хай прийдуть і розкажуть, де служили, як живуть. Може, ти їх обдурив і за 300 доларів хочеш забрати ділянки.
– Кабінет уже обжили? Що в ньому від Володимира Боярчука?
– Тут з мого – тільки прапор на стіні, який колись зробив на замовлення. Переїхав зі мною з РДА.
Стіл має один недолік – він дуже широкий. Статусний – для начальника, але через це дуже незручний. Щоб підписати документи, які приносить секретар, не можу дотягнутися через нього. Колись хтось замовив собі, а толку з того нема. Я там рідко сиджу.
Сам же кабінет справив дуже неприємні враження. Він завеликий. Нащо мені стільки? Я б вмістився в половині його.
Єдине, що просив – диван якийсь поставити. Мені, як хапають приступи на зміну погоди, треба випити таблетки і 20 хвилин полежати – тоді сидіти важко. Я ж все-таки на війні був, а не на курорті.
Спілкувалась Віта Сахнік
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
