– Я в «Батьківщину» прийшов у найтяжчий її момент. Є в мене така історія: коли я чимось займаюся, хочу максимальний результат і горю цим. Є різні обставини, які можуть впливати на цей процес, але людей, які можуть справді рухати і заряджати, організовувати і віддаватися насправді, дуже мало. Їх або знищують, або вони не виживають, тому що часто не можуть поступитися своїми принципами, – так розповідає про своє депутатство та рішення залишатися у волинському політикумі лідер фракції «Батьківщина» у Волинській обласній раді Андрій Козюра.
У місцевій політиці (а отже, і в – глобальній) Андрій Козюра так давно, що точно знає всі її «прєлєсті» і чимало із них переніс на собі.
Він зайшов у політику ще у 2006-му, вже будучи луцьким адвокатом, який впевнено починає свою юридичну практику. Зайшов на хвилі Помаранчевої революції, яка провела у ради команду «ющенківців».
Після трьох каденцій у Луцькій міській раді спершу в «Нашій Україні», тоді в «Батьківщині» Козюра веде на вибори волинську «Батьківщину», перед ними ставши очільником обласного осередку цієї партії і виборчого штабу. У 2021-му він проводить у раду 9 обранців, а сам спокійно заходить у неї першим номером і очолює фракцію.
* * *
Нагадаю, на ту пору, до торішніх виборів, в обласній раді існувало фактично дві фракції «Батьківщини». Журналісти одну називали легітимною, іншу – нелегітимною, жартували над роздвоєнням, але розуміли його причини: частина депутатів примкнули до більшості і підтримали створення комунального підприємства «Волиньприродресурс», кілька обранців – ні. Лідером однієї фракції був Василь Столяр і формально її головою. В іншій лишилося троє: Сергій Слабенко, Людмила Кирда та Валентина Касарда. Виступаючи, вони називали себе членами «Батьківщини», але офіційно були поза фракційним об’єднанням. Команда на чолі зі Столярем гуртувалася з більшістю, основою якої тоді був «УКРОП». У Києві на ситуацію не реагували аж настільки, щоб це позначилося на розстановці сил у сесійній залі. Тому й здавалося, що «Батьківщина» має шанси мати останню каденцію в раді. Але у білосердешних напередодні виборів провели серйозну «перезагрузку».
У вересні 2020-го до керма облосередку став Козюра. Нині відверто каже, що привів 9 депутатів у раду тому, що «пахав».
«Перший» провів із Андрієм Козюрою одну коротку обідню перерву.
Говорили про рік його депутатства, роботу фракції «під куполом» Волиньради і політику.
гарантовано заходив в органи місцевого самоврядування»
Для довідки. Депутат Волиньради Андрій Козюра. Гендиректор луцької юридичної компанії «Ліга права», адвокат, мешкає у селі Струмівка біля Луцька. Народився 6 червня 1979 р. у Любомлі. Навчався у школі 25 м. Луцьк та Львівському національному університеті імені Івана Франка. Одружений. Батько трьох дітей. З 2006 року в місцевій політиці, відколи вперше став депутатом Луцької міської ради у складі фракції «Наша Україна». З 2013 року член фракції «Батьківщина». Нині - керівник облорганізації «Батьківщини». Тричі депутат Луцької міської ради в минулому. Двічі кандидат у нардепи. У Волинській облраді 8-го скликання очолює фракцію і є членом комісії з питань промисловості, транспорту, зв’язку, ПЕК, архітектури, будівництва та ЖКГ.
«Я просто пахав і не виходив зі штабу»
– Чим, на вашу думку, робота фракції «Батьківщини» цієї каденції кардинально різниться від роботи фракції попередніх скликань?
– Можу говорити лише про роботу в діючому скликанні, оскільки це моя перша каденція в Волинській облраді. Наразі у фракції «Батьківщина» немає кардинальних суперечностей щодо розвитку Волині, а відтак немає і протиріч у роботі. В принципі, як і в інших фракцій облради…
Звісно, є дискусії на погоджувальних радах, комісіях чи в кулуарах, але ми намагаємось заходити до сесійного залу вже із спільно узгодженим рішенням. Це вдається завдяки пластичній позиції голови облради, тому пленарні засідання проходять оперативно і без зайвої балаканини.
– Це для вас перша каденція у Волиньраді, попри великий досвід в політиці. Як ви почуваєтеся «у шкірі» депутата цього рівня?
– Це перша моя каденція, в якій я гарантовано заходив в органи місцевого самоврядування.
– Коли не треба було це місце вигризати, так?
– Так, коли не треба було вигризати, це правда. Але… Я просто пахав і не виходив зі штабу, щоб ви розуміли. Коли спиш в день три-чотири години максимум і тягнеш роботу – це колосальне навантаження, ти виснажуєшся і важко відновлюєшся. Втім, інакше результату досягнути важко…
ЧИТАТИ ТАКОЖ: «3-4 заступники в комунальному закладі – це розкіш», - депутатка Волиньради Оксана Філіпчук
– Тобто ви зараз говорите про те, що фактично витягнули «Батьківщину»? Ця команда була не в найкращій ситуації перед виборами до облради.
– Скажу загалом, а про ці вибори згодом. Чому я пішов у «Батьківщину»? Моя перша партія – це «Наша Україна» після Помаранчевої революції. Я тоді у міську раду зайшов останнім із фракції. Мене обрали її керівником.
Потім відбулися наступні вибори, і я вдруге здобув депутатський мандат. У той час «Наша Україна» перестала існувати. У цій каденції і в «Батьківщини» були непрості часи: з фракції вийшла частина депутатів. Юлію Тимошенко тоді етапували за «притягнуті за вуха» звинувачення, рейтинг партії суттєво впав. У цій каденції я став єдиним, хто приєднався до фракції, а в подальшому вступив у партію.
Далі – треті мої вибори до міської ради. Як кандидат отримав чи не найбільший округ, а система виборів була такою, що результат рахували за відсотками. Мій результат був тоді найвищим серед всіх кандидатів від Батьківщини - 18,7%, коли загальний результат «Батьківщини» на рівні 7%. Далі – заступник керівника фракції у міській раді, перший заступник голови обласної організації партії.
Я в «Батьківщину» прийшов у найтяжчий момент. Є в мене така історія: коли я чимось займаюся, хочу максимальний результат і горю цим. І в партійній організації таких людей багато, тому ми завжди готові до будь-яких виборів.
– На цьому етапі, коли обставини «тиснуть», багато хто обирає варіант просто стати до лав іншої команди. Вони щораз є нові. Чому ви досі так не зробили?
– У мене абсолютно не толерується питання зради. От що-що, а зрада – ні. Кожен при прийнятті рішень керується своїми принципами і діє за своєю системою координат. Ніколи не біг стрімголов у «солодкі» проекти, не моє це, напевне.
– Я про те, що в історії фракції «Батьківщина» було багато подібного. Навіть якщо на сьогоднішню сесійну залу глянути, то чимало батьківщинівців є в лавах інших фракцій. Навіть не в лавах, а керівниками. Ігор Лех – голова фракції «За майбутнє», Роман Карпюк – «Сили і честь», навіть народний депутат Вячеслав Рубльов («Слуга народу») – це вчорашній депутат від «Батьківщини», якщо згадати.
– Так, це правда. Але це їхня історія. Те, що ми точно не можемо змінити, це – історія. І кожен пише свою власну.
– Хто запропонував вам стати головою обласного партосередку?
– Першим заступником голови обласної партійної організації я пропрацював більше трьох років. Напевно, мене побачили…(усміхається, – авт.)
Якщо чесно, то за цей час я добряче «поорав» область разом із нардепами, а особливо з Іваном Крульком під час кожної виборчої компанії в ОТГ. На останніх виборах мене було призначено керівником виборчого штабу ВО «Батьківщина», а потім на обласній конференції обрано головою обласної партійної організації. Дякую за довіру всім нашим партійцям, особливо народному депутату Івану Крульку, Віктору Олійнику і, безумовно, лідеру Юлії Тимошенко.
«Хочу тут зробити комплімент Недопаду»
– Готуючись до інтерв’ю, натрапила на коментар під одним із ваших дописів на сторінці у Фейсбуці «і під кого ляже «Батьківщина» цього разу?». Вашим обранцям періодично закидають оцю несамостійність і кооперацію з більшістю. Що в таких випадках відповідаєте?
– Чи самостійно зараз «Батьківщина» приймає рішення? Самостійно. Як було раніше, питання не зовсім до мене.
Чому зараз «Батьківщина» у більшості? Поки нас чують. Поки ми за столом переговорів. Поки у нас немає глобальних розбіжностей. Суперечності завжди є і будуть, але політика - мистецтво компромісів.
Я тут хочу зробити комплімент голові облради Григорієві Недопаду. Він – абсолютно неконфліктна людина, хоча й зі своїми принципами. Йому вдається згладжувати ці всі речі. Якщо ми подивимося на весь перший дивізіон фракції «За майбутнє», а логічно, що з цієї фракції має бути голова, бо їх більше всіх, то Недопад тут - такий універсальний солдат, за якого в принципі були готові голосувати усі, що й прогнозовано відбулося.
Я вам скажу відверто, що точно «Батьківщина» не поступиться своїми поглядами, поки принаймні я – обласний керівник. Безумовно, що будуть впливи. Це ж політика, тут один на одного намагається вплинути різними способами. Повірте, інколи це доходить до страшних речей. Так, ми можемо домовлятися, однак глобально комусь здаватися «в полон» чи танцювати виключно під чиюсь дудку для мене неприйнятно загалом у житті.
ЧИТАТИ ТАКОЖ: «Ми всі в одному кораблі». Голова Волиньради Григорій Недопад. ІНТЕРВ’Ю
У Волиньраді ми намагаємося балансувати виважено і грамотно. Тим більше, що нас чують.
Дискусійні питання знімаємо на погоджувальній раді. Там є можливість сказати: «Отут ми не готові голосувати, знімаємо з розгляду». «Значить, знімаємо», - кажуть нам. До наступної сесії працюємо над цим питанням. Здебільшого це стосується не дуже популярних рішень, бо є політична доктрина, виборча програма, і часом вона йде в розріз із непростими рішеннями, які доводиться приймати на місцях.
Тут все просто: є проєкти, які створюються під вибори, які потім лопають як мильні бульбашки, а тоді людям ні в кого запитати... А є системні партії зі своєю програмою, історією і відповідальністю. Партія «Батьківщина» вже існує 21 рік, і останніх 19-ть представлена фракцією у парламенті. Це означає, що програма партії та ідеї, які вона сповідує, близькі людям. Саме тому нам довіряють і за нас голосують. «Батьківщина» завжди мала і має свою позицію і своє обличчя, так буде і надалі. Цього ж бажаємо всім іншим політичним гравцям.
– Поясніть недавні кадрові зміни: ви призначили керівників осередків у 4-х районах (депутата облради, вашого колегу Романа Чорненького – в Луцькому р-ні, Сергія Дмитрука – у Камінь-Каширському, Віталія Бірука – у Ковельському, Андрія Оніщука – у Володимир-Волинському). Я так розумію, підлаштовуєтеся під новий адміністративно-територіальний поділ?
– Ці зміни пов’язані з трьома речами: виборче законодавство, адміністративно-територіальна реформа і вимоги, які ставить до нас НАЗК. Нам потрібно свою структуру перелаштувати відповідно до реформи. Це 4 районних осередки, 54 ОТГ-шних і обласний.
Ми реформуємо всі структури під вимоги часу та нові вимоги. Провели збори у 4-х районах, створили ці структури, далі будемо створювати 54 організації в ОТГ.
До виборів мусимо це впорядкувати, щоб бути максимально захищеними і готовими до бою. ВО «Батьківщина» здебільшого глобально в опозиції. А коли в опозиції, то це проти влади, а значить - тиск, НСРД, обшуки, прослушки це невід’ємні речі політичної конкуренції :)
(*НСРД – негласні слідчі розшукові дії, – авт.)
«Тепер йому треба сказати: «Вибачте за емоції»
– Чи поділені у вас обов’язки серед членів фракції? Хто за що відповідає?
– У нас в облраді 9 депутатів. Це аграрії та бізнесмени, лікарі та службовці, громадські діячі та юристи. Усі наші депутати розподілені по комісіях, у яких і працюють. Тому сфера відповідальності кожного – добре опрацювати проблеми, які розглядає профільна комісія, і вже тоді їм дати на фракції повну оцінку. Це дозволяє оперативно і ґрунтовно розібратись у всіх питаннях, і це спільна командна робота.
– На вашу думку, у Волиньраді є опозиція? Хто це?
– По суті, політична опозиція – це елемент органу місцевого самоврядування, який має інші бачення, ніж більшість, і пропонує альтернативну думку чи вирішення проблеми. Основна класична функція опозиції – це контроль за діями більшості чи влади. Тому, якщо глибоко проаналізувати справжні функції опозиції, то її в класичному вигляді у обласній раді поки не має. Звичайно, що існує розбіжність у поглядах чи способах вирішення певних проблем, але це нормальний демократичний процес.
– Яка найважливіша ініціатива фракції «Батьківщина» у Волиньраді цьогоріч стала результативною?
– Якщо коротко, то і в зверненнях, і в запитах депутати нашої фракції порушують саме ті проблеми, які найбільше хвилюють людей і стосуються їхньої безпеки, здоров’я, захисту права на землю, ремонту доріг, матеріальної підтримки закладів освіти, збереження доступності послуг.
З нашої ініціативи облрада ухвалила майже десять звернень із соціально важливих питань до центральних органів влади. З-поміж них одне із найбільш актуальних для волинян – ціна на газ та електроенергію. Двічі Волинська обласна рада скеровувала президенту, парламенту й уряду звернення про необхідність мораторію на зростання ціни природного газу та електроенергії.
Крім того, саме «Батьківщина» ініціювала звернення «Про вжиття заходів боротьби з пандемією COVID-19 та її наслідками та створення постковідних реабілітаційних центрів». На жаль, центральній владі так і не вдалося вирішити підняті у них питання. Що ми бачимо зараз?.. (Волинь з 8 листопада у червоній зоні, - авт.). Біді можна було б запобігти, якби влада виконала постанову парламенту, ухвалену ще торік, яку запропонувала «Батьківщина» і підтримали більш як 300 народних депутатів.
Тепер треба невідкладно вносити зміни до цього документу, щоб мобілізувати всі сили і ресурси і зупинити поширення ковіду, закупити необхідні ліки та кисень для хворих, налагодити ефективну систему вакцинації, зрештою, розпочати виробництво власної вакцини.
Одним із найбільш результативних було звернення, напрацьоване спільно з регіональним керівництвом «Укрпошти». Нам вдалося не допустити закриття більш як 300 поштових стаціонарних відділень на Волині. Уряд зважив на позицію облради та відступив від наміру закривати сільські поштові відділення. На нашу думку, тут не підходить бізнес-модель, яку планують запровадити у соціальній сфері. Вона мимоволі нагадує, як знищували українське село під час сталінських репресій. Аби зламати основу держави, найперше намагались винищити саме сільських жителів. Нині ж під гаслом оптимізації закривають школи, бібліотеки, медпункти… Тому ми наполягали на тому, щоб не допустити закриття відділень. Колеги у сесійній раді підтримали нашу ініціативу.
– Ви вірите в ефективність звернень? Для прикладу, газ. Зараз це топ-тема, у радах ухвалюють звернення, проводять наради на рівні регіонів, але чи це та тема, де депутати облради, можуть вплинути на ситуацію? Як саме?
– Волинська обласна рада – це перш за все найвищий представницький політичний орган краю. Відповідно, він може озвучити проблеми, які турбують волинян. Коли виконавча влада підвищила тарифи на електроенергію, скасувала на неї пільги чи підвищила в рази ціну на газ, то хіба депутати облради можуть стояти осторонь? У нас щодня запитують люди, чому так відбувається і як ви цьому завадили?
Тому ухвалювати звернення - це не просто право, це наш обов’язок, бо вода камінь точить. Моя позиція чітка: влада у Києві має чути голос місцевих громад, тому потрібно діяти, тиснути на центральні органи, закликати інші ради приймати аналогічні звернення. Згадайте – на початках ніхто не вірив у перемогу Помаранчевої революції та Революції Гідності, але потрібно робити все, що від тебе залежить, і тоді буде результат.
– Повернуся до питання про важливі ініціативи. Що такого знакового за рік встигла зробити Волинська обласна рада загалом?
– Я вважаю, що якихось глобальних задач ця каденція ще не вирішила.
Щоб можна було стратегічно рухатися, треба дві речі. Перша – це повний діалог із облдержадміністрацією, бо вони здійснюють делеговані повноваження і є основним розпорядником ресурсу, тому тут має бути абсолютне взаєморозуміння. Друга – це довгострокова стратегія розвитку, яка має дати відповідь, якою Волинь має бути через 10-20 років. Яким має бути Шацький район, а яким – Ратнівський? Де і як ми ремонтуємо дороги, а де розвиваємо рекреаційні об’єкти? І так далі.
У нас же виконавча влада дивиться по-одному на ці речі, обласна рада часто по-іншому і просить узгоджувати ці моменти, як перелік доріг, наприклад. До цілі потрібно рухатись об’єднавши зусилля, тоді і розуміння буде і результат не забариться.
– Натомість, до речі, облрада висловила недовіру голові ОДА Юрієві Погуляйку. Як бачимо, з цього вийшов пшик. Чи не вважаєте, що це голосування було емоційним?
– Не знаю, як щодо голосування, а от промова голови облдержадміністрації була – без перебільшення – емоційною. Якщо справжньою метою виконавчої влади є розвиток Волині, то обласна адміністрація має синхронно і злагоджено працювати в обласною радою, ОТГ, волинянами. Якщо немає ні спільної мети, ні діалогу, а тільки емоції, то це призводить до відповідного результату.
Вважаю, що зараз діє такий собі «пакт про ненапад». Так, голова адміністрації висловився емоційно. Тепер, щоб сісти у президії, йому треба прийти і сказати: «Вибачте за емоції. Не хотів нікого образити». І в цьому нічого страшного немає.
– Начальник департаменту фінансів Волинської ОДА Ігор Никитюк повідомив, що при існуючій вартості енергоносіїв «незабезпеченість бюджетних установ на оплату комунальних послуг у межах області сягне 400 мільйонів гривень», тобто саме стільки не вистачатиме бюджетних коштів. Де б ви пропонували брати ці гроші?
– За ситуацію з ціною на газ насамперед відповідальні перші особи в державі: президент, прем’єр-міністр та голова правління НАК «Нафтогаз України». Саме вони винні в енергетичній кризі та провалі опалювального сезону. І це не просто непрофесіоналізм, це – диверсія проти енергетичної безпеки держави і її громадян.
Самостійно покрити різницю в ціні газу ні обласному, ні місцевим бюджетам не під силу. У проєкті бюджету на 2022 рік для місцевих бюджетів передбачена субвенція у вигляді додаткових 4% ПДФО, а для обласного бюджету – жодної допомоги від держави. Саме тому з ініціативи фракції «Батьківщина» облрада ухвалила звернення на останній сесії Волиньради. Твердо переконаний, що усю «різницю у незабезпеченості» зобов’язана покрити центральна виконавча влада за рахунок коштів державного бюджету.
– Один із проєктів рішень ради цієї каденції змусив залишити залу вашого колегу депутата і аграрія Анатолія Никонюка. Йдеться про ліквідацію школи-інтернату в Сенкевичівці. Яка доля його майна і працівників?
– Анатолій Олександрович – людина слова. Якщо на погоджувальній раді домовились про одне, а на пленарному засіданні оголошують зовсім інший проєкт рішення, то, як на мене, це неприпустимо. Цей факт, безумовно, обурює. Сьогодні в Сенкевичівці успішно функціонує ліцей, де навчається 159 діток Городищенської громади. А тому рішення, на якому наполягав Анатолій Никонюк, абсолютно виправдане. Не знаю, чи його вчинок, чи мій емоційний виступ, але рішення обласна рада ухвалила у тій редакції, яка була озвучена на погоджувальній раді.
«Щодо фанатів – насмішили…»
– Давайте, про ліричне. На кого з волинського політикуму вам би хотілося рівнятися?
– Якщо говорити за людину, яка мені імпонує і на яку варто рівнятись, то справжнім, принциповим і водночас людяним є Володимир Карпук – народний депутат двох скликань, який завжди чесно і віддано працював у парламенті і залишився відданим Волині та особистим принципам. Я дві каденції мав честь бути його помічником-консультантом.
– У чому феномен Тимошенко?
– Знаєте, у кожного політика є свої скелети в шафі, свої сильні сторони і свій бекграунд. Коли говорити про ЮВТ (ми її так у вузьких кругах називаємо), то це про силу духу, волю і сталевий стержень.
Я не знаю українських політиків, які свідомо пішли в тюрму за сфабрикованими звинуваченнями… Я не знаю людей, які вже 22 роки в політиці з чіткою позицією і впевнено стоять на ногах… Сильніших і цілеспрямованіших політиків, ніж вона, в Україні немає. Тому я з ЮВТ, тому я з «Батьківщиною».
– Недавно ви ділилися спільним селфі з Юлією Тимошенко. Про що говорили? Чи то тільки селфі?
– Кожна розмова з ЮВТ - завжди про конструктив і по суті. Це не перша зустріч, тому обговорювали робочі питання, говорили про плани і дедлайни. Ви ж знаєте, наступні вибори починаються відразу після того, як закінчилися попередні. Ми готуємося… (усміхається, - авт.).
– Є думки, що у партії лишилися тільки «фанати ЮВТ»…
– Щодо фанатів ЮВТ ви мене насмішили. Чесно. І знаєте чому ? На минулих президентських виборах у першому турі за Тимошенко проголосувало більш як 103 000 волинян, а це 20% усіх, хто взяв участь у голосуванні. При цьому у двох виборчих округах, а це 20 і 23-й, Тимошенко була на першому місці, а загалом на Волині – на другому після Зеленського. Непоганий фанклуб виходить.
А так, для довідки: у партії станом на сьогодні 19 618 членів, і ми далі активно працюємо. Тому на наступних виборах побачимо…
– Чи є серед обранців «Батьківщини» у Волиньраді (або ж загалом на Волині) люди, щодо яких партія готова застосувати закон про імперативний мандат?
– Вважаю, що положення про імперативний мандат може застосовуватись у крайніх випадках, і для цього мають бути дуже вагомі підстави, визначені законом. Імперативний мандат - це такий собі «спонукач» депутатів до партійної дисципліни, який змушує добросовісно виконувати свої обов’язки, сумлінно працювати на громаду.
Понад те: «Батьківщина» Волині ретельно добирала кандидатів у депутати місцевих рад. Серед них перевагу віддавали тим, хто має досвід роботи у самоврядних органах влади, поділяє принципи і засади партії, активний у громадському житті. Закон про вибори депутатів місцевих рад дав можливість отримати мандат тим, хто здобув найбільшу підтримку виборців.
– Наостанок: колись ви були помічником екс-депутата обласної ради Сергія Слабенка, а зараз у сесійній залі облради займаєте саме те місце, на якому всі звикли бачити його. Ви обидва починали з «Нашої України», адвокати і опинилися зрештою в «Батьківщині». Чи враховуєте його досвід у депутатській роботі?
– Усе, що ви сказали, правда, з невеликим уточненням: я був помічником-консультантом народного депутата Сергія Слабенка, а раніше працював під його керівництвом в юридичній компанії. І це була моя перша вагома юридична практика. Вважаю Сергія Івановича справжнім професіоналом і людиною із стержнем та власними принципами, тому його досвід безумовно цінний для мене і моїх колег.
Волинській обласній раді називає «найспокійнішою».
І потім додає: «Поки»...
На правах реклами
Текст: Олена ЛІВІЦЬКА
Фото: Інна МАКСИМЧУК
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
