У Луцького зоопарку з’явився благодійник із Німеччини. Не бізнесмен – ветеринарний лікар у невеликому містечку Морбах.
Крістіан Ергензінгер. 54 роки.
Щоб зібрати допомогу тваринам, він писав пости у фейсбуці, вішав оголошення у супермаркетах та обдзвонив три тисячі людей.
Залишив роботу, щоб присвятити цьому весь час. А напередодні першого візиту до Луцька цілий день вивантажував речі й обладнання зі своєї клініки «на колесах», аби приїхати на ній в Україну.
Він уже привіз дві вантажівки харчу та чимало інших необхідних речей і планує збирати ще.
Про те, наскільки зоопарку тилового міста важлива та потрібна допомога таких людей, як Крістіан, – у матеріалі.
Так хвилювався за тварин, що не міг спати
Коли почалося повномасштабне вторгнення росії, Крістіану не давала спокою думка, як живуть зоопарки в Україні.
Він пригадав, як йому приносили тварин, наляканих новорічними феєрверками. Розмірковував, як почуваються тварини в Україні, які чули вибухи бомб та ракет.
Хвилювався, чи мають вони що їсти. Перейнявся настільки, що одного вечора не міг заснути.
«Котиків і собачок господарі в основному забирають з собою. А хто потурбується про тварин в зоопарках? Вони мусять залишатися тут, і хтось повинен про них подбати», – каже Крістіан.
Для більшості звіринців евакуюватися надто складно. Потрібно багато кліток та транспорту.
Чоловік почав шукати в інтернеті, які взагалі зоопарки є в Україні. Прочитав, що Київському допомогли колеги з Берліну. Але не знайшов інформації, як дають собі ради менші такі заклади.
Й, аби про це дізнатися, просто написав на фейсбук-сторінки менших зоопарків, зокрема Черкаського та Луцького. Хотів з’ясувати, чи потрібна допомога. «Ми зробимо усе можливе, щоб допомогти вам», – запевнив у повідомленні.
«У такий час зоопарки опинилися у складній ситуації. Перш за все харчі йдуть на передову, а тварини – на другому плані. У нас живе більш ніж дві тисяч особин. Крім того, є підкинуті тварини – 18 собак і 40 котів. Вони також потребують опіки, догляду і харчування», – розповідає директорка Луцького зоопарку Людмила Денисенко.
Коли прийшло повідомлення від Крістіана, йому без вагань склали список потреб. Зокрема вказали, що потрібні харчі для великих папуг, приматів і гризунів. А ще – сухі корми для котів та собак. Тим паче, що їх можна використовувати для дрібних хижаків – таких, як лисиці, єноти-полоскуни, вовки.
Крістіан відповів, що приїде за кілька днів. Це вразило працівників зоопарку.
З цього й почалася історія співпраці – новий досвід у житті Крістіана. Раніше, як зізнається співрозмовник, він нічого подібного не робив.
У зоопарку були здивовані тим, що привіз Крістіан
Крістіан зробив допис про збір корму на своїй сторінці у фейсбуці.
Спочатку нічого не виходило. Йому казали: «Що ти робиш? Нащо тобі це треба?»
Але він не здавався. Почав телефонувати усім, кого знав, і просив про допомогу. Щоб долучити ще більше небайдужих, перестав працювати.
У цілому зателефонував трьом тисячам людей із різних міст та сіл Німеччини.
«Я збирав харчі. Якщо люди давали гроші, то за них купляв у супермаркетах їжу для тварин. Там також розвішував оголошення про допомогу», – розповідає Крістіан.
Так зібрав перший вантаж. У Морбасі, де живе Крістіан, йому надали фуру, щоб він міг доставити все це в Україну.
Сам же їхав на авто, в якому раніше діяла його мобільна ветеринарна клініка. Адже у себе вдома Крістіан виїжджав на виклики до тварин і в цій машині проводив огляди та операції.
Перед вояжем до України він виносив обладнання та переоблаштовував автівку, щоб у ній за потреби можна було заночувати. На це пішов цілий день.
Крім того, чоловік розумів, що через бойові дії в Україні може залишитися без машини. Не хотів втрачати речі, пов’язані зі професійною діяльністю.
«Ми були здивовані тим, що містечко, де мешкає 10 тисяч людей, допомагає Луцьку, де живе 200 тисяч. Хтось приніс невелику пачку корму, хтось – декілька ящиків бананів. Все це – неоціненна допомога, – каже Людмила Денисенко. – Коли ж Крістіан приїхав, ми були здивовані тим, що він привіз. Ми таким кормом навіть не користувалися і не знали, що він існує».
Оскільки Крістіан – ветеринарний лікар, то привіз корисні харчі, зокрема пресоване сіно в гранулах та пресований буряк у вигляді порошку, природні антибіотики, різноманітні трави.
Усе було у паперових мішках по 10 кілограмів. Розпаковували з перекладачем і записували, що для чого потрібно.
Крістіан показував, як правильно запарювати пресовані сіно та буряк. Працівники зоопарку дивувалися, що корм втричі збільшується у розмірі. Дегустували все верблюди та барани.
Крістіан побачив на власні очі, які тут є тварини, тож наступного разу підбирати допомогу було легше.
Вдруге він привіз овочі та фрукти, тюковане сіно, сухі та вологі корми. Деякі коштують по 10 євро за невеликий пакет.
Чоловік розповідає, що у Німеччині багато людей допомагають українцям, але таких, що люблять тварин, виявилося не менше.
Батьки Крістіана також долучилися до його місії. Сам він неодружений, дітей не має. Каже, що саме завдяки цьому зміг приїхати в Україну, на відміну від його друзів, які мають сім’ї.
А ще благодійник переймається, що ця допомога – не така велика, як він би хотів.
«Навіть якщо ви вважаєте, що вона маленька, – для нас це багато, важливо і щемно. Ви робите таку хорошу справу для цих живих істот, що мешкають тут», – запевнила Крістіана заступниця міського голови Ірина Чебелюк.
Вона, почувши про те, як чоловік збирав та доправляв ці гуманітарні вантажі для Луцького зоопарку, прийшла подякувати за цю ініціативу йому особисто та презентувала на згадку сувенірну продукцію з символікою міста.
Допомога – не тільки їжа
Зоопарки фінансуються на 60 % з держбюджету. 40 % потрібно заробити. Оскільки з 24 лютого по 15 березня Луцький зоопарк був закритий для відвідувачів, підприємство було без доходів.
«Зоопарк – це не кабінет, який можна закрити й піти. Незалежно від подій в країні, живі істоти потребують щоденного догляду, харчування, іноді медикаментозного втручання», – ділиться директорка Людмила Денисенко.
Деякі зоопарки в Україні продають квитки онлайн, щоб кожен охочий міг їх підтримати.
У Луцькому зоопарку відкрили благодійний рахунок у гривні. Є також валютні рахунки.
Допомога – це не завжди їжа. Це можуть бути матеріали для будівництва, оплата комунальних послуг, які зросли у вартості, зведення нових вольєрів.
В останніх була потреба, тому що тут прийняли десяток приматів із зоопарку «XII місяців», який постраждав від обстрілів окупантів.
«Примати добре почуваються і скоро будуть повертатися додому. У нас вони стали спокійніші, від’їлися, вже ведуть своє звичне життя, живуть групами, доглядають один за одним, приймають сонячні ванни…» – розповідає директорка.
До сирен тварини вже звикли.
«У нас є дуже голосний старий віслюк. Коли він бачить доглядачів, які йдуть до вольєра, то волає на весь зоопарк. Ми жартуємо, що він підготував усіх тварин, тому що після нього на сирену наші підопічні не реагують», – сміється Людмила Денисенко.
На початку березня у Луцький зоопарк надійшла гуманітарна допомога від колег із Польщі. Вони подбали не лише про тварин, а й людей. Передали для працівників каримати, супи, макарони, джеми тощо.
Від волонтерських ініціатив, які діють у Луцьку, також привозять продукти або речі, які можна тут використати для догляду за тваринами. Якщо із гуманітарною допомогою надходить корм для гризунів чи птахів, передають його в зоопарк.
«Люди привозять іграшки та речі, непридатні для використання. Наприклад, сумки та рюкзаки. Ми кладемо туди овочі та фрукти, і тваринки зайняті, бо спочатку треба їх звідти дістати, а тоді вже їсти», – розповідає Людмила Денисенко.
З її слів, завдяки благодійникам вдається впоратися з труднощами.
«І в мирні часи зоопарк не може заробити сам на власні витрати, а тим паче – у воєнні. У приватному зоопарку вхід вартує гривень 300, але для Луцька це нереальна ціна. У нас квиток – майже як чашка кави, але ми не будемо підіймати ціну, щоб залишатися доступними для відвідувачів», – каже керівниця підприємства.
Зоопарки потрібні, щоб не з’їхати з глузду
Коли приїжджає Крістіан, працівники зоопарку радіють. Бо це означає, що в підприємства на якийсь час на одну проблему стає менше.
Для нього ж ці візити – щось більше, ніж турбота про тварин. Він розповідає, що в останні роки дуже розчарувався в людях, а цей проєкт допомагає повернути віру в них.
Своїм знайомим Крістіан розповідає про Україну. Каже, що 99,9 % німців підтримують нас і ненавидять путіна.
Проте є й люди, які думають, що Україна – частина росії. Крістіан їм пояснює, що це – незалежна держава.
Чоловік пригадує, що коли він приїхав у Луцьк вперше, йшов дощ зі снігом. Було холодно й сіро. Під час другого візиту все розцвіло.
«Зоопарк – це оазис, де дуже красиво й добре. У такий час зоопарки дуже потрібні, щоб не з’їхати з глузду. Тут люди можуть трішки відволіктися від війни», – переконаний Крістіан.
Спостереження за тваринами наповнює теплом.
«Тварини не такі, як люди. Вони щирі. Не вміють брехати. Ніколи не скаржаться. Вони насправді люблять людей», – додає.
Крістіан не погоджується з фразою, яку часто вживають, що «росіяни гірші за тварин». Він впевнений: для характеристики загарбників має з’явитися нове слово у словнику. А тварини – прекрасні, тож таке порівняння не має права на існування.
Гість із Німеччини у Луцьку вперше почув тривожну сирену. Але каже, що не боїться обстрілів. Мовляв, якщо судилося померти тут, то так і станеться. А ще жартує, у нього наразі інші плани на майбутнє, і ділиться ними.
Крістіан вже думає про те, щоб після перемоги залишитися працювати в Луцьку. Обіцяє вчити мову. У зоопарку – тільки «за».
Тим паче, що йому дуже сподобалась українська кухня. Каже: все таке смачне, що це одна з причин приїжджати сюди знову. Жартує, що стає залежним від їжі.
«У Луцьку я можу зробити набагато більше, ніж у себе вдома», – переконаний Крістіан.
Текст: Наталя Хвесик
Фото: Людмила Герасимюк
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
