Ірина Пасічник – не модель, але її часто можна побачити на сторінках глянцевих журналів. Вона – «обличчя» луцького магазину мережі «ANDRE TAN».
Ось уже 5 років є директоркою магазину. Популяризує цей бренд на Волині, адже купляти дизайнерський одяг приїжджають модниці з різних міст області.
Ще 5 років тому Ірина сумнівалася: відкривати магазин чи ні. Бо ж почалась війна, та й вона була вагітною другою дитиною. Але зараз переконана: одяг від Андре Тана приніс їй удачу та допоміг реалізуватися.
Ірина Пасічник розповіла «Першому» про те, як бути успішною бізнес-вумен, турботливою дружиною і мамою та при цьому знаходити час для йоги, розвитку та відпочинку.
«Ніколи не зроблю зауваження через одяг»
Ідучи на зустріч з Іриною, трохи нервуюсь. «Що вона подумає про мій одяг?» – не виходить з голови. Одяг без натяку на будь-який стиль. Колега-фотографка теж вже задумалася, чи варто було вдягати спортивну кофту.
Коли Ірина з’являється в чорній сукні, тривога наростає. Але це не надовго, бо згодом ми дізнаємося, що наша співбесідниця ніколи за невдало підібраний одяг не засуджує.
«Я нікому не зроблю зауваження через одяг, бо сприймаю життя таким, як воно є», – остаточно розвіює наші побоювання.
Зізнається: дуже любить рожевий колір. Ще коли працювала на своїй першій роботі – в «Укргазбанку» – у швейних майстернях просила пошити їй …рожеві костюми.
«Шила рожеві кашемірові костюми, до них одягала рожеві замшеві черевики. Була як зефірка. Приходила на роботу – всі роти відкривали. Їм було незвично», – сміється.
Взагалі їй до вподоби «все дівчаче» і романтичне – сукенки, бантики, рюшки, квіткові принти, світлі і ніжні кольори…
«Я комфортно почуваю себе в одязі Андре Тана. Зараз в гардеробі весь одяг – від нього. ДНК бренду – сукні, тому саме їх у мене найбільше Хоча коли відкривала магазин, у мене не було жодної сукні від Андре Тана», – розповідає Ірина.
Додає, що одягає їх під настрій.
«Усі сукні від Андре Тана продумані і гарно сидять. Коли я виходжу з примірочної, дівчата-продавчині жартують, що Андре Тан шиє сукні для мене, – каже жінка. – У них я відчуваю себе королевою. Це, мабуть, любов. Бо коли любиш бренд, одяг якого продаєш, є внутрішнє сяйво».
«Я не збиралася нічого відкривати»
Перед тим, як потрапити у світ моди, Ірина Пасічник займалася кредитами. Три роки пропрацювала у банку. Була цілком задоволена: і робота престижна, і кар’єрний ріст є. Спершу працювала у Кам’янці-Подільському, звідки родом, згодом – у Луцьку, куди переїхала з чоловіком Дмитром після весілля.
«Коли я була на роботі, то не збиралася нічого відкривати. А потім пішла в декрет, і в мене почали з’являтись різні думки про початок своєї справи. Я почала «мучити» чоловіка: «А давай зробимо це, а давай зробимо те?». На чергове «А давай?» він сказав: «Давай!», бо ідея йому сподобалася. Так ми відкрили магазин стокового одягу в Кам’янці-Подільському», – пригадує жінка.
Це було 10 років тому. На той час стокові магазини були новинкою і користувались популярністю.
Згодом подружжя відкрило ще один магазин, потім – ще один… У різних містах України було 6 їхніх «точок».
Потім почався зворотній процес: деякі магазини були неприбутковими, тож довелось їх закрити. Зараз закриті усі.
Натомість Ірина всю увагу зосередила на магазині брендового одягу «ANDRE TAN» у Луцьку.
«Їхала знайомитись із Андре Таном і боялась, чи достатньо гарно одягнена»
«Мене чоловік завжди спонукав продавати одяг українського бренду. Він бачив у цьому перспективу. Ми їздили різними торговими центрами у пошуках партнера, шукали цікаву ідею, щоб втілити її в Луцьку, – розповідає Ірина. – Якось, гуляючи у Рівному, натрапили на магазин Андре Тана. Мені в ньому дуже сподобалось. Чоловік запропонував відкрити такий же. Я загорілась цією ідеєю».
Так усе й почалось. Ірина знайшла інформацію про франшизу. Зателефонувала у компанію. Дізналась, що там якраз шукали партнерів з Луцька.
«Ми поїхали знайомитись із Андре Таном. Я хвилювалась за те, як одягнена і чи достатньо гарно виглядаю. Як виявилося, Андре Тан дуже простий і щирий. Від зустрічі залишились теплі враження. У Луцьк ми повертались окрилені і натхненні, відразу поринули у підготовку до відкриття магазину», – пригадує підприємиця.
Головний офіс компанії «ANDRE TAN» покроково допомагав у всьому.
На той час торгово-розважальний центр «ПортCity», де зараз розташований магазин, тільки будувався.
«Я була на восьмому місяці вагітності другою дитиною. Бігала по закладу з животиком, а на голові – каска, бо тоді в «ПортCity» діяли такі правила: без каски ніяк. І все було не так, як зараз. Всюди голі стіни…– Ірина усміхається. Здається, що вже й сама трохи забула, як це було. – Ми відкрили магазин 2014-го року. Це був складний час. Всі ми пам’ятаємо ту нелегку весну і складну ситуацію в країні. Вагалися: відкривати чи ні. На сімейній раді вирішили ризикнути».
Жінка зізнається: страху було більше, ніж реальних труднощів.
Зараз її магазин – один із найкращих у мережі. Отримав кілька нагород від засновників бренду за чудову роботу.
«Ми є частинкою великої сім’ї бренду «ANDRE TAN», яка творить фешн-історію в нашій країні. Звісно, було непросто. Будь-яка робота потребує щоденної праці і любові. Тоді все виходить», – каже Ірина Пасічник.
«Одягом ми показуємо, ким ми є»
«Стиль для мене – як візитівка. Це те, як ми презентуємо себе світу. А одягом ми показуємо, ким ми є. За зовнішнім виглядом часто можна визначити, чим людина займається», – переконана Ірина.
Любов до стилю вона передає продавчиням магазину, а ті – численним відвідувачам. Покупці приходять різні: і заможні, і не дуже. Щороку їх стає більше.
«Бувають сезони, коли людей менше. Але такого, щоб геть не було, – нема. Нас уже знають і люблять. Ми постійно працюємо над новими ідеями – як розповісти про себе, зацікавити», – пояснює.
Покази нових колекцій збирають щораз більше людей, а організація дійства щороку на кращому рівні.
Наприклад, торік моделі дефілювали на подіумі, який був ...на воді.
Дивіться, як це було: У Луцьку Андре Тан представив нові колекції посеред лісу на воді. ФОТОРЕПОРТАЖ
Щоразу на модні вечірки приїжджає Андре Тан. Він проводить майстер-класи, під час яких розповідає про тренди в найближчому сезоні. А тоді показує, що є «трендового» в його новій колекції.
«Колись я спілкувалась із багатьма дизайнерами, які могли створити колекцію, але не вміли її продати. А от в Андре Тана є і розуміння моди, і бізнесова жилка. Я не знаю, як він все встигає», – Ірина не приховує захоплення засновником бренду «ANDRE TAN». – Я вірю, що одяг Андре Тана приніс мені удачу, після того, як я почала його носити. Компанія і ми в тому числі вкладаємо у кожну річ меседж: це одяг, який приносить удачу. Якщо ти посилаєш це у космос, то так і відбувається».
«Не уявляю зараз, як працювала б з 9-ї до 18-ї»
Коли заходить розмова про успіх, Ірина ніяковіє. Не раз каже, що він не приходить миттєво, а потребує праці над собою. Не раз згадує про чоловіка.
«Чоловік може бути і водієм, і кур’єром, – усміхається жінка. – Він у всьому допомагає і підтримує. Наші сімейні вечері часто перетворюються на засідання правління сімейного бізнесу із жорсткими дебатами чи майстер-класами від чоловіка з фінансів, з обговоренням кеш фло, маржинальності, робочого капіталу, залишків, плану платежів. І таких важливих питань, як де подівся прибуток, хто оплачує відпустку, хто буде платити кредитний платіж за авто. Поєднувати роботу і сім’ю непросто, але ми обоє активні, це наш стиль життя».
Зі слів бізнес-вумен, саме підтримка, любов і розуміння близьких насамперед потрібні кожній жінці, яка хоче мати свою справу.
«Ми доповнюємо один одного. У нас у сім’ї – гармонія. У мене успішний чоловік, просто менш публічний, ніж я. Він є одним із керівників великої компанії», – розповідає Ірина.
Вона тішиться, що може сама керувати своїм часом. Завдяки цьому встигає вирішувати робочі питання, а також піклуватись про дітей: у доньки крім школи купа гуртків, сина треба завозити в дитсадок і забирати звідти.
«Я не уявляю зараз, як працювала б у банку з 9-ї до 18-ї. Охопити все, будучи до 18-ї на роботі, неможливо. Дуже комфортно мати свою справу», – каже жінка. Жартує, що чоловіку встигати все вдається краще, ніж їй.
«Довелося трохи попереконувати чоловіка для сімейної зйомки»
Ірина запевняє, що вона не фотомодель. Але кількість знімків з нею свідчить про протилежне.
Фотографіями жінка презентує новинки бренду.
«Я завжди хвилююсь перед зйомками. Хочеться не просто одягнути плаття, а подати його цікаво, щоб був ефект «вау», – зізнається. – Перша зйомка була непроста. Я не знала, як стати, як позувати. З часом почало виходити».
Коли компанія почала шити чоловічий та дитячий одяг, виникла потреба розповісти про це людям. Ірина обрала формат фотосесії. Сімейної.
«Мені довелось трохи попереконувати чоловіка. Він взагалі не любить фотографуватись, а тим більше для публічної зйомки. Дочка любить такі речі і відразу погодилась. А от сина переконати не вдалось. Сказав: «Не піду і все», – ділиться Ірина Пасічник.
Доньці Ангеліні 11 років, сину Тимофію – чотири. Ірина жартує, що любов до гарного одягу в них у крові.
Бо дочка змалку сама обирає одяг і створює свій образ. Та й сину не все одно, що одягати.
«Це я сьогодні одягати не буду. Ця кофта дуже проста, дай щось цікавіше…» – каже мені. А сьогодні ідемо в садочок, а Тимофій просить: «Зроби мені гарну чуприну». Я зробила. Прийшли в садок – вся увага на нього. Він аж зніяковів», – усміхається Ірина.
«Найближчі стосунки – з Тетяною Єремеєвою»
Ірина з чоловіком живуть у Луцьку більше 12 років. Тут їм сподобалось відразу.
«З коханою людиною добре скрізь, аби тільки бути поруч, – переконана Ірина. – Але це місто ми дуже полюбили, тут дуже затишно».
А ще, каже, у Луцьку хороші люди. Тут жінка знайшла багато нових подруг.
«Мені пощастило – до мене притягуються хороші люди, які є моїми партнерами, VIP-клієнтами, з якими я підтримую дружні відносини. Це Наталя Муравчук, Ірина Дяченко, Ірина Матейчик, Наталка Войтович, Ірина Леонтьєва, Тетяна Тяпунова, Наталія Ариванюк, Ірина Дубчук, Ольга Лазорко, Юлія Федецька, Юлія Євпак, Діана Іванкова, Тетяна Кривицька. Але найближче спілкуюсь із Тетяною Єремеєвою. Я її дуже поважаю. Нам комфортно проводити час з дітьми, сім’ями, обговорюючи новини у світі фешн та бізнесу. Вона для мене ідеал сильної бізнес-леді», – ділиться.
А познайомилась із Тетяною завдяки …доньці. Ангеліна і донька Тетяни Єремеєвої Софія ходили в один дитсадок. Стали подружками. Одного дня Тетяна зателефонувала Ірині і запросила її з Ангеліною на день народження до Софії. Отак і подружились дві бізнес-леді.
«Чекала, коли в Луцьку почнуть будувати таунхауси»
Ірина зважає на тренди, обираючи не тільки одяг, а й житло. Бо мешкає вона у таунхаусі. Такий тип оселі популярний в Європі і зараз набуває популярності в Україні.
«Жити у танхаусі дуже круто. Це зовсім інше, ніж жити в квартирі. У багатоповерхівці мене завжди дратували брудні під’їзди. Я люблю, щоб було чистенько. Ми боялись купувати окремостоячий будинок. Якщо нема сусідів – страшнувато жити. Ми бачили, що в Україні вже будують таунхауси і чекали, коли їх побудують у Луцьку», – розповідає Ірина.
Як тільки дізнались, що у селі Струмівка під Луцьком зводять цілий житловий комплекс із таунхаусів, відразу поїхали дивитись. Відразу й купили.
«Велика перевага, що є свій клаптик землі, де ходиш босоніж. Є тераса, на якій вранці снідаєш, п’єш каву, слухаєш, як співають пташки. Комфорт неймовірний! У квартирі такого задоволення нема. Так що за житловий комплекс «Струмочок» будівельній компанії «Інвестор» – респект!» – жінка усміхається.
За мить пригадує свої перші емоції від таунхаусів:
«Перше моє враження було таким: «Та де тут 130 квадратів? Тут таке все маленьке…» А коли зробили ремонт і переїхали, я зрозуміла, що місця більше, ніж достатньо. У кожного з сім’ї є своя кімната. А крім того, велика вітальня, кухня, на одному поверсі ванна, на іншому – душова кабіна».
Додає, що територія в житловому комплексі закрита та охороняється. Це теж, на її думку, безумовний плюс:
«Чоловік часто у відрядженнях. Коли ми залишаємось самі, то знаємо, що нас охороняють».
«Спершу йога, а тоді можна й каву»
Подружжя Пасічників 7 років займається йогою. Зацікавився таким видом розвитку Дмитро. А тоді «підсадив» й дружину.
Зараз Ірина займається щодня вранці і ввечері та тричі на тиждень ходить на групові заняття до Сергія Берчука.
Каже, що такі практики – доволі непрості, але цікаві. До того ж Ірина в дитинстві займалась художньою гімнастикою, тож вправи з йоги їй легко вдаються.
«7 років займаюсь підвищенням рівня свідомості. Це не просто фізичні практики, це внутрішня робота над собою, пізнання себе, – усміхається Ірина. – Мій день починається з йоги. Спершу йога, а тоді можна й каву».
Текст: Наталя ХВЕСИК
Фото: Ірина КАБАНОВА
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
