Княгининівський ліцей – всього за кілька кілометрів від Луцька. З середини березня тут живуть понад півтори сотні переселенців із тих регіонів України, які більше постраждали від війни.
Проте до 10 серпня місцевим поселенцям сказали знайти нове житло і виїхати. Справа в тому, що заклад готується до 1 вересня. Про це зокрема просять батьки, які готові відправити дітей на очне навчання.
Що робити переселенцям, чиї міста і села окуповані, зруйновані, а також яка ситуація в інших закладах освіти на Волині, дізнавався «Перший».
«Ми тут, як в рай потрапили, але розуміли, що це тимчасове житло»
Олександр Сопін приїхав на Волинь з родиною з Верхньоторецького, що на Донеччині. Повертатися їм нікуди: селище зруйноване та окуповане росіянами, будинок згорів. Олександр – один із тих небагатьох, кому вже вдалося знайти нове житло.
«Ми навіть не очікували, що нас тут так добре приймуть. Як в рай потрапили. Але з самого початку розуміли, що це тимчасове житло. Про потребу з’їхати нас попередили десь 1,5 місяця тому. При цьому щотижня нагадували», – каже чоловік.
Купити нове помешкання на Волині родина не може. Натомість вдалося знайти орендований будинок у Гаразджі, хоча це було непросто. Чоловік поки не працює – відновлюється після операції, його дружина звернулася до центру зайнятості, але роботу ще не знайшла.
«Тверезомислячі люди шукали житло, бо ж розуміємо, що війна триває, всім допомогти не можуть. Але пенсіонерам складніше, звісно», – розповідає Олександр.
Читати також: Друге життя у закинутій лікарні. Фотоісторія з Олики
Чому потрібно звільнити гуртожиток
Заступниця директора Княгининівського ліцею Людмила Возняк каже, що зараз у гуртожитку мешкає 155 переселенців. З них 69 – пенсіонери. Вони з Донецької, Луганської, Херсонської, Харківської областей. Це окуповані території, а також ті, де ведуться бойові дії. 22 сім’ї вже дізналися, що їхні будинки зруйновані.
«Ми попереджали переселенців ще в червні, коли Міністерство освіти та науки почало казати, що можливе офлайн-навчання за наявності укриття. 17 липня я написала листи Погуляйку (Юрій Погуляйко – голова Волинської ОВА, – ред.), Недопаду (Григорій Недопад – голова Волинської обласної ради, – ред.), Поліщуку (Ігор Поліщук – Луцький міський голова, – ред.). Відповідь отримали лише від Ігоря Поліщука з переліком сайтів, де можна шукати прихисток, але там варіантів практично нема», – пояснює Людмила Возняк.
У закладі планують вертатися до офлайн-навчання з 1 вересня: мовляв, цього просять батьки учнів. Зараз для цього облаштовують укриття. Коли ж відновиться навчання, гуртожиток буде потрібний школярам.
«У нас 50% дітей живуть у гуртожитку. Він розрахований на 240 людей і минулого року не було жодного вільного місця», – каже заступниця директора.
Ще одна проблема – заклад більше не може безкоштовно годувати переселенців. Досі він забезпечував триразове харчування, і це було непросто.
«З продуктів військова адміністрація давала лише хліб і кури. Для решти зверталися до благодійних фондів, спонсорів, волонтерів, але можливості вичерпуються у всіх. Фонд «Рокада» привіз чотири плити, але для 155 людей це дуже мало, щоб готувати самостійно. До того ж за ці 5 місяців у нас борг за електроенергію – більш ніж 800 тисяч. Держава компенсувала витрати лише частково», – каже Людмила Возняк.
Раніше в уряді звітувалися про компенсацію витрат на комунальні послуги закладам, що безплатно поселяють внутрішньо переміщених осіб.
Директор ліцею Євгеній Возняк також розповідає, що сім людей із числа переселенців працевлаштували на посади вчителів, бібліотекаря, робітника, інженера з охорони праці. Таким чином вони з рідними зможуть лишитися в гуртожитку.
«Я розумію проблему. Але в нас з одного боку – батьки, з іншого – переселенці. Батьки хочуть очного навчання», – наголошує директор.
Люди, яким нікуди повертатися
Найстарший переселенець тут – 93-річний Віктор Лопата. Він приїхав із Лисичанська з донькою, онуком, його дружиною і двома правнуками – живуть в одній кімнаті.
«По нас там стріляли. Ми по підвалах ховалися. Лисичанськ зараз – мертве місто. Все розбите. Тільки 10 чи 15% житла лишилося. Все окуповане і пограбоване російськими фашистами. А тут нас як рідних прийняли», – каже чоловік.
Невістка пенсіонера – вчителька фізики, яка отримала роботу в ліцеї. Завдяки цьому вони зможуть лишитися. В одній кімнаті великій сім’ї тісно, але варіантів немає.
Тетяна Коломеєць із Верхньоторецького переїжджатиме до доньки, яка знайшла орендовану квартиру в Мукачевому. Повернутися додому вона також не може – будинок знищений:
«У березні у нас були сильні обстріли. Коли неподалік впала бомба, вирішили їхати. Взяли з собою лише документи і змінну білизну. Куди їхати – не знали. Переїжджали з міста в місто – в нікуди. Дзвонили на гарячу лінію і питали про житло. Так потрапили сюди».
Жінка каже, що навчання потрібно відновлювати, але від ситуації у неї нагортаються сльози:
«В нашому віці – у 66 років – починати з нуля дуже і дуже важко».
Читати також: «У 52 роки треба все починати з нуля», – переселенець з Волновахи Віктор Тищенко. ІНТЕРВ’Ю
Яка ситуація в інших навчальних закладах
Заступниця директора Луцького педагогічного коледжу, який також прихистив переселенців, Тетяна Оксенчук натомість каже, що у їхньому закладі виселення не планують:
«Днями надійшов лист за підписом прем’єр-міністра Шмигаля про те, що звільнення навчальних закладів можливе лише при наданні альтернативного житла. Якби влада знайшла альтернативу, ми мали б право їх переселити. Але це навряд чи станеться.
Тому ми виділили один поверх у гуртожитку для 83 переселенців, які в нас мешкають. Студентів, якщо буде офлайн-навчання, селитимемо на інших поверхах. Ми впораємося – на вулицю нікого не відправляємо. Всього місць у гуртожитку – понад 600. Їх вистачить».
В уряді раніше повідомили: не можна виселяти ВПО без надання альтернативного житла.
«Люди, які мусили тимчасово переселитись у навчальні заклади, до початку навчального року мають бути забезпечені альтернативним житлом – придатним до проживання, утепленим та відремонтованим. Без цієї умови виселення їх неприпустиме», – наголосила віцепрем’єр-міністерка Ірина Верещук.
Директорка департаменту соціального захисту населення Волинської військової адміністрації Оксана Гобод каже, що про проблему знає й обласне управління освіти вже готує план переселення людей. Бо це стосується не лише Княгининівського ліцею, а багатьох закладів.
«Органи місцевого самоврядування та райдержадміністрації шукають альтернативне житло. Це може бути приватний сектор, комунальні приміщення: садочки, школи, клуби, які зараз не працюють і не працюватимуть. Знайшли вже понад 3 тисячі таких місць», – зазначає посадовиця.
Водночас вона наголошує – люди повинні самі шукати собі житло:
«Зрозуміло, що пенсіонери не можуть орендувати помешкання. Але з 60 тисяч переселенців на Волині половина – це працездатне населення. Люди мусять й самі шукати, а не чекати, що до них приїдуть і перевезуть речі в інше місце.
Вони вже трохи відпочили, стресову ситуацію зняли. А далі мусять працювати. Людей буде ще більше. Йде опалювальний період. На багатьох територіях немає опалення – на Донеччині обов’язкова евакуація. Ніхто не казав, що гуртожиток – це постійне житло».
Текст: Віта Сахнік
Фото: Людмила Герасимюк
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
