Прямий ефір «Луцького радіо»

«Луцьк захворів. Відмовила система життєзабезпечення… А лікар хто?» - у «Голосі» говорили про сморід

«Луцьк захворів. Відмовила система життєзабезпечення… А лікар хто?» - у «Голосі» говорили про сморід

«Луцьк захворів. Відмовила система життєзабезпечення… А лікар хто?».

Таке повідомлення на своїй сторінці у фейсбуці розмістив Віктор Левандовський – координатор партії «Голос» на Волині. І запропонував лучанам зустрітися із представниками екологічних служб, щоб поговорити про головну проблему Луцька – сморід.

Ідея зібрати громаду навколо цього питання – не нова, та заінтригувала можливість поговорити саме з екологами. Тобто – з людьми, які мають добре розумітися на забрудненому повітрі. Тож ми теж увечері 15 липня пішли до коворкінгу змін.

А лікар хто?

У кімнаті – не надто людно. Та щойно переступила поріг, як почула затяту суперечку… Захід ще не почався, але питання «хто ж смердить і як з цим боротися?» уже традиційно зіштовхнуло лучан лобами.

«Давайте трохи зачекаємо. Представник екологічної інспекції запізнюється», – пропонує координатора коворкінгу змін Тетяна Погрібна. За кілька хвилин на порозі справді зʼявляється чоловік у костюмі. Перепрошує. Каже: щойно із фільтраційних полів цукрового заводу, перевіряли.

Тетяна розпочинає зустріч. Наголошує: зібрались поговорити, а не «вколоти і вкусити когось одного, хто буде виступати із доповіддю»… Як знала!

Зустріч мала бути максимально неформальною
У присутніх навіть попросили: не «наїжджати»… нехай кожен просто висловиться
Розмову почала Тетяна Погрібна. Попросила присутніх чути одне одного
Та найбільше слухали все-таки одну людину

Слово бере еколог. Працівник Державної екологічної інспекції із більш як 20-річним стажем – Анатолій Павлович Штондін. За редакційними правилами я б мала написати лише імʼя та прізвище чиновника, проте ні. Чоловік, який виступав, був саме Анатолієм Павловичем. Пообіцяв коротко розповісти про те, чим займається його інспекція, і відточеним монотонним голосом почав сипати канцеляризмами про «було здійснено» і «організовано заходи із забезпечення»…

На 20-ій хвилині «коротенької» доповіді порушую правило журналіста – лишатись спостерігачем, і перебиваю. Пропоную перейти до діла – до тієї теми, яка зібрала усіх, а не слухати про планові і позапланові перевірки та моніторинги… Присутні усміхаються і кивають. Анатолій Павлович теж нібито погоджується.

«Значить, стосовно смороду. Зараз створені комісії, які здійснюють перевірки на двох підприємствах – цукровому та біоетанольному заводах. Працює прокуратура. Працюють слідчі органи», – після кількох хвилин продовження виступу стає зрозуміло: тексту може бути скільки завгодно, а от інформації – так і не додалось.

Чи перевіряли раніше ці підприємства? Чи фіксували забруднення повітря в інших районах? Де ще може бути потенційне джерело смороду? Кожне конкретне запитання отримувало нову лаву словесних потоків, проте зрозуміти, що і до чого – не вдавалось.

«Дозволи у підприємства є. І їх би не дали без санепідемслужби. Хто там сьогодні розглядає ці питання, хто уповноважений – це вже хай слідчі органи розбираються», – Анатолій Павлович зʼясував, що одна із присутніх – працівниця Держпродслужби (у минулому – санстанції), тож вирішив найбільш проблемні питання переадресовувати їй.

«Ви так довго працюєте в цій сфері. Не можете не знати, що вже пʼять років, як санепідемслужбу ліквідували, а ви досі до неї апелюєте», – не витримала «нападок» жінка.

«Так от ці всі пʼять років і слухаємо через вас обвинувачення!» – не вгавав чиновник. Перейшов навіть на крик. Наполягав: у списку «компетентних» – ще метеослужба і управління з надзвичайних ситуацій… чому це «всіх собак» вішають на нього?

Анатолій Павлович Штондін прийшов у сучасний коворкінг, а потрапив ніби «на килим» до лучан
Усі хотіли зрозуміти одне: чи вже визначили причину смороду і що для цього робили екологи три роки

Якщо конкретніше…

Присутні уже зневірилися отримати хоч якісь відповіді від представника екологічної служби, і мабуть на цьому зустріч мала всі шанси закінчитись, але до обговорення долучився Віктор Левандовський.

«Якщо з каналізаційного люка виходить запах… і йдуть люди і падають там же від отруєнння. Ви будете фіксувати цей факт?» – «господар» коворкінгу змін спробував максимально конкретно сформулювати запитання і навіть схематично накреслив на фліпчарті і люк, і неприємний запах з нього, і потенційну жертву…

«Спитайте в місцевої влади, як вони контролюють люки…» – Анатолій Павлович побачив «корінь проблеми» не в запахах, а в тому, що люк – не закритий.

«Я просто моделюю ситуацію. Не в люкові справа…» – спробував пояснити Левандовський.

«Ви неправильно моделюєте! При чому тут я?..» – гнув свою лінію чиновник.

«Ви будете фіксувати такий випадок чи ні? Просто скажіть», – наполягав Левандовський.

«Ми контролюємо стаціонарні джерела забруднення», – немов мантру почав повторювати еколог. Справді: двічі, тричі, пʼять разів… на всі запитання – тільки одне: про стаціонарні джерела забруднення.

Питати, що ж таке ті стаціонарні джерела – виявилось марним. «Ви геть некомпетентні, якщо таке питаєте!» – обурювався чоловік.

«Та ми і не повинні бути компетентними…» – чулося із залу.

Левандовський спробував ще зʼясувати, чи взагалі екологічна інспекція хоч раз фіксувала факт забрудненого повітря.

«Ви сиплете якусь незрозумілу лавину запитань…» – розводив руками Анатолій Петрович. Нервував. Був переконаний, що на нього хочуть «наїхати», щоб розігнати їхню службу як «безполєзну»... Показово, що цю думку озвучив саме чиновник, хоча в думках вона крутилася, схоже, у всіх присутніх.

До розмови долучився Віктор Левандовський
Накреслив просту ситуацію в запитав: хто буде нести відповідальність? Відповіді так і не почув
Натомість почув зауваження від чиновника. Мовляв, стоїть «в розвалочку»...
Левандовський не міг достукатись усно і пробував свої запитання писати. Не допомогло...

Без діалогу

Лучани хотіли допитатися в представника екологічної інспекції одного: що конкретно за ці роки поширення містом смороду вони зробили. Чиновник щиро розповідав про щоденні наради і щиро не розумів, що для простих лучан нарада, як і засідання комісії – це не дія. Бо в кінці кожної дії має бути результат, а не топтання на одному місці.

Та після годинної розмови, яка швидше нагадувала діалог глухого з сліпим, причина смороду у Луцьку стала зрозумілою, як ніколи. Бо поки нашим життям керують чиновники, які знають по сто пʼятдесят норм законів, чому оце – не в їхній компетенції, а за оце – несе відповідальність он-той інший посадовець… Поки спеціалісти, які мають знання та інструменти впливу, не почнуть працювати на результат – на усіх нас чекає ще багато років смороду. І в повітрі, і в пошукові пояснень.

Анатолій Павлович старався, як міг. Старався пояснити, чому усі наші питання – не до нього
«Яка каналізація? Які очисні споруди? Ми відповідаємо за стаціонарні джерела забруднення», – повторював чиновник
Повторював, аж ледь не втратив голос...
А я на «стіні змін» написала коротеньке, але таке велике бажання. Хоч щось...

Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.

Залишити коментар
#БудьПершим — підписуйся на нас у соцмережах:
Попередня новина У Луцьку влаштують лекцію про каву
Наступна новина Ні школи, ні садочка, ні дороги: про що говорили з Рубльовим жителі Горохівського району
Останні новини
Схожі новини