«То ще не всі. Ще стільки вдома, – каже ковельчанин Вадим Жучко, виймаючи з величезної сумки і розставляючи на столі кубки, дипломи, медалі… То відзнаки сина Артема.
«Тут 28 медалей, 15 кубків і 19 дипломів», – розповідає хлопчина і скромно усміхається. Це нагороди за перші місця на всеукраїнських та європейських змаганнях з мотокросу – їзди на мотоциклі по бездоріжжю.
Відео ілюстративне. Змагання з мотокросу в Ковелі, в яких брав участь і Артем Жучко
«У Польщі ніяк не виходило перше місце зайняти. Тільки четверте, третє, друге…» – Артем ніби виправдовується.
Йому вісім років. З чотирьох років хлопчик займається мотокросом. Професійно виступає з шестирічного віку.
Екстрим – в крові
Артем – із сім’ї мотокросерів: і тато, і дід теж займались мотокросом.
Тато Вадим Жучко вперше сів за мотоцикл ще у 12 років. Тоді він з друзями їздив «для себе». Професійно ж виступав чотири роки. Останні два роки не їздить, натомість самостійно тренує сина. Займався також легкою атлетикою – бігом та метанням списа.
А от дід Микола попри те, що займався мотокросом, був музикантом. 12 років гасав бездоріжжям, об’їздив весь Радянський Союз, беручи участь у чемпіонатах. А помер, коли татові Артема – Вадиму – було всього два роки. Тож його тепер у сім’ї знають хіба зі світлин та розповідей інших мотокросерів.
«Зараз ніхто не спонсорує цей вид спорту і він занепадає. Все треба оплачувати за свої кошти: пальне, форма, транспорт, поїздки на змагання. Є багато дітей, які хочуть займатись, але в батьків нема на це коштів. Це дуже великі витрати. Одна поїздка обходиться у дві-три тисячі, – розповідає Вадим. – Ми дуже вдячні народному депутату Степану Івахіву, що подарував мотоцикла».
Він додає, що цей спорт – для молодих. Мовляв, діти краще вчаться нових прийомів і в них є перспектива.
Артем Жучко на змаганнях у Польщі.
Зараз Артем Жучко їздить у класі мотоциклів з об’ємом двигуна до 50 сантиметрів кубічних. Але вже тренується на більш потужному транспорті, адже з 9 років необхідно переходити у клас мотоциклів з об’ємом двигуна 65 сантиметрів кубічних.
У Ковелі – він один із двох діток, які займаються цим видом спорту.
«На змаганнях ламають спини»
Мотокрос – небезпечний для здоров’я
«Це дуже травматичний вид спорту. Бувають такі падіння, що хлопці ламають спини. Дякувати Богу, у нас важких травм не було», - розповідає Вадим Жучко.
Якось під час змагань Артем наполохав суддів. Вони думали, що він впав з обриву. А хлопчик з’їхав з траси, але втримав мотоцикл і виїхав з іншої сторони пагорба. Повернувся назад, знову поїхав через цю ділянку і ще й обігнав суперників.
«Подобається їздити, першим брати старт», - каже Артем. Розповідає, що їзди не боїться, бо тато налаштовує, що в нього все вийде.
А от батьки під час кожного заїзду хвилюються, щоб не було серйозних падінь.
«Найбільше запам’ятались змагання у Польщі. Це були найважчі гонки. Ми їздили в болоті, були повністю вимазані. Було багато піску, я падав», - пригадує Артем. Інший яскравий спогад – змагання, на яких крім диплому та медалі дали торта.
Загалом переможці рідко отримують гроші чи якісь призи. Часто на змаганнях треба самому сплачувати певний внесок.
На одному заїзді може бути одночасно до 30 мотокросерів. Серед них змагаються також дівчатка.
Щоб стати найкращим в своїй категорії в Україні, необхідно вдало виступити на 5 регіональних змаганнях з мотокросу.
Маленький спортсмен не любить… фізкультури
Артем тренується через день по годині-півтори. Часом і довше, якщо є бажання. Заняття відбуваються на мотокросерській трасі в Ковелі. Їх тривалість залежить також від погоди.
Хлопчик не тільки їздить на мотоциклі, а й бігає та виконує різні вправи для зміцнення м’язів.
«Іде навантаження на руки і ноги, тому треба бути в гарній формі, – пояснює тато-тренер. – Деякі вправи не хоче робити, наприклад, віджиматись. Якщо щось не виходить, починає нервуватись. Але Артем дуже швидко вчиться».
Вадим каже, що дитину треба хвалити навіть тоді, коли щось не вдається, щоб не втрачала віри в себе.
Хлопчик ходить також на танці та займається футболом. Хоче на бокс.
Цікаво, що фізкультури в школі Артем не любить.
«Там багато зауважень роблять», – щиро зізнається. До вподоби йому музика, а в майбутньому мріє стати… лікарем.
На запитання, чи любить ходити в школу, сміючись, відповідає: «Ні, ненавиджу рано вставати».
Текст: Наталя ХВЕСИК (Перший)
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ (Перший), Наталія ЯНЧИН, сайт Львівської міської ради та з архіву Вадима ЖУЧКА
Передрук заборонений.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
