«Перший» разом із Патрульною поліцією Волині презентують спільний проект, приурочений до Дня матері. Він реалізовується на підтримку руху «Тонка синя лінія».
Протягом чотирьох днів ми покажемо неймовірно щирі світлини патрульних та їхніх мам та розповімо історії життя кожного з них. Ви побачите образи сильних, відважних та мужніх правоохоронців, які точно вас вразять.
Читайте також: Ті, хто виховав відважних: волинські патрульні та їхні мами. ЧАСТИНА І
Поліцейські Іван та Віталій Гусаруки з мамою Людмилою, 47 років
Мама хлопців працює вихователем у реабілітаційному центрі в Луцькому будинку дитини. Займається розвитком дрібної моторики.
Про те, що Людмила Гусарук має двох синів, Ваню та Віталика, які обоє пішли працювати у патрульну поліцію, ми дізнались лише напередодні фотосесії.
«У мене дуже хороші хлопці – різниця між ними 6 років: Вані вже 28, а Віталику – 22. Менший то ще з садочка мріяв працювати в СБУ, тому закінчив військовий ліцей, поступив на юридичний факультет СНУ і нині закінчує магістратуру. А от Ваня з дитинства дуже спокійний, чесний і принциповий – ніколи ні з ким не бився і не давав здачу. Чесно кажучи, ніхто ніколи, ані в садочку, ані в школі мені не жалівся на їхню поведінку. Ваня непогано вчився, але Віталику давалось краще», - пригадує Людмила Гусарук.
Ваня і Віталик й справді могли б стати еталоном чоловіка-поліцейського: обидва високі, статні, по-чоловічому виважені та спокійні.
Проте на запитання «Які мамині страви полюбляєте найбільше» - по-дитячому знітилися…
«Одна з найулюбленіших страв – це мамине «Олів'є» і салат «Курка з ананасом». Мама завжди на свято готує цей салат. Просто обожнюю його, у мами – він найсмачніший», - зізнається Іван Гусарук.
Людмила Гусарук розповідає, що вже звикла до роботи синів, адже її чоловік теж працював в силових структурах.
«Це у нас родинне і я б сказала спадкове: чоловік мій був військовим і в органах відслужив, міліціонером був. Тата ще до сьогодні згадують добрим словом, а як побачать менших, то так і кажуть – «О, малі Гусаруки», - каже пані Людмила.
До речі, у Вані дружина теж працює у поліції - зустрілись на роботі і створили сім’ю.
За словами жінки, вони й не здивується, якщо онук теж піде у поліцію в майбутньому, адже було в кого вдатись: тато, мама, дядько і дідусь – всі у правоохоронних органах. Жінка каже, що дуже пишається своїми синами, а вони - цінують свою маму і допомагають їй у всьому.
Поліцейський Олег Федік та його мама Лариса, 44 роки
Про свій шлях у поліцію розповів і 23-річний Олег Федік. До слова, досі хлопець навчався на бухгалтера та фізкультурника, а ще займався рукопашним боєм. Піти у поліцію вирішив спонтанно і потайки від рідних. Каже, що до останнього не зізнавався вдома, що подав заявку.
У жовтні минулого року, коли вже довелося йти на навчання, Олег «відкрив усі карти».
«Не казав, щоб менше хвилювалися», - розповідає поліцейський.
Для мами звістка про нову роботу сина була несподівано радісною і водночас тривожною.
«Вже я звикла. Бачу, як йде на чергування, як повертається. Особливо нічого не розповідає, що було на викликах, а мені головне, щоб був живий-здоровий», - ділиться думками мама Лариса.
Робочі будні Олега не завжди приємні – найважче, за словами хлопця, спостерігати за малими дітьми, які ростуть у неблагополучних сім’ях.
«Шкода дітей, коли надивишся, в яких умовах вони живуть, - в квартирі бардак, батьки п’ють… Або ж люди, які живуть в підвалах, бо іншого житла у них немає… Але на службі не завжди все погано – бувають і веселі люди, з якими доводиться спілкуватися», - розповідає Олег, поглядаючи на маму.
Пані Лариса, не приховуючи хвилювання, зізнається, що пишається сином і сама не знає, як він таким виріс.
«Виховувався сам, бо тата не стало, коли Олегу було 9 років. Він сам няньчив меншого на три роки брата. Вже з дитинства був відповідальним: школа, уроки, їсти зварити. А я все життя зранку до ночі на роботі – працюю в обласній лікарні анестезіологом. Пишаюся ним, бо то моє», - каже мама Лариса.
Поліцейський Роман Попович та його мама Галина, 52 роки
Патрульний Роман присвятив роботі «у законі» вже два з половиною роки.
Раніше Роман працював головним енергетиком у торговому центрі, а коли почали говорити про нову поліцію, про її модернізацію, то хлопець вирішив не стояти осторонь, а долучитися до цього.
Його мама, Олена Попович, зізнається, що після того, як одружила сина, то менше знає про його роботу та нічні зміни.
«Але, звісно, коли дивишся, яке зараз «наелектризоване» суспільство, скільки зброї, вибухів, то страшно за сина. Знаю, що робота поліцейського або медика – це робота, яка немає ні дня, ні ночі, адже в будь-який момент можуть викликати. Я завжди поважала вибір своїх дітей. Романа просто попередила, щоб мав на увазі, що легко не буде, якщо він готовий до цього, то я завжди підтримаю», - розповіла Галина Попович.
Роман же зізнається, що за час його роботи було чимало різноманітних історій, хоча багато з них схожі одна на одну.
«Пам’ятаю один виклик. Дитина розбуянилася не на жарт. Хлопець розбив двері, «зніс» півквартири, кидався на всіх. Батьки сказали, аби ми забрали його і посадили. Мати заяву не хотіла писати, тому це зробив батько. Ми забрали хлопця, але тут батьки передумали і захотіли, аби син ліг у психіатричну лікарню. Веземо ми його туди, але батьки знову передумали, адже дитині потім потрібно буде на роботу влаштовуватись і це може повпливати на працевлаштування. Ось так приїздиш на виклик, провозишся більше двох годин, а потім вже «не чіпайте», - розповідає Роман.
Його мама ділиться, що син майже не розповідає історій з роботи, єдине що часто повторює – у більшості випадків виною всьому є алкоголь.
Текст: Ірина КОСТЮК, Еля КОРОТИНСЬКА, Іванна СОЛОМАНЧУК (Перший)
Фото: Роман ДОМБРОВСЬКИЙ (Перший)
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
