Прямий ефір «Луцького радіо»

«Він збирав гільзи, щоб…», або Історія Іванка-захисника

«Він збирав гільзи, щоб…», або Історія Іванка-захисника
Фото Ніни Грушецької, зроблене в одному з сіл Луганської області восени 2016 року

Волинський волонтер, юрист і журналіст Василь Нагорний поділився зворушливою історією малого хлопця Івана з Донецької області. Цю історію, яка сталася влітку 2014 року, зі слів Нагорного, він почув від бійців.

Подаємо повний текст розповіді:

«Літо 2014, Донецька область, Україна.

Після чергового обстрілу наших позицій до бійців вчергове навідався місцевий 11-річний хлопчик Ваня. Бійці «перехрестили» його Іванком –мовляв так крутіше. А ще навчили вітатись «Слава Україні!». Сказали, що то пароль на блокпостах, які він проходить.

Малий розповідав, що живе з бабусею та сестричкою. Чекає, коли приїде мама, яка ось уже два роки, як подалася кудись на заробітки.

– Вона дзвонила, казала, щоб я до тата в Донецьк їхав. Але хто ж буде тут захищати бабусю і сестричку під час обстрілів? Та й злодії навідуються час від часу! – ділився переживаннями малий.

Помічали бійці, що пацан збирає гільзи, якось спитали жартома:

– Іванку, ти на металолом носиш їх?

– Та ні, це для сестрички - відмахувався Іванко.

*   *   *  

Коли розвідники підійшли до першого будинку в селі, з нього вибіг Іванко. За ним вийшла бабуся.

– Так от де ти живеш, далеченько ж тобі до нас ходити – зраділи несподіваний зустрічі бійці.

Схоже, бабуся не знала про походеньки онука, бо здивовано глянула на нього. Іванко, на хвильку розгубився, а потім, вдаючи, що сердиться, пробурмотів:

– Ей, а ви чому пароль не кажете?

– Слава Україні! - вигукнули бійці.

– Героям слава, проходьте – відповів, сміючись, малий.

Бабця зблідла і присіла, а оговтавшись, сказала:

– Ваня в хату, а ви хлопці йдіть куди йшли, нам біди вистачає…

*     *     *

За декілька днів, Іванко, знову навідався до бійців.

– Е, братику, гаряче стає зовсім, тікай-но звідси, і давай ми домовимося з волонтерами чи Червоним Хрестом, хай заберуть вас, відпочинете від обстрілів, батьки ж певно так і не приїхали…

Іванко, враз став дуже серйозним:

– По-перше, «Слава Україні!». Ви зовсім витратили пильність! По-друге, роботи додалося. Тепер, мені треба і бабусю, і сестричку, і вашого бійця захищати... Ви ж тоді не всі повернулись… Його, не забрали, бабця домовилась, привезли, похоронили, я покажу…

Коли бійці, прийшли на місцеве кладовище, то побачили дві могили – маленьку дитячу, і зовсім свіжу велику. І на них гільзами викладені однакові хрестики. А на табличках – однакові роки смерті...»


Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.

Залишити коментар
#БудьПершим — підписуйся на нас у соцмережах:
Попередня новина На Волині почнуть виходити дві нові газети
Наступна новина «В Луцьку працюєш за 300 грн, в Польщі – за 700» – правохазисник Віктор Вальчук про трудову міграцію
Останні новини
Схожі новини