Худий чоловік старшого віку сидить на лікарняному ліжку. Розмовляючи, він час від часу поправляє картату сорочку на грудях. Місці його болю і тривог.
Володимир родом з одного з волинських сіл. Його прізвище і точну географію ми не називаємо на прохання самого героя.
56-річний чоловік останні пів століття практично не бував у лікарів, за винятком «примусових» комісій для водіїв. А коли нарешті дійшов на прийом (ну, як дійшов… привели), почув «дивний» і несподіваний діагноз – рак грудей, 3 стадія.
Рак молочної залози – найпоширеніша онкохвороба серед жінок. А от чоловіки, здавалося б, не повинні на неї хворіти. Але ж ні – таки хворіють. За даними Національного канцер-реєстру України, у 2018 році рак грудей знайшли майже у 15 тисяч жінок та 145 чоловіків (трохи менше одного на 100 тисяч населення).
«Хіба я думав, що то може бути рак? Нащо дурним голову забивати?»
У 6 років маленький Володимир, граючись, впав з даху: «Батько хотів набити, казав – не придурюйся, але «швидкою» завезли до лікарні».
Точний перелік травм він не пам’ятає, але каже, що в лікарняних стінах пробув з осені до літа, бо і голова була розбита, і ребра, і ноги… Спершу з хлопчиком була мама, а коли той прийшов до тями, залишився сам «з трьома дядьками в палаті».
«Кожен день кров брали, уколи робили. Тільки яка медсестра йде – я вже під ліжком. Тікав багато разів», – пригадує він.
Дитячі спогади залишили страхи на все життя: «Як шприц бачу, то готовий знепритомніти. Кров із пальця здати – вже проблема».
Коли 1,5 року тому в грудях з’явилася гулька, Володимир не звернув на це уваги, бо, як сам каже, нащо зайвим голову забивати? Робота водієм, домашнє господарство – йому є чим зайнятися, щоб не думати про «дурниці».
Гулька тим часом росла, чесалась і боліла: «Якось стукнувся, то по відчуттях, ніби током вдарило».
Але й це не спонукало чоловіка задуматися про похід до лікарні. Натомість змусили родичі.
«Братиха побачила, сказала сестрі, а та: «Їдь до хірурга, хай подивиться». Якби не братиха, сам би ніколи не пішов», – зізнається Володимир.
Читати також: «При мамі перуку не знімала». Історія засновниці Фонду боротьби з раком Марії Адамчук-Коротицької
Хірург у районній лікарні тягнути не став та спрямував на огляд в обласний центр онкології. Кілька днів обстежень – і чоловік вже лежить у маленькій одномісній палаті колись мамологічного, а після реформи – хірургічного відділення №2. У традиційно жіночому відділенні одномісну палату бережуть якраз для таких випадків. Бо чоловіки з раком грудей, хоч і рідко, та все ж приходять сюди лікуватися. У середньому тут 2-3 таких пацієнтів на рік.
Сам Володимир запевняє, що до свого діагнозу поставився спокійно.
«Гулька, як гулька. Не думав, що то може бути рак, але й не здивувався. Якби добре припекло, я і сам би її вирізав... – впевнено заявляє він і підкочує штани, намагаючись згадати, на якій нозі має шрам. – В армії пулю без наркозу дістали, ниткою зашили. Яке там лікування – спирт, керосин і все».
На умови в онкоцентрі він не нарікає: «Ставлення нормальне що в лікарів, що в санітарок. Кормлять непогано, тепло, світло. Що ще треба? Хіба вчепитися нема за що. Столова-ліжко, столова-ліжко. Вдома вже б якесь поліно розрубав…»
Навіть те, що через карантин до пацієнтів не пускають відвідувачів, чоловіка не засмучує.
«Хіба то проблема? Тож телефони є. А що, їхати стільки світу, щоб тільки мене побачити?» – дивується він запитанню і розповідає, що вже знайшов спільну мову з кількома товаришами по нещастю з інших відділень.
Попереду на Володимира чекають 6 курсів хімієтерапії та мінімум місяць променевої терапії. Загалом же лікування може тривати приблизно пів року. Скільки це коштуватиме, він ще не дізнавався. На це у чоловіка своя відповідь: як буде, так буде.
Коли чоловікам потрібен мамолог
Хірург-мамолог Волинського обласного медичного центру онкології Сергій Кучко каже, що випадок Володимира не можна назвати простим, але пощастило, що, попри довге зволікання, недуга не встигла поширитися на інші органи.
Чоловіків із раком грудної залози зазвичай лікують за тим же принципом, що й жінок: операція, хіміє-, променева терапія.
Однак вони часто звертаються до медиків у значно гіршому стані просто тому, що не знають: рак грудей – не лише жіноча проблема, – запевняє мамолог.
«Жінки частіше ходять на профілактичні огляди, доглядають за собою, а чоловіки, поки не притисне, до лікаря не підуть», – пояснює він.
Зі слів Сергія Кучка, рак грудей у чоловіків «на рівному місці» рідко з’являється. Онкології можуть передувати гінекомастія (збільшення грудей з одного або двох боків), захворювання простати (простатит, аденома), вживання анаболічних стероїдів у спортсменів, ожиріння (хоча й не завжди).
Гінекомастія як фактор найбільшого ризику трапляється й у 18, й у 85 років. З цим захворюванням обов’язково звертатися до мамолога, бо є випадки, коли доречне спостереження, а є – коли потрібно видаляти утворення.
Загалом же будь-яке збільшення грудних залоз, ущільнення, вузли, збільшення лімфатичних вузлів, зміни сосків, в тому числі виділення з них, заглиблення і випуклості на шкірі, почервоніння, лущення вимагають обстеження. Точно не варто чекати появи болю.
«Якщо болить, це означає, що хвороба вже не на ранній стадії: десь залучені нервові закінчення, десь – перетиснуті лімфатичні вузли. Вилікувати це буде набагато складніше», – каже Сергій Кучко.
«Головне – не тягнути, не займатися самолікуванням (не гріти, нічого не прикладати), а йти до лікаря. Тоді шанси на здорове життя значно більші», – переконує він.
У практиці хірурга є пацієнти, які одужали і живуть вже більше 10 років відтоді, як почули діагноз «рак». Але, на жаль, є й ті, кому перемогти хворобу не вдалося. Час у цій справі часто відіграє вирішальну роль.
Текст і фото: Віта Сахнік
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
