Прямий ефір «Луцького радіо»

«Багато хто думав, що це стриптиз-клуб», - власник першого луцького барбершопу. ІНТЕРВ’Ю

«Багато хто думав, що це стриптиз-клуб», - власник першого луцького барбершопу. ІНТЕРВ’Ю

У залі звучить джаз і пахне чоловічою косметикою. Рік тому у Луцьку відкрився перший барбершоп «Gentlemen's Club». Традиційно у такі заклади жінок навіть не пускали. У Луцьку підхід демократичніший, та все ж стрижуть і голять тут тільки чоловіки чоловіків.

Співвласник і директор барбершопу Микола Кропивницький розповів, як переїхав зі Львова до Луцька та чим барбершоп відрізняється від перукарні.

«ДО ЦЬОГО Я ЛИШЕ ОДИН РАЗ СТРИГСЯ У БАРБЕРШОПІ»

– Звідки ідея відкрити у Луцьку барбершоп?

– Я сам зі Львова і переїхав до Луцька якраз для того, щоб відкрити барбершоп. До цього я був тут лише один раз.

За освітою я юрист і чотири роки працював у цій сфері, але завжди було цікаво відкрити щось своє. Обов’язково – атмосферний, цікавий заклад. Якось друг запропонував: «Давай відкриємо барбершоп». А я до цього лише один раз стригся у барбершопі і більше нічого про них не знав.

Ми розуміли, що у Львові це буде важко, бо там зайнята ніша – є дуже багато закладів такого плану. Почали вивчати ринок. Розглядали міста Західної України, бо в мене у Львові дружина і хотілось, щоб можна було легко туди дістатись.

Розглядали Івано-Франківськ, Ужгород, Тернопіль, Луцьк і Рівне. Коли вивчили ринок, зрозуміли, що Луцьк – круте місто. Воно близько до польського кордону, населення більше 200 тисяч і тут фактично не було, як ми кажемо, ортодоксального барбершопу.

Почали шукати приміщення. Нам дуже пощастило, бо вже за два тижні вдалось знайти його у самому центрі міста.

Зараз ми плануємо розширюватись і вже близько року не можемо знайти ще одне приміщення, а тоді це сталось надзвичайно швидко. Приблизно за 40 днів ми зробили ремонт і відкрились.

– Плануєте переїхати в більше приміщення чи відкрити ще один заклад?

– Ми хотіли б відкрити ще один заклад в іншому районі. Наприклад, біля «Порт-City». Багато кому з наших клієнтів там зручніше було б, але на ринку нерухомості Луцька дуже важко щось підшукати. Потрібно, щоб одночасно збіглося багато факторів – і місце, і ціна.

Тоді це була доля, мабуть.

– Як шукали барберів?

– На початку було дуже важко з кадрами – таких фахівців практично не було у Луцьку. При цьому ми не хотіли перетягувати людей з перукарень чи барбершопів інших міст, пропонуючи більший відсоток, заробітну плату і т.д. Ми хотіли самі кувати кадри. Шукали людей не тільки у Луцьку, а й у районних центрах.

Зараз у нас 10 працівників, з них лише двоє – з Луцька.

– Як вчили працівників?

– Перша трійка їздила у Київ на кілька тижнів і навчалась у місцевих барбершопах. Потім стажувалась у Луцьку кілька місяців і вже тоді приступала до роботи. А тепер у нас є свої фахівці, які можуть навчати новеньких.

Є у нас турок, який має близько 20 років стажу у цій сфері. Він одружився на українці і переїхав до Луцька. Він розмовляє лише турецькою і англійською, тому часто ми просимо адміністратора, аби він допомагав спілкуватись з клієнтами. А інколи це непотрібно. Багато лучан знають англійську. Окрім того, він вже вивчає українську мову.

Є також хлопці, які їздили у Польщу та працювали там у перукарнях, а зараз повернулись і влаштувались до нас на роботу.

«БАГАТО ХТО ДУМАВ, ЩО БАРБЕРШОП – ЦЕ СТРИПТИЗ-КЛУБ»

– Як лучани поставились до барбершопу? Зрозуміли концепцію, ходять до вас?

– Насправді на початку було важко, бо це нова ніша для Луцька. З одного боку ми ставали монополістами, бо чогось подібного на ринку Луцька не було, але на початках це нам не допомагало. Для людей це було щось зовсім нове і незнайоме. Багато хто навіть думав, що це якийсь бар чи навіть чоловічий стриптиз-клуб.

Перші три місяці були складним періодом. Але в принципі така ситуація в будь-якому бізнесі.

А зараз люди вже звикли. Є клієнти, які стабільно приходять раз на місяць. Є такі, що і кожного тижня.

– Барбершопи «Gentlemen's Club» є у багатьох містах України? Ціни у них відрізняються?

– «Gentlemen's Club» – це мережа закладів по всій Україні і цінова політика у них суттєво відрізняється, залежно від регіону. Звісно, що у Києві і Львові значно дорожче, ніж у Луцьку.

А от у Вінниці, Рівному чи Івано-Франківську ціни приблизно такі ж самі.

– Чим ви відрізняєтесь від перукарень, де є чоловічі зали?

Так, барбершоп – це не салон краси в звичайному розумінні, де обслуговують представників обох статей, і не чоловіча перукарня, а свого роду клуб, де чоловіки можуть привести себе в порядок, поспілкуватися з однодумцями і просто випити хороший віскі.

Важливий аргумент – у барбершопах й справді стрижуть відмінно. Ми більше уваги приділяємо зачісці. Якщо у середньостатистичній перукарні стрижка триває 30 хвилин, то у нас – 45-60 хвилин. Також у барбершопах можна замовити гоління небезпечною бритвою.

– Але барбершоп – це не тільки про зачіски, а й про бороди. Зараз багато уваги цьому приділяєте?

 Так. Є багато клієнтів, які стрижуться в іншому місці, бо перукар – це щось дуже особисте, але доглядати за бородою приходять до нас. Частково ми підкріпили культуру бороданів у Луцьку. Ми стрижемо бороди, моделюємо їх, продаємо багато косметичних засобів для догляду. Крім того є у нас послуга, яка називається королівське гоління. Це коли повністю збривають бороду з розпарюванням, додаванням ефірних олій. Фактично це спа-процедура, під час якої клієнти часто засинають.

– Але ж це все дуже довго. Люди, які звикли, що в перукарні їх стрижуть за 10-15 хвилин, не дивуються?

– Так, є люди ділові, для яких головне у стрижці – це швидкість. Але барбершоп – це перш за все про процес. Людина може прийти, безкоштовно випити алкогольні напої, поспілкуватись з майстром. Це якраз те, що відрізняє барбершоп від перукарні, де основне завдання – просто постригти.

– В традиційні барбершопи, які працювали у США минулого століття, вхід жінкам був заборонений. Як у вас з цим?

– Ми не зберегли традицію барбершопів, де навіть адміністратор – чоловік, а вхід жінкам суворо заборонений. З одного боку важко знайти адміністратора-чоловіка, а з іншого, важко з юридичної точки зору взагалі обмежити доступ жінок.

Жінки до нас можуть зайти, почекати свого чоловіка чи сина. Але послуг для них ми не надаємо.

– А майстри – лише чоловіки? Це принциповий момент?

Це якраз та традиція барбершопів, яку ми зберігаємо. Зараз у великих містах через те, що ринок насичений закладами і персоналу бракує, починають набирати жінок. І у Європі, у світі таке є.

Але ми вважаємо, що жінки не можуть працювати барберами. В ідеалі барбер – це той, з ким можна поспілкуватись на суто чоловічі теми. Поки ніхто не обурювався через це.

НАЙМОЛОДШОМУ КЛІЄНТУ БУЛО 40 ДНІВ

– Священики до вас приходять? Це ж люди, які дуже часто носять бороди.

– Так, були. Приходила якось монахиня, набрала дуже багато засобів для догляду за бородою, а після цього один за одним прийшло кілька священиків. Схоже, вони своїм колегам передали інформацію – спрацювало сарафанне радіо.

– Хто ваші клієнти? Це молоді чи середнього віку люди?

– Кістяк – це чоловіки від 18 до 40 років. Але зараз пішла мода і почали приводити багато дітей. Наймолодшому клієнту було 40 днів. Він лежав, коли його стригли. Думаю, це якась традиція батьків, тому що вони іноземці.

Є також люди, яким за 60. Дехто давно носить бороду, але ніколи за нею не доглядав, а дехто вперше заводить.

– Як гадаєте, звідки мода на бороди? Таке враження, що останнім часом на вулицях менше поголених чоловіків, ніж бороданів?

– Мода – річ циклічна. Протягом історії людства борода уособлювала собою різні символи. За нею можна було визначити соціальний статус, рід занять. Наприклад, у ХІХ столітті носити бороду могли дозволити собі тільки чоловіки з вищого світу.

На мій погляд у кожного своя причина носити бороду. Для когось це практично, оскільки не потрібно кожного дня голитися, хтось хоче здаватися старшим, суворішим тощо.

Думаю, колись ця мода на чоловічу красу теж мине. Але поки барбершопи актуальні.

– Півроку тому ви створили Клуб бороданів Луцька. Яка його доля?

– На сьогодні клуб існує. Ми інколи збираємось в барбершопі, окрім того, організовуємо соціальні проекти. Наприклад, до Дня захисту дітей стригли дітей бійців АТО, проводили семінар для дітей по догляду за волоссям.

Ми не бородами міряємось, як дехто каже, борода – це просто об’єднувальна ознака. А барбершоп – наша штаб-квартира, хоча можемо зібратись і в інших місцях.

Текст: Віта Сахнік (Перший)

Фото: Роман Домбровський (Перший)

Передрук заборонений

Луцький барбершоп «Gentlemen's Club»


Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.

Залишити коментар
#БудьПершим — підписуйся на нас у соцмережах:
Попередня новина Як волонтери «хазяйнували» у луцькому притулку тварин. ФОТО
Наступна новина З концертом та лотереєю: село на Волині відгуляло своє свято. ФОТО
Останні новини
Схожі новини