Чемпіонка світу з маунтинбайку в олімпійській дистанції крос-кантрі, наша землячка Яна Беломоїна розповіла виданню «ВолиньUA» про свої досягнення у спорті та плани на майбутнє.
Лучанка Яна Беломоїна – справжній експерт у дисципліні крос-кантрі. Наразі вона – чемпіонка Європи, триразова призерка Чемпіонатів світу, дворазовий лідер Кубка світу. Також спортсменка двічі брала участь в Олімпійських іграх (2012 та 2016 роки), здобувши 13-е та 9-е місця відповідно. Навесні минулого року Беломоїна здобула золото на престижній велогонці в Австрії.
За знаком Зодіаку: Скорпіон.
Кредо: «Немає нічого неможливого».
Велосипед: American Eagle.
– Як розпочали займатися велоспортом, чому саме маунтинбайк? Як віднеслися рідні до Вашого вибору саме велоспорту?
– Велоспортом почала займатися з 11 років у моєму рідному Луцьку. Тато завів мене до велобази, де я й почала свою спортивну кар’єру. Мені сподобалося, рідні підтримували та допомагали, і я почала цим жити мало не щодня.
Любов до маунтинбайку проявилася не відразу. Спробувавши себе майже у всіх видах велосипедного спорту, найуспішніші результати почала показувати саме на МТБ. Уже згодом відібралась у збірну команду України і разом із нею ввійшла в світ маунтинбайку.
– Розкажіть детальніше про специфіку маунтинбайку. Чи можете сказати, що цей вид спорту сьогодні розвивається в Україні?
– Маунтинбайк – це вид велосипедного спорту, що в перекладі означає «гірський велосипед». Проводиться по бездоріжжю, включаючи складні технічні елементи.
Можу сказати сміливо, що так, цей вид спорту розвивається! З кожним роком усе більше людей сідають на велосипеди, цікавляться велоспортом. Менталітет людей змінюється – і це дуже круто. Але, як і загалом увесь спорт в Україні, на мою думку, ми відстаємо від світових тенденцій.
– Ви родом з Луцька і велоспортом розпочали займатися саме тут. Де проходили перші Ваші тренування?
– У Луцьку є велобаза, де я розпочинала тренуватись і зараз тренуюся, коли повертаюся додому. Тренери Ковальов Віктор Сергійович та Матвійчук Валентина Віталіївна – це ті люди, які допомогли мені зробити перші кроки і привели любов до велоспорту. Саме вони заклали в мені ті якості, які потрібні чемпіонам.
Двері нашої велобази завжди відкриті для молодих талантів, тому з радістю запрошуємо бажаючих поринутись у світ велоспорту.
– Перший велосипед як Вам дістався?
– У дитинстві мені довелося вчилась і каталась на велосипеді мого старшого брата, а уже на велобазі тренери видали мені велосипеди, на яких я тренувалася та брала участь у змаганнях.
– Це не надто легкий вид спорту для спортсмена, тим паче дівчини, адже це – значні фізичні навантаження, а змагання з кожним роком крос-кантрі стають складнішими. Ч не лякає це Вас? Та й чи можна стверджувати, що цей вид спорту травматичний?
– Так, це екстремальний вид спорту, і від травм ніхто не застрахований. Але це, звісно, мене не лякає, адже я працюю над цим кожен день. І взагалі, якщо ти боїшся упасти з велосипеда, то ніколи не сідай на нього.
Я люблю індивідуальні види спорту, де кожна людина може показати, на що вона здатна. А саме маунтибайк якраз і подобається за те, що цей вид спорту показує всесторонній розвиток людини – фізичну підготовку, технічні навики, наскільки людина скоординована і смілива, наскільки швидко вона може приймати рішення в різних ситуаціях.
– Яке найбільше досягнення, перемоги? Якими були Ваші перші емоції від здобутих перемог?
– Перші мої медалі світового рівня були здобуті в 2010 році на етапі Кубка світу та Чемпіонаті світу. І досьогодні, щороку, підіймаючись на подіуми, я з гордістю слухаю Гімн нашої країни. Кожна перемога та медаль – по-своєму важливі та цінні для мене.
Емоції від великих перемог неможливо передати словами, їх потрібно відчути. Інколи дійсно важко підібрати слова, все можуть сказати тільки сльози щастя від емоцій!
– У переможному заїзді 2017 року в канадському Монт-Сент-Анне Ви достроково стали переможницею Кубку світу з маунтинбайку, випередивши суперницю француженку Паулін Ферран Прево на 44 секунди. Як Ви себе налаштовували на заїзд? Як прораховували свої шанси на перемогу?
– Перед стартом у Канаді я розуміла: якщо зможу показати гарний результат, то стану достроково переможцем Кубка світу. Звичайно, налаштовувалася на гонку, але якихось спеціальних прорахунків не робила, адже маунтинбайк – це такий вид спорту, де ти можеш бути готовим на усі 100%, але на дистанції можуть статися будь-які невдачі (технічні проблеми, падіння, і т.д.).
– Чи плануєте у майбутньому стати тренером, можливо, вже тренуєте молодь?
– Поки що далеко в майбутнє я не забігаю, просто тренуюсь і концентруюся на своєму улюбленому ділі, на своїй роботі.
– В 2020 році відбудуться чергові Олімпійські ігри. Ми зможемо тебе там побачити?
– Олімпійський цикл – це досить довгий період часу. Але я працюю та працюватиму, аби потрапити туди та здійснити свою мрію.
– Які цілі ставите на цей рік та майбутнє?
– Цілі залишаються не змінними: якомога більше перемог на змаганнях усіх рівнів! І надалі залишатися однією з лідерів світового маунтинбайку…
Розмовляв Андрій БІЛАН
Довідково:
Крос-кантрі (англ. Cross-country) – одна зі спортивних дисциплін у маунтинбайку (гірському велосипеді), гонки по пересіченій місцевості зі спусками, затяжними підйомами, швидкісними і технічними ділянками. Траса включає в себе як природні, так і штучні перешкоди, в даний час набувають поширення елементи з інших екстремальних видів маунтинбайку, таких як даунхіл, нортшор і 4х. Траси світового крос-кантрі стають складнішими з кожним роком. Нові траси з'являються щороку.
Змагання з крос-кантрі проходять на трасах шорт-трек (довжина траси 2-5 км, зазвичай 6-10 кіл), класичного крос-кантрі (тривалість гонки від 1:30 до 2-х годин, зазвичай довжина траси – 5-9 км, 3-7 кіл).
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
