Димитріану Гречко – 26. Хлопець родом з Луганщини. Від початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну пішов служити добровольцем. Нині лікується після отриманої контузії в одному з медичних закладів Волині.
Свою історію боєць розповів Суспільному.
Останні 10 років Димитріан жив у Києві, де працював фінансовим консультантом та фітнес-тренером, а нині вже дев'ять місяців служить гранатометником у 81-ій окремій аеромобільній бригаді. Пригадує: 24 лютого без жодних вагань пішов у військкомат, аби боронити країну. Каже: на окупованій території у нього залишилась мама і сестра.
"Це якраз те місце, де я мав опинитися. Вдома мені було некомфортно. Я не міг в Києві сидіти", – каже солдат.
Чоловік розповідає, що хороша фізична підготовка та витривалість не раз йому допомагали під час служба. "Коли ти вдягаєш на себе розгрузку, бронік, автомат. І ще тобі треба з цим бігати немалу відстань, то фізична підготовка дуже допомагає", – розповідає Димитріан Гречко.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «З людини може залишитися пакет «Boss» решток», – військовий лікар Цитрамон
До повномасштабної війни хлопець військового досвіду не мав. Коли пішов служити, спершу потрапив на навчання артилеристів, після того був у десантно-штурмовій бригаді. Згодом став гранатометником, на рідному Донбасі.
Місяць тому Димитріан отримав поранення під час чергового обстрілу ворогом позицій поблизу селища Білогорівка Луганської області. Це вже друге поранення хлопця за час повномасштабної війни. Про свій вибір захищати країну, зізнається, не шкодує. Навпаки, – каже, – навчився цінувати кожну хвилину життя.
У військовій службі має вірного бойового товариша. Це – пес, якого йому подарували побратими. Назвали вівчарку Степан Бандера.
"Взагалі в мене зв'язок з природою шалений. На позиціях в окопах сидимо – до нас мишки прибігають, з рук дика миша в мене їсть печиво. Вовків також пару раз бачили", – розповідає боєць.
На передовій Димитріан почав вести ТікТок, де публікує відео буднів військової служби. Ідеї для нових відео вигадує у вільний від військової служби час.
Захищаючи країну в лавах Збройних сил, Димитріан продовжує навчатися на магістратурі, опановує фах фінансиста. В перервах між реабілітацією пише дипломну роботу. Кинути навчання, – каже, – навіть не думав. Після перемоги мріє зустрітися з рідними, яких востаннє бачив у січні цього року.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Їхали, куди очі бачили». Як 60 переселенців живуть в колишньому санаторії на Волині
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
