Грудень 9-го. Ранок видався не морозний, але слизький. Депутати на сесію Волиньради з’їжджаються жваво. Одна за одною автівки гальмують просто під знаком «Зупинка заборонена».
І якби десь поруч поставити якогось патрульного, бюджет можна було б чималенький «збити».
За іронією долі, саме цього дня у сесійній залі начальник департаменту патрульної поліції НПУ у Волинській області Андрій Крутень мав інформувати про підвищення рівня аварійності у транспорті. Без пояснень питання зняли з порядку денного. Він, очевидно, про такий розклад знав, тому в сесійній залі з’являтися зайвий раз не став.
* * *
Усі інші – на місці. На всіх рядах майорять партійні прапорці. І тільки біля фракції «За майбутнє» щось більше не фіолетово.
Григорій Недопад напружений, стоїть біля свого місця в президії і пильно вдивляється в залу. Григорій Пустовіт – навпаки в доброму гуморі, спокійний і в білій сорочці. Юлія Вусенко – у до біса гарних зелених туфлях з камінцями. Іван Мирка заходить, як має бути: з ялинкою (сувенірною і придбаною заради благодійності щойно в кулуарах). Діти у вишиванках тримають у торбинках маски з символікою Волині, будуть їх дарувати обранцям. Навіть екс-депутат Луцькради і шанувальник такого видовища, як сесія (інших причин йому щораз бути на сесії важко знайти) Микола Дендіберін у розкішному галстуку з футбольними м’ячами – тут як тут.
Гол. Ще гол… Ех, фолять.
ЧИТАТИ ТАКОЖ: «Але він має прийти і вибачитися». Ігор Лех про волинську політику і свою каденцію. ІНТЕРВ’Ю
До речі, рівно рік тому у Всесвітній день футболу та день народження Ігоря Палиці, 10 грудня, у цій же залі висловили недовіру голові Волинської ОДА Юрієві Погуляйку (як це було, згадати можна ТУТ).
Цього ж разу святковості події додає присутність двох народних депутатів - Вячеслава Рубльова (фракція «Слуга народу») та Ірини Констанкевич (депгрупа «За майбутнє»). Ті вручають грамоти волинянам від Верховної ради і подяки від себе. У рамках чи в синіх папках. З нагоди Дня місцевого самоврядування.
Отак починалося все жваво і дружньо. Навіть із піснями. Закінчувалося демаршем із зали одного з обранців.
Не вразив. Той поріг бачив (і чув) значно більше. Дехто після останнього демаршу та слів «не хочу бачити морди ваші, б***ь, наглючі» ще назад той поріг фактично так і не переступив.
«Ніколи з трибуни не співав»
співак Сергій Скулинець. Ну, таки так: не політика – пісня!)
Рік роботи у цій залі Ірина Констанкевич назвала «роком розгону» і зичила «політичного довголіття».
Поки до порядку денного обранці не приступили для всіх «непосвячених» інтригою сесії було – чи підтримають обранці звіт начальниці управління освіти волинської ОДА Людмили Плахотної (бо з коридорів будинку на Київському майдані, 9 впевнено «розповзалася» інформація про чергову кадрову спецоперацію) і як проголосують за укрупнення двох медустанов.
Останнє – таке собі умовне бойове хрещення для нового начальника облуправління охорони здоров'я Юрія Легкодуха. Одобрить? Бо ініціативу в цій справі рухає облрада. Правда, сам він лишить цю «комунальну рокіровку» без жодної публічної реакції.
Починають зі святого: гімн, вручення грамот, запитання і запити.
На крайньому місці біля працівників апарату скромно чекає початку сесії Олександр Каліщук. Відомому композиторові з Нововолинська і авторові легендарної «Волиняночки» (пригадуєте: «...чи є в світі де дівчина, як та Ганночка»?) треба було прожити 90 літ, щоб дочекатися, доки у сесійній залі Волині йому пов’яжуть синьо-жовту стрічку зі словами «Почесний громадянин Волині».
Насправді почесний він дуже давно. За плечима – репресії, горезвісна луківська справа, за якою совєти судили і відправили в табори школярів, фактично гуртківців із волинського селища Луків.
– Я дожив до цього часу. А міг не дожити… Мені 30 років не давали писати. Із 61-го по 91-й я не писав пісень. Хіба до 61-го і в лагєрі, – казатиме Олександр Пилипович з трибуни обласної ради, доки вийматиме з кишені простий аркуш А4 зі словами чергової своєї пісня про Волинь.
«Ніколи з трибуни не співав, але я…».
Він співатиме. Зала аплодуватиме стоячи. Саме цього дня Олександрові Пилиповичу – 90. То буде найчистіша емоція у цій залі. Що ближче до обіду, то глибше обранці занурюватимуться у самоврядну рутину.
І зірвати аплодисменти...
«Притираємося»
– Я дуже дякую всім депутатам різних рівнів, головам ОТГ, народним депутатам і головам районних рад за те, що в той нелегкий час становлення нових наших канонів самоврядності ми достойно проходимо цей шлях. Рік дуже швидко минув. Ще 25 листопада минулого року ми всі були хтось в новій іпостасі, хтось у своїй третій каденції. Але притираємося, напевне, до цих пір. Завжди є і політичні баталії, і конструктивні комісії. Приємно, що це відбувається. Ми живемо, рухаємося разом, – такими словами голова ради описав рік, що минув, вітаючи колег зі святом, яке відзначали 7 грудня.
За мить додав:
– Коли ми будемо тільки разом, у нас буде гарне спільне майбутнє, – нагадавши всім гасла команди, що сформувала більшість.
у нас буде гарне спільне майбутнє»
У цій залі то – код, пароль, правило гарного тону))
Після вітань та вручень (а чимало відомих і професійних краян отримали відзнаки) обранці хвилин 40 озвучуватимуть запити. Левова частина із них матиме адресата: «...голові Волинської ОДА Юрієві Погуляйку». Правда, це в порожній стілець. Керівник виконавчої гілки влади Волині, як і обіцяв, не з'являється у цій залі, хоч поза нею тиснути руку волинським обранцям таки не цурається.
Залишається сподіватися, що чи його заступник Олександр Троханенко, чи такий же заступник Ігор Чуліпа, чи ще один зам (якому час від часу в кулуарах пророчать підвищення аж до губернаторського крісла і який, до речі, тримався від колег трохи відсторонено) Андрій Ярмольський, які відбули щонайменше половину сесії на місцях для запрошених, таки передадуть голові, що чули і бачили.
Якщо, звичайно, цікаво.
ЧИТАТИ ТАКОЖ: «На сесіях без політики ніяк», – Григорій Недопад про перший рік каденції. ІНТЕРВ’Ю
Десь так до 12-ї...
Маючи трохи часу на озвучення політичних заяв, фракції розім’яли м'язи. Єсівці устами депутата Сергія Кошарука озвучили звернення до генпрокурора, голови ВРУ та ін. щодо результатів розслідування «Pandora Papers», результатами якого «ми глибоко обурені».
Фракція заявила, що з невідомих їм причин «вчасно поданий» проєкт звернення чомусь не потрапив у порядок денний. Голова ради Григорій Недопад уважно слухав і зауважив, що якби депутати правильно подали документи, то апарат би їх зареєстрував, він у цьому «переконаний».
– Рішення дійсно дуже важливе. Просто ви ще не сказали про «панамські офшори», які були в попереднього президента. Я хотів би, коли будете готувати проєкт рішення, то щоб про Панаму не забули… – додав саркастично.
Батьківщинівці свою заяву присвятили іншому: державному бюджету на 2022-й та політичним підсумкам року.
– Прикро, що влада не готова стримувати ворога, і свідчить про те «дуже вдало проведена операція «Вагнергейт»... – зачинав лідер фракції Андрій Козюра.
Натомість свободівці (устами Олександра Пирожика) і фракція Смешка (устами Романа Карпюка) винесли у сесійну залу питання про долю музею Вячеслава Липинського у Затурцях. Обранці вважають, що заклад перед загрозою закриття і стверджують, що про це свідчить рішення про звільнення двох працівників установи.
Музей і справді потребує змін, навколо садиби в Затурцях розгорівся конфлікт між музейниками та місцевою владою. Одні стверджують: це тому, що музейники не змовчали про нібито незаконні будівельні роботи у зоні тамтешнього джерела, що є гідрологічною пам'яткою. Інші запевняють, що так працівники опираються кадровим змінам, а вони необхідні, бо музею потрібний розвиток.
Голова Волиньради заспокоював, мовляв, «все буде на контролі».
Ще не приступивши до порядку денного, Аграрна партія вже заявила, що не голосуватиме за два проєкти у переліку щодо реорганізації двох медичних установ: онкодиспансеру та психіатричної лікарні.
– Ми не розуміємо, для чого це, – переконував Ігор Волошенюк, пропонував зняти проєкти з порядку денного і «не викидати нікого на вулицю».
«Дуже приємно відчувати цю атмосферу»
батьків дітей із синдромом Дауна.
Тому тут було багато ялинок, картин і таких тигриків))
Ніхто нікого викидати не збирався, але заява звучала як мінімум красиво – рівно стільки, щоб комусь вистачило для гучних заголовків. Пропозиція не пройшла. Обранці повернуться до теми змін, що назріли в лікарнях, а поки візьмуться до спокійніших проєктів.
Найперше - звіт начальниці управління освіти Волинської ОДА. Жодних зауважень до роботи Людмили Плахотної ні з президії, ні з зали не прозвучало. Плітки про її можливе звільнення розбилися на друзки, щойно табло показало результат голосування.
Більшість «за» звіт головної освітянки.
Штурмувати взялися більш досвідченого – Юрія Горбенка.
Той успішно очолює департамент АПР Волинської ОДА від губернатора до губернатора. Цього разу обранці від Аграрної партії цікавилися, чого так мало грошей на підтримку «малого фермера» у програмі розвитку АПР області на 2016-2021 роки, зміни до якої вносили.
– У сусідній Львівській області у 2021 виділили 27 мільйонів на підтримку аграрного сектору, а в нас у бюджеті на 22-й рік тільки мільйон на три і більше корови і мільйон на пасовища з резервного фонду. Нам треба підтримка малого фермера, щоб він не загнувся, – наголошував Тарас Щерблюк.
– Дякую, що турбуєтеся. Ми виходимо з тих можливостей, які є, – дипломатично, як тільки вміє, відповідав Юрій Горбенко.
Поговорили про долю аграріїв і можливості. Заразом продовжили термін внесення змін до профільної програми і затвердили звіт з виконання програми «Власний дім». Остання – в роботі, до неї долучаються тергромади. Обранці радили керівнику фонду «Власний дім» Вікторові Смолярчуку більше працювати над тим, щоб люди знали про такі можливості.
Проект «Про зміни до Програми фінансової підтримки та розвитку комунальних підприємств та закладів охорони здоров'я» став першим, який покликав за трибуну нового начальника управління охорони здоров'я Волинської ОДА Юрія Легкодуха. Нагадаємо, хірург і завідувач відділення обласної лікарні став на посаду зовсім недавно, до нього її зовсім недовго очолював Роман Рудоквас, за яким вже й сліди на Волині схолонули, а потім Валерій Руцький у статусі в.о.
Обранці були щедрі на компліменти. Іван Смітюх (Аграрна партія) так розійшовся, що навіть дякував Юрієві Погуляйку, що той нарешті призначив на цю посаду (в ковідний час) когось такого, хто має шанси на ній втриматися надовго. І – волинянина.
– Дуже приємно відчувати цю атмосферу… – усміхався у відповідь Юрій Легкодух.
Навзаєм теж хотілося іронічно всміхнутися, бо «справжня атмосфера» у Юрія Легкодуха точно попереду.
Без особливих драм прийняли зміни до бюджету. Зауваживши тільки, що голосують за проєкт рішення у варіанті від комісії, де передбачено виділення коштів на оплату ремонту в неонатальному центрі, капремонт опалення у фтизіопульмонологічному диспансері і на проєктну документацію для реставрації замку в Олиці.
Найгарячішими цього дня стали майнові теми.
… «Вас приводять до влади, а ви ніколи не економили!».
… «Ви думаєте, що люди живуть тільки в Луцьку!».
… «Розвалите! Перетягнете!».
Якими тільки метафорами не сипав бізнесмен Іван Смітюх, який і сам свого часу був у владі, зачувши про реорганізацію Ківерцівського медколеджу. Мовляв, реорганізація чекає і подібний заклад у Ковелі, а на його думку, скорочувати й економити таким чином – це розвалити медицину в районах.
Проєктом рішення насправді передбачається приєднання коледжу до Волинського медичного інституту, створеного нещодавно. Відтепер коледж буде його підрозділом.
ЧИТАТИ ТАКОЖ: «Люди думають, що депутат – це супергерой. Але це не так», – Павло Цибульський. ІНТЕРВ’Ю
– Проєкт готувався три роки. Він не має на меті економити, він для того, щоб готувати тих фахівців, у яких на Волині є потреба, – пояснював керівник відділу майна облради Михайло Імберовський.
– Я вам хочу нагадати, що в наступному бюджеті дотації від держави менші більш, ніж на 100 мільйонів. Тому це ми робимо не для того, щоб розвалити, а щоб зберегти, – додавав Григорій Недопад.
«Вони виконують те, що робить нас великими політиками»
«Там травили мишей, щурів і мух»
Градус зростав. У проєкті денному черга дійшла ще до однієї новації від волинських обранців.
Комунальне підприємство «Профілактична дезінфекція» на Київському майдані, 9 (хоча навряд чи там) раптом вирішили перезвати на «Газ Волині». Багатообіцяюче.
Як пояснив Михайло Імберовський: у цій же залі не так давно озвучували звернення про доцільність передачі громадам у власність газових мереж. Обранці і справді обурюючись тарифній політиці, говорили про реприватизацію облгазів. Подібне звернення приймали і на сесії Луцької міської ради. Але якщо тоді це звучало як рядова політична гра словами, то тепер - не словами єдиними.
Визначити, що комунальне підприємство «ГАЗ ВОЛИНІ» Волинської обласної ради є правонаступником усіх прав і обов’язків Волинського обласного медично-виробничого підприємства «Профілактична дезінфекція» (увесь проєкт ТУТ).
Так у Волиньраді «починають процедуру» реприватизації, найперше створюючи КП, щоб було кому передати на баланс мережі. А позаяк, кажуть, у нас було «збиткове» підприємство, то вибір на нього й упав.
І байдуже, що раніше, за словами Ігоря Волошенюка, «там травили мишей, щурів і мух». Голосів не забракло.
Реорганізація наступна викликала ще більше дискусій. У раді вирішили обласний онкодиспансер приєднати до обласної лікарні, а психіатричну лікарню приєднати до наркодиспансера. Таким чином прагнуть створити два великі медичні центри. Для чого? Щоб мати змогу залучити на них інвестиції з державного бюджету, уже передбачені на 2022-й рік. Рішення приймають аж бігом, бо проєкт розписаний, спланований, а 2022-й - не за горами, треба встигнути застрибнути в останній вагон.
Кому це болітиме найдужче? Зрозуміло, що керівникам обох лікарень – Юрієві Малімону та Людмилі Юрко. Адже в обох проєктах є рядок: «Доручити голові обласної ради вжити заходів щодо попередження ... про наступне вивільнення, відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України».
– Хочу заспокоїти всіх, нічого не змінюється, – ратував з трибуни Михайло Імберовський.
Натомість обранці (і Людмила Кирда з «Батківщини», і Юлія Вусенко із ЄС) наполягали: звістка про те, що на «на Волині припинили існування дві лікарні» дуже швидко поширюється.
- Пішли такі чутки. Нас запитують, чи правда, що лікарні закриваються повністю. На нас дивляться. Ви б пояснили, - наполягала Людмила Кирда.
ЧИТАТИ ТАКОЖ: «Прийшов у «Батьківщину» в найтяжчий її момент». Андрій Козюра. ІНТЕРВ'Ю
Тільки після цього пояснюють: йдеться, наприклад, про більше, ніж 1,3 мільйона коштів для обласної лікарні, що дасть змогу, зокрема, купити лінійний прискорювач для Волині, але ці кошти нереально спрямувати безпосередньо онкодиспансеру. Саме тому йдуть шляхом створення медичного центру, щоб мати змогу залучити гроші. Точно така ж історія з психлікарнею та «Волинським медичним центром терапії центром залежностей».
Лікарні працюватимуть. Люди працюватимуть. Як складуться долі керівників обох закладів, на сесії не пояснювали, жодного із них на місцях для запрошених не було. Однак – 42 «за». Заживемо.
«Я залишаю цю залу»
Тут усі мали б видихнути, спокійно відголосувати решту питань порядку денного, бо лишилося не так і багато. Якби на проєкті про план роботи облради на перше півріччя Івану Смітюху раптом не здумалося запропонувати «заслухати звіт керівника комунального підприємства «Волиньприродресурсу», тобто включити це у план.
Пропозицію не ставлять на голосування. Іван Євдокимович бере слово, обурюється такому самоврядуванню, і зі словами «я залишаю цю залу» встає, бере з собою портфель і демонстративно виходить. У ті самі двері, які от майже день в день, але рік тому вийшов Юрій Погуляйко.
Якщо він дивився трансляцію цієї сесії десь у затишному кабінеті, точно всміхався.
Дежавю. Завтра – Всесвітній день футболу. Позавчора був День місцевого самоврядування. Як хочете це називайте, але 9 грудня за православним календарем … - Юрія Зимового або Юрія Холодного, в народі Юріїв день.
Однопартієць Івана Смітюха Ігор Волошенюк згодом підніме руку і скаже присутнім, що таке ігнорування депутата - неповага до нього найперше як до платника податків, який наповнює той же обласний бюджет (Іван Смітюх – директор Ковельського хлібокомбінату).
– Ви ж завтра до нього прийдете всі. І будете тиснути йому руку, – драматично апелював до депутатської совісті такий же депутат Волошенюк.
Кому як не йому краще знати, що різні політичні вподобання і різні позиції на сесії ніколи не заважали волинським політикам тиснути руки один одному десь поза залами з камерами?
ЧИТАТИ ТАКОЖ: «Не я змінюю команди». Володимир Дибель про політику, лікарню і депутатство. ІНТЕРВ’Ю
* * *
Вручаючи депутатці від ЄС Ірині Патлашинській медаль за І місце у спартакіаді для чиновників та обранців (Ірина Вікторівна на раз-два обіграла суперників у шашки), Григорій Недопад скаже:
– У нас є дуже багато прихованих талантів, які треба випускати назовні.
І порадить проявляти їх активніше.
Якщо сприймати цю сесію як розминку перед бюджетною, то можна вважати, що розігрілися. Такий собі «тихий хід» 9-го грудня.
Текст і фото: Олена ЛІВІЦЬКА.
P.S. Тихий хід – у шашках так називають хід, який змушує суперника вчинити певні дії, котрі є початком форсованого маневру.