Юрій Моклиця – один із тих, кого називають «молодий та амбітний». Він пройшов кар’єру від актора аматорського театру та громадського активіста до чиновника і політика. Та багато хто знає Юрія Моклицю, як затятого туриста і спортсмена. Адже він завжди серед перших у списках на сходження у гори чи на участь у марафоні. Отож, Перший розпитав його не лише про кар’єру і політику, а й про життя на валізах.
– Як вам працюється у Центрі розвитку урядування і чи не маєте у планах повернутися на державну службу?
– Зараз я офіційно не працюю у ЦРУ, адже це громадська організація. Наразі я вже займаюся роботою в облдержадміністрації. Разом з тим, робота у ЦРУ ніяким чином не заважає і не «кусається». Ми продовжуємо працювати, генеруємо ідеї і ведемо аналіз процесів, запущених міською радою. Ми акцентуємося на критиці влади і, вважаю, що це абсолютно правильно.
Коли ми назбируємо відповідну кількість інформації, проводимо прес-конференції та круглі столи, на які запрошуємо експертів і вивчаємо матеріали. Поки що це ніяким чином не переплітається з моєю основною роботою.
– Яка реальна практична користь від ЦРУ і чого вдалось вже досягнути?
– Наша задача, а ми її досягли тому, що показуємо суспільству альтернативну думку на дії влади, це те, що має бути в нормальному демократичному суспільстві. Але в нашому середовищі настільки критичної і обґрунтованої думки ніхто не озвучує. Тому у нас немає конкурентів у плані критики влади. По суті ми єдині, хто конструктивно критикує нинішню владу.
Ми вже перевірили на власному досвіді: провели 7 чи 8 круглих столів, взяли тему і глибоко та ґрунтовно розібралися і подали все так, щоб це було зрозуміло пересічним людям. Ми відпрацювали методологію і нам вже комфортно та зручно це генерувати й подавати. Це і є досягнення нашої команди: ми навчилися говорити доступно і зрозуміло про проблеми.
– Чи є ЦРУ спробою повернутися в політику?
– Ви маєте рацію. Так, звичайно, ми є політики. Але мені більше подобається бути держслужбовцем. Працювати чиновником мені цікаво, бо це є практична робота і своя ділянка, в яку можна заглибитися. Це дає можливість щось змінювати. Мені це цікаво і мені це імпонує. Але розумію, що нині я вже не маю тих важелів впливу і не можу керувати багатьма важливими для життя лучан процесами, як це було, коли я, до прикладу, був заступником міського голови. Тому, дійсно, робота ЦРУ – це намагання залишитися в публічному просторі. Ми про це відверто заявляємо і не приховуємо.
Якщо у когось є зауваження до нашої роботи, прошу критикувати, і ми будемо йти на діалог та говорити. Водночас, на політичну партію ЦРУ однозначно не перетвориться, бо це вже є громадська організація. Яким чином вона буде діяти далі… можливо, буде наповнюватися новим активом, людьми, яким цікаві наші ідеї і вони будуть не проти побути нашими «агентами» (сміється, – прим.авт.).
Тому чи робота на держслужбі, чи бізнес, чи політика – робота ЦРУ не заважає цьому, адже будь-який чиновник може бути членом громадської організації. Тож ЦРУ завжди лишиться майданчиком для конструктивної критики. Цю ГО можна тримати просто, як певний інструмент, як зброю для того, щоб у певний момент висловити свою позицію, а головне – робити це грамотно, кваліфіковано і конструктивно. На такі речі в нормальному суспільстві завжди буде попит.
– Подейкували, що ви повертаєтесь на державну службу і щойно таки обмовились про це. Чим будете займатись?
– Я співпрацюю з теперішньою командою керівництва ОДА в сфері інформаційної політики. Конкретно зараз я займаюся питаннями ОТГ і популяризацією, інформуванням та аналізом реформи децентралізації, яка вже три роки триває в Україні.
Втім, я працюю і над тим, щоб налагодити процеси в роботі інформаційного відділу. Чи буду я працювати і в якому форматі, поки що не визначено. Але нині є завдання: ми працюємо над популяризацією реформ децентралізації, аналізуємо те, що зроблено, прогнозуємо ситуацію, як далі може розвиватися реформа і хочемо зробити окрему інформаційну кампанію. Думаю, я цим далі буду займатися, бо мені це цікаво і у цьому бачу перспективу для себе.
– Тобто вам таки запропонували посаду в ОДА після приходу Савченка?
– Не запропонували. Я сам напросився. Оце все, що говорилося, це версії, побажання, чутки і припущення. Вже я мав бути і заступником голови ОДА, і десь там ще якусь посаду мені приписували. Звісно, я можу собі тишком-нишком і про посаду прем'єр-міністра помріяти, але ж треба дивитись на ці речі об’єктивно.
Те місце, де я зараз знаходжуся, я йшов до цього сам. Мені, по-перше, це цікаво, мені подобається вивчати теми, я пишу статті. Я формую певний імідж і «живу» інформаційну кампанію. Я це вмію робити і маю відповідний досвід. Мені це подобається, але я не можу зараз сказати, як далі це трансформується, бо попереду нас чекає шлейф виборів у 2019-2020 роках. Але поки що я там, де є, і мені це імпонує.
– Подейкують, що саме команда «Континіуму» зробила вам протект у цьому. Чи співпрацюєте і спілкуєтесь з Степаном Івахівим і Денисом П’ятигорцем?
– З Денисом П’ятигорцем підтримуємо спілкування і бачимося, бо ми зараз практично в одному кабінеті працюємо. Зі Степаном Івахівим за весь час я бачився може двічі чи тричі. Але і це були ситуативні зустрічі, а не якийсь прийом. У нас дуже прагматичні відносини. Але, звичайно, ми співпрацюємо, тому що я сприймаю команду «Континіуму», як союзника у політичній роботі.
Починаючи ще з 2013-2014 років у політичний діяльності відверто заявляв і заявляю, що я є опонентом команди УКРОПу. І в мене на це є відповідні аргументи. Тому я розумію, що мені потрібні сильні союзники, бо в іншому випадку залишається або треба йти на компроміс з ними, а я на це не готовий, або шукати сильного союзника, щоб мати підтримку.
Скажу так: я свій вибір зробив після того, як, на жаль, передчасно помер Микола Романюк. Ще тоді вони мені пропонували співпрацю, тому зараз мені дуже смішно слухати, як вони розказують про те, який я поганий. Але я тоді зробив вибір. Разом з тим, я не готовий сказати, що я «людина «Континіуму». Так само казали, що я «людина Лапіна». Можете ще й назвати мене «людиною Покровського», бо я і з ним непогано співпрацю та спілкуюсь... Але це все маніпуляції. Тим не менше, я з ними співпрацюю і сприймаю їх союзниками, бо їхня позиція мені наразі імпонує – я цього не приховую.
– То ви більше політик чи держслужбовець?
– Колись журналісти поставили нам трьом такий діагноз: Тарас – класичний чиновник, Сергій – політик, а я – громадський діяч. Бо ми в підходах до роботи, у спілкуванні і в позиціях дещо різні. І хоч мені комфортніше у ролі державного службовця, бо я люблю цю роботу, мене всі охрестили громадським діячем.
– Як загалом розцінюєте політичну ситуацію у місті?
– За нинішніх обставин я не сподіваюся, що вже будуть вибори міського голови. Оцінюючи теперішню владу, яку називають «тимчасовою», я ототожнюю їх з сепаратистами, бо вони незаконно отримали владу. Є рішення судів, адже все почалося з того, що вони звільнили Юлію Вусенко. Вони сформували більшість, це їхнє право, але саме той момент став ключовим. Коли не має міського голови, виконувати його повноваження має секретар, а вони пішли в обхід і почали змінювати законодавство. З цього почався їхній «віджим» влади в Луцьку. Суди різних інстанцій визнали це незаконними діями, але цього ніхто так і не скасував. Тому для мене це люди, які прийшли до влади незаконно. Це вже брудна політична гра.
Читати також: Парламент знову не проголосував за вибори луцького міського голови, - Гузь
– Тобто ви не підтримуєте ідею розпуску міської ради і перевиборів, як депутатів, так і міського голови?
– На сьогодні УКРОП має повноту влади в місті, і вони зроблять вибори. Вони використають адмінресурс, гроші і владу, як майданчик для піару. Вони це все зроблять і поставлять свого мера. Однозначно при нинішній ситуації УКРОП виграє вибори мера, бо в них є козир.
Найцікавіше те, що вони не посоромляться цей козир використати. Тож це буде означати, що ми даємо можливість цим сепаратистам узаконити владу. А це те саме, що провести вибори у так званих ДНР/ЛНР. Відмінність лише у тому, що у нас немає якогось зовнішнього агресора. Але суть та сама: є сепаратисти і вони хочуть вибори, щоб себе узаконити і легалізувати свою діяльність.
Тому за таких обставин і теперішній політичній більшості влади я був би не в захваті, якби у нас оголосили вибори. З іншого боку, якщо це буде за рік до чергових виборів, то вже немає сенсу їх проводити. Тому я б не хотів щоб сьогодні оголосили вибори, бо я, як політтехнолог, вже знаю, хто їх виграє і якою ціною. Це не тому, що в УКРОПу кращий кандидат, мовляв, говорять, що в «Континіуму» немає кандидата. Це все брехня і маніпуляції.
Читати також: Пустовіт розповів, коли в Луцьку відбудуться вибори мера
– Як прокоментуєте останні гучні рішення міської ради щодо підняття тарифів?
– Тарифи для нинішньої влади в Луцьку – це вдячна тема. Вони піднімають їх, навіть «не кліпнувши оком». Це дуже дивно, враховуючи партійну приналежність секретаря, адже його партійний бос – Юлія Тимошенко постійно заявляє, що тарифи треба знижувати. А вони натомість їх системно підвищують.
Звісно, тарифи піднімаються скрізь, і цей процес логічний. Але ж треба робити щось для того, щоб вони піднімалися не так швидко і не так різко. Відповідно, якщо тарифи зростають, то при цьому має щось змінюватися. А що змінилося в громадському транспорті за останні 1,5-2 роки? Нічого не змінилося!
Вартість зросла, але особливо долар не підскочив, та й бензин лише трішки зріс у ціні і це все не так критично, щоб піднімати вартість проїзду. Замість того, щоб запровадити валідатори, доробити схему руху, посилити контроль за маршрутками… Нічого не зроблено, щоб змінити транспортну сферу в місті, а ціна піднята.
Читати також: Якість чи ціна: що змінилося після підняття вартості проїзду у луцьких маршрутках.
– А щодо підвищення вартості оренди землі для розміщення бордів…
– Взагалі, я був противником різких рухів щодо бізнесу в неузгодженому форматі. Вони прийняли це рішення, хоча ніяких підстав для цього не було. Я би хотів бачити результати прийняття цього рішення, адже пройшло трохи часу і вже можна було б аналізувати, чи дійсно збільшилися показники, про які вони казали, чи дійсно там такі доходи.
Але фактично і рекламісти проковтнули це все. Тому я сердитий і на тих, і на тих. А загалом, я завжди за те, щоб були умови для розвитку, щоб були робочі місця і надходження з податків. Хочеться, щоб бізнес розвивався і не важливо, де від цього буде більший ефект. Скажу єдине:підвищення тарифів на борди – це чисто політичний аспект. Я це визнаю. Я проти таких методів. Я – за діалог. Теж саме стосується і скандалу навколо «Променю».
– Маєте на увазі те, що у розважального центру відібрали парковку?
– Конфлікт «Промінь» і басейн – це чиста політика. Я не бачу тут взагалі жодної причини втручатися в цей процес. Ще за нашої каденції це питання вивчили і було прийнято рішення. Були якісь дискусії щодо того, чи зберегти тих два десятки дерев, чи зробити паркову. Скільки людей – стільки думок.
Читати також: Невідомі особи таємно перекрили парковку біля РЦ «Промінь».
Але об'єктивно: центр міста, насичений мікрорайон. Місто, звісно, має забезпечити базові потреби комунікації, дороги та інфраструктури. Тоді знайшли компромісний варіант, лояльний обом сторонам, і там могли паркуватись відвідувачі розважального центру і басейну. Всі зауваження були враховані, ми все зробили і це було демократично. Тоді представники УКРОПу теж голосували за це рішення. Тим більше, що довір підписали на 25 років.
Я не знаю, яка в них там політична мотивація, для чого пересувати Покровського. Звісно, я здогадуюсь, бо він не «їхній». Він робить щось таке, що їм не подобається. Разом з тим, він працює конструктивно, грамотно і таким чином показує їхню недолугість. А це, вочевидь, їх злить. Таким чином, вони взялись торгуватись з ним і шантажувати. Це абсурдне рішення і я категорично такого не визнаю. Ніколи у своїй роботі ні я, ні Микола Ярославович, ні мої колеги такого собі не дозволяли.
– Як розцінюєте напрацювання влади щодо реконструкції парку ім. Лесі Українки?
– Це перші «напрацювання», які символізують популізм теперішньої влади. Те, що вони зробили в Центральному парку, якісь елементарні речі. Повісили парасольки – добре, бо світяться гарно, але в парку вони навіть не забезпечують основного освітлення у темну пору доби. Та й вночі таке світло – це погано для зору, все рябить в очах. Так, воно гарно світиться і там хіба можна сфотографуватися для піару. Але зовнішнього освітлення вони так і не зробили, натомість поставили ці страшні бетонні стовпи.
– А щодо реконструкції парку «900-річчя Луцька», на який передбачили 40 мільйонів?
– А щодо концепції парку 900-річчя Луцька, то мене дивує оця зона кросфіту посередині. Задайтесь питанням: скільки у нас в Луцьку кросфітерів? 100, ну, нехай 150. Але ви розумієте, що мама з дитиною чи бабця не прийде відпочивати в зону кросфіту, бо це все їм чуже, оці всі штанги, колеса. Хоча вона відкрита для всіх, виходить, що для цих людей ця зона закрита. Де-факто ви забираєте в людей територію. На мою думку, все має бути просто: трава, дерева, доріжки і лавки.
Зрештою, я розумію позицію архітекторів, вони хочуть реалізуватися і зробити щось таке, щоб можна було показувати на фото. Я розумію, коли є інтерес замовника, але замовник – лучани, а вони хочуть траву і дерева. Натомість Ігорю Поліщуку треба красива картинка, аби він міг сказати, що от це ми зробили за 40 мільйонів. Та зробіть за 40 мільйонів, щоб не смерділо в Луцьку…
– Болюча тема для лучан. В УКРОПі кажуть, що то все диверсія представників попередньої влади…
– Та нема ніяких диверсій. Це абсолютно логічний і закономірний процес, адже розвивається економіка збільшуються масштаби виробництва, з’являються нові харчові домішки. Але при цьому інфраструктура, яка обслуговує місто, не міняється останні 30 років. І причини, чому смердить, ми в один момент не знайдемо, адже смердить все місто і смердить вся система. Тому потрібно робити модернізацію очисних систем. Попри те, що з фонду охорони навколишнього середовища виділили перші 50 тисяч, щоб розробити проект будівництва станції зливу, за півтора роки навіть проекти не розробили. Проект парку розробили, а проект реконструкції очисних систем – ні. Абсолютно нічого не зроблено… повний нуль.
– Зрештою, якщо повертатись до теми виборів, то чи плануєте ви балотуватись?
– Такий варіант може бути, але я ще не знаю, куди, і не знаю, коли. Однозначно, я не буду йти на вибори президента. Міська рада, як мінімум. Тут мені цікавіше. Це більш практичний орган і він мені близький, бо я вже пропрацював у міській раді. Але далі будемо бачити, бо зараз я не берусь загадувати.
– Трохи про особисте: ви активний турист і постійно у соцмережах публікуєте фото зі своїх подорожей. Де бували останнім часом і які враження?
– Останній раз я був у Будапешті, а ще я був на Чивчинському гірському масиві, що в Карпатах. Подорожую, як тільки з'являється можливість, тому практично через вихідні десь виїжджаю. Це можуть бути Карпати на 2 дні, або Світязь.
Коли їхав у Будапешт, то скористався можливістю цих турів зі Львова: досить доступна ціна і мінімум організаційних клопотів. На велосипеді зараз менше подорожую, бо пересів на авто. Воно дає більше можливостей і хоч я не є заядлим водієм, зловив себе на думці, що мені це подобається. Подобається саме відчуття, коли ти виїжджаючи за місто і рухаєшся далеко назустріч якимось пригодам. Це супер відчуття.
Я стараюся, звісно, подорожувати авіаперельотами, користуюсь лоукостерами, бо це дуже зручно. Кілька років тому літав з Варшави у Стокгольм, ще раніше у Париж. Ціна питання може бути 40 злотих в одну сторону. На марафон у Стамбул, який відбудеться восени, ми вже купили квитки по півтори тисячі туди й назад. Тому, якщо знати і розуміти логістику, можна подорожувати досить бюджетно.
– А що у найближчих планах, окрім марафону у Стамбулі?
– У мене є бажання і, можливо, мені вдасться у цьому році піднятися на якусь гору вище трьох тисяч. Поки що робочий варіант – це гора Казбек в Грузії. Зараз шукаємо команду і провідника. Ну, а можливо і Монблан в Європі. Мені хочеться зробити справжнє сходження, з тренувальним табором, системами, карабінами і акліматизацією.
– А Еверест?
– Ні-ні. Я розумію, що Еверест з романтичної точки зору мені хотілося б його торкнутися. Але з практики я вже знаю, яка ціна таких підйомів, стільки часу підготовки, великі гроші і такий високий ризик. Тому мені поки що хочеться просто подивитися на той Еверест і лише поспостерігати знизу. Але до сходження на нього я не готовий.
– Куди б порадили податися у турпохід на Волині?
– Зараз сам планую втікати на Світязь.
Читати також: Скільки коштує цьогорічний відпочинок на Світязі.
– А назвіть якісь небанальні куточки нашого краю.
– Ну, певно, озера Турійського намиста – це група озер, здається їх посеред лісу аж 12. Це в радіусі, куди без проблем можна з’їздити на один день велосипедом, автомобілем чи громадським транспортом. Там дуже гарний сосновий ліс і пристойні водойми, вода глибока і чиста. Звісно, мальовничий Звірівський ліс у Цуманській пущі, Воротнів. Скажу так: у нас на Волині не бракує лісів та озер. А захотілось у гори – тут недалеко можна з'їздити в Кременець. Там непоганий рельєф і дуже гарний краєвид. От нещодавно побував у Чорнобилі. А ще минулого року я перший раз подався у сплав по Прип'яті, а в цьому році мені пощастило пройти ще й річку Стохід. Це дуже круто – сотні каналів, ми блукали між очеретами, перепливали з одного каналу в головне русло. Тому подорожуйте, бо подорожі – це емоції та спогади на все життя.
Текст: Еля КОРОТИНСЬКА (Перший)
Фото: Павло БЕРЕЗЮК (Перший).
Передрук заборонено!
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
