В цьому офісі нікого не дивує, що взуття стоїть на столі. Чорні туфлі, коричневі черевики, білі кеди… Гарненькі і чисті, вони нормально уживаються із комп’ютерами, паперами та вазонами.
Хтось торкається їхніх носиків та підошв, обговорює, наскільки взуття зручне та стильне, і чи варто шити цілі партії таких моделей.
А за стіною взуття ще більше, бо там виробничі цехи. Ящики із взуттям чи матеріалами, з яких його пошиють, стоять повсюди. Люди кроять, шиють, полірують…
Ось уже 20 років у Луцьку працює взуттєва фабрика «Каdar». Попри те, що до українського взуття за кордоном ставляться з недовірою, компанія завоювала прихильність у Європі та Канаді.
Фабрика з «жіночою» назвою виготовляла чоловіче взуття
Компанія «Каdar» багато років виготовляла тільки чоловіче взуття, лише 5 років тому в асортименті з’явились моделі для жінок. Усе – зі шкіри. Стиль – casual.
Фабрику заснував лучанин Віктор Шульгач із товаришами Олегом Савковим і Юрієм Грелею.
Він назвав її на честь доньок Катерини і Дарини, склавши докупи перші склади їхніх імен. Вийшло коротке слово, яке легко запам’ятати.
Дівчаткам тоді було по 10 і 5 років відповідно. Зараз вони мають своїх дітей і теж працюють у «взуттєвому» бізнесі. Тільки займаються не виробництвом, а продажами.
Саме з торгівлі колись починав їхній тато.
«Я мав кілька магазинів зі взуттям. Тоді його привозили переважно з Польщі. З часом зрозумів, що у виробництві взуття є велика додана вартість, тож міг додатково заробляти. Крім того, це дозволяло розробляти власні унікальні моделі», – розповідає засновник.
Колись шили 20 пар за день, а сьогодні – 800
«Перші пари шили не в Луцьку, а в Миколаївській області. У них було гарне обладнання. Там зробили кілька партій. А потім я зрозумів, що на відстані 700 кілометрів контролювати якість продукції важко. Я звернувся на «Луцьку взуттєву фабрику». Директор розповідав про потребу у великих замовленнях. Пролунали фантастичні цифри. А коли справа дійшла до реального виробництва, то виявилось, що фабрика й близько не може виконати таких об'ємів», – пригадує Віктор Шульгач.
Це був 1999-й рік. Тоді частину приміщень фабрики здавали в оренду, інші – продавали. Фактично працювати міг лише один цех і той давно не мав ніяких замовлень.
У ньому й шили взуття для «Каdar». Віктор Шульгач привозив на фабрику головне, що було потрібне для виготовлення взуття: колодки, устілки, підошви. Верх розробляли фабричні модельєри.
«Я приїжджав легковою машиною після робочого дня. Забирав чотири в’язки взуття. У кожній було по п’ять пар. Це були перші об’єми – 20 пар в день. Зараз фабрика має можливість виготовити за день 800 пар», – каже підприємець.
Ту фабрику збудували незадовго до розпаду Радянського Союзу. Вона справді була розрахована на потужне виробництво, але на повну силу так ніколи й не запрацювала. На сьогодні підприємство ліквідоване.
2001-го року «Каdar» викупив частину приміщень фабрики. Зараз на цьому місці торговельний центр «Глобус», на 5 поверсі якого діє виробництво.
За перші півроку нічого не заробили
«Перші півроку були дуже складними. Результатів не було видно. Ми порахували, що нічого не заробили. Весь прибуток пішов на матеріали, часом не дуже ліквідні. Далі робота пішла краще. Заробляти почали на другий рік, – розповідає Віктор. – Деякі проблеми, які я тоді вирішував, на сьогодні здаються смішними, а тоді вони були серйозними. Але коли я отримував партії взуття, у мене з’являлась впевненість у тому, що моя компанія зможе розвиватись».
Якщо щось не могли вирішити у межах фабрики, то запрошували фахівців з Польщі. Пізніше стали залучати італійців, щоб покращити якість взуття. Рікардо та Патріціо працювали недовгі періоди, а Еміліо, який зараз є головним технологом, працює як штатний спеціаліст.
Знаходили їх «через ББС» – знайомих і їхніх знайомих.
23 людини у компанії працюють з перших днів
«Ми пережили кризу 2008-го року, потім – 2014-го. Це були важкі періоди. Впали об’єми виробництва, зменшилась прибутковість. Але втримались», – розповідає бізнесмен.
Каже, що часом були труднощі з розрахунками. Були періоди, коли хотілось перезавантажитись. Але ніколи не було думок покинути справу.
«У нас є 23 людини, які працюють від перших днів роботи компанії. Люди не йдуть, бо є стабільність. За 20 років не було такого, щоб підприємство повністю зупинилось на помітний період чи щоб надовго затримували зарплату», – каже Віктор Шульгач.
2014-й рік був і важкий, і знаковий. Тоді компанія перестала продавати взуття у Росію і з нуля почала освоювати європейський ринок.
«Заходити на ринок складно. Ніхто ж не чекає вас там. Люди купують приблизно однакову кількість взуття. Якщо ви заходите на ринок, то це означає, що хтось має не купити там, де він купував раніше, а купити у вас. Відповідно треба дати відповідь на питання: «Чому він має купити товар у вас?» Тим більше, що до України як до постачальника європейці ставляться з пересторогою», – ділиться підприємець.
За його словами, зараз 35 % виготовленого постачають за кордон. Найбільше кадарівського взуття експортується до Європи, зокрема до Литви, Латвії, Естонії, Словаччини, Білорусі, Польщі.
У 2019 році компанія взяла участь у канадській виставці Toronto Shoe Show, а зараз має перші замовлення з Канади.
Матеріали для виробництва купуються на різних ринках, в тому числі в Італії, Туреччині, Польщі. Останнім часом використовують все більше матеріалів, зокрема шкіри, українського виробництва.
Шнурки, замки та іншу фурнітуру привозять з Китаю. Обладнання переважно італійське.
Нові колекції розробляють постійно
Мода на взуття змінюється швидко. Щосезону потрібно змінювати не менше половини колекції. Тому на взуттєвій фабриці розробка нових колекцій триває постійно. Готують їх завчасно: восени представляють моделі на наступну весну.
У «Kadar» над розробкою новинок працює дизайнер і п’ять модельєрів-конструкторів.
Дизайнер сам не вирішує, іде модель у виробництво, чи ні. У цьому процесі беруть участь бренд-менеджери, спеціалісти зі збуту а також співвласники.
«Зараз стараємось не шити взуття без попереднього замовлення. У такому разі більше впевненості, що товар вчасно заберуть зі складу і не потрібно буде його продавати зі знижкою», – каже Віктор Шульгач.
Взагалі «життєвий цикл» взуття обмежений. Тенденції моди змінюються, актуальність моделей переважно визначається в період виставок, які влаштовують для виробників щосезону. Нова модель піде у виробництво тільки тоді, якщо на виставці на неї є попит.
Секрет успіху – йти крок за кроком
За словами Віктора Шульгача, щоб бути успішним, потрібно розвиватись і робити це крок за кроком. Зупинка у розвитку в масштабах бізнесу означає застій і рух назад:
«Світ розвивається і конкурентів більшає. Щоб бути на ринку, треба активно розвиватись. Про якість не говорю, це має бути само собою. У нас, до слова, є правило: на всіх етапах виробництва перевіряти, як виконав роботу попередній працівник. Якщо є дефекти, не можна допускати заготовку до наступного етапу».
«Kadar» розвивається усі 20 років. За цей час змінилось обладнання, вдосконалилось і розширилось виробництво. Зараз будуються нові побутові приміщення, де працівники зможуть пообідати, відпочити та прийняти душ.
Невдовзі на фабриці виготовлятимуть взуття з каблуками.
У планах – відкриття мережі фірмових магазинів та запуск власного онлайн-магазину. Наразі «Kadar» працює з магазинами-партнерами.
Разом з компанією розвиваються і її працівники.
«На ринку в Луцьку можна знайти бухгалтера, але знайти модельєра чи технолога майже нереально. Тому треба або навчати працівників, або запрошувати досвідчених з інших областей чи країн», – ділиться бізнесмен.
Він сам багато навчився за ці роки. Каже, що не може бути хорошим керівником той, хто все повністю довіряє підлеглим і не знає ні технологій, ні продукту, ні ринку.
«Керівником неможливо бути без впевненості і без віри», – додає.
Він вірить у «Kadar». І впевнений, що його компанія відсвяткує ще не один ювілей.
Текст: Наталя ХВЕСИК
Фото: Ірина КАБАНОВА
Передрук заборонений.
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
