13,5% волинян, що живуть у сільській місцевості - офіційно безробітні. Неофіційно - їх ще більше, адже далеко не усі селяни звертаються до центрів зайнятості. Працюючи у власному господарстві, утримуючи тварин та обробляючи поля більшу частину життя, вони не отримують стажу і в подальшому мають проблеми з пенсіями. Також через брак робочих місць у селі чимало мешканців області в пошуках кращої долі їдуть на заробітки за кордон.
Хоча б частково вирішити цю проблему може створення сімейних молочних ферм, в яких родина утримує худобу і водночас має усі переваги офіційного працевлаштування. Фактично - веде власний бізнес з державною підтримкою.
Першими на Волині цією можливістю скористалися Надія та Ігор Юхимчуки разом із чотирма синами, найстаршому з яких – 14 років. Вони – власники сімейної молочної ферми «Молочне диво», що у селі Рачин Луцького району (раніше Горохівського).
«Перший» побував на фермі, щоб з’ясувати, як Юхимчуки дають раду 74 коровам (вони не можуть винаймати сторонніх працівників), а також, як подібні господарства рятують сільських мешканців.
Не так складно корів доглядати, як проходити бюрократичні процедури
Надія Юхимчук виросла у Луцьку і до заміжжя не мала стосунку до сільської праці.
«Максимум могла погодувати корову, коли приїжджала до бабусі в гості. Навіть не доїла ніколи», – пригадує жінка.
Ігор Юхимчук натомість мав магазин у рідному селі Рачин, але поступово подружжя прийшло до того, щоб займатися худобою. У 2008 році у них було три корови, які дісталися у спадок від рідних. Потім їхня кількість росла – спершу до 5, 9, 12… Молоко возили продавати на ринок.
«У якийсь момент це набридло, і ми почали здавати молоко перекупникам. Але їхні умови нас не задовольнили: за жирність не доплачували, натомість за якісь інші речі знімали плату. У 2019 році Ігор поїхав в управління АПК і привіз звідти брошуру, де йшлося про можливість створення сімейної молочної ферми. Ми почитали, порадились і в березні 2019-го підписали договір про співпрацю з «УкрМілкІнвестом» (компанія, що курує інвестиційний проєкт «Сімейні молочні ферми», – ред.)», – пригадує Надія Юхимчук.
Найважче, – каже, – було зареєструватися. Нотаріуси, державні реєстратори, податкова – на той момент ніхто ще не чув про таку форму підприємства. Їздити у ці структури доводилося майже щодня поміж доглядом за худобою.
«Всі нас «відфутболювали». Доходило до того, що приїжджали представники «УкрМілкІнвесту», обласного департаменту АПК в районну раду і казали: «Допомагайте». Нотаріуси загнули ціну у 4,5 тисячі гривень, хоча фермерське господарство можна зареєструвати за ціною до тисячі гривень. Богу дякувати, все-таки зареєстрували, але процес затягнувся мало не на пів року», – розповідає власниця ферми.
Врешті Юхимчуки стали першими на Волині, хто зареєстрував сімейну молочну ферму, а також єдиними у своєму селі, хто тримає таку велику кількість худоби.
Читайте також: Не їду на трускавки. Як ягоди рятують волинські сім’ї і села від трудової міграції
Яка користь від сімейних молочних ферм
Проєкт «Сімейні молочні ферми» стартував у 2017 році на Рівненщині. Зараз до нього долучились більш ніж 100 господарств. На Волині є 17 сімейних молочних ферм, і за цим показником область посідає третє місце після Хмельницької та Рівненської. В майбутньому в рамках проєкту хочуть створити всеукраїнську мережу з 5 тисяч сімейних господарств.
Начальник управління агропромислового розвитку Волинської облдержадміністрації Юрій Горбенко каже, що створення сімейних ферм вирішує одразу кілька проблем: дає роботу сільським жителям, стримує їх від виїзду за кордон, приносить податки місцевим громадам, а також розвиває молочну галузь і збільшує поголів’я рогатої худоби.
«У 2010-му році ми започаткували дотацію для тих, хто тримає 3 корови і більше, і платили їм по 300 гривень за тварину. Тоді було понад 3 тисяч таких господарств із 12 тисячами корів. Зараз ця цифра зменшилась майже втричі. Саме тому ми хочемо стимулювати створення селянських господарств. Умовно, якщо в селі поменшало на 20 корів, це означає, що аж 20 сімей відмовилось від утримання худоби. При цьому навіть одна сімейна ферма може компенсувати цю втрату», – каже чиновник.
За статистикою, у 2020 році на Волині офіційно була 51,9 тисячі безробітних. Рівень безробіття населення віком 15-70 років у сільській місцевості – 13,5%, тоді як у міській – 11,6%.
Створення сімейної молочної ферми дозволяє працювати вдома і при цьому мати офіційне працевлаштування, а отже – стаж, у майбутньому – пенсію.
Наразі сімейні молочні ферми можуть отримувати таку підтримку від держави: щорічні дотації на утримання корів (5 тисяч гривень за голову), а також субсидії для нових господарств – протягом 3 років по 5 тисяч гривень за гектар землі, компенсацію ЄСВ, поступово зменшуючи частку допомоги (у перший рік господарство платить 10% ЄСВ, потім – 20, 30…).
«Компенсація ЄСВ може зекономити 700-800 гривень на місяць одній людині. Відповідно це 5-10 тисяч гривень на рік на людину. А на фермі їх двоє-четверо», – каже чиновник.
Також фінансову допомогу надає компанія «УкрМілкІнвест», що виступає посередником між фермами та молокозаводами. Підприємство пропонує поворотну фінансову допомогу на будівництво приміщень, купівлю худоби та обладнання, а також надає консультаційні та ветеринарні послуги. Завдяки такому посередництву сімейні ферми мають можливість здавати молоко за 7,5 гривні за літр, тоді як ціна для населення – 6 гривень.
Щоб долучитись до проєкту, бажано мати досвід в утриманні корів, землю для кормів/випасу та мінімальний набір сільськогосподарської техніки. Обов’язковими є згода родини та наявність приміщення для худоби або земельної ділянки, на якій його можна збудувати. Якщо ви відповідаєте усім критеріям, заповнюйте заявку на сайті. Далі з вами зв’яжеться команда проєкту, яка проаналізує можливості та перспективи кандидата.
«Уже є досвід сімей, які їздили за кордон на заробітки, а потім вирішили повернутися, створити сімейну ферму і заробляти вдома. Сподіваємось, цього року відкрити ще декілька ферм. Також думаємо на основі ферми «Папики» в селі Дерно створити навчальний центр, бо одна справа – отримати консультацію, зовсім інша – побачити на власні очі, як це робиться», – каже Юрій Горбенко.
Окрім цього, в області розробляють програму створення громадських пасовищ, аби спростити фермерам пошук кормів. За планом, 80% коштів виділятимуть з обласного бюджету, 20% – з місцевого.
Читайте також: Ділитись інструментами і пережитим. На Волині ветерани разом роблять зону відпочинку
У кожної корови – власне ім’я і «медична картка»
Зараз на фермі «Молочне диво» – 39 дійних корів голштинізованої породи, а разом з телятами і тимчасово недійною худобою – 74.
Вони вимагають сумлінної праці всієї сім’ї. Окрім Надії та Ігоря, тут трудяться четверо дітей віком від семи до 14 років. Вони знають усі процеси і впізнають корів «в обличчя».
«Інколи втомлюються, звісно, але хлопці бачать: якщо ми щось робитимемо, то й щось матимемо. Встигають і допомогти, і піти в футбол пограти. З вересня, коли почнеться школа, нам буде важче», – розповідає жінка.
Корівник збудований просто у дворі родинного будинку, тому прокинувшись о 07:00, о 07:20 можна приступати до робіт.
Ранковий цикл, що включає в себе прибирання, огляд корів, доїння, годування, триває до 10-ї години. Ввечері, з 19:00 до 22:00-22:30, все це повторюють. А між тим – косять траву, заповнюють документи, їздять у державні служби, вчаться бізнесовим процесам (у день нашого приїзду Надія Юхимчук мала чергове дистанційне заняття у Zoom).
Раз на тиждень, а літом – двічі, проводять генеральне прибирання. Щодо документів, то це не лише бухгалтерія. З 2008 року тут ведуть журнал, у якому записують: з ким і коли спаровували корову, яке теля і коли народилося – весь його родовід. Інший журнал – фактично медична карта корів. У кожної – своя сторінка, де записані телята, чим хворіла, як лікували.
Усе це роблять у робочому кабінеті, який розташований поруч з корівником. Там на моніторах можна побачити зображення з камер спостереження: здебільшого це захист від крадіжок. Також у приміщенні – засоби для прибирання та догляду за вим’ям. Вони спеціальні, не залишають слідів у молоці. Хоч раз на місяць на ферму приїздять ветеринари, фермери мають свої експрес-тести на мастит, аби якомога швидше помітити інфекцію і почати лікування.
Труднощі бувають, коли якась корова хворіє або теля народжується неживим. Це і додаткові витрати, і переживання. Тоді медиків доводиться викликати позапланово.
«Ця робота щоденна – без вихідних та відпусток. Інколи, як подивлюсь на знайомих, які їдуть в Туреччину, Єгипет на відпочинок, то й собі хочеться. Але один день полежала на Великдень (діти допомагали з коровами), то набридло. Потім все боліло», – сміється Надія.
Найманих працівників тут нема. Тому, якщо наприклад, потрібно на день поїхати на весілля, можуть попросити наглянути за фермою бабусю.
Для трави і сіна мають 18 гектарів землі в оренді і 1,8 гектара у власності. Косить Ігор Юхимчук сам. Причепа, якого вистачає на день, може навантажити кормом за годину. На зиму самі заготовляють сіно, а також замовляють солому в інших фермерів. У цьому допомагає трактор, якого минулого року вдалося купити завдяки позиці від Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.
Окрім цієї позики, минулого року ферма отримала від держави 54 тисячі гривень на землю (3 тисячі за гектар, цього року виплати планують збільшити до 5 тисяч), а також 175 тисяч гривень за худобу (по 5 тисяч на 35 дійних корів). Від «УкрМілкІнвесту» раніше – безвідсотковий кредит у розмірі 200 тисяч гривень на будівництво корівника, а також виплати на худобу, обладнання – загалом до мільйона гривень.
Натомість за минулий рік фермерське господарство, попри пільги на сплату ЄСВ, заплатило 50 тисяч гривень податків.
«І це нормально. Ми вважаємо, що кожен, хто поважає себе і державу, мусить платити податки», – каже Ігор Юхимчук.
Доять тут вакуумним апаратом. В середньому одна корова дає 20-22 літра молока на день, загалом – приблизно 200 літрів.
Молоко охолоджують до 4-5 градусів і раз на два дні здають заводу «Радивилівмолоко». Зазвичай ціна – 7,5 гривень за літр, але в зимові місяці завдяки підвищеній жирності вона може виростати до 10 гривень. Окрім того, що молоко перевіряють безпосередньо на заводі, корів на фермі регулярно тестують ветеринари на небезпечні інфекції.
Найближчим часом Юхимчуки планують облаштувати місце для вигулу (зараз ця опція доступна лише для корів, які тимчасово не дояться). З глобальних планів – почати переробку молока і продавати його хоча б у власній громаді. Після цього хочуть подумати про продаж й інших молочних продуктів. Але для цього потрібно не лише багато вчитись, а й змінити юридичний статус, що дозволятиме винаймати робітників, облаштувати нові приміщення, купити обладнання.
Текст: Віта Сахнік
Фото: Ірина Кабанова
Бажаєте читати першим найважливіші новини Луцька та Волині? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Facebook, Google+ та Instagram.
